Постанова

від 24.04.2014 по справі 910/24099/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р. Справа№ 910/24099/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник - Ричек В.В. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Рубель І.В. - за довіреністю,

від відповідача-2: не з'явився,

від відповідача-3: представник - Голиця В.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2013 р.

у справі №910/24099/13 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім", м. Київ

до 1. Державної виконавчої служби України,

2. Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-2240",

3. Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь",

про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про звільнення з-під арешту, накладеного відповідно до Акту опису й арешту майна від 23.08.2013 р., який було складено державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською Аліною Леонідівною, майна - майнового комплексу загальною площею 22 949, 50 кв.м., що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, склад якого відображено у Свідоцтві про право власності, виданому 01.06.2004 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 р. у справі № 5011-74/17118-2012 за позивачем було визнано право власності на спірне майно. Оскільки позивач дізнався про накладення на таке майно арешту у відповідності до складеного 23.08.2013 р. державним виконавцем ВПВР ДВС України Думанською А.Л. Акту опису й арешту майна, він вирішив звернутись до суду з даним позовом, оскільки внаслідок протиправного, на його думку, обтяження спірного майна він позбавляється можливості розпоряджатись ним, будучи законним власником.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2013 р. у справі №910/24099/13 позовні вимоги задоволено, звільнено з-під арешту, накладеного відповідно до Акту опису й арешту майна від 23.08.2013 р., який було складено державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською Аліною Леонідівною, майно - майновий комплекс загальною площею 22949,50 кв.м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, склад якого відображено у Свідоцтві про право власності, виданому 01.06.2004 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591, стягнуто з Державної виконавчої служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім" 1147 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції порушує права та майнові інтереси апелянта, є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 р. залучено до участі у справі № 910/24099/13 в якості відповідача-2 Публічне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство-2240", в якості відповідача-3 Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь".

В ході апеляційного провадження представником відповідача-3 заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи №910/6132/14 за позовом ПАТ «Банк «Київська Русь» до ТОВ «Про Девелопмент Тім», ПАТ «Автотранспортне підприємство-2240» про визнання недійсною укладеної між ТОВ «Про Девелопмент Тім» та ПАТ «Автотранспортне підприємство-2240» угоди від 12.10.2012 р. про припинення зобов'язання переданням відступного.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання дійшла висновку про його відхилення, оскільки апелянтом не обґрунтована неможливість в даній справі встановити обставини, які встановлюються в справі №910/6132/14. Крім того, колегія суддів зазначає, що у випадку визнання недійсною укладеної між ТОВ «Про Девелопмент Тім» та ПАТ «Автотранспортне підприємство-2240» угоди від 12.10.2012 р. про припинення зобов'язання переданням відступного, ПАТ «Банк «Київська Русь» не позбавлена можливості звернутись із заявою про перегляд рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні надав пояснення по суті спору.

Відповідач-3 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника відповідача-3 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача-3, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2012 р. між ТОВ «Про Девелопмент Тім», як кредитором, та Публічним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство-2240", як боржником, було укладено Угоду про припинення зобов'язання переданням відступного, відповідно до п.1.3. якої Боржник передав кредитору відступне - майновий комплекс, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у Свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591.

Оскільки в порушення зобов'язань, передбачених п.п. 4.1.1.2., 4.1.1.3., 4.1.1.4, 4.1.1.5 Угоди про відступне, боржник не надав позивачу повний перелік орендарів, які пов'язані договірними відносинами оренди з боржником стосовно майнового комплексу, договори оренди стосовно майнового комплексу, завірені копії документів, що стосуються земельних ділянок, на яких майновий комплекс розміщений і які необхідні для його експлуатації та обслуговування, технічний паспорт на майновий комплекс, а також зважаючи на невизнання боржником зазначеної Угоди, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до господарського суду.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 р. у справі № 5011-74/17118-2012, яке набрало законної сили, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім" задоволено, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство-2240" надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім" повний перелік орендарів, які пов'язані договірними відносинами оренди з Публічним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство-2240" стосовно майнового комплексу загальною площею 22949,50 кв.м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8; всі договори оренди стосовно майнового комплексу загальною площею 22949,50 кв.м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8; копії документів, що стосуються земельних ділянок, на яких розміщений майновий комплекс загальною площею 22949,50 кв.м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, і які необхідні для його експлуатації та їх обслуговування; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство-2240" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім" технічний паспорт на майновий комплекс загальною площею 22949,50 кв.м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім" право власності на майновий комплекс загальною площею 22949,50 кв.м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у Свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591, наступним чином: зимове сховище для бджіл (Літера Т) площею 95,90 кв.м, ремзона (Літера 8 (цифра)) площею 631,00 кв. м, склад цегляний (Літера Л) площею 1104,80 кв. м, блок-пост заводський (Літера О) площею 10,20 кв.м, бокси (Літера И) площею 557,90 кв.м, побутове приміщення КСО-1 (Літера 6 (цифра)) площею 50,10 кв.м, корпус блоку цеху (Літера Е) площею 2381,40 кв.м, майстерні (Літера Л') площею 655,70 кв.м, автопавільйон (Літера 15 (цифра)) площею 194,00 кв.м, профілакторій ТО-1 (Літера Ж) площею 835,10 кв.м, профілакторій (літера 3) площею 1398,20 кв.м, профілакторій карбюраторний (Літера Д') площею 3000,10 кв. м, склади (Літера В) площею 15,20 кв.м., туалет /АЗС/ (Літера Я) площею 16,10 кв.м, виробничо-побутовий корпус (Літера А) площею 4021,90 кв.м, контрольно-пропускний пункт (Літера Ю), площею 20,40 кв.м, закрита мийка (Літера 2 (цифра)) площею 508,90 кв.м, розш. профілакторій ремонту дизельних автомобілів (Літера Д) площею 2487,70 кв.м, будиночок (Літера Г) площею 15,30 кв.м, автопавільйон (Літера С) площею 230.30 кв.м, кіоск (Літера. М') площею 14,20 кв.м, автопавільйон (літера X) площею 218,30 кв.м, кіоск (Літера Ш) площею 6,70 кв.м, виробничо-побутовий склад (Літера 7 (цифра)) площею 1267,50 кв.м, диспетчерська (Літера 5 (цифра)) площею 42,30 кв.м, диспетчерська (Літера У) площею 32,90 кв.м, диспетчерська (Літера Щ) площею 29,30 кв.м, диспетчерська (Літера Ч) площею 35,70 кв.м, диспетчерська (Літера 12 (цифра)) площею 17,20 кв.м, диспетчерська (Літера 3 (цифра)) площею 48,30 кв.м, диспетчерська (Літера 4 (цифра)) площею 40,00 кв.м, приміщення складу підсобного господарства (Літера 13 (цифра)) площею 354,40 кв.м, приміщення легкового боксу (Літера Н) площею 499,60 кв.м, побутове приміщення будівельників (Літера Р) площею 52,20 кв.м, приміщення спецмедслужби (Літера Ь1) площею 98,90 кв.м, блок-пост в зборі (Літера П) площею 9,90 кв. м, сховище для овочів (Літера 14 (цифра)) площею 248,10 кв.м, автопавільйон (Літера 11 (цифра)) площею 106,30 кв.м, диспетчерська (Літера Ц) площею 101,80 кв.м, кіоск (Літера М) площею 11,80 кв.м, вагон-будиночок (Літера 9 (цифра)) площею 37,40 кв.м, побутове приміщення (Літера 1 (цифра)) площею 47,50 кв.м, торговий будиночок (Літера 10 (цифра)) площею 65,50 кв.м, автозаправочна станція (Літера Б) площею 60,00 кв.м, павільйон-склад 2 (Літера Ф) площею 606,30 кв.м, малярне відділення (Літера Э) площею 667,20 кв.м.

Приймаючи вказане рішення, Господарський суд міста Києва встановив, що 12.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім" ("Кредитор") та Публічним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство-2240" ("Боржник") укладено Угоду про припинення зобов'язання переданням відступного (надалі - Угода).

Пунктом 1.1. Угоди було визначено, що сторони дійшли згоди про припинення зобов'язання Боржника, що випливає з Договору поставки від 01.10.2012 року, укладеного між Кредитором і Боржником, визначеного у п.1.2. Угоди, внаслідок передачі Боржником Кредитору відступного в порядку і на умовах, передбачених в Угоді.

Відповідно до пункту 1.3. Угоди, Боржник передав кредитору відступне - майновий комплекс, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у Свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591.

Згідно з п. 3.1. Угоди було визначено, що Боржник передає, а Кредитор приймає відступне, а саме Майновий комплекс, за Актом передачі-приймання відступного (майнового комплексу) в день підписання Угоди. Майновий комплекс передається з технічними та інженерними комунікаціями, у стані, придатному для подальшої нормальної експлуатації.

Відповідно до пункту 3.2. Угоди, право власності на відступне (майновий комплекс) переходить від боржника до кредитора з моменту передачі за Актом передачі-приймання відступного (майнового комплексу).

12.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент тім" ("Кредитор") та Публічним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство-2240" ("Боржник") було укладено Акт передачі-приймання відступного (майнового комплексу).

Пунктом 1 Акту передачі-приймання відступного (майнового комплексу) було визначено, що у відповідності із Угодою про припинення зобов'язання переданням відступного Боржник передав, а Кредитор прийняв відступне, а саме: майновий комплекс загальною площею 22 949,50 кв..м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у Свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591.

Відповідно до пункту 4.1. Угоди Боржник, зокрема, зобов'язався: надати повний перелік орендарів, які пов'язані договірними відносинами оренди з Боржником стосовно майнового комплексу, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення Угоди (п.п.4.1.1.2); передати Кредитору всі договори оренди стосовно майнового комплексу, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення Угоди (п.п.4.1.1.3); передати Кредитору завірені копії документів, що стосуються земельних ділянок, на яких майновий комплекс розміщений і які необхідні для його експлуатації та обслуговування, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення Угоди (п.п.4.1.1.4); передати Кредитору технічний паспорт на майновий комплекс протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення Угоди (п.п.4.1.1.5).

Розглядаючи позовні вимоги у справі № 5011-74/17118-2012, господарський суд відзначив, що належних та допустимих доказів на підтвердження виконання Публічним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство-2240" зобов'язань за Угодою про припинення зобов'язання переданням відступного надано не було, у зв'язку з чим визнав позовні вимоги у відповідній частині законними та обґрунтованими.

При цьому, щодо вимог про визнання права власності на спірне майно, суд звернув увагу на те, що відповідно до пункту 3.2. Угоди, право власності на відступне (майновий комплекс) переходить від боржника до кредитора з моменту передачі за Актом передачі-приймання відступного (майнового комплексу).

Пунктом 1 Акту передачі-приймання відступного (майнового комплексу) від 12.10.2012 р. було визначено, що у відповідності із Угодою про припинення зобов'язання переданням відступного Боржник передав, а Кредитор прийняв відступне, а саме: майновий комплекс загальною площею 22949,50 кв.м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у Свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591.

Таким чином, суд дійшов висновку, що після підписання Акту передачі-приймання відступного (майнового комплексу), Позивачем правомірно, на підставі правочину, а саме: Угоди про припинення зобов'язання переданням відступного від 12 жовтня 2012 року набуто право власності на майновий комплекс, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у Свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591.

Обставини, встановлені у справах № 5011-74/17118-2012 апелянтом у даній справі не спростовані, доказів протилежного не надано.

Також, колегією суддів у даній справі досліджені договір поставки від 01.10.2012 р., укладений між ПАТ «АТП-2240» та ТОВ «Про Девелопмент Тім», Угоду про припинення зобов'язання переданням відступного від 20.10.2012 р., укладену між ПАТ «АТП-2240» та ТОВ «Про Девелопмент Тім» (копії приєднані до матеріалів справи).

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Предметом же спору у даній справі є вимоги позивача до Державної виконавчої служби України про звільнення зазначеного вище майна з-під арешту.

Матеріалами справи підтверджено, що під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2011 р. у справі № 14/52 за позовом Акціонерного банку "Київська Русь" до Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-2240" про стягнення заборгованості, 23.08.2013 р. державним виконавцем ВПВР ДВС України Думанською А.Л. було складено Акт опису й арешту майна, яким, зокрема, описано спірне майно.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК України, 383 ЦПК України або статті 181 КАС України з урахуванням правил підвідомчості.

Зважаючи на зміст позовної заяви та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що в даному випадку вимоги про зняття арешту з майна безпосередньо пов'язані зі спором про право на це майно, оскільки позивач вважає, що державним виконавцем було описано й арештовано майно, яке, на думку позивача належить йому, а не боржнику у виконавчому провадженні.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 11 Закону "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Зі змісту наведеної норми Закону вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Право власності є основним речовим правом. Власник майна на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається ним.

Право власності виникає на підставі юридичних фактів, визначених у законодавстві, що прийнято називати способами виникнення права власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч. 3 та ч. 5 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 р. у справі № 5011-74/17118-2012 було встановлено, що після підписання Акту передачі-приймання відступного (майнового комплексу), позивачем правомірно, на підставі правочину, а саме: Угоди про припинення зобов'язання переданням відступного від 12 жовтня 2012 року набуто право власності на майновий комплекс, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у Свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591.

Дане рішення набрало законної сили, відповідно до приписів ст. 115 ГПК України є обов'язковими на всій території України, а відповідно при розгляді даної справи суд не має права ставити його під сумнів.

Виникнення права власності на майно водночас передбачає припинення цього права у іншого суб'єкта.

Тому, підстави виникнення права власності на спірне майно розглядаються водночас і як підстави припинення його, у зв'язку з чим на момент накладення арешту та складання Акту опису і арешту майна спірне майно вже не належало боржнику.

За таких обставин, відповідач-1 протиправно піддав арешту спірне майно, оскільки воно не перебуває у власності боржника, а відповідно й не може бути використаним для задоволення вимог стягувача у відповідному виконавчому провадженні, у зв'язку з чим позовні вимоги у даній справі з метою захисту прав законного власника такого майна мають бути задоволені.

При цьому, при зверненні позивачем до суду в прохальній частині позовної заяви було викладено декілька подібних за змістом позовних вимог щодо звільнення спірного майна з-під арешту.

Оскільки всі вони відповідають одному способу захисту, суд першої інстанції правомірно прийняв рішення звільнити з-під арешту, накладеного відповідно до Акту опису й арешту майна від 23.08.2013 р., який було складено державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською Аліною Леонідівною, майно - майновий комплекс загальною площею 22949,50 кв.м, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, склад якого відображено у Свідоцтві про право власності, виданому 01.06.2004 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2013 року у справі № 910/24099/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/24099/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв