Постанова

від 24.04.2014 по справі 905/5938/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 905/5938/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Шевчук С.Р., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова енергетична політика", м. Донецьк на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року та на рішеннягосподарського суду Донецької області від 26.12.2013 року у справі № 905/5938/13 господарського суду Донецької області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат", м. Донецьк дотовариства з обмеженою відповідальністю "Нова енергетична політика", м. Донецьк простягнення 200 000 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Купер М.В. (дов.№15/08-2013 від 15.08.2013 року);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.2013 року у справі №905/5938/13 (судді: Мельниченко Ю.С., Левшина Я.О., Мирошниченко Я.С.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова енергетична політика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк - отель "Марат" штраф за договором №24/04 від 24.04.2013 року у сумі 200 000 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року у справі №905/5938/13 (судді: Діброва Г.І., Бойченко К.І., Стойка О.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова енергетична політика" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2013 року у справі № 905/5938/13 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані тим, що відповідач в супереч умов договору, здійснив поставку товару з порушенням обумовлених строків поставки, тому з відповідача на підставі п.13.4 договору підлягає стягненню штраф у розмірі 200 000 грн. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідачем не наведено поважних виключних обставин та не підтверджено належними засобами доказування можливості застосування судом свого права щодо зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Нова енергетична політика" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року та рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2013 року у справі №905/5938/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат" просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представника позивача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). (ч.4 ст.231 Господарського кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова енергетична політика" (підрядник) був укладений договір №24/04, відповідно до предмету якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до специфікації, кошторисної документації та умов договору поставку обладнання згідно специфікації та виконання робіт з монтажу: обладнання котельні для теплопостачання будівлі пансіонату "Марат" за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкинське шосе, 60. (п.1.1. Договору), який підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Відповідно до п.9.1. Договору, суди зазначили, що замовник перераховує на рахунок підрядника в строк до 26.04.2013 р. грошові кошти у розмірі 200 000 грн.

Підрядник зобов'язується поставити товар (обладнання) в строк та у обсязі зазначеним у специфікації та згідно графіку поставки підписаного сторонами. (п.п.4.1.1. Договору).

Сторонами було підписано специфікацію (додаток №1 до договору), якою сторони на підставі п.1.2 договору визначили перелік обладнання, яке підлягало поставці.

Сторонами також було затверджено графік поставки обладнання для котельної пансіонату "Марат", за умовами якого пальник на рідкому паливі - Riello P 60N/ECOTC Арт. 3439021, W= 171/684 кВт/ч у кількості 2 шт. та загальною вартістю 127 360 грн. повинен бути поставлений протягом 50 днів за умови 100% передплати; котел Колві 440 W= 150/512 кВ/год. у кількості 2 шт. та загальною вартістю 100 000 грн. повинен бути поставлений протягом 15 днів за умови 100% передплати; водопом`якшувальна установка Екософт у кількості 1 шт. та вартістю 18 000 грн. повинна бути поставлена протягом 15 днів за умови 100% передплати; теплообмінники швидкісні настінні W=512 кВт/год у кількості 2 шт. та загальною вартістю 25 000 грн. повинні бути поставлені протягом 15 днів за умови 100% передплати.

Відповідно до пункту 13.4 договору сторони погодили, що у разі затримки поставки товару на термін, що перевищує 10 днів від обумовленого сторонами строку, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 200 000 гривень 00 коп.

Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013 р., але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. (п.16.1 Договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач здійснив попередню оплату у розмірі 200 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №574 від 23.04.2013р. з призначенням платежу: "передплата за теплотехнічне обладнання рахунок б/н від 23.04.2013р., у т.ч. ПДВ 33 333грн. 33коп." та була перерахована банком платника на поточний рахунок отримувача 25.04.2013р., про що міститься відповідна відмітка банку на платіжному документі.

01.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова енергетична політика" здало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат" прийняло пальник на рідкому паливі - Riello PN60N/ECOTC у кількості 2 шт. та загальною вартістю 105 476 грн. 66 коп.; теплообмінники швидкісні у кількості 2 шт. та загальною вартістю 20 833 грн. 34 коп. та інше обладнання, що підтверджується видатковою накладною №2 від 01.07.2013р., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідач, всупереч умов договору, не виконав зобов'язання з поставки продукції належним чином, здійснив поставку товару з порушенням обумовлених строків, а саме: за видатковою накладною №2 від 01 липня 2013 року пальник на рідкому паливі - Riello PN60N/ECOTC у кількості 2 шт. та загальною вартістю 105 476 грн. 66 коп. поставлений 01.07.2013 року, хоча мав бути поставлений у строк до 14.06.2013 року, тобто з прострочкою понад десять днів згідно графіку поставки обладнання для котельної пансіонату "Марат".

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача, на підставі п.13.4 договору, штрафу у розмірі 200 000 грн. через затримку поставки товару на термін, що перевищує 10 днів від обумовленого сторонами строку.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відмовляючи у задоволені клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем не наведено поважних виключних обставин для можливості застосування судом права зменшення штрафної договірної відповідальності та не підтверджено належними засобами доказування відповідно до вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України можливість застосування судом свого права щодо зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятого рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова енергетична політика", м. Донецьк.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова енергетична політика", м. Донецьк залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року та рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2013 року у справі №905/5938/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко