Постанова

від 24.04.2014 по справі 911/4521/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р. Справа№ 911/4521/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник - Грабовська Н.В. - за довіреністю,

від відповідача-1: представник - Мальчик Т.Ю. - за довіреністю,

від відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство-ВТС"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2014 р.

у справі № 911/4521/13 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство-ВТС", м. Біла Церква Київської обл.

до 1. Київської обласної спілки споживчих товариств", м. Київ

2. Білоцерківської товарно-закупівельної бази Київської облспоживспілки, м. Узін Білоцерківського р-ну Київської обл.

про визнання відсутності прав юридичної особи та відновлення становища, яке існувало до порушення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство-ВТС" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Київської обласної спілки споживчих товариств", Білоцерківської товарно-закупівельної бази Київської облспоживспілки та, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, остаточно просило суд визнати відсутнім у Київської обласної спілки споживчих товариств права юридичної особи, як суб'єкта цивільно-господарських правовідносин, станом на 18.02.1992 року, тобто на дату первинної державної реєстрації Білоцерківської торгово-закупівельної бази; відновити становище, яке існувало в майнових відносинах між Київською обласною спілкою споживчих товариств, Білоцерківською торгово-закупівельною базою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта" (правонаступник ТОВ "Виробниче підприємство "ВТС") стосовно приналежності приміщення складу площею 534 кв.м, розташованого в м. Біла Церква Київської області по вулиці Ярослава Мудрого 63, - станом на жовтень 2005 року, тобто на дату первинного звернення Київської обласної спілки споживчих товариств до господарського суду та надання недостовірних даних про себе як суб'єкта цивільно-господарських правовідносин у 1992 році.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.2014 р. у справі №911/4521/13 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство-ВТС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи.

Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Представник позивача через канцелярію суду заявив клопотання про витребування у відповідачів оригінал зареєстрованого у встановленому законом порядку статуту Білоцерківської ТЗБ від 18.02.1992 р.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання дійшла висновку про відмову в його задоволенні, як необґрунтованого та такого, що призведе до безпідставного затягування розгляду справи. Так, згідно постанови слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області про закриття кримінального провадження від 30.10.2013 р., ним встановлено, що відповідно до матеріалів архівної справи, що надані Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області та інформації від Державної реєстраційної служби України, що міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - первинна державна реєстрація Білоцерківської ТЗБ відбулась 18.02.1992 року. Оригінал статуту, за яким відбулася первинна реєстрація Білоцерківської ТЗБ, ні в Реєстраційній службі, ні в Білоцерківської ТЗБ. ні в будь-якій іншій установі віднайти не вдалося.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні представник позивача заявив про відсутність будь-яких клопотань.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Відповідач-2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника відповідача-2 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги не відповідають встановленим діючим законодавством України способам захисту порушених прав, є безпідставними, недоведеними та необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондує з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення його прав і законних інтересів.

Позовна вимога про визнання відсутнім у Київської обласної спілки споживчих товариств права юридичної особи, як суб'єкта цивільно-господарських правовідносин, станом на 18.02.1992 року, тобто на дату первинної державної реєстрації Білоцерківської торгово-закупівельної бази, за своєю суттю є вимогою про встановлення певного юридичного факту, який може встановлюватися лише як елемент оцінки фактичних обставин справи при розгляді господарськими судами спору про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

До того ж, встановлення юридичного факту, як спосіб захисту порушеного права не передбачений вищезазначеними нормами Закону (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 20 ГК України).

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

Таким чином, з огляду на наведені законодавчі положення, а також враховуючи той факт, що вимога позивача про визнати відсутнім у Київської обласної спілки споживчих товариств права юридичної особи, як суб'єкта цивільно-господарських правовідносин, станом на 18.02.1992 року, тобто на дату первинної державної реєстрації Білоцерківської торгово-закупівельної бази не відповідає встановленим діючим законодавством України способам захисту порушених прав, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у її задоволенні.

Позивачем також заявлена вимога про відновлення становища, яке існувало в майнових відносинах між Київською обласною спілкою споживчих товариств, Білоцерківською торгово-закупівельною базою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта" (правонаступник ТОВ "Виробниче підприємство "ВТС") стосовно приналежності приміщення складу площею 534 кв.м, розташованого в м. Біла Церква Київської області по вулиці Ярослава Мудрого 63, - станом на жовтень 2005 року, тобто на дату первинного звернення Київської обласної спілки споживчих товариств до господарського суду та надання недостовірних даних про себе як суб'єкта цивільно-господарських правовідносин у 1992 році.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі № 266/20-05/10-06 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Білоцерківської торгово-закупівельної бази та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріта" (правонаступник якого є позивач) про визнання недійсним повністю договору купівлі-продажу від 02.12.1998р. та виселення із займаного приміщення та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріта" до Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, яка на час розгляду даної справи набрала законної сили, рішення господарського суду Київської області від 12.12.2006р. у даній справі змінено. Первісний позов задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 534 кв.м, що розташоване в м. Біла Церква по вулиці Ярослава Мудрого 63, укладеного 02.12.1998р. між Білоцерківською торгово-закупівельною базою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріта" повернути Білоцерківській торгово-закупівельній базі нежитлове приміщення складу, площею 534 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого 63 та виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріта" з приміщення що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого 63. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексі України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки в судовому порядку визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 534 кв.м, що розташоване в м. Біла Церква по вулиці Ярослава Мудрого 63, укладеного 02.12.1998р. між Білоцерківською торгово-закупівельною базою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта", за яким позивач придбав у другого відповідача вищезазначене майно, а в силу приписів ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю то відсутнє те становище, яке позивач просить суд відновити.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача відсутнє право за захистом якого він звернувся до суду з даним позовом у вказаній частині вимог, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про відновлення становища, яке існувало в майнових відносинах між Київською обласною спілкою споживчих товариств, Білоцерківською торгово-закупівельною базою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта" (правонаступник ТОВ "Виробниче підприємство "ВТС") стосовно приналежності приміщення складу площею 534 кв.м, розташованого в м. Біла Церква Київської області по вулиці Ярослава Мудрого 63, - станом на жовтень 2005 року, тобто на дату первинного звернення Київської обласної спілки споживчих товариств до господарського суду та надання недостовірних даних про себе як суб'єкта цивільно-господарських правовідносин у 1992 році.

Таким чином, позовні вимоги у вказаній частині є безпідставними, недоведеними та необґрунтованими, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в позові повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство-ВТС" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2014 року у справі № 911/4521/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/4521/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв