Постанова

від 16.04.2014 по справі 914/4581/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа № 914/4581/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.

при секретарі Борщ І.О.

з участю представників:

від позивача : Мелешко М. І.

від відповідача : Шостак В. В.

розглянув апеляційну скаргу комунального підприємства "Соснівкажитлокомунсервіс" від 27.01.2014 року №01-03/45

на рішення господарського суду Львівської області від 16.01.2014 року,

суддя Бортник О. Ю. , у справі № 914/4581/13

за позовом приватного підприємства "Арт Регіон", м. Староконстянтинів

до відповідача комунального підприємства "Соснівкажитлокомунсервіс", м. Соснівка

про стягнення 78902,40 грн.,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 16.01.2014 року в справі №914/4581/13 позовні вимоги приватного підприємства "Арт Регіон" задоволено частково: стягнуто з комунального підприємства "Соснівкажитлокомунсервіс" на користь приватного підприємства "Арт Регіон" 78792,82 грн. заборгованості та 1718,11 грн. судового збору.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані останнім згідно договору №8 від 28.09.2010 р. роботи в розмірі 78792,82 грн.

В задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Арт Регіон" про стягнення з комунального підприємства "Соснівкажитлокомунсервіс" 109,58грн. заборгованості рішенням господарського суду Львівської області від 16.01.2014 року відмовлено з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні та судом не встановлено доказів виконання ним для відповідача робіт на цю суму.

В апеляційній скарзі скаржник (комунальне підприємство "Соснівкажитлокомунсервіс") просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що укладений між сторонами договір підряду не містить усіх істотних умов, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. №668 про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, що суперечить ЦК України, а відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, має наслідком визнання правочину недійсним. Окрім того, скаржник зазначає про відсутність на договорі підряду гербової печатки комунального підприємства "Соснівкажитлокомунсервіс", що слід розцінювати як недодержання вимог закону щодо форми договору.

Скаржник покликається на те, що місцевий господарський суд позбавив його можливості скористатись правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, оскільки, не зважаючи на заявлені клопотання, не відклав розгляд справи.

Крім того, скаржник зазначає, що на його адресу надійшла лише одна єдина вимога позивача про виконання зобов'язань за договором підряду, зміст та форма якої не відповідають вимогам ст. 6 ГПК України, що не дало можливості для досудового врегулювання спору між сторонами.

В доповненні до апеляційної скарги скаржник (комунальне підприємство "Соснівкажитлокомунсервіс") зазначає, що договір підряду від імені відповідача укладено не уповноваженою на те особою, оскільки повноваження керівника комунального підприємства, зобов'язання щодо управління підприємством і виконання інших функцій та обов'язків покладених на керівника і передбачених Статутом підприємства, іншими нормативними документами ОСОБА_4 набув з моменту підписання контракту, а саме з 19 жовтня 2010 року, а укладання правочину з ПП " Арт Регіон " відбулося 28 вересня 2010 року.

В судових засіданнях представник позивача (приватного підприємства "Арт Регіон") заперечив проти доводів скаржника, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін з підстав законності та обґрунтованості такого.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.09.2010р. між приватним підприємством "Арт Регіон" (далі - підрядник та позивач у справі) та комунальним підприємством "Соснівкажитлокомунсервіс" (далі - замовник та відповідач у справі) було укладено договір № 8 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору підрядник в межах договірної ціни зобов'язався своїми силами і засобами виконати капітальний ремонт доріг вул. Театральна, 4 в м. Соснівка, провести випробування і здати замовнику відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в установлений строк.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що договірна ціна робіт складає 78902,40 грн., у тому числі ПДВ 13150,40 грн., є динамічною і коригується з урахуванням фактичних витрат.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили терміни виконання робіт: початок - вересень 2010р., закінчення - грудень 2010р.

Відповідно до п.4.1. договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником щомісячно на розрахунковий рахунок підрядника протягом 10 днів з дня підписання актів виконаних робіт по формі КБ-2в, Ф.КБ-3.

Замовник зобов'язався здійснювати розрахунки у терміни і обсягах передбачених договором ( п.4.4. договору).

Термін дії договору сторонами визначено до 31.12.2010 р. (п.10.3. договору).

На виконання умов договору позивач здійснив капітальний ремонт доріг вулиці Театральна, 4 в м. Соснівка Львівської області на загальну суму 78792,82 грн., а відповідач прийняв виконані позивачем роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ - 3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ - 2в) від 22 грудня 2010 р., підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими відтисками їх печаток без жодних зауважень та застережень.

Проте, відповідач свої зобов'язання по договору щодо оплати вартості здійснених позивачем робіт не виконав, що і слугувало підставою для звернення приватного підприємства "Арт Регіон" до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Соснівкажитлокомунсервіс" 78902,40грн.

В силу вимог ст. 11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її

визначення (ч.1 ст. 843 ЦК України).

Частиною 1 ст. 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Тобто, за договором будівельного підряду оплачується не процес праці, а його конкретний результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом здачі-прийняття виконаних робіт.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Поданими позивачем та долученими до матеріалів справи довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ - 3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ - 2в) від 22 грудня 2010р., підписаними уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень і застережень та скріпленими відтисками їх печаток, підтверджено, що приватне підприємство "Арт Регіон" свої зобов'язання за договором №8 від 28.09.2010р. виконало належним чином та у повному обсязі на загальну суму 78792,82 грн., а комунальне підприємство "Соснівкажитлокомунсервіс" порушило взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт, в результаті чого заборгувало перед позивачем 78792,82 грн.

Відповідач у встановленому законом порядку не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за договором №8 від 28.09.2010р., не долучив платіжних доручень про її погашення в суді.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає підставними та обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 78792,82 грн. заборгованості та відмову у стягненні 109,58грн. у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи доказів виконання позивачем робіт на цю суму.

З приводу твердження апелянта про те, що договір №8 від 28.09.2010р. є недійсним оскільки підписаний не уповноваженою особою, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п.3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними)" доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент підписання договору №8 від 28.09.2010р. з ОСОБА_4 ще не було укладено контракту на управління КП "Соснівкажитлокомунсервіс", однак названа особа була призначена керівником даного підприємства 18.10.2010р. та надалі на законних підставах прийняла виконану позивачем роботу, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ - 3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ - 2в) від 22 грудня 2010р., тобто схвалила даний договір підряду.

Відтак, твердження апелянта про недійсність договору №8 від 28.09.2010р. розцінюється судом як необґрунтоване.

Безпідставними є також посилання скаржника на ту обставину, що договір №8 від 28.09.2010р. не містить гербової печатки, що відповідач вважає недотриманням вимог щодо письмової форми правочину, а отже підставою для визнання договору недійсним, оскільки, ст.181 ГК України та ст.207 ЦК України передбачено, що договір підписується сторонами та скріплюється їх печатками без зазначення про те, що така печатка має бути гербовою.

Твердження скаржника про відсутність всіх істотних умов та як наслідок недійсність договору також відхиляється колегією суддів як безпідставне та необґрунтоване, оскільки відповідно до ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Правочин, який не вчинено, не може бути визнаний судом недійсним.

При цьому, як вбачається з постанови Верховного Суду України від 25.06.2011р. №7/221-09, яка відповідно до ст.111-28 ГПК України є обов'язковою, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Твердження ж скаржника про те, що на його адресу надійшла лише одна єдина вимога позивача про виконання зобов'язань за договором підряду, зміст та форма якої не відповідають вимогам ст. 6 ГПК України, що не дало можливості для досудового врегулювання спору між сторонами, розцінюється колегією суддів як безпідставне та необґрунтоване, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 6 ГПК України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії, а Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2001 р. № 2413-Ш скасував обов'язок порядку претензійного врегулювання спорів. Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням ТзОВ «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст. 124 Конституції України (справ про досудове врегулювання спорів) визнано неконституційним положення щодо необхідності застосування досудового врегулювання спорів та зазначено, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

З приводу твердження скаржника про те, що місцевий господарський суд позбавив його можливості скористатись правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, оскільки, не зважаючи на заявлені клопотання про відкладення розгляду справи, не відклав розгляд справи, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи наведене та те, що до поданого відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом клопотання про відкладення розгляду справи не долучено доказів на підтвердження викладених в ньому обставин ( неможливість явки представника скаржника по стану здоров'я), відповідачем документально не обґрунтовано неможливості забезпечення участі іншого представника в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 16.01.2014 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу комунального підприємства "Соснівкажитлокомунсервіс" залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, залишаються на скаржнику.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

рішення господарського суду Львівської області від 16.01.2014р. у справі №914/4581/13 залишити без змін, апеляційну скаргу комунального підприємства "Соснівкажитлокомунсервіс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Марко Р.І.

Повний текст постанови

виготовлено 22.04.2014р.