Ухвала

від 15.04.2014 по справі 820/12453/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 р.Справа № 820/12453/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. по справі № 820/12453/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро"

до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" (далі - позивач, ТОВ "Паритет-Агро"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Основ'янська ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.09.2013 року № 0000662201 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Паритет-Агро" по податку на додану вартість в сумі 1211848,50 грн., в тому числі 807899,00 грн. - за основним платежем та 403949,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо самостійного коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Паритет-Агро" на підставі акта перевірки № 368/20-38-22-01-04/31642413 від 31.07.2013 року в ІС "Податковий блок";

- зобов'язати Основ'янську ОДПІ вчинити дії щодо відновлення в ІС "Податковий блок" показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Паритет-Агро" за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року шляхом виключення даних, внесених на підставі акта № 368/20-38-22-02-06/31642413 від 31.07.2013 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" - задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, судом не надано належної правової оцінки обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Паритет - Агро" є юридичною особою, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 070255 від 31.10.2001 р. (а.с. 15 т.1), включено до ЄДРПОУ відповідно до копії довідки АА № 676696 з ЄДРПОУ від 11.10.2012 р., виданої Головним управлінням статистики у Харківській області (а.с. 16 т. 1), зареєстровано у ЄДР ЮО та ФОП, що підтверджується копією витягу № 17643045 станом на 25.11.2013 року (а.с. 20-22 т. 1), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.03.2006 р. № 29026632, виданого ДПІ у Комінтернівському районі (а.с. 18 т. 1).

Фахівцями Основ'янської ОДПІ на підставі наказу від 25.07.2013 р., направлення № 134 від 25.07.2013 р. (а.с. 23, 24 т. 1) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Паритет-Агро", за результатами якої складено акт № 368/20-38-22-01-04/31642413 від 31.07.2013 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Паритет-Агро" (податковий номер 31642413) щодо взаємовідносин з платником податків ПВКП "Сіолл" (податковий номер 26457062) за період з 01.02.2013 року по 30.04.13 року" (а.с. 25 - 64 т. 1).

Відповідно до висновку акта перевірки відповідачем встановлено порушення з боку позивача вимог:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями): встановлено завищення податкового кредиту, відображеному в рядку 10.1 колонка "Б" декларацій з податку на додану вартість, по взаємовідносинам з ПВКП "Сіолл", код ЄДРПОУ 264570621, за лютий 2013 року, на загальну суму ПДВ 807898,93 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду сумі ПДВ 807898,93 грн.

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями: ТОВ Паритет-Агро" (податковий номер 31642413) завищено податковий кредит за квітень 2013 року по придбанню товару у ПВКП „Сіолл" на суму ПДВ 2271871,83 грн., за березень 2013 року на суму ПДВ 2142596,77 грн.

- п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями: ТОВ "Паритет-Агро" (податковий номер 31642413) завищено податкові зобов'язання за квітень 2013 року по реалізації товару, придбаного у ПВКП "Сіолл", на адресу ТОВ "Дніпроолія" (і.п.н. 367265604628) та ТОВ "Фудмережа" (і.п.н. 363872426558 ) на суму ПДВ у розмірі 2271871,83 грн. за квітень 2013 року по реалізації товару, придбаного у ПВКП "Сіолл", на адресу ТОВ "Камянка Глобал Вайн" (податковий номер 36805359), ТОВ „Прикарпатський Торговий дім" (податковий номер 23801375) та ТОВ "Восторг" (податковий номер 32437180) за березень 2013 року на суму ПДВ 2142596,77 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000662201 від 23 вересня 2013 р. про сплату ПДВ у сумі 807899 грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 403949,5 грн., яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ГУ Мінхоходів Харківської області, яке, в свою чергу, рішенням № 4002/10/20-40-10-04-17 від 02.12.2013 року (а.с. 72-73 т.1) скаргу позивача від 08.10.2013 р. вих. № 2/ппр (а.с. 67 - 69 т. 1) залишило без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення - без змін.

Також, на підставі висновків вказаного акта перевірки посадовими особами Основ'янської ОДПІ вчинені відповідні дії з коригування сум податку на додану вартість в ІС "Податковий блок", а саме: зменшення податкового кредиту всього на суму 4414468,6 грн. за контрагентом ПВКП "Сіолл" та зменшення податкових зобов'язань всього на суму 4414468,6 грн. (а.с. 134-139 т. 5).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та вчиненими Основ'янською ОДПІ діями щодо самостійного коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Паритет-Агро", позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ПВКП "Сіолл", яке діє на підставі статуту, зареєстрованого в новій редакції виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 31.05.2012 року (а.с. 82-84 т.1), зареєстроване в ЄДР ЮО та ФОП, про що свідчать копії виписки серії ААВ № 697306 від 25.05.2012 р. та витягу № 16249475 станом на 08.04.2013 року (а.с. 74-77 т.1), включене до ЄДРПОУ згідно з копією довідки АБ № 491323, виданої відділом статистики у Білгород-Дністровському районі 30.05.2012 року (а.с. 80-81 т.1), та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексу України, що, зокрема, підтверджується копіями довідки про взяття на облік платника податків № 391 від 30.05.2012 року та свідоцтва № 20005083 від 01.07.2012 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 78, 79 т.1).

Відповідно до копії довідки АБ № 491323, виданої відділом статистики у Білгород-Дністровському районі 30.05.2012 року (а.с. 80-81 т.1), ПВКП "Сіолл" здійснює наступні види діяльності за КВЕД -2010: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), особових культур і насіння олійних культур; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Для здійснення власної господарської діяльності ПВКП "Сіолл" отримало експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів № 54050/01/1 від 17.01.2013 р. на цех по виготовленню та переробці (нормалізації) соняшникової олії та її зберігання з видом діяльності - олієжирова промисловість та з асортиментом продукції - нерафінована соняшникова олія (а.с. 85 т.1), а також сертифікат на систему управління безпечності харчових продуктів від 19.04.2013 року, яким засвідчено безпеку стосовно виробництва та зберігання олії (а.с. 86 т.1).

Так, 26.11.2012 р. між позивачем (покупець) та ПВКП "Сіолл" (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 2611 МС (з додатками до нього), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в установленому в цьому договорі порядку (п. 1.1.договору) (а.с. 33 - 44 т. 2).

Сторонами у п. 1.3 договору встановлено, що загальна вартість договору складається із сум вартості товару, вказаного у додатках до цього договору та зі строком дії - до 31.12.2013 року, але за всіх обставин до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.8. договору).

Факт здійснення господарських операцій між сторонами договору купівлі-продажу № 2611 МС підтверджується копіями: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, посвідчень про якість, реєстрів приймання-передачі товару (а.с. 45-99 т. 2, а.с. 156-183 т. 2, а.с. 5 - 118 т. 3, а.с. 34- 200 т. 4 ), платіжних доручень (а.с. 184 - 207 т. 2, а.с. 119 - 149 т. 3, а.с. 201 - 224 т. 4).

Придбані товари позивачем були оприбутковані, про що свідчать картки рахунку 631 (а.с. 26-32, 155 т.2, 22-29 т. 4), оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 (а.с. 94-100 т. 5).

У п. 3.1. договору умови постачання товару за цим договором викладені у відповідності до вимог Міжнародних правил про інтерпретацію термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року та зазначається в додатках до цього договору.

Так, поставка товару - олії соняшникової - здійснювалась між позивачем та ПВКП "Сіолл" на умовах СРТ - порт (перевезення сплачено до ).

Як вбачається із додатків до договору (а.с. 35-44 т. 2), товар завозився на НП "Терминал - Укрхарчозбутсировина", Дніпро-Бугський морський порт (ДБМП), м. Миколаїв (НП "Терминал - Укрпищесбытсырье") або Комплекс з переробки та перевантаження тропічних олій ТОВ "Дельта Вілмар СНД", Одеська обл., м. Южний (Нові Беляри) вул. Індустріальна, 6. (далі - Термінал).

Відтак, транспортування товару за договорами здійснювалось ПВКП "Сіолл" - саме воно за договором оплачувало перевезення, визначало перевізника, зазначалось в якості вантажовідправника в товаротранспортній документації.

Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) (видання МТП N 560 введені в дію з 01.01.2000 р., офіційний переклад) визначають базис поставки СРТ (Сarriage Paid To (... named рlасе оf destination) Фрахт/Перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) наступним чином: "Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення".

Тобто, позивач не здійснював транспортування товару, не виступав стороною у договорах перевезення, не обирав перевізника, не оплачував його послуг, та не був ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем.

В свою чергу, копії наявних ТТН свідчать про реальний рух товару від виробника ПВКП "Сіолл" до кінцевого пункту призначення - Терміналів у портах. ТТН містять відбитки печаток вантажовідправника та вантажоодержувачів - Терміналів, їх існування підтверджує існування товару та його рух у просторі саме від виробника ПВКП "Сіолл" до порту для експорту.

Подальше використання придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується копіями: договорів, контрактів та специфікацій до них, актів приймання-передачі товарів на комісію, видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, листів-інструкцій, інструкцій по завозу масла соняшникового, актів звірок поставок та відвантажень олії соняшникової, реєстрів приймання на зберігання, реєстрів приймання-передачі товару, інвойсів, меморіальних валютних ордерів, експортних декларацій, податкових накладних, звітів комісіонера, банківських виписок, платіжних доручень, актів здачі-прийняття робіт з оформлення ВМД, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 (а.с. 103-154 т. 2, а.с. 211 - 237 т.2, а.с. 155 - 240 т. 3, а.с. 1-21 т.4, а.с. 225 - 240 т.4, а.с. 1 - 72 т. 5).

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ПВКП "Сіолл", включені ТОВ "Паритет - Агро" до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується копіями: витягів з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками № 5 до них, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 73-93 т. 5).

Відповідно до Інформації стосовно фінансових результатів по операціях реалізації олії соняшникової, отриманої від ПВКП "Сіолл" за лютий-квітень 2013 року, всього по операціях, за якими здійснено донарахування ПДВ до сплати актом перевірки від 31.07.2013 року ТОВ "Паритет - Агро" отримало 270827,42 грн. прибутку. Всього по операціях, які визнано транзитними, позивач отримав 543389, 15 грн. прибутку.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Паритет - Агро". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Паритет - Агро" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ПВКП "Сіолл", взаємопов'язаності позивача та ПВКП "Сіолл", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, колегія суддів зауважує на те, що дане твердження ґрунтується виключно на висновках акту від 08.07.2013р. №01\22-218\26457062 Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКП "Сіолл", код ЄДРПОУ 26457062, щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Абамелек", код за ЄДРПОУ 34831146, та покупцями за лютий, березень 2013 року" та акту від 01.06.2013 р. № 1487\22-118\26457062 Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКП "Сіолл", код ЄДРПОУ 26457062, щодо підтвердження взаємовідносин з ПП "Дюк Трейдінг", код за ЄДРПОУ 36804439, та покупцями за квітень 2013 року".

Проте, необхідно зауважити на те, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиційного значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та беззаперечно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити і на те, що в акті перевірки податковим органом було зроблено висновок про неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу придбання товару у ПВКП "Сіолл".

Зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Враховуючи викладене, оскільки ТОВ "Паритет - Агро" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Паритет - Агро" та ПВКП "Сіолл" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

Щодо коригування відповідачем податкових зобов'язань та податкового кредиту в ІС "Податковий блок" за наслідками проведення перевірки позивача колегія суддів зауважує на таке.

Податкова декларація, відповідно до приписів п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 179.5 статті 179 Податкового кодексу України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу IIК.

Внесення змін до податкової звітності, за замістом статті 50 Податкового кодексу України, вчинюється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Згідно з п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Разом з цим, відповідно до вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Окрім того, чинна форма податкового повідомлення-рішення згідно з додатком 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА № 985 від 22 грудня 2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1440/18735 від 30 грудня 2010 року, передбачає місце для внесення даних про збільшення/зменшення податковим органом суми грошового зобов'язання.

За змістом вищезазначених норм, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами проведення перевірки.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Водночас, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності. А показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в базі співставлення, формуються на підставі показників, поданих таким платником податків, податкових декларацій з ПДВ із додатком № 5 та повинні їм відповідати.

В ході розгляду справи не було виявлено розбіжностей у податковій звітності позивача та ПВКП "Сіолл" за перевірені податкові періоди з 01.02.2013 р. по 30.04.2013 року, а тому відповідач дійшов помилкового висновку про недостовірність задекларованих контрагентами даних податкового обліку.

Колегія суддів зауважує на те, що сама по собі здійснена ДПІ податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до ІС "Податковий блок". Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Необхідно також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що на підставі акта перевірки відповідачем були протиправно в ІС "Податковий блок" змінені задекларовані позивачем у податкових деклараціях по податку на додану вартість дані податкових зобов'язань та податкового кредиту, сформовані при придбанні товару в ПВКП "Сіолл" та подальшій його реалізації, не зважаючи на те, що акт перевірки не містить висновків про недоліки податкової звітності позивача та недійсність певних сум податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2014р. по справі № 820/12453/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.