Ухвала

від 17.03.2014 по справі 823/2762/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2762/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

17 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Ключковича В.Ю., Собківа Я.М., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Смілянський завод металевих виробів» на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Смілянський завод металевих виробів» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форм «В4», «Р»,-

В С Т А Н О В И В :

В зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення по суті справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача щодо дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з Приватним підприємством «Раіком» (код ЄДРПОУ 36036555) за березень 2012 року, про що складено відповідний Акт від 10.04.2013 року № 615/22/22808429 (далі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.6-21).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог пп. 138.1, 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме, заниження ним на 3 587 грн. суми податку на прибуток, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - завищення на 3 417 грн. суми від'ємного значення з податку на додану вартість.

На підставі вищезазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форм «В4» та «Р» від 29.04.2013 року №0000412200, №0000402200, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с. 4, 5), та якими зменшено Позивачу на 3 417 грн. суми від'ємного значення з податку на додану вартість та збільшено на 4 483,75 грн. суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі на 3 587 грн. за основним платежем і на 896,75 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) відповідно.

Як вбачається з Договору поставки № 2/2 від 01 лютого 2012 року (далі - Договір), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 22), укладеного між Позивачем, як Покупцем, та Приватним підприємством «РАІКОМ», як Продавцем, контрагент зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити та передати у власність Позивачу брус (тополь, ліпа, осика) розміром 32х32х1400 мм у кількості 200 000 штук, а Позивач - прийняти та оплатити зазначений товар. Відповідно до п. 4.1. Договору, Покупець вибирає товар своїм транспортом та за свій рахунок.

Згідно із частиною п'ятою ст. 203 та частинами першою, другою ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із ст. 1, частиною першою ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження реальності придбання у контрагента товару за зазначеним Договором надано первинні документи, а саме, рахунок № 2803-1 від 28.03.2012 року, податкову накладну № 156 від 28.03.2012 року та видаткову накладну №РН-280301 від 28.03.2012 року на придбання брусу дерев'яного у кількості 2 500 та 5 250 штук, на загальну суму 20 500 грн., в тому числі ПДВ - 3 416,67 грн., платіжне доручення № 435 від 19.04.2012 року, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с. 23-26).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II вищезазначеного Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Як вбачається з Подорожніх листів від 28.03.2012 року та від 29.03.2012 року, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 63, 66), транспортування зазначеного у Договорі товару здійснено автомобілем марки «Wolksvagen», державний номер СА6831ВА.

Проте, як зазначено Відповідачем в Акті, Позивач на підставі договору оренди транспортних засобів від 27.08.2010 року орендував автомобіль марки «Wolksvagen Transporter» бортовий малотоннажний та причіп легковий - В марки «Бджілка», відповідно до якого повна маса автомобіля 2575 кг, а маса без навантаження 1801 кг, в зв'язку з чим, вантажопід'ємність автомобіля складає 774 кг (2575-1801), а вантажний простір автомобіля - 5,4 м куб. Позивач отримав від Приватного підприємства «Раіком» брусу дерев'яного з параметрами 32х32х1400 в кількості 7750 штук. Отже, об'єм 1 брусу - 0,001434 м куб (0,032х0,032х1,4м), а об'єм 7750 штук брусу дорівнює 11,11 м куб (0,01434х7750). Відповідно до норм виробітки і часу на роботи з озеленення та благоустрою територій, затверджених Наказом Державного комітету лісового господарства від 30.11.2007 р. № 785, середня вага 1 м куб сухої деревини з тополі - 480 кг, з липи - 450 кг, з осики - 510 кг. Вага 11,11 м куб брусу - 4999,5 кг (450х11,11), тоді, як вантажопід'ємність автомобіля - 774 кг, в зв'язку з чим, перевезення брусу дерев'яного в кількості 7750 штук зазначеним автомобілем неможливе.

Крім того, у Подорожніх листах не зазначено, який саме товар транспортовано.

Як зазначено Позивачем в апеляційній скарзі, транспортування товару здійснювалось за дві поїздки, проте, вантажопід'ємність зазначеного автомобіля навіть за дві поїздки не дозволяє перевезти зазначений товар.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарської операції, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в його Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарської операції є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідної операції та зв'язку між фактом придбання товару і подальшою господарською діяльністю.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підтвердження фактичного здійснення передбаченої Договором господарської операції.

Згідно із ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Смілянський завод металевих виробів» залишити без задоволення , а Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.