Ухвала

від 17.04.2014 по справі 826/9013/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9013/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представників позивача Мелимуки В.В.

Зайоми О.А.

представника відповідача Білоцької Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Профі" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 року №0007732230, № 0007742230 та № 86717.5, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 року № 0007732230, № 0007742230 та № 86717.5.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представники позивача до суду з'явилися, проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Профі» є юридичною особою, видами діяльності якого за КВЕД-2010 є: діяльність у сфері телевізійного мовлення; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, комп'ютерне програмування, консультування з питань інформатизації, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2013 року № 308/22-30/33743505.

Згідно висновків даного акту контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.4.4, 5.4.8 п.5.4 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334), п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2, 138.4 ст.138, п.139.1 ст.139, п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 824 961,00грн. та завищено від'ємне значення оподаткування податком на прибуток на загальну суму 496 396,00грн.; п.п.4.2.9«г» п.4.2 ст.4, п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9, п.19.2«а» ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.170.9.1«а» п.170.9 ст.170, п.п.164.2.18 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 42 039,57грн.; п.п.164.2.17«г» п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 621,00грн.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 20.05.2013 року № 257/10/12-1-03 про результати розгляду первинної скарги, скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача в частині витрат на придбання комплектуючих, запчастин, витратних матеріалів, обслуговування обладнання та у відповідній частині застосованої штрафної санкції, в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін та у зв'язку з допущеною арифметичною помилкою скасоване податкове повідомлення-рішення в частині грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1 262,80грн. (основний платіж - 1 010,24грн., штрафна санкція - 252,56грн.), а скарга директора ТОВ «Інтер Профі» задоволена частково. (т.3 а.с.38-45)

На підставі акту перевірки від 06.02.2013 року та з урахуванням рішення від 20.05.2013 року № 257/10/12-1-03 про результати розгляду первинної скарги, відповідачем 31.05.2013 року були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0007732230 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 51 286,00грн., з якої основний платіж 44 091,00грн. та штрафна санкція 7 195,00грн.; № 0007742230 яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 61 199,00грн.; № 86717.5 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 54 210,42грн., з якої основний платіж 44 650,33грн. та штрафна санкція 9 560,09грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, при цьому виходив з того, що висновок податкового органу в акті перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за перевіряємий період є помилковим, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним. Крім того, суд дійшов висновку і щодо помилковості висновків про отримання доходу працівниками підприємства у вигляді додаткового блага, тому дійшов висновку, що оподаткування такого доходу податком з доходів фізичних осіб є протиправним. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 31.05.2013 року № 0007732230, № 0007742230 та № 86717.5, на думку суду, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідач з вказаним рішенням не погодився. В основу обґрунтування апеляційної скарги покладено зазначені в акті перевірки позивача обставини та висновки контролюючого органу щодо порушення товариством вимог податкового законодавства. Крім іншого, апелянт зазначив, що позивачем не надано доказів, що підтверджують витрачання коштів у виробничих цілях і не доведено впливу відряджень на господарську діяльність товариства.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в силу приписів п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону визначено, що валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 даного Закону, витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Не дозволяється відносити до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи.

Додатково до витрат, визначених першим абзацом цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях: в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів; в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.

Сума добових визначається:

у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом;

у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

Таким чином, законом встановлено, склад фактичних витрат особи яка відряджена, чим вони підтверджуються та визначення суми добових у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль.

Згідно приписів ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем до витрат віднесено витрати на відрядження своїх працівників у вигляді компенсації вартості витрат згідно авансових звітів на відрядження за кордон: м. Амстердам, м. Лас-Вегас, м. Виннерш (Велика Британія) та м. Варшава (Польща).

На підтвердження фактичних витрат осіб, які перебували у відрядженні, в матеріалах справи наявні копії наказів про відрядження, кошторисів витрат на відрядження, звітів про використання коштів, наданих на відрядження, рахунків за відповідні періоди, службових записок про відшкодування працівнику витрат по відрядженню, з підтверджуючими витрати документами, серед яких транспортні квитки, договори страхування, квитанції про сплату консульського збору за оформлення та отримання візи в посольствах; копії закордонних паспортів з відмітками органів прикордонного контролю, довідки про вартість проживання в готелі, а також запрошення на відвідування тренінгів, виставок медіа технологій (в т.ч. «NAB-2012», «ІBС-2012»).

З матеріалів вбачається, що накази про відрядження виписані на ім'я: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Судом встановлено, що особи, які були задіяні у відвідуваннях виставок, займали керуючі посади саме основних технічних структурних підрозділів позивача, а саме : директора ТОВ «Інтер Профі», начальників чи заступників відділу інформаційних технологій телевізійно-технічного центру, служби технічного супроводу інформаційних програм ТТЦ-2, відділу ефірного мовлення телевізійно-технічного центру, апаратно-студійного комплексу телевізійно-технічного центру, служби забезпечення відео монтажу ТТЦ1, на підтвердження чого в матеріалах наявні накази про затвердження штатних розписів які додаються до них та наказів по призначення або переведення працівників на займані посади.

Таким чином, в матеріалах справи містяться всі необхідні підтверджуючі документи щодо фактичних витрат осіб, які були відрядженні до м. Амстердам, м. Лас-Вегас, м. Виннерш (Велика Британія) та м. Варшава (Польща) та які засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків, рахунків з готелів, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, договорів страхування, витрат на оплату консульського збору, запрошень приймаючої сторони, а також копії закордонних паспортів з відмітками органів прикордонного контролю на підтвердження суми добових.

Як було вказано вище, видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність у сфері телевізійного мовлення; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, комп'ютерне програмування, консультування з питань інформатизації, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем.

За результатами відвідувань виставок, позивачем здійснювався пошук нового обладнання для більш якісного надання послуг у господарській діяльності, нового програмного забезпечення процесів обладнання та позивачем укладались угоди на купівлю телевізійного обладнання, оренду обладнання.

Доводи апелянта відносно того, що позивачем не надано доказів, що підтверджують витрачання коштів у виробничих цілях і не доведено впливу відряджень на господарську діяльність товариства, колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріалами справи підтверджується укладення позивачем угод на купівлю телевізійного обладнання, оренду обладнання (т.4 а.с.113-236, т.5 а.с.2-217, т.6 а.с.1-141).

Таким чином, зважаючи на наявні у матеріалах справи документи щодо фактичних витрат осіб, які були відрядженні до м. Амстердам, м. Лас-Вегас, м. Виннерш (Велика Британія) та м. Варшава (Польща) та якими підтверджується вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків, рахунків з готелів, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, договорів страхування, витрат на оплату консульського збору, запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку, колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про помилковість тверджень податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток за перевіряємий період .

Стосовно посилання відповідача на порушення позивачем п.п.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п.170.9.1«а» п.170.9 ст.170 ПК України, колегія зазначає наступне.

В силу положень п.п.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом, п.19.2 «а» ст.19 Закону № 889, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок

Згідно п.п.170.9.1«а» п.170.9 ст.170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме, на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що працівники які були у відрядженнях займали керуючі посади основних технічних структурних підрозділів позивача та виконували свої обов'язки з огляду на займані посади, тому висновки податкового органу про отримання доходу працівниками підприємства у вигляді додаткового блага також є помилковими.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 31.05.2013 року № 0007732230, № 0007742230 та № 86717.5, прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню. Висновок суду першої інстанції з цього приводу, на думку колегії суддів, є обґрунтованим.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Профі" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 року №0007732230, № 0007742230 та № 86717.5 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 22 квітня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.