Ухвала

від 24.03.2015 по справі 826/1460/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/45682/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014

у справі № 826/1460/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень, визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо викладення в акті перевірки від 28.08.2013 № 552/26-53-22-05-21/31988689 висновків про безтоварність та фіктивність правочинів, укладених між ТОВ «Зінат» і ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія»; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 № 0002142205 та № 0002152205; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.10.2013 № 6048/10/26-15-10-04-01 про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія»; визнання протиправним та скасування рішення Міністерства доходів і зборів України від 23.12.2013 № 18129/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014, у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувані судові рішення, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки податкової звітності ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємодії з ТОВ «Зінат» за період з 01.07 по 31.12.2012, складено акт № 552/26-53-22-05-21/31988689 від 28.08.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 138.1, 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 185 273 грн., у т.ч.: за ІІІ квартал 2012 року на суму 160 813 грн. та за IV квартал 2012 року на суму 24 460 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 176 451 грн., в т.ч.: за вересень 2012 року на 153 156 грн., за жовтень 2012 року на суму 23 295 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 06.09.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002142205 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 231 591,25 грн., у т.ч.: 185 273 грн. основного платежу та 46 318,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002152205 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220 563,75 грн., в т.ч.: 176 451 грн. основного платежу та 44 112,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.10.2013 № 6048/10/26-15-10-04-01 та Міністерства доходів і зборів України від 23.12.2013 № 18129/6/99-99-10-01-15, відповідно, вони були залишені без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині оскарження рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.10.2013 № 6048/10/26-15-10-04-01 та Міністерства доходів і зборів України від 23.12.2013 № 18129/6/99-99-10-01-15 та висновків акту перевірки від 28.08.2013 № 552/26-53-22-05-21/31988689 про безтоварність та фіктивність правочинів, укладених між ТОВ «Зінат» і ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія», суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Акт перевірки це лише службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства.

Разом з тим, акт перевірки не є актом застосування суб'єктом владних повноважень норм права, а формулювання, викладені у висновках такого акту, не можуть самі по собі спричиняти жодних негативних наслідків для платника податків, у тому числі, бути достатньою підставою для визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, нікчемними.

Також, рішення за результатами розгляду первинної та повторної скарг не створюють для позивача юридичних наслідків, позаяк прийняті за результатами вирішення податкового спору в порядку адміністративного оскарження та не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності.

Актом застосування норм права або правозастосовним актом, у даному випадку, є рішення, викладене у формі податкового повідомлення-рішення, яке приймається на підставі нормативно-правових актів та висновків перевірки і наділено такими характерними ознаками як категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави та є персоніфікованим.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 № 0002142205 та № 0002152205, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, мотивував своє рішення тим, що недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Однак, в цій частині висновок судів є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Зінат», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, судами не було враховано, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 № 0002142205 та № 0002152205 та направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 № 0002142205 та № 0002152205 скасувати, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний