Ухвала

від 15.04.2014 по справі 826/15512/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15512/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Едванс" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів м. Києва про визнання протиправними та скасування акту №562/15-314/16280065 від 28 березня 2013 року та податкового повідомлення-рішення №0000171530 від 24 квітня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Едванс" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів м. Києва про визнання протиправними та скасування акту №562/15-314/16280065 від 28 березня 2013 року та податкового повідомлення-рішення №0000171530 від 24 квітня 2013 року - задоволено.

З урахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову, поданої в судове зсідання суду першої інстанції від 13 листопада 2013 року, розглядаються позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000171530 від 24 квітня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Деснянському районі м. Києва проведено камеральну перевірку ПП "Виробничо-комерційна фірма "Едванс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва складено акт від 28 березня 2013 року №562/15-314/16280065, яким встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, в результаті чого зменшено суми від'ємного значення.

На підставі складеного акту перевірки, 24 квітня 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000171530 яким позивачу за порушення Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 164127грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 41031,75грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що позивачем в податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 № 9028257561 в рядку 23 не вказана сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню; в додатку 2 до декларації з ПДВ за квітень 2012 року в колонці 2 не вказано звітний (податковий) період, у якому виникла сума та в колонці 4 не вказана сума частини залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 75 ПК України - органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків .

Відповідно до п. 46.1 статті 46 ПК України - податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів зазначає, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише данні податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

Відповідно до п.200.4 ПК України порушення позивачем якого встановлено під час проведення контрольного заходу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

Відповідно до п.200.1 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З позову вбачається, що при поданні податкової декларації №9028257561 від 21 лютого 2012 року за квітень 2012, внаслідок збою в роботі відповідної комп'ютерної програми в рядку 23 декларації не вказано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 164127грн., в додатку 2 до декларації в колонці 2 не вказано податковий період, в якому виникла така сума, в колонці 4 не вказана сума частини залишку від'ємного значення, що фактично сплачена Товариством.

При цьому, згідно попередньої декларації з ПДВ за березень 2012, що залишено поза увагою посадовими особами контролюючого органу, сума від'ємного значення, визначена в тому самому розмірі, що і у досліджуваній декларації №9028257561 - 164127 грн. Тобто, дана сума з березня 2013 фактично перейшла в тому самому значенні до квітня 2012, однак була відображена лише в рядку 23.2 та не відображена в рядку 23 Декларації, при тому, що показники рядка 23 формуються шляхом додавання р.23.1 + р.23.2.

Відповідно до п.п.200.10, 200.11 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не було вчинено зазначених дій, чим порушено права позивача та помилково зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування з підстав не зазначення Товариством в рядку 23 податкової декларації квітень 2012 №9028257561 та в додатках до неї суми бюджетного відшкодування в розмірі 164127 грн.

Крім того, згідно п. 200.5 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів)

З акту перевірки вбачається, що відповідачем не було встановлено жодної з зазначених підстав, а як наслідок, не встановлено обставин, за яких платник податків не має права на бюджетне відшкодування.

Таким чином, відповідач в рамках камеральної перевірки дійшов висновку про неправомірність формування позивачем показників від'ємного значення без дослідження змісту та обсягу господарських операцій, що відображені в первинних бухгалтерських та податкових документах, лише на підставі однієї податкової декларації.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних акту та податкового повідомлення-рішення відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Чаку Є.В.