Ухвала

від 17.04.2014 по справі 814/164/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/164/14

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представник апелянта - Шередека С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТ» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТ» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТ» (надалі - позивач, ТОВ «КОНСТАНТ») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області (надалі - відповідач, ДПІ) від 28 листопада 2013 року № 0008191600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 228 540 грн.

В обґрунтування позивач зазначив, що відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення з порушенням строків, визначених Податковим кодексом України (надалі - ПК України), а саме через п'ять місяців, замість трьох робочих днів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «КОНСТАНТ» ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, сповіщений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу у відповідності до положень ч.4 ст. 196 КАС України.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що в період з 22 квітня 2013 року по 26 квітня 2013 року ДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питання правильності визначення повноти нарахування орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено відповідний акт №428/16-00/32755645 від 29 квітня 2013 року (надалі - акт).

На підставі акта 17 травня 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00044116000, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб на суму 234 510 грн., з яких за основним платежем 187 608,00 грн., за штрафними санкціями 46 902 грн.

Після адміністративного оскарження позивачем вказаного вище податкового повідомлення-рішення, ДПІ 28 листопада 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0008191600 про визначення суб'єкту господарювання грошового зобов'язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб на суму 228 540 грн., з яких за основним платежем - 187 608грн., за штрафними санкціями - 40 932грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог переконався в правомірності проведення податковим органом перевірки, розрахунку суми основного податкового зобов'язання та суми штрафних санкцій та, як наслідок, - у винесенні відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок ДПІ про порушення позивачем приписів законодавчих актів про визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками.

При цьому, правомірність визначення податкового зобов'язання позивачем не оспорюється.

Так, відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі - орендна плата) обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому вказано, що далі у розділі XIII ПК України слова «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності» визначається як «орендна плата».

Пунктом 288.2 ст.288 ПК України визначено, що платником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності є орендар.

Відповідно до п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюються у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПК України;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПК України (п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288).

Пунктом 274.1 ст.274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Із приписів п.123.1 ст.123 ПК України слідує, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Статтею 5 Закону №161-XIV «Про оренду землі» (надалі - Закон №161) визначено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону, №161).

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону №161, однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю» зі змінами і доповненнями, який втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку із набранням чинності ПК України) (ст. 21 Закону №161).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03 червня 2008 року №309 (далі - Закон №309) внесено зміни до частин 4 та 5 статі 21 Закону №161 та визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону України від 03 липня 1992 року №2535-ХІІ «Про плату за землю» (далі - Закон №2535).

Системний аналіз правових норм, які регулюють правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно посилання апелянта, на те що, відповідачем порушено строк винесення податкового повідомлення рішення, колегія суддів вважає відмітити наступне.

Так, згідно ч. 8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суто формальні порушення самі по собі не можуть бути достатньою підставою для визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій та для звільнення порушника від відповідальності за умов доведеності фактів порушення, які не спростовані скаржником.

Допущене порушення не завдало жодної шкоди правам, свободам та інтересам інших, не створило будь-яких негативних наслідків, а тому, з огляду на його малозначущість та формальність, не може розцінюватись судом як підстава для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТ».

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТ» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТ» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст ухвали складено 23.04.2014 року.