Постанова

від 08.10.2015 по справі 815/5132/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5132/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представники відповідачів не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «БІКОНО» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«БіконоВ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013р. №0002082250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9923,00грн. та №0002072250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 544092,00грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача, посилаючись на відсутність порушень чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, на які наголошено податковим органом у ОСОБА_2 перевірки №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013р., зазначив, що фахівцями податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ В«БіконоВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. з порушенням вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, так як Товариством на відповідний запит ДПІ своєчасно та у повному обсязі було надано письмову відповідь з підтверджуючими документами. Також, на думку позивача, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС в порушення вимог податкового законодавства в ОСОБА_2 перевірки №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013р. не вказано у чому саме полягає порушення п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , та якими первинними документами воно підтверджується. Також, позивач наголошує на незаконності та необґрунтованості висновків контролюючого органу щодо безпідставності віднесення витрат з перевезення вантажу до складу валових без наявності у перевізника відповідної ліцензії, оскільки ані сировина, ані готова продукція до будь-яких класів небезпечних речовин не віднесена. Між тим, ТОВ В«БіконоВ» наголошує на тому, що кукурудза згідно УКТ ЗЕД відноситься до товарної позиції 1005, а Позивач не є сільськогосподарським підприємством-виробником кукурудзи, врожаю 2010-2012р.р., товар - зернові придбано не у сільськогосподарського підприємства-виробника, тобто поставка товару не є первісною, у зв'язку з чим операції за укладеними договорами постачання зернових підпадають під п.15 Підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, та звільняють Товариство від оподаткування податком на додану вартість. Також, при здійсненні господарських операцій із платником податків Українсько-Італійським спільним підприємством «ѳтіторгВ» ТОВ, не були допущені порушення податкового законодавства, які б могли слугувати підставою для встановлення заниження податку на додану вартість, т.я. господарські операції з контрагентом - Українсько-Італійським спільним підприємством «ѳтіторгВ» ТОВ, проведені з повним дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013 року: № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 року є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі встановлених актом перевірки порушень.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства та прийнявши до уваги, зауваження висловлені колегією ВАСУ в ухвалі від 11.08.2015 р., судом встановлено наступне.

ТОВ В«БіконоВ» зареєстровано 16.07.2007 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради та знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

В період з 10.06.2013р. по 18.06.2013р. на підставі виданих ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС направлень від 07.06.2013р. №1138, №1137, №1136, №1139, №1133, №1135, №1134, головним державним ревізор-інспектором відділу проведення камеральних перевірок управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів в Одеській області ОСОБА_3, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірки якості податкового та митного аудиту управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів в Одеській області ОСОБА_4, головним державним ревізор-інспектором відділу аналізу сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління Міндоходів в Одеській області ОСОБА_5, завідувачем сектору податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС ОСОБА_6, головним державним ревізор-інспектором сектору перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС ОСОБА_7, начальником відділу організації роботи з безхазяйним майном управління погашення податкового боргу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС ОСОБА_8, головним державним ревізор-інспектором відділу організації роботи з безхазяйним майном управління погашення податкового боргу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС ОСОБА_9, відповідно до п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, та Наказу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 07.06.2013р. №1047, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ В«БіконоВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки було складено акт №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013р. В«Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ В«БіконоВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.В» , у висновках якого зазначено, що фахівцями податкового органу під час проведення перевірки встановлено порушення Товариством вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» та п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8270грн., у т.ч. по періодах: ІІ квартал 2010р. - у сумі 112грн., ІІІ квартал 2010р. - у сумі 777грн., ІV квартал - у сумі 893грн., І квартал 2011р. - у сумі 1398грн., ІІ квартал 2011р. - у сумі 1159грн., І квартал 2012р. - у сумі 719грн., ІІ квартал 2012р. - у сумі 1593грн., ІІІ квартал 2012р. - у сумі 2299грн., ІV квартал 2012р. - у сумі 1106грн., а також п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» та п.п.198.3, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 435292грн., у т.ч. по періодах: травень 2010р. - у сумі 9800грн., червень 2010р. - у сумі 56867грн., вересень 2010р. - у сумі 350грн., жовтень 2010р. - у сумі 350грн., квітень 2011р. - у сумі 117грн., червень 2011р. - у сумі 333грн., березень 2012р. - у сумі 167681грн., квітень 2012р. - у сумі 4392грн., травень 2012р. - у сумі 8158грн., червень 2012р. - у сумі 2861грн., липень 2012р. - у сумі 733грн., серпень 2012р. - у сумі 250грн., жовтень 2012р. - у сумі 183550грн., листопад 2012р. - у сумі 183грн., грудень 2012р. - у сумі 367грн. (Т.1 а.с.13-49).

На підставі висновків акту перевірки №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесені податкові повідомлення-рішення №0002082250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9923,00грн., та №0002072250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 544092,00 грн. (Т.1 а.с.75-76).

Зазначені рішення оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «БІКОНО» відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року скасовано, прийнято нову постанову суду, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 08.07.2013 року №0002082250 та №0002072250.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2015 року Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року скасувати, адміністративну справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанцій про задоволення позову передчасними з таких підстав.

При розгляді адміністративної справи суди не перевірили чи відповідала господарська операція із купівлі - продажу зернових між Товариством та ТОВ ВКП В«СКБВ» вимогам пункту 15 підрозділу 2 перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки факт першого постачання такої продукції Товариству не був підтверджений відповідними доказами.

Також судами не приділено уваги доводам ДПІ щодо порушення Товариством п. 187.1 ст. 187 ПК України, п.15 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України щодо не включення до бази оподаткування авансових платежів за березень 2013 року та жовтень 2013 року у розмірі 1 100 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначаючи, що Товариство використало обладнання у власній господарській діяльності, не навів доказів для підтвердження такого висновку.

А отже, при новому розгляді адміністративної справи судам необхідно врахувати викладене і при оцінці доводів сторін правильно застосувати норми матеріального права, надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій, а у разі їх недостатності запропонувати сторонам надати додаткові докази, пояснення, у разі необхідності допитати осіб в якості свідків.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Вищим Адміністративним Судом України зазначено, що судом апеляційної Інстанції не надано оцінку доводам ДПІ щодо невідповідності актів виконаних робіт, видаткових накладних, складених при здійсненні господарських операцій з перевезення вантажів автомобільним транспортом Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивачем у перевірений період до складу валових витрат включено транспортні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі актів здачі прийняття робіт (надання послуг), актів виконання робіт, здачі-прийняття транспортних послуг, оформлених з TOB «Рабен Україна», ФОП ОСОБА_10, ФОІІ ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, М.Є., TOB «ТВО Східбуд», ФОП ОСОБА_20, ФОП ОСОБА_21, ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_23, TOB «Транслойд», ФОП ОСОБА_24, ПП «Рефтранс», ФОП ОСОБА_25, ФОП ОСОБА_26, TOB «Мегас Транс».

ОСОБА_2 суми ПДВ по взаємовідносинах з TOB «Рабен Україна», ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, TOB «ТВО Східбуд», ФОП ОСОБА_20, TOB «Транслойд», ПП «Рефтранс», TOB «Мегас Транс» - платниками ПДВ, Позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних відніс до складу податкового кредиту перевіреного періоду.

При цьому, відповідач в ОСОБА_2 від 25.06.2013р. ніяких висновків щодо невідповідності первинних документів - актів виконаних робіт, податкових накладних, вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» взагалі не робив.

Відповідач не визнав віднесення витрат Позивача на транспортні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом наведеними контрагентами з підстав відсутності у Позивача документів згідно «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженому постановою КМУ від 25.02.2009р. №207, а саме:

-фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;

-товарно-транспортна накладна;

-посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

-реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

-талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зазначені документи повинні буди саме у водія під час здійснення перевезення, проте їх наявність або відсутність у водія не може впливати на право замовника перевезення на віднесення транспортних послуг до складу витрат господарської діяльності при наявності основних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

А такими первинними документами є саме договори, товарно-транспортні накладні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти виконання робіт, акти здачі-прийняття транспортних послуг, податкові накладні, платіжні документи. Та саме на підставі первинних документів Позивач законно відніс транспортні роботи (послуги) до складу витрат, а копії усіх первинних документів надав до матеріалів справи.

На арк. 8 ОСОБА_2 неприпустимо послався на ст. 9 Закону України В«Про ліцензування певних видів господарської діяльностіВ» в редакції, що діяла до 19.04.2007 р. (у редакції Закону №961-V): В«надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі)В» .

Між тим, в редакції станом на 16.11.2010 р. (у редакції Закону №2608- VІ) відповідно до п.25 ч.3 ст.9 Закону України В«Про ліцензування певних видів господарської діяльностіВ» ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.

Небезпечним вантажем, згідно ст.1 Закону України В«Про автомобільний транспортВ» від 05.04.2001р. №2344-ІІІ - є речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності і тара з-під них, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань, залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину, віднесено до з класів небезпечних речовин.

Також, є необґрунтованим та незаконним посилання відповідача на необхідність наявності відповідно до вимог постанови КМУ від 25.02.2009 р. №207 переліку документів, які повинні бути у водія при здійсненні вантажних перевезень, як підставу для відмови у включенні витрат з оплати автотранспортних послуг до складу валових (арк.14 ОСОБА_2 від 25.06.2013 р.), оскільки вимоги цієї постанови не розповсюджуються на безпосередніх одержувачів послуг з вантажних перевезень від відповідних юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім цього, відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (у цьому змісту документи, наведені в Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом, зазначені Відповідачем, не фіксують факт здійснення господарської операції, а засвідчують право виконавця на її здійснення). Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, з ФОП ОСОБА_10 29.06.2011р. директором TOB «Біконо» був укладений договір №ДГ-1000028 на надання транспортних послуг. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_10 є діяльність автомобільного вантажного транспорту (код 60.24.0) згідно довідки ДПІ в Артемівському р-ні у м. Луганську від 20.04.2011р. Акт №ОУ-0000028 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2011р. містить усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Копії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_10, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та довідку ДПІ в Артемівському р-ні у м. Луганську щодо ФОП ОСОБА_10 долучено до матеріалів справи.

Акт виконаних робіт від 29.02.2012р., підписаний директором TOB «Біконо» з ФОП ОСОБА_27, щодо надання послуг з перевезення вантажу Одеса-Харків, відповідає вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Копії витягу з ЄДР щодо підтвердження ФОП ОСОБА_11 права здійснювати автомобільні перевезення вантажів та його свідоцтва про сплату єдиного податку долучено до матеріалів справи.

Акт №458 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2012р., підписаний директором TOB «Біконо» з ФОП ОСОБА_12, щодо надання транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Одеса-Харків, містить усі обов'язкові реквізити згідно ч, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Копію довідки ДПІ у Московському р-ні м. Харкова щодо підтвердження ФОП ОСОБА_12 права на організацію перевезення вантажів долучено до матеріалів справи.

Акт №ОУ-0000431 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.08.2012р., підписаний директором TOB «Біконо» з ФОП ОСОБА_28 щодо надання транспортно-експедиційних послуг Одеса-Харків, відповідає вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Копії витягу з ЄДР щодо підтвердження ФОП ОСОБА_28 права здійснювати діяльність у сфері транспорту та свідоцтва про сплату єдиного податку долучено до матеріалів справи.

Тобто, усі первинні документи щодо отримання Позивачем за перевірений Відповідачем період транспортних послуг відповідають вимогам чинних бухгалтерських та податкових норм та правил, їх відповідність вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Відповідачем під час перевірки не спростовувалась та не піддавалась сумніву.

А тому, витрати на транспорті послуги цілком правомірно булі віднесені Позивачем до складу валових витрат.

Вищим Адміністративним Судом України зазначено, що суд апеляційної інстанції не навів доказів для підтвердження висновку щодо використання обладнання, придбаного у Українсько-Італійського спільного підприємства «Сітіторг» в формі TOB за договором купівлі-продажу від 15.04.2010р. №150410, у власній господарської діяльності.

Основним видом діяльності Позивача було виробництво та реалізація пробок поліетиленових та ПЕТ преформ. В самому ОСОБА_2 від 25.06.2013р. Відповідач підтверджує здійснення Позивачем цієї діяльності та наявність необхідного для цього обладнання (арк.4,6 ОСОБА_2 від 25..06.2013р.).

Так на арк.8,11,13,25 ОСОБА_2 зазначено, що Позивач здійснює операції з придбання у постачальників товарів та послуг для подальшого використання у господарської діяльності, у тому числі, сировину: поліетилентерефталат 8200Л, поліетилен НТ 76-17, ВТ 70-21, поліетилен НТ 6300В,

Вироблена на обладнанні Позивача, у тому числі на придбаному УІСП «Сітіторг» обладнанні з виробництва ПЕТ-преформ готова продукція реалізується покупцям.

До матеріалів справи додана низка товарно-транспортних накладних, які свідчать про транспортування сировини (транспортні послуги Бровари-Одеса ФОП ОСОБА_20, H.A., ФОП ОСОБА_29, ФОП ОСОБА_19,ТОВ «Мега Транс») та відвантаження готової продукції у Харків, Черкаси, Геніческ, Дніпропетровськ, Бердичів тощо).

УІСП «Сітіторг» продало Позивачеві наявне у нього імпортоване обладнання (лінія) для виробництва ПЕТ пляшок (вагою до 36 гр.) у повній комплектації, що підтверджується ВМД від 04.05.2006р. №500030000/6/001557 (копія ВМД та 1-2 аркушів паспорту додано до матеріалів справи ).

Придбане у УІСП «Сітіторг» 15.04.2010р. обладнання для виробництва ПЕТ-преформ разом із. іншим обладнанням у квітні 2010 року віднесено до основних фондів групи З вартістю 333 333,33 грн. (вартість обладнання за договором без ПДВ) (копія головної книги по рахунку 104 додана до матеріалів справи).

Наказом №03 від 20.05.2010р. обладнання у повній комплектації по виробництву ПЕТ-преформ зі змінними форматами 20,5; 22; 36 гр. та відповідним ОСОБА_2 введено в експлуатацію (копії наказу та акту вводу в експлуатацію додано до матеріалів справи).

Позивач здійснює виробництво поліетиленових пробок та ПЕТ-преформ за допомогою власного обладнання, а саме: пресформа 24-гнездова зі станцією управління (введена в експлуатацію в 2008 році), термопластавтомат (введений в експлуатацію в 2009 році) та обладнання з виробництва ПЕТ-преформ (введено в експлуатацію в 2010 році).

Безпосередньо роботу на обладнанні здійснював ливарник, організацію виробництва здійснював заступник директора з виробництва (копія штатного розкладу 2010 року та наказ про прийом на роботу додаються).

Амортизаційні відрахування на обладнання з виробництва ПЕТ-преформ Позивач почав здійснювати з III кварталу 2010 року.

В переліку основних засобів позивача у 2010 - 2012 роках (додані до матеріалів справи), наведені самі об'єкти, їх рік введення в експлуатацію, балансова вартість на звітні періоди та значення амортизаційних відрахувань (зносу). З переліку вбачається здійснення Позивачем амортизаційних відрахувань на всі об'єкти основних засобів, у тому числі і на обладнання з виробництва ПЕТ-преформ, придбане у УІСП «Сітіторг», з III кварталу 2010 року.

Відповідачем повнота визначення амортизаційних відрахувань перевірялася (арк.15-17 ОСОБА_2 від 25.06.2013р.) та в ході перевірки порушень не встановлено.

Так, станом на 01.04.2011р. остаточна балансова вартість основних засобів III групи складала 602 784,44 грн., знос (амортизаційні відрахування) - 38 475,60 грн. До основних засобів III групи в цей період входило наявне обладнання з виробництва ПЕТ преформ.

ОСОБА_2, в ОСОБА_2 від 25.06.2013р. (арк.16) ці показники відображені повністю: амортизаційні відрахування за основними фондами 3 групи за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. - 38 476 грн.; залишкова вартість основних фондів 3 групи на 31.03.2011 - 602 784 грн.

Тобто, з дати придбання цього обладнання у квітні 2010 року воно знаходиться у Позивача на балансі та використовується в його господарської діяльності. Крім того, самим Відповідачем підтверджено наявність у Позивача обладнання з виробництва ПЕТ-преформ та його використання в господарської діяльності.

З метою повного і всебічного з'ясування обставин у справі, в судовому засіданні у якості свідка був допитаний ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_1, який в період з 01.09.2010 року по 01.07.2013 року працював у ТОВ «Біконо» на посаді заступника директора з виробництва за сумісництвом (Наказ №05к від 01.09.2010 року (Т.3 а.с.90), який повідомив суду, що у період роботи на підприємстві позивача, у межах посадових обов'язків, здійснював технічне обслуговування обладнання з виробництва ПАТ-преформ, встановленого на об'єкті позивача за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29.

Вищим Адміністративним Судом України зазначено, що при розгляді справи суди не перевірили чи відповідає господарська операція з купівлі-продажу зернових між Позивачем та TOB ВКП «СКБ» вимогам пункту 15 підрозділу 2 Розділу XX перехідних положень ПК України, оскільки факт першого постачання такої продукції Товариству не був підтверджений відповідними доказами. Також не приділено уваги доводам ДПІ щодо порушення Позивачем п. 187.1 ст. 187 ПК України, п.15 підрозділу 2 Розділу XX перехідних положень ПК України щодо не включення до бази оподаткування авансових платежів за березень та жовтень 2013 року у розмірі 1 100 000 грн.

Згідно вимог п.15 підрозділу 2 Розділу XX перехідних положень ПК України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників...

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання, зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

Тобто, ключовими ознаками для застосування нульової ставки ПДВ за цими операціями є саме постачання зернових культур не сільськогосподарським підприємством-виробником, та не безпосереднім покупцем цих зернових у сільгоспвиробника.

Таким чином, мова не йде про зміну правилу першої події, закріпленої у п. 187.1 ст. 187 ПК України під час визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, а про статут самого постачальника - чи є він сільгоспвиробником таких зернових культур, чи придбав він зернові безпосередньо у сільгоспвиробника, чи він є «третім» постачальником.

Позивач за договором від 05.03.2012р. №01-03/12 з ПП «Смартторгцентр» та додатком №1 від 05.03.2012р. до договору 06.03.2012р. платіжним дорученням №42 здійснив 100% передплату за постачання від ПП «Смартторгцентр» зернових - кукурудзи врожаю 2011р. - в сумі 1 100 000 грн.. Згідно вимог п.15 підрозділу 2 Розділу XX перехідних положень ПК України операція звільнена від оподаткування ПДВ.

Зернові постачалися не у сільськогосподарського підприємства-виробника товару - ПП «Смартторгцентр» не є сільгоспвиробником відповідно до витягу з ЄДР від 01.09.2015р., тобто поставка товару не є першою в розумінні п.15 підрозділу 2 перехідних положень ПК України, у зв'язку з чим операція з постачання зернових звільнена від оподаткування ПДВ.

За договором від 06.03.2012р. №06/03-01 з TOB ВКП «СКБ» та додатком №1 від 06.03.2012р. до договору Позивач отримав 100% передплату за постачання зернових -кукурудзи врожаю 2011р. - в сумі 1 100 000 грн. (платіжне доручення №235 від 06.03.2012р.). Ця операція також звільнена від оподаткування ПДВ згідно положень п.15 підрозділу 2 Розділу XX перехідних положень ПК України.

Позивач за договором від 01.10.2012р. №10-01 з TOB «КНБГ» та додатком №1 від 01.10.2012р. до договору отримав 100% передплату за постачання зернових - кукурудзи врожаю 2012р. - в сумі 1 100 000 грн. (платіжне доручення №563 від 01.10.2012 року).

02.10.2012р. Позивачем платіжним дорученням №209 булі повністю повернені грошові кошти в сумі 1 100 000 грн. до TOB «ВКП «СКБ», отримані від останнього в якості 100% передплати за договором №06/03-01 від 06.03.2012р. та додатком №1 від 06.03.2012р. до договору.

Ці операції також звільнені від оподаткування ПДВ згідно положень п.15 підрозділу 2 Розділу XX перехідних положень ПК України.

Операція щодо отримання у березні 2012р. грошових коштів від TOB «ВКП «СКБ» за договором №06/03-01 від 06.03.2012р. та додатком №1 від 06.03.2012р., відображена у податкової декларації з ПДВ за березень 2012р., уточненої Позивачем у листопаді 2012р.

Операції щодо повернення грошових коштів TOB «ВКП «СКБ», рівно як і отримання передплати за зерно від TOB «КНБГ», здійсненої у жовтні 2012р. за договором №10-01 від 01.10.2012р. та додатком №1 від 01.10.2012р. відображені у податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012р., у тому числі:

-повернення грошей TOB «ВКП «СКБ» відображені у додатку 1 до декларації з ПДВ -розрахунок коригування сум ПДВ;

-вказані операції на підставі вимог п.15 підрозділу 2 Розділу XX перехідних положень ПК України не булі віднесені а ні до складу податкових зобов'язань, а ні до складу податкового кредиту, про що свідчать додатки 5,6 до декларації з ПДВ;

-у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ці операції відображені як звільнені від оподаткування ПДВ.

Тобто, повне повернення Позивачем сплаченого авансу на користь TOB «ВКП «СКБ», рівно як й відображення фінансово-господарських операцій у податковому обліку не знайшло належного відображення та оцінки як в ОСОБА_2 від 25.06.2013 р. Навпаки, невірне тлумачення Відповідачем в ОСОБА_2 від 25.06.2013 р. податкового законодавства, зокрема щодо звільнення певних видів господарських операції від оподаткування ПДВ, свідчить про неправильне застосування норм чинного законодавства.

Судом встановлено, що кукурудза згідно УКТ ЗЕД відноситься до товарної позиції 1005. Позивач (постачальник за укладеними договорами) не є сільськогосподарським підприємством-виробником кукурудзи, врожаю 2011, 2012 р.р., товар - зернові придбається не у сільськогосподарського підприємства-виробника товару, тобто поставка товару не є першою, у зв'язку з чим операції за укладеними договорами постачання зернових підпадають під дію п.15 підрозділу 2 перехідних положень ПК України та звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи зазначене та досліджені господарські операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів ДПІ в Малиновському районі не мала підстав для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомленнь-рішень, оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки ДПІ в Малиновському районі, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та по податку на прибуток - суперечать приписам чинного податкового законодавства.

Згідно наведених норм підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "ОСОБА_12 дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що ДПІ в Малиновському районі при виконанні покладених на неї повноважень зобов'язана діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Законодавцем у п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Зважаючи на зазначене, суд наголошує, що податковим органом за відображеним порушенням у акті перевірки від 25.06.2013 р. № 000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 за результатами господарських операцій з контрагентами позивача не викладено зміст порушення платником податків фінансово-господарської діяльності у розумінні приписів ПК України.

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Вищій адміністративний суд України в Ухвалі від 27.03.2014 р. по справі № К/9991 висловив позицію, що "Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування, якщо інше не доведено контролюючим органом".

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ТОВ «Біконо» не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Враховуючи зазначене та досліджені господарські операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів ДПІ в Малиновському районі не мала підстав для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки ДПІ в Малиновському районі, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_2 до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002082250 від 08.07.2013р. та № НОМЕР_1 від 08.07.2013р.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

.