Постанова

від 19.10.2010 по справі 2а-11277/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2010 року 16:37 № 2а-11277/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І.., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «Комерція Велфорт» Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи, за участю:

позивача -ОСОБА_1

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерція Велфорт»(далі по тексту -відповідач, ТОВ «Комерція Велфорт»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (далі по тексту -третя особа) про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Комерція Велфорт»через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, з моменту вчинення та припинення юридичної особи - ТОВ «Комерція Велфорт»(код ЄДРПОУ 36217206).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що статут і реєстраційні документи відповідача містять неправдиві відомості про формування статутного капіталі, власника майна, директора та місцезнаходження товариства, а при реєстрації була відсутня дійсна воля і волевиявлення осіб, яких зазначено в реєстраційних документах.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, проте надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерція Велфорт»зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 3 листопада 2008 року та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 5 листопада 2008 року.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач отримав 19 листопада 2008 року за №100150758.

В ході проведеного позивачем аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Комерція Велфорт»встановлено, що громадянином ОСОБА_2 який значиться керівником підприємства фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мав, а діяльність, спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, від імені підприємства ведеться не встановленими особами.

Відповідно до пояснень керівника ОСОБА_2 встановлено, що ТОВ «Комерція Велфорт»було зареєстроване в державних органах на підставі неправдивих відомостей. Ніякого відношення до державної реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Комерція Велфорт»ОСОБА_2 не має.

В якості доказу щодо підтвердження пояснень ОСОБА_2 судом зобов'язано представника позивача забезпечити в судове засідання явку засновника ТОВ «Комерція Велфорт».

Статтями 2 та 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

З викладеного вбачається, що розглядуваний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Частиною другою статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Пунктом 2 частини першої статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації. Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 110 ЦК України).

Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ч. 2. ст. 110 ЦК України). Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи.

Законом України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (п. 17 ст. 11 Закону). Виходячи з положень п. 17 ст. 11, п. 3 ч. 1 ст. 10, ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому, органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством. Таких позовних вимог позивачем не заявлялось.

Водночас, відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а отже підстав для задоволення позову в цій частині не має.

Крім того, позивач не підтвердив доказами позовні вимоги щодо припинення юридичної особи ТОВ «Комерція Велфорт».

Так, згідно пояснень представника позивача кримінальна справа за фактом реєстрації нібито фіктивного підприємства не порушувалась.

Протокол допиту ОСОБА_2, який наявний в матеріалах справи не відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України, оскільки не підписаний особою, яка допитала свідка та не зазначено по якій саме справі та у зв'язку з чим проводився допит свідка.

Крім того, ухвалою суду від 29 липня 2010 року про відкриття провадження в адміністративні справі від позивача витребовувалась довідка про відсутність заборгованості у ТОВ «Комерція Велфорт», однак станом на день розгляду справи представник позивача її не надав.

Оцінюючи доводи позивача стосовно щодо нікчемності статуту позивача, як правочину, та застосування у зв'язку з цим наслідків недійсного правочину у вигляді визнання недійсним запису про державну реєстрацію, суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки статут не є правочином (договором) в розумінні ЦК України, що вбачається зокрема з положень статей 36, 41, 42, 59 Закону України „Про господарські товариства", ст. 626 ЦК України та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів". Наведені позивачем норми ЦК України не регулюють правовідносини щодо припинення юридичної особи, а позивач не є суб'єктом цих правовідносин. А відтак доводи позивача з їх обґрунтуванням положеннями статей 202, 203, 215, 236, частини п'ятої статті 216 Цивільного кодексу України є юридично безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Позивач в даному випадку не довів законності та обґрунтованості своїх вимог. Крім того, вимоги суду щодо забезпечення явки в судове засідання засновника ТОВ «Комерція Велфорт»не забезпечив.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною п'ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, судові витрати не підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Державній податковій інспекції у Шевченківському районі міста Києва відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 26.10.2010р.

Суддя В.В. Амельохін