Постанова

від 16.04.2014 по справі 815/5132/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5132/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Осіпова Ю.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Полілової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біконо» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біконо» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013р. №0002082250 та №0002072250,-

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біконо» (далі - ТОВ «Біконо») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 08.07.2013р. №0002082250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9923,00грн., з яких 8270,00грн. - основний платіж, 1653,00грн. - штрафні (фінансові) санкції, та №0002072250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 544092,00грн., з яких 435292,00грн. - основний платіж, 108800,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування вимог позивач посилався на відсутність порушень чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, на які наголошено податковим органом у Акті перевірки №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013 р., оскільки фахівцями податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біконо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. з порушенням вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, оскільки Товариством на відповідний запит ДПІ своєчасно та у повному обсязі було надано письмову відповідь з підтверджуючими документами. Також, на думку позивача, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС в порушення вимог податкового законодавства в Акті перевірки №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013р. не вказано, у чому саме полягає порушення п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та якими первинними документами воно підтверджується. Також, позивач наголошує на незаконності та необґрунтованості висновків контролюючого органу щодо безпідставності віднесення витрат з перевезення вантажу до складу валових без наявності у перевізника відповідної ліцензії, оскільки ані сировина, ані готова продукція до будь-яких класів небезпечних речовин не віднесена. Між тим, ТОВ «Біконо» наголошує на тому, що кукурудза згідно УКТ ЗЕД відноситься до товарної позиції 1005, а Позивач не є сільськогосподарським підприємством-виробником кукурудзи, врожаю 2010-2012р.р., товар - зернові придбано не у сільськогосподарського підприємства-виробника, тобто поставка товару не є первісною, у зв'язку з чим операції за укладеними договорами постачання зернових підпадають під п.15 Підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, та звільняють Товариство від оподаткування податком на додану вартість. Також, при здійсненні господарських операцій із платником податків Українсько-Італійським спільним підприємством «Сітіторг» ТОВ, не були допущені порушення податкового законодавства, які б могли слугувати підставою для встановлення заниження податку на додану вартість, оскільки господарські операції з контрагентом - Українсько-Італійським спільним підприємством «Сітіторг» ТОВ проведені з повним дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Біконо» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Біконо» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Полілової С.І., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 10.06.2013 р. по 18.06.2013 р. на підставі виданих ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС направлень від 07.06.2013р. №1138, №1137, №1136, №1139, №1133, №1135, №1134, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біконо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС складено Акт №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Біконо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012р.», у висновках якого встановлено порушення Товариством вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8270грн., у т.ч. по періодах: ІІ квартал 2010р. - у сумі 112грн., ІІІ квартал 2010р. - у сумі 777грн., ІV квартал - у сумі 893грн., І квартал 2011р. - у сумі 1398грн., ІІ квартал 2011р. - у сумі 1159грн., І квартал 2012р. - у сумі 719грн., ІІ квартал 2012р. - у сумі 1593грн., ІІІ квартал 2012р. - у сумі 2299грн., ІV квартал 2012р. - у сумі 1106грн., а також п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.198.3, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 435292грн., у т.ч. по періодах: травень 2010р. - у сумі 9800грн., червень 2010р. - у сумі 56867грн., вересень 2010р. - у сумі 350грн., жовтень 2010р. - у сумі 350грн., квітень 2011р. - у сумі 117грн., червень 2011р. - у сумі 333грн., березень 2012р. - у сумі 167681грн., квітень 2012р. - у сумі 4392грн., травень 2012р. - у сумі 8158грн., червень 2012р. - у сумі 2861грн., липень 2012р. - у сумі 733грн., серпень 2012р. - у сумі 250грн., жовтень 2012р. - у сумі 183550грн., листопад 2012р. - у сумі 183грн., грудень 2012р. - у сумі 367грн.

На підставі складеного Акта перевірки №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС 08.07.2013р. винесено податкові повідомлення-рішення №0002082250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9923,00 грн., та №0002072250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 544092,00 грн

Не погодившись із винесеними ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013р. №0002082250, та №0002072250 винесені податковим органом правомірно, ґрунтовно та з урахуванням положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013р. №№0002082250, 0002072250, що оскаржуються, були винесені Відповідачем відносно Позивача за наслідками позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., про що 25.06.2013 р. був складений Акт №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 (далі за текстом - «Акт від 25.06.2013р.»)

Проведеною перевіркою відповідачем було встановлено порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР; та п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 8 270 грн., а також п.4.1 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР та п.187.1 ст.187, п.15 підрозділу 2 перехідних положень Податкового Кодексу України, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 435 292 грн. (арк. 36 Акту від 25.06.2013 р.)

Так, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в Акті від 25.06.2013р. (арк.7 Акту), згідно яких у перевіряємому періоді встановлено завищення витрат на загальну суму 37 842 грн. у періоді ІІ кв. 2010 р. - ІУ кв. 2012 р. та завищення податкового кредиту на суму 68 626 грн., у періоді травень 2010 року - грудень 2012 року (арк.23 Акут від 25.06.2013р.):

Проте, такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач за основним видом діяльності набуває у постачальників сировину: поліетилентерефталат 8200Л, поліетилен НТ 76-17, ВТ 70-21, поліетилен НТ 6300В та виробляє і реалізовує пробки поліетиленові та ПЕТ преформи. Продукція виробляється на термопластавтоматі з прес-формою 24-гніздовою та станцією управління згідно ТУ У25,2-35243319,001:2007 (арк.4,6,8,11,13,25 Акту від 25.06.2013р.). Сировина доставляється до позивача та готова продукція доставляється до покупців у т.ч. із залученням авто перевізників.

Позивачем до складу валових витрат включено транспортні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на підставі актів прийму-передачі виконаних робіт, інших первинних документів, оформлених з ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Рабен Україна», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОп ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ТОВ «ТВО Східбуд», ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ТОВ «Транслойд», ФОП ОСОБА_15, ПП «Рефтранс», ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ТОВ «Мегас Транс».

В Акті від 25.06.2013 р. податковий орган обґрунтував свій висновок про неправомірність віднесення позивачем витрат до складу валових перевезенням вантажів автомобільним транспортом без підтверджуючих документів, а саме: без відповідної ліцензії, посилаючись на норми Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. №1775-ІІІ та постанови КМУ від 25.02.2009 р. №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» (арк.8, 14 Акту).

Суд погодився з таким висновком відповідача, але таке обґрунтування є безпідставним, виходячи з наступного.

На арк. 8 Акту Відповідач неприпустимо послався на ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» в редакції, що діяла до 19.04.2007 р. (у редакції Закону №961-V): «надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі)».

Між тим, в редакції станом на 16.11.2010 р. (у редакції Закону №2608- VІ) відповідно до п.25 ч.3 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.

Небезпечним вантажем, згідно ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-ІІІ - є речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності і тара з-під них, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань, залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину, віднесено до з класів небезпечних речовин.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим та незаконним посилання відповідача на необхідність наявності відповідно до вимог постанови КМУ від 25.02.2009р. №207 переліку документів, які повинні бути у водія при здійсненні вантажних перевезень, як підставу для відмови у включенні витрат з оплати автотранспортних послуг до складу валових (арк.14 Акту від 25.06.2013 р.), оскільки вимоги цієї постанови не розповсюджуються на безпосередніх одержувачів послуг з вантажних перевезень від відповідних юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином посилання апеляційної скарги на те, що відповідач необґрунтовано застосував до позивача вищезазначені нормативно-правові акти є правильним.

Крім того суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги наявність у позивача усіх первинних документів, необхідних для належного відображення господарських операції в бухгалтерському та податковому обліку, а саме договори, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Крім того апелянт обґрунтовано зазначає про те, що у ДПІ не було ніяких зауважень та заперечень щодо наявності, об'єму, порядку оформлення та змісту первинних документів - договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, що підтверджували отримання позивачем транспортних послуг від своїх контрагентів, оскільки таких обставин не було встановлено актом перевірки від 25.06.2013 р.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо віднесення позивачем до складу валових витрат без оприбуткування вартості придбаної у ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» сітки пл.оц.яч. 50/2,0 ТУ У 322-288-11-95 на загальну суму 5009 грн., яка в подальшому відповідно до листа від 15.02.2011р. №614/1288 була передана Білгород-Дністровському прикордонному загону.

Апелянт обґрунтовано посилається на те, що витрати на придбання цієї сітки булі здійснені за рахунок прибутку підприємства, у склад валових витрати не відносились, а придбана та відвантажена сітка була передана Білгород-Дністровському прикордонному загону в порядку шефської допомоги, тому й сплачена сума ПДВ не була віднесена до складу податкового кредиту, що підтверджується:

- листом Білгород-Дністровського прикордонного загону від 15.02.2011 р. №614/1288;

- накладною №2491 від 16.03.2011 р. ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур»;

- розшифровкою задекларованих валових витрат за І кв. 2011 р. з первинними підтверджуючими документами на 15 арк.;

- Головною книгою по рахунках 281, 791 за березень 2011 р.;

- декларацією з податку на прибуток за І кв. 2011 р.,

Також колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, який погодився з висновками податкового органу по обставинам взаємовідносин позивача з ТОВ «ВКП СКБ», ТОВ «КНБГ».

Так, за договором від 06.03.2012р. №06/03-01, укладеним позивачем з ТОВ ВКП «СКБ» та додатку №1 від 06.03.2012 р. до договору позивач отримав 100% передплату за постачання зернових - кукурудзи врожаю 2011 р. - в сумі 1 100 000 грн. (платіжне доручення №235 від 06.03.2012 року).

За договором від 01.10.2012 р. №10-01, укладеним Позивачем з ТОВ «КНБГ» та додатку №1 від 01.10.2012 р. до договору Позивач отримав 100% передплату за постачання зернових - кукурудзи врожаю 2012 р. - в сумі 1 100 000 грн. (платіжне доручення №563 від 01.10.2012 року).

Судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно вимог п.15 підрозділу 2 перехідних положень ПК України подібні операції звільнені від оподаткування ПДВ, а саме: тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що кукурудза згідно УКТ ЗЕД відноситься до товарної позиції 1005. Позивач (постачальник за укладеними договорами) не є сільськогосподарським підприємством-виробником кукурудзи, врожаю 2011,2012 р.р., товар - зернові придбається не у сільськогосподарського підприємства-виробника товару, тобто поставка товару не є першою, у зв'язку з чим операції за укладеними договорами постачання зернових підпадають під дію п.15 підрозділу 2 перехідних положень ПК України та звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

В Акті від 25.06.2013 р. відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.187.1 ст.187 та п.15 підрозділу 2 перехідних положень ПК України, а саме: не включено до бази оподаткування ПДВ суми авансів, отриманих Позивачем на банківський рахунок, внаслідок чого Позивачем нібито занижено податкові зобов'язань з ПДВ на загальну суму 366 666 грн., у т.ч. по періодам: березень 2012 - 183 333 грн., жовтень 2012 - 183 333 грн.

Суд першої інстанції погодився з цим висновком, при цьому не надав належну оцінку тому, що за договором від 05.03.2012 р. №01-03/12, укладеним між ПП «Смартторгцентр» та позивачем, та додатком №1 від 05.03.2012 р. до договору позивач 06.03.2012 р. платіжним дорученням №42 здійснив 100% передплату за постачання зернових - кукурудзи врожаю 2011 р. в сумі 1 100 000 грн.. Згідно вимог п.15 підрозділу 2 перехідних положень ПК України операція звільнена від оподаткування ПДВ.

02.10.2012 р. позивачем платіжним дорученням №209 булі повністю повернені грошові кошти в сумі 1 100 000 грн. ТОВ «ВКП «СКБ», отримані від останнього в якості 100% передплати за договором №06/03-01 від 06.03.2012 р. та додатком №1 від 06.03.2012 р. до договору.

При цьому операція щодо отримання у березні 2012 р. грошових коштів від ТОВ «ВКП «СКБ» за договором №06/03-01 від 06.03.2012 р. та додатком №1 від 06.03.2012 р. відображена у податкової декларації з ПДВ за березень 2012 р., уточненої позивачем у листопаді 2012 р.

Операції щодо повернення грошових коштів ТОВ «ВКП «СКБ», рівно як і отримання передплати за зерно від ТОВ «КНБГ», здійсненої у жовтні 2012 р. за договором №10-01 від 01.10.2012 р. та додатком №1 від 01.10.2012 р. відображені у податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 р., у тому числі повернення грошей ТОВ «ВКП «СКБ» відображені у додатку 1 до декларації з ПДВ - розрахунок коригування сум ПДВ; вказані операції на підставі вимог п.15 підрозділу 2 перехідних положень ПК України не булі віднесені а ні до складу податкових зобов'язань, а ні до складу податкового кредиту, про що свідчать додатки 5,6 до декларації з ПДВ; у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ці операції відображені як звільнені від оподаткування ПДВ.

Таким чином колегія суддів погоджується з твердженням апеляційної скарги про те, що повне відображення повернення позивачем сплаченого авансу на користь ТОВ «ВКП «СКБ», рівно як й відображення фінансово-господарських операцій у податковому обліку не знайшло належного відображення та оцінки як в Акті відповідача від 25.06.2013 р., так і в оскаржуваній постанові суду першої інстанції.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо реальності та фактичності виконання господарських операції з контрагентом позивача - Українсько-Італійським спільним підприємством «Сітіторг» у формі ТОВ за договором купівлі-продажу №150410 від 15.04.2010 р. в частині віднесення суми сплаченого за договором ПДВ до складу податкового кредиту.

Апеляційним судом встановлено, що за цим договором позивачем було придбано обладнання для виробництва ПЄТ-преформ загальною вартістю 400 000 грн., у т.ч. ПДВ - 66 666,67 грн. На підставі отриманої від Українсько-італійського СП «Сітіторг» у формі ТОВ належним чином оформленої податкової накладної №412 від 20.04.2010 р. сума сплаченого ПДВ була віднесена до податкового кредиту травня, червня 2010 р.

Зазначене обладнання дійсно є в наявності у позивача, який здійснює на цьому термопластавтоматі з прес-формою 24-гніздовою та станцією управління згідно ТУ У25,2-35243319,001:2007 виробництво пробок поліетиленових та ПЕТ преформ (арк.4 Акту від 25.06.2013 р.); для подальшого використання у господарській діяльності здійснюються операції з придбання у постачальників резидентів товарів та послуг, а саме сировини (поліетилентерефталат 8200Л, поліетилен НТ 76-17, ВТ 70-21, поліетилен НТ 6300В), здійснюється оренда складських, виробничих та офісних приміщень, послуги по перевезенню вантажів, повернення фінансової допомоги, послуги зв'язку та інші (арк.8 Акту); пресформа, термопластавтомат, лінія по виробництву ПЕТ преформ, віднесена до основних засобів, здійснюються амортизаційні відрахування та при перевірці повноти визначення амортизаційних відрахувань відповідачем їх завищення (заниження) не встановлено (арк.15-17 Акту).

Проте відповідач визнав безпідставним віднесення позивачем суми ПДВ, сплаченого за договором купівлі-продажу №150410 від 15.04.2010 р., до складу податкового кредиту, ґрунтуючись лише існуванням розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, виявлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а також актом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №1408/23-513/14287057 від 16.09.2010 р. про неможливість проведення документальної перевірки Українсько-Італійського СП «Сітіторг» у формі ТОВ (код за ЄДРПОУ 14287057) з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період лютий-липень 2010 року (арк.25-26 Акту від 25.06.2013 р.)

Однак колегія суддів враховує положення ч.ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІУ, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст.198 ПК України, згідно з якими не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Крім цього колегія суддів наголошує на тому, що що вимоги закону не ставлять право платника податків на податковий кредит в залежність від виконання контрагентом-постачальником своїх податкових зобов'язань.

Отже, висновки відповідача, зробленими в Акті від 25.06.2013 р. не відповідають фактичним обставинам.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Біконо».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013 р. №0002082250 та №0002072250.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи зазначене судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Біконо» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біконо» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову суду.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біконо» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 08.07.2013 р. №0002072250 та №0002082250.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя Ю.В.Осіпов

Суддя В.Л.Романішин