Постанова

від 22.04.2014 по справі 910/1364/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа№ 910/1364/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Кузуб С.П.

від відповідача - Шаповалов Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» на ухвалу Господарського суду м, Києва від 24.02.2014 року (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ТК Комфорт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба»

про стягнення 930823,65 грн.,-

Постанова прийнята 22.04.2014 року, в зв`язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 15.04.2014 року, відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року заява позивача про забезпечення позову була задоволена. Накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках ТОВ «ООО «Дружба» в сумі 930823,65 грн.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги прийнято її до провадження та призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що ухвала суду першої інстанції є правомірною та обґрунтованою, а тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися, надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором.

Після подання позову, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 930823,65 грн., з яких: 864617,54 грн. боргу, 12404,48 грн. трьох процентів річних та 53801,63 грн. пені. Таким чином, предметом розгляду є вимоги про стягнення 930823,65 грн.. Вимоги про стягнення 28270,70 грн. судом не розглядаються.

Також позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову (930823,65 грн.) на кошти відповідача або на інше майно, яке належить відповідачу.

Позивач обґрунтував свою заяву тим, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Так, позивачу стало відомо, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, про що свідчить наявність інших спорів, пов'язаних зі стягненням іншими підприємствами з відповідача боргу. На підтвердження наведених обставин позивачем подано копії відповідних судових рішень.

Судом першої інстанції розглянуто дане клопотання та винесено ухвалу про накладення арешту на кошти відповідача в межах суми, заявленої до стягнення позивачем.

Проте, колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Абзацом 2, 4 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно із ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-який стадії провадження у справі,якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом вказаної статті заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Як зазначалося вище, вимога позивача обгрунтована тим, що у відповідача скрутне матеріальне становище, та маються судові спори з іншими юридичними особами, де вони також виступають боржниками і не сплачують кошти за договорами.

Проте, як вбачається із наданих представником відповідача доказів, а саме банківських виписок, ТОВ «ООО «Дружба» в лютому місяці сплачувало кошти одному із своїх контрагентів, з яким мали договірні відносини.

Судові спори, на які посилається позивач як на обґрунтування своїх вимог за участю ТОВ «ООО «Дружба» як відповідача, на даний час закінчені: у справі № 910/17958/13 затвердженням мирової угоди, а у справі № 910/16972/13 відмовою у задоволені вимог до ТОВ «ООО «Дружба».

Крім того, наявність судових спорів з іншими суб`єктами господарювання не є підтвердженням можливого ухиляння відповідача від сплати боргу, в разі задоволення позову, на користь позивача ТОВ «Фірма ТК Комфорт»

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На даний час ТОВ «ООО «Дружба» продовжує здійснювати свою фінансову-господарську діяльність, спрямовану на отримання прибутку та задоволення певних потреб, на підтвердження чого стороною суду надані копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо.

Будь-яких відомостей, щодо можливого припинення даної юридичної особи чи проведення відповідних підготовчих дій позивачем суду не надано.

До того ж, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що на даний час договір № Д-111012, укладений між ТОВ «ООО «Дружба» та ТОВ «Фірма ТК Комфорт», з приводу виконання якого виник спір у справі № 910/1364/14 та постановлена ухвала про забезпечення позову, є чинним, не розірваним, свою дію не припинив, в установленому законом порядку недійсним не визнаний.

Дане підтверджується й представниками сторін. Крім того, на даний час сторони продовжують виконувати умови вказаного договору щодо продажу відповідного товару, чим, зокрема, позивач спростовував свої твердження, викладені в заяві про застосування заходів забезпечення позову, щодо намагання відповідача уникнути можливого виконання рішення суду.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року по справі № 910/1364/14 - скасуванню.

Статтею 103 ГПК України встановлено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на всіх розрахункових рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» в сумі 930823,65 грн. по справі № 910/1364/14 - скасувати.

Матеріали справи № 910/1364/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов