Ухвала

від 08.07.2014 по справі 810/422/14-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/422/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріакс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріакс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріакс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2011 року №0001762300.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ «Тріакс» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Тріакс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Білард-С» за період 01.01.2011року по 31.01.2011 року, з 01.03.2011року по 30.04.2011року і ТОВ «Стайер-плюс» за період з 01.01.2010 року по 30.04.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.10.2010 року № 1098/23-1/30472862, у якому встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість за період 01.01.2010 року - 30.04.2011 року на 524 500,35 грн.; п.п. 198.3 та 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 30.01.2011 року на 3 288 110,00 грн.; ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані настання реальних наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених даним підприємством при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Білард-С» і ТОВ «Стайер-плюс» на загальну суму 51 198 716,01 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 року № 0001762300, яким ТОВ «Тріакс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на 9 844 373,02 грн., з яких 8 533 119,68 грн. - за основним платежем та 1 311 253,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2007 року між ТОВ «Стайер-плюс» (продавець) з одного боку і ТОВ «Тріакс» (покупець) з іншого, укладено договір купівлі-продажу № 20/07, згідно якого продавець продає та поставляє, а покупець купує та приймає спорттовари та торгівельне обладнання згідно накладних, які у подальшому за текстом договору визначаються як товар.

Також, 16 серпня 2007 року між ТОВ «Білард-С» (продавець) з одного боку і ТОВ «Тріакс» (покупець) з іншого, уклали договір купівлі-продажу №1608, згідно якого продавець продає та поставляє, а покупець купує та приймає спорттовари та торгівельне обладнання згідно накладних, які у подальшому за текстом договору визначаються як товар. Оплату за поставлений товар покупець повинен здійснити протягом 180 календарних днів.

Проте, платіжні документи, товарно-транспортні документи, документи складського обліку або будь-які інші докази які б підтверджували придбання та використання придбаної продукції у господарській діяльності чи подальшої реалізації ТОВ «Тріакс» не надано.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки позивачем не доведено фактичного здійснення вказаних господарських операцій, суд вважає, що надані до матеріалів справи первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні) всупереч вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відображають реального змісту господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Тому за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально вірно складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг та товарів належними первинними документами та їх зв'язок із його господарською діяльністю, віднесення сум сплачених за вказаними правочинами до валових витрат, а сум податку на додану вартість з вартості таких послуг (товарів) - до податкового кредиту, а тому висновки податкового органу та законність прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріакс» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текс виготовлено: 09 липня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.