Постанова

від 01.04.2014 по справі 826/1460/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2014 року 11:14 № 826/1460/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Головуючий суддя Іщук І.О., суддів Погрібніченко І.М., Шулежко В.П., за участю секретаря судового засідання Самаренко Х.С., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 06.09.2013 р. № 0002142205 та №0002152205, визнання протиправними дій та скасування рішень,

за участю представників сторін :

від позивача: Пікуля С.В.

від відповідача 1: Бондар І.П.

від відповідача 2, 3: Цюрюпа Д.А.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України, в якому просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, які полягають у викладенні в акті перевірки від 28.08.2013 р. № 552/26-53-22-05-21/31988689 висновків про безтоварність та фіктивність правочинів, укладених між ТОВ «Зінат» та ТОВ «ЕК «Хай-Тек Енергія»;

- визнати протиправним та скасувати повністю прийняті Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013 р. № 0002142205 та № 0002152205;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.10.2013 р. про результати розгляду первинної скарги ТОВ «ЕК «Хайт-Тек Енергія»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України від 23.12.2013 р. № 18129/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги (повторної) ТОВ «ЕК «Хай-Тек Енергія».

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі безпідставних висновків акту перевірки від 28.08.2013 р. № 552/26-53-22-05-21/31988689 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2013 р. № 0002142205, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 231 591,25 грн. та податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220 563,75 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що висновки відповідача 1, викладені в акті перевірки є неправомірними. При цьому, всі господарські операції між позивачем та його контрагентом стосовно валових витрат підтверджуються відповідними первинними документами.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні. Спростовуючи позовні вимоги зазначив, що перевіркою встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому оскаржувані податкові-повідомлення рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача 2, 3 в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Спростовуючи позовні вимоги зазначив, що оскільки рішення податкового органу про результати розгляду скарги не може породжувати для платника податків певні права та обов'язки, відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «Зінат» за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія»:

1. п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі - 185 273,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 р. на суму 160 813,00 грн. та за ІV квартал 2012 р. на суму 24 460,00 грн.

2. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 176 451,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2012 р. на суму 160813,00 грн., за ІV квартал 2012 р. на суму 24 460,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 28.08.2013 р. № 552/26-53-22-05-21/31988689 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 06.09.2013 р. № 0002142205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 231 591,25 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 185 273,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 46 318,25 грн.

- від 06.09.2013 р. № 0002152205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 220 563,75 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 176 451,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 44 112,75 грн.

За наслідками первісного адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 31.10.2013 р. № 6048/10/26-15-10-04-01, яким податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013 р. № 0002142205 та № 0002152205 залишено без змін, первинну скаргу - без задоволення.

За наслідками повторного адміністративного оскарження Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 23.12.2013 р. № 18129/6/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013 р. № 0002142205 та № 0002152205 залишено без змін та рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Так, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як встановлено судом, ТОВ «ЕК «Хай-Тек Енергія» зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією. Господарську діяльність здійснює на підставі статуту. Основними видами діяльності є дослідження й експериментальні розробки у сфері природничих і технічних наук. Товариство зареєстровано платником податку на додану вартість ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Як встановлено судом, позивач мав спірні господарські правовідносини з ТОВ «Зінат».

На підтвердження господарських взаємовідносин з зазначеним товариством позивачем надано наступні документи.

На підтвердження видаткових операцій позивачем надано видаткові накладні: від 25.09.2012 р. № РН-0000617, від 11.09.2012 р. № РН-000057, від 21.09.2012 р. № РН-0000598, від 10.09.2012 р. № РН-0000569, від 17.09.2012 р. № РН-0000594від 24.09.2012 р. № РН-0000616, від 23.10.2012 р. № РН-0000778, від 19.10.2012 р. № РН-0000770.

На підтвердження відображення господарських взаємовідносин в податковому обліку позивачем надано наступні податкові накладні: від 25.09.2012 р. № 95, від 17.09.2012 р. № 51, від 11.09.2012 р. № 37, від 21.09.2012 р. № 65, від 10.09.2012 р. № 36, від 17.09.2012 р. № 61, від 24.09.2012 р. № 94, від 23.10.2012 р. № 48, від 19.10.2012 р. № 36.

На підтвердження здійснення розрахунків між сторонами позивачем надано рахунки - фактури: від 25.09.2012 р. № СФ- 0000823, від 17.09.2012 р. №СФ-0000778, від 11.09.2012 р. № СФ-0000749, від 21.09.2012 р. № СФ-0000796, від 10.09.2012 р. № СФ-0000748, від 17.09.2012 р. № СФ-0000792, від 24.09.2012 р. № СФ-0000822, від 23.10.2012 р. № СФ-0001011, від 19.10.2012 р. № СФ-0000999; платіжні доручення: від 25.09.2012 р. № 29, від 17.09.2012 р. № 24, від 16.09.2012 р. № 23, від 21.09.2012 р. № 27, від 24.12.2012 р. № 54, від 20.09.2012 р. №26, від 25.09.2012 р. № 28, від 21.10.2012 р. № 33 та банківські виписки.

На підтвердження реалізації товару іншим контрагентами, а саме: ВАТ «Полтавський ГЗК», ТОВ «РЗВА-Електрик», ТОВ «Високовольтний союз -РЗВА», ТОВ «Таврида Електрик Дніпро», ТОВ «Одеський завод Нептун», ТОВ «Науково виробниче підприємство «Логікон», Приватне науково-виробниче підприємство «Галицька комп'ютерна компанія», позивачем надано рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні.

Зокрема в якості доказів виконання робіт позивачем надано паспорт РМ130 Plus для прибору для вимірювання показників якості електричної енергії.

Щодо підтвердження наявності кваліфікованих спеціалістів на виконання робіт з розробки електричних приладів позивачем надано диплом кандидата технічних наук, виданий ОСОБА_5

Натомість висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Зінат», зроблені з огляду на акт № 4765/22-8/33887863 від 12.11.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Зінат» щодо підтвердження господарських взаємовідносин платниками податків за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р., відповідно до якого, ТОВ «Зінат» та його посадові особи відсутні за податковою адресою, фактичне місцезнаходження підприємства встановити неможливо.

Крім того, встановлено формування податкового кредиту ТОВ «Зінат» за рахунок його контрагента ТОВ «Укр-Грейт-Груп». Відповідно до протоколу допиту свідка - засновника та директора ТОВ «Укр-Грейт-Груп» ОСОБА_6, підприємство було зареєстровано на його ім'я за грошову винагороду. Фактичного відношення до господарської діяльності підприємства немає.

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 26.10.2012 р. встановлено, що ТОВ «Зінат» використовувалось для незаконного переводу коштів із безготівкової форми в готівкову. Таким чином, ТОВ «Зінат» здійснювало господарську діяльність поза межами правового поля.

Проте акт про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства не може бути використаний судом в якості беззаперечного доказу порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, оскільки носить лише інформаційний характер. При цьому відповідачем не надано доказів наявності вироку у кримінальній справі, який би свідчив про встановлення вини відповідних осіб.

Разом з тим, надаючи правову оцінку, наданим позивачем документам у сукупності з фактичними обставинами справи, суд оцінює їх критично з огляду на наступне.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про укладення договорів між позивачем та його контрагентом, на підставі яких, позивачем було сформовано податковий кредит та валові витрати; доказів транспортування, оприбуткування отриманих товарів, бухгалтерських документів, які б свідчили про рух придбаних активів, тобто неможливо встановити, яким чином здійсненні операції вплинули на майновий стан позивача; доказів зберігання після придбання товарів тощо.

Суд також не може погодитися з твердженнями представника позивача про те, що товар, що поставлявся ТОВ «Зінат» на користь позивача є малогабаритним (114,3*114,3*109 мм), має невелику вагу (0,7 кг),, тому продаж такого товару та його доставка може виконуватися одним чоловіком без застосування спеціальних транспортних засобів, приміщень та обладнання, а, отже, інформація наведена в акті звірки про відсутність у ТОВ «Зінат» необхідних приміщень та транспорту не доказує безтоварність та фіктивність правочинів укладених з позивачем, оскільки операції, пов'язані з транспортуванням, зберіганням майна тягнуть за собою зміни у валових витратах суб'єкта господарювання, а тому повинні бути відображені у первинних документах.

Водночас суд звертає увагу, що як вбачається з акту перевірки від 28.08.2013 р. № 552/26-53-22-05-21/31988689, правові відносини між позивачем та ТОВ «Зінат» здійснювались на підставі наступних договорів купівлі - продажу: від 25.09.2012 р. №823, від 17.09.2012 р. № 778, від 11.09.2012 р. № 749, від 21.09.2012 р. № 796, від 10.09.2012 р. № 748, від 17.09.2012 р. № 792, від 24.09.2012 р. № 822, від 23.10.2012 р. № 1011, від 19.01.2012 р. № 999. Однак, зазначених договорів суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не можуть свідчити про реальність виконання робіт.

Отже, позивачем не доведено, що господарські операції з ТОВ «Зінат» спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, а тому суд дійшов висновку про відсутність обставин, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Разом з тим, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди були лише задокументовані без фактичного виконання сторонами умов договорів, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а також сформував податковий кредит за вказаними вище угодами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Зінат» за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що дії податкового органу що складання акту перевірки від 28.08.2013 р. № 552/26-53-22-05-21/31988689 є правомірними, а податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013 р. № 0002142205 та №0002152205 такими, що винесені відповідачем у відповідності та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, тобто правомірно.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.10.2013 р. про результати розгляду первинної скарги ТОВ «ЕК «Хайт-Тек Енергія» та рішення Міністерства доходів і зборів України від 23.12.2013 р. № 18129/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги (повторної) ТОВ «ЕК «Хай-Тек Енергія», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи ГУ Міндоходів у м. Києві та Міністерство доходів України розглянули скарги позивача На його адресу надіслано рішення про результати розгляду скарги з повідомленням про вручення.

Проаналізувавши зміст рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.10.2013 р. про результати розгляду первинної скарги ТОВ «ЕК «Хайт-Тек Енергія» та рішення Міністерства доходів і зборів України від 23.12.2013 р. № 18129/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги (повторної) ТОВ «ЕК «Хай-Тек Енергія», суд зазначає, що у них наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органів державної податкової служби, які розглядали скарги, а також посилання на статті Податкового кодексу України та інших нормативно-правих актів, якими обґрунтовано відповідь на скарги.

Разом з тим, пунктом 1 частини 1 ст. 17 встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Разом з тим, рішення контролюючого органу, прийняте в процедурі апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, в разі, якщо ним не змінюється податкове повідомлення-рішення, яким визначена сума податкового зобов'язання, не має юридичного значення для платника податків, оскільки не створює для нього юридичного наслідку (не звужує коло прав, не збільшує коло обов'язків). Дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки, розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність такого податкового-повідомлення рішення. У разі встановлення судом факту перевищення контролюючим органом встановлених законом повноважень чи вчинення дій у спосіб, який не передбачений законом, таке може бути самостійною підставою для скасування податкового-повідомлення рішення як протиправного. Дана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 31.05.2012 р. справа N К-54177/09-С.

У зв'язку з наведеним вище у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді І.М.Погрібніченко

В.П.Шулежко

Повний текст постанови складено 07.04.2014 р.