Постанова

від 25.04.2014 по справі 908/1685/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.04.2014 року справа №908/1685/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А. суддівМ’ясищева А.М., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Дробишевський О.А. дов. від 03.09.2013 року від відповідача 1: від відповідача 2:Не з'явився Чулой І.С. дов. від 07.02.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2014 року у справі№ 908/1685/13 (суддя О.А. Топчій) за позовомПриватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Запоріжжя до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс", м. Запоріжжя 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", м. Запоріжжя провизнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.08.2011року

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Агропромислова компанія", м. Запоріжжя у травні 2013 року звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс", м. Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", м. Запоріжжя про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.08.2011року, укладеного між ТОВ «Осіріс» та ТОВ «Осіріс-Вет», посилаючись на ст.ст. 11, 15, 16, 203, 215, 509, 512, 513, 514, 530 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2013 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2013 року позовні вимоги задоволені, визнаний недійсним договір відступлення права вимоги від 01.08.2011року.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2013 року по справі № 908/168/5/13 постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2013 року та рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2013 року скасовані, справа передана до господарського суду Запорізької області на новий розгляд.

Господарський суд Запорізької області при новому розгляді справи рішенням від 19.02.2014 року у справі № 908/1685/13 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, визнавши їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Господарський суд, посилаючись на висновки господарського суду Запорізької області у справі № 23/5009/6351/14, встановив відсутність у ТОВ «Осіріс» дебіторської заборгованості у сумі 899 939грн. 93коп., дійшов до висновку про відсутність укладання договорів або інших правочинів між ТОВ «Осіріс» та ПАТ «Агропромислова компанія» по поставці товарів, встановив недоведеність наявними в матеріалах справи документами здійснення поставки товарів у спірний період, а також недоведеність направлення ТОВ «Осіріс» повідомлення про укладення договору відступлення права вимоги від 01.08.2011року та переходу права вимоги до позивача від ТОВ «Осіріс» до ТОВ «Осіріс-Вет».

Господарський суд встановив відсутність погодження ліквідатора на укладення договору відступлення права вимоги, та виходячи з наведеного дійшов до висновку про те, що на момент укладення спірного договору були порушені ст.ст. 512, 513, 514 Цивільного Кодексу України та посилаючись на ст.215 ЦК України визнав даний договір недійсним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет ", м. Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2014 року у справі № 908/1685/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню згідно із ст.104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, посилається на порушенням судом при прийняття рішення норм матеріального права - ст.ст. 517, 518 ЦК України, та процесуального права - ст.ст. 4-2, 4-7, 32, 35, 37,38 ГПК України.

Заявником скарги заявлено клопотання про витребування від Хортицької державної податкової інспекції м. Запоріжжя додаткових доказів (вих. № 150 від 28.03.2014 року), а саме - податкових декларацій за грудень 2011року, січень, лютий, 2012року.

Колегія суддів дане клопотання залишає без задоволення, оскільки заявником не надано доказів, підтверджуючих відношення податкових декларацій за грудень 2011 року, січень, лютий, 2012 року до предмету спору у даній справі.

Заявлені відповідачем клопотання від 28.03.2014 року № 151, № 152 про виклик у судове засідання посадових осіб позивача та про призначення по справі почеркознавчої та технічної експертизи з метою ідентифікації підписів директора та головного бухгалтера позивача на актах звірки взаєморозрахунків колегія суддів залишає без задоволення у зв'язку з недоцільністю, а також з урахуванням того, що позивачем не заперечувався факт підписання його посадовими особами актів звірки розрахунків.

Представник позивача просив рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2014 року у справі № 908/1685/13 залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між ТОВ "Осіріс " та ТОВ "Осіріс-Вет " 01.08.2011року укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Осіріс " відступило ТОВ "Осіріс-Вет " право грошової вимоги до ТОВ "Агропромислова компанія", правонаступником якого є позивач - ПАТ "Агропромислова компанія", на суму 899939,93 грн.

В п.1.3 договору зазначено, що право вимоги у ТОВ "Осіріс " до ТОВ "Агропромислова компанія" виникло на підставі позадоговірних поставок у грудні 2010 року, січні та лютому 2011 року, згідно накладних приведених в додатку № 1 до цього договору на суму 899 939,93 грн., які на момент підписання цього договору дебітором першочерговому кредитору не оплачені.

Пунктом 1.4. договору визначено, що ТОВ "Осіріс " як первісний кредитор підтверджує наявність грошової заборгованості дебітора на суму 899 939,93 грн.

В додатку №1 до договору вказані накладні, в які внесенні відомості щодо рахунків-фактур. Посилання на рахунки-фактури в накладних знаходяться в графі "Замовлення", хоча рахунки-фактури виставляє постачальник товару, а не його замовник.

Відповідно до п.3.1 договору ТОВ "Осіріс " як первісний кредитор повинен був передати новому кредитору - ТОВ "Осіріс-Вет " пакет документів на паперовому носії, якій свідчить про його право вимоги до дебітора, а саме: оригінали накладних, вказаних в додатку № 1 до договору, оригінал підписаного ТОВ "Осіріс " повідомлення до дебітора про перехід права вимоги до ТОВ "Осіріс-Вет ", оригінали актів звірки розрахунків між первісним кредитором та дебітором на дату підписання даного договору.

Перерахування грошових коштів, відповідно до п.3.6 договору, повинно здійснюватись первісному кредитору тільки після їх отримання.

Як вбачається з матеріалів справи договір відступлення права вимоги від 01.08.2011року з боку ТОВ «Осіріс» підписаний генеральним директором Гончаровим О.В., якій діяв на підставі статуту Товариства.

25.07.2011 року учасниками ТОВ «Осіріс» Кульчинским О.О., Гончаровим О.В. (одночасно займав посаду Генерального директора ТОВ «Осіріс»), Биковцем Д.В. (одночасно займав посаду директора ТОВ «Осіріс-Вет»), на загальних зборах учасників ТОВ «Осіріс», відповідно до протоколу № 4 прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ «Осіріс» шляхом його ліквідації; про призначення ліквідатором ТОВ «Осіріс» Пянтковського В.А., з наділенням його повноваженнями керівника (директора) товариства відповідно до установчих документів товариства.

За приписами ч.4 ст.105 ЦК України, ст.20 Закону України «Про господарські товариства» до ліквідаційної комісії (ліквідатора) з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) юридичної особи представляє її інтереси з третіми особами та виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Тобто, починаючи з 25.07.2011року обов'язки керівника ТОВ «Осіріс» покладені на ліквідатора Пянтковського В.А., який у випадку необхідності повинен був представляти інтереси товариства та від його імені підписувати договори і правочини , тоді як договір відступлення права вимоги від 01.08.2011року підписаний від імені ТОВ «Осіріс» ОСОБА_10, якій не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення цього договору.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до умов договору від 27.07.2011 року №01-01/09, в межах справи про банкрутство ТОВ «Осіріс», здійснена перевірка стану бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності товариства аудитором Левченко В.В.

За результатами перевірки складено аудиторський висновок № 01-02/6 від 05.10.2011 року, яким встановлено наявність за ТОВ «Осіріс» станом на 30.09.2011 року дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги - 0,8 тисяч гривень та рекомендовано здійснити застосування ліквідаційної процедури по справі про банкрутство ТОВ «Осіріс».

Як вбачається з матеріалів справи 19.10.2011 року ліквідатор ТОВ «Осіріс» Пянтковський В.А. звернувся із заявою до господарського суду Запорізької області про порушення справи про банкрутство ТОВ «Осіріс», в якій зазначив, що в ході виявлення кредиторів і дебіторів ТОВ «Осіріс», виявлені кредиторські вимоги в сумі 1 316 911грн ., дебіторської заборгованості не виявлено.

07.10.2011 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Осіріс», оформленим протоколом б/н від 07.10.2011року, затверджений проміжний ліквідаційний баланс ТОВ «Осіріс», в якому сума заборгованості у розділі №2 цього балансу не зазначена.

Протокол загальних зборів учасників ТОВ «Осіріс» підписаний всіма трьома його учасниками, в тому числі - Гончаровим О.В., який був одночасно генеральним директором ТОВ «Осіріс» та Биковцем Д.В., який був одночасно директором ТОВ «Осіріс-Вет», які й укладали договір відступлення права вимоги від 01.08.2011р., тобто дані посадові особи укладаючи спірний договір не зазначили про обов'язок позивача сплатити на користь ТОВ «Осіріс» 899 939,93грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2012 року по справі № 23/5009/6351/11 банкрута - ТОВ «Осіріс» ліквідовано, відсутність дебіторської заборгованості підтверджена ліквідаційним балансом ТОВ «Осіріс» станом на 03.05.2012 року.

28.07.2011 р. державним реєстратором Яркіною Л.І. до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис № 1 103 110 001 021695 про внесення в державній реєстр рішення засновників (учасників) юридичної особи - ТОВ «Осіріс» про припинення юридичної особи.

Колегією суддів прийнято до уваги, що між ТОВ «Осіріс» та позивачем не укладались інші договори щодо поставки товару на суму 899 939,93 грн., що підтверджується п.1.3. договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р.

Відповідно до ст.517 Цивільного кодексу України у первісного кредитора існує обов'язок передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Проте, вичерпаного переліку документів, які первісний кредитор повинен передати новому кредиторів підтвердження дійсності вимоги, законодавством не встановлено.

Висновок господарського суду про те, що за договором відступлення права вимоги від 01.08.2011 року ТОВ «Осіріс» не передавало ТОВ «Осіріс-Вет» в якості доказу поставки товару позивачу довіреності на товар, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, які б підтверджували наявність між ним і позивачем господарських операцій по поставці товару на суму 899 939,93 грн., доказів виставлення рахунків ТОВ «Осіріс» позивачу на оплату товару, довіреностей позивача на отримання товару, є таким, що відповідає матеріалам справи та не спростований заявником скарги.

Отримані ТОВ «Осіріс-Вет» видаткові накладні, не є належним доказом договірних відносин, оскільки в змісті цих накладних не зазначено даних про особу, яка підписувала ці накладні, не зазначено посади цієї особи, не зазначено її прізвища, ім'я та по-батькові, відсутні дані про довіреності, на підставі яких особа, яка підписувала накладні повинна була отримати товар, відсутній відбиток печатки позивача, тощо. Тобто, крім видаткових накладних, будь-які інші письмові документи, які б могли свідчити про досягнення умов поставки в матеріалах справи відсутні, що свідчить про відсутність письмових договірних відносин між сторонами.

Крім того, ТОВ «Осіріс-Вет» не надано у справу доказів повідомлення позивача з боку ТОВ «Осіріс», чи зі свого боку про укладення договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р. та переходу права вимоги до позивача від ТОВ «Осіріс» до ТОВ «Осіріс-Вет».

Згідно з ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин , на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Враховуючи відсутність між сторонами договірних відносин, які були вчинені в письмовій формі, слід визнати, що письмова форма договору відступлення права вимоги від 01.08.2011 року не відповідає приписам ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України, про що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку.

Наявними у матеріалах справи доказами, зокрема матеріалами справи господарського суду Запорізької області № 23/5009/6351/11 про банкрутство ТОВ «Осіріс» не встановлено наявність у позивача зобов'язань по оплаті товару, що в свою чергу і стало однією з підстав для банкрутства та ліквідації ТОВ «Осіріс» у судовому порядку.

Таким чином, враховуючи відсутність у позивача відповідних зобов'язань по оплаті товару, позивачем на законних підставах не здійснено перерахування суми коштів у розмірі 899 939,93 грн. на користь ТОВ «Осіріс» або на користь ТОВ «Осіріс-Вет».

Матеріали справи не містять документів підтверджуючих факт настання на момент вчинення договору строку виконання зобов'язання по оплаті товару на суму 899 939 грн., ТОВ «Осіріс» на адресу позивача вимогу про оплату товару, в порядку ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, не направляло, у зв'язку з чим слід визнати, що на момент вчинення договору відступлення права вимоги від 01.08.2011 р. строк виконання зобов'язання по оплаті товару не наступив, що унеможливило передачу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора.

Доводи заявника скарги щодо вчинення позивачем дій по схваленню спірного правочину від 01.08.2011р., що унеможливлює визнання даного правочину недійсним за приписами п.1 ст.241 Цивільного кодексу України, є не доведеними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення з боку ТОВ «Осіріс» або з боку його представника Гончарова О.В., який підписав цей договір від імені ТОВ «Осіріс», дій по схваленню договору відступлення права вимоги від 01.08.2011року, або дій які б свідчили про прийняття цього договору до виконання.

Доводи заявника скарги про те, що акти звірки взаєморозрахунків від 01.08.2011 року та від 01.08.2012 року підтверджують наявність за позивачем боргу у сумі 899939грн.93коп. є недоведеними та спростовуються матеріалами справи.

Так, факт відсутності дебіторської заборгованості позивача підтверджує аудиторський висновок про фінансовий стан ТОВ «Осіріс» від 05.10.2011року. Як зазначалось вище факт відсутності дебіторської заборгованості позивача перед ТОВ «Осіріс» на суму 899 939грн. 93коп. встановлений господарським судом Запорізької області у справі про банкрутство ТОВ «Осіріс» № 23/5009/6351/1. Крім того, вказані акти не містять посилань на умови спірного договору, складені за іншій період, ніж визначений в позовній заяві, суми вказані в акті не співпадають із сумою боргу, яка вказана заявником скарги.

Решта доводів скаржника, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення господарським судом норм процесуального права та матеріального права скаржником суду апеляційної інстанції не наведено.

Враховуючи вищенаведені обставини, приймаючі до уваги матеріали справи № 23/5009/6351/11 господарського суду Запорізької області про банкрутство ТОВ «Осіріс», колегія суддів вважає, що на момент укладення договору відступлення права вимоги від 01.08.2011 року у ТОВ «Осіріс» відсутня дебіторська заборгованість позивача в сумі 899 939,93 грн., відсутнє право вимоги від позивача цієї суми, тоді як у позивача відсутній обов'язок сплатити ТОВ «Осіріс» дебіторську заборгованість в сумі 899 939,93 грн., договір відступлення права вимоги від 01.08.2011 року укладений з порушенням ст.ст.512, 513, 514 Цивільного кодексу України, що згідно ст.215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним даного договору, про що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку.

На підставі викладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2014 року у справі № 908/1685/13 про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним відступлення права вимоги від 01.08.2011року, укладеного між ТОВ «Осіріс» та ТОВ «Осіріс-Вет» ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет ", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2014 року у справі № 908/1685/13 залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді А.М. М'ясищев

Л.Ф. Чернота

Надруковано 6 прим:

1 - позивачу;

2,3 - відповідачам;

4 - до справи;

5 - гос. суду Запорізької обл.;

6- ДАГС.