Рішення

від 16.04.2014 по справі 5002-34/5302-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5002-34/5302-2011 16.04.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж», смт.Курпати, м.Ялта, ЄДРПОУ 02650593

до відповідача: Фонду державного майна України, м.Київ, ЄДРПОУ 00032945

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Київ, ЄДРПОУ 02583780

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Федерації професійних спілок України, м.Київ, ЄДРПОУ 00014479

за участю: Прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання права власності

за зустрічним позовом: Заступника прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м.Київ, ЄДРПОУ 00032945

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж», смт.Курпати, м.Ялта, ЄДРПОУ 02650593

про визнання права власності та витребування майна

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Босий В.П.

Суддя Нечай О.В.

Представники:

від позивача: Власенко В.В. - по дов.

від відповідача: Цуцкірідзе І.Л. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

прокурор: Шевченко О.В. - за посв.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Санаторій «Золотий пляж», смт.Курпати, м.Ялта звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Фонду державного майна України, м.Київ про визнання права власності на майно, а саме:

- будівлю їдальні, літ.«В», загальною площею 1 728,3 кв.м;

- спальний корпус №1, літ.«А», загальною площею 2 324 кв.м;

- спальний корпус №2, літ.«Б», загальною площею 1 390,5 кв.м;

- спальний корпус №4, літ.«Г», загальною площею 5 666,3 кв.м;

- пляжний корпус №5, літ.«Д», загальною площею 896,8 кв.м.;

- адміністративний корпус літ.«Е», загальною площею 370,1 кв.м;

- човнову станцію літ.«З», загальною площею 153,4 кв.м;

- літній кінозал з відкритою площадкою, літ.«И», загальною площею 31,6 кв.м;

- склад, літ.«Ж», загальною площею 288,7 кв.м;

- склад, літ.«К», загальною площею 83,6 кв.м;

- майстерню, літ.«М», загальною площею 27,3 кв.м;

- склад, літ.«Н», загальною площею 45,1 кв.м;

- резервуар на 300 куб.м;

- резервуар на 500 куб.м.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невизнання відповідачем його права власності на спірне нерухоме майно.

Ухвалою від 13.12.2011р. господарського суду Автономної Республіки Крим порушено провадження у справі.

27.02.2012р. господарським судом Автономної Республіки Крим ухвалено справу №5002-34/5302-2011 направити за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Постановою від 05.04.2012р. Севастопольського апеляційного господарського суду ухвалу від 27.02.2012р. господарського суду Автономної Республіки Крим скасовано, справу направлено на розгляд господарському суду Автономної Республіки Крим.

Постановою від 30.07.2012р. Вищого господарського суду України постанову від 05.04.2012р. Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано, ухвалу від 27.02.2012р. господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.

Виходячи з того, що ухвала від 27.02.2012р. господарського суду Автономної Республіки Крим набрала законної сили, є чинною та у встановленому законом порядку не скасованою, приймаючи до уваги положення ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 04.09.2012р. господарським судом міста Києва прийнято справу №5002-34/5302-2011 до свого провадження.

22.02.2013р. позивачем було подано до суду заяву б/н від 22.02.2013р. про відмову від первісного позову.

13.02.2012р. до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшло повідомлення вих.№05/1 від 13.02.2012р. прокуратури Автономної Республіки Крим, яким доведено до відома суду про вступ прокурора у справу.

27.03.2013р. Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з зустрічним позовом до Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» про:

- визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на майно санаторію «Золотий пляж», а саме спальний корпус №1, літ.«А», площею 2324 кв.м; спальний корпус №2, літ.«Б», площею 1390,5 кв.м; резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію літ.«З», площею 153,4 кв.м; склади літ.«Ж», «К», «Н»; майстерню, літ.«М»; літній кінозал, літ.«І», площею 31,6 кв.м; адміністративний корпус, літ.«Е», площею 370,1 кв.м; пляжний корпус, літ.«Д», площею 896,8 кв.м; будівлю ідальні, літ.«В», площею 1728,3 кв.м; спальний корпус №4, літ.«Г», площею 5666,3 кв.м, які розташовані на Алупкінському шосе, 2, смт.Курпати у м.Ялта;

- витребування від Приватного акціонерного товариства «Золотий пляж» на користь держави в особі Фонду державного майна України майна санаторію «Золотий пляж», а саме: спального корпусу №1, літ.«А», площею 2324 кв.м; спального корпусу №2, літ.«Б», площею 1390,5 кв.м; резервуарів площею 240,8 кв.м; човнової станції літ.«З», площею 153,4 кв.м; складів літ.«Ж», «К», «Н»; майстерні, літ.«М»; літнього кінозалу, літ.«І», площею 31,6 кв.м; адміністративного корпусу, літ.«Е», площею 370,1 кв.м; пляжного корпусу, літ.«Д», площею 896,8 кв.м; будівлі їдальні, літ.«В», площею 1728,3 кв.м; спального корпусу №4, літ.«Г», площею 5666,3 кв.м, які розташовані на Алупкінському шосе, 2, смт.Курпати у м.Ялта.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на ті обставини, що відповідно до змісту Декларації про державний суверенітет України, Закону України «Про економічну самостійність Української РСР», постанови Верховної Ради Української РСР «Про реалізацію Закону «Про економічну самостійність Української РСР», Указу Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» та інших нормативно-правових актів спірне нерухоме майно є державною власністю.

Враховуючи, що заявлений зустрічний позов пов'язаний з первісним, поданий до початку розгляду справи судом по суті, ухвалою від 27.03.2013р. господарського суду міста Києва зустрічний позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №5002-34/5302-2011.

Позивач у відзиві б/н від 09.04.2013р. проти задоволення зустрічного позову заперечив, посилаючись на наявність у Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» права власності на спірне майно.

Відповідач у відзиві вих.№10-25-1497 від 30.01.2012р. та поясненнях б/н від 15.05.2013р. проти задоволення первісного позову заперечив та підтримав позов прокурора з тих підстав, що спірне майно відноситься до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу радянських соціалістичних республік, а тому на теперішній час є державною власністю України.

Ухвалою від 16.01.2012р. господарського суду Автономної Республіки Крим до участі у розгляді справи в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Київ.

Третя особа 1 в поясненнях без номеру та дати, які надійшли до суду 24.02.2012р. та 03.10.2012р., первісні позовні вимоги підтримала, посилаючись на законність набуття Приватним акціонерним товариством «Санаторій «Золотий пляж» права власності на спірне майно.

Ухвалою від 10.04.2013р. господарського суду м.Києва залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом, Федерацію професійних спілок України, м. Київ.

Третя особа 2 в поясненнях б/н від 14.01.2014р. заперечила проти задоволення зустрічного позову прокурора з тих підстав, що спірне майно відносилось до об'єктів права власності профспілкових організацій, проте не державної власності. Наразі, обґрунтовуючи свої заперечення, третя особа 2 також зазначила, що Федерація незалежних профспілок України і її попередники та Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» і його акціонери ніколи не відносилися до загальносоюзних громадських організацій.

Треті особи 1, 2 в судове засідання 16.04.2014р. не з'явились. При цьому, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Федерація професійних спілок України були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103028383979 та №0103028383995.

З огляду на неявку третіх осіб в судове засідання, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що треті особи 1, 2 в судове засідання не з'явились і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, господарський суд встановив:

Постановою №606 від 23.04.1960р. Ради Міністрів Української РСР «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» Міністерство охорони здоров'я УРСР було зобов'язано передати до 01.05.1960р. Українській республіканській раді профспілок діючі госпрозрахункові санаторії.

22.06.1964р. за територіальною радою з управління курортами профспілок було проведено реєстрацію нерухомого майна, а саме санаторію «Золотий пляж», що підтверджується реєстраційним посвідченням б/н від 22.06.1964р., яке видано Комунальним підприємством «Ялтинське бюро технічної інвентаризації».

Договором від 18.11.1990р. про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном, що укладений між Загальною конференцією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, право власності на майно згідно з переліком, до якого був включений, у тому числі, санаторій «Золотий пляж», було закріплено за Федерацією незалежних профспілок України.

22.11.1991р. Радою Федерації незалежних професійних спілок України прийнято постанову №П-11-1 «Про створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофздравниця», відповідно до змісту якої з метою радикальної перебудови управління курортами профспілок, поліпшення санаторно-курортного лікування та відпочинку трудящих України, прискорення формування нових економічних основ лікувально-оздоровчого процесу, ефективного використання матеріальної бази, будівництва та реконструкції діючих санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинку вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофздравниця» з акціонерним капіталом 1 089 384 тисячі карбованців.

04.12.1991р. Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофздравниця».

04.12.1991р. Радою Федерації професійних спілок України та Фондом соціального страхування було підписано статут новоствореної юридичної особи, що 23.12.1991р. був зареєстрований виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів.

Пунктом 1.7 статуту передбачено, що Акціонерне товариство «Укрпрофздравниця» є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, здравниць та господарств, об'єднань санаторно-курортних установ профспілок України.

Згідно зі свідоцтвом №117, що видане виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів, 23.12.1991р. було проведено державну реєстрацію Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофздравниця».

Рішенням №264(5) від 02.07.2001р. виконавчого комітету Ялтинської міської ради «Про оформлення права власності на спальні корпуси №1, №2 санаторію «Золотий пляж» по Алупкінському шосе, 2 в смт.Курпати» вирішено оформити право власності на спальні корпуси №1, №2 санаторію «Золотий пляж» по Алупкінському шосе, 2 в смт.Курпати за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Рішенням №382(15) від 12.10.2001р. виконавчого комітету Ялтинської міської ради «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію «Золотий пляж» вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію «Золотий пляж» за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та видати свідоцтво про право власності відповідно до додатку.

28.08.2001р. виконавчим комітетом Ялтинської міської ради були видані свідоцтва №822 та №823, за змістом яких Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є власником спальних корпусів №1 та №2 санаторію «Золотий пляж».

24.06.2002р. виконавчим комітетом Ялтинської міської ради були видані свідоцтва №1264, №1265, №1266, №1267, №1269, №1270, №1271 про право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на будівлю їдальні, літ.В; спальний корпус №4, літ.Г; пляжний корпус, літ.Д; адміністративний корпус, літ.Е; склад, літ.Ж, склад, літ.К, майстерню, літ.М, склад, літ.Н; літній кінозал з відкритим майданчиком, літ.И; резервуари на 80 кв.м та 160,8 кв.м, що розташовані по Алупкінському шосе в смт.Курпати, буд.2.

Згодом, радою Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було прийнято рішення №Р3-І9 від 16.04.2003р. «Про створення Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж».

03.06.2003р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський фонд інвестицій та реформ» було укладено установчий договір про створення та діяльність Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж», який було зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 12.06.2003р. за реєстраційним номером 04055765100020572.

Відповідно до п.4.1 установчого договору засновники дійшли згоди про формування статутного фонду товариства у розмірі 15 697 100 грн.

При цьому, за змістом п.4.2 договору Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» вносить в статутний фонд цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства «Санаторій «Золотий пляж» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», його активи і пасиви, що є його власністю.

Згідно з актами №0201, №0202, №0203, №0204, №0205, №0206, №0207, №0208, №0209 від 03.06.2003р. приймання-передачі майна Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було передано Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Золотий пляж» нерухоме майно, а саме спальний корпус №1, літ.А; спальний корпус №2, літ.Б; будівлю їдальні, літ.В; спальний корпус №4, літ.Г; пляжні споруди: пляжний корпус №5 (кліматопавільйон), літ.Д та лодочну станцію, літ.З; адміністративний корпус, літ.Е; літній кінотеатр з відкритою ділянкою, літ.И; резервуар на 300 куб.м; резервуар на 500 куб.м; склад, літ.Ж; склад, літ.К; майстерню, літ.М; склад, літ.Н.

За актом №01 від 08.06.2003р. приймання-передачі Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» передано, а Закритим акціонерним товариством «Санаторій «Золотий пляж» прийнято майно як внесок до статутного фонду створеного товариства, а саме цілісний майновий комплекс з сукупними матеріальними активами (рухоме та нерухоме майно) Дочірнього підприємства «Санаторій «Золотий пляж» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, смт.Курпати, Алупкінське шосе, 2, загальною вартістю 8 162 500 грн.

Згідно з рішенням №46 від 25.03.2004р. виконавчого комітету Лівадійської сільської ради було вирішено оформити право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди санаторія «Золотий пляж», які розташовані на земельній ділянці площею 7,5115 га за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, смт.Курпати, Алупкінське шосе, 2, за Закритим акціонерним товариством «Санаторій «Золотий пляж» та видати свідоцтва про право власності згідно з переліком.

На виконання вказаного вище рішення органу місцевого самоврядування Комунальним підприємством «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» було видано свідоцтво серії САА №134552 від 01.04.2004р. про право власності Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» на будівлі та споруди санаторію «Золотий пляж» згідно з доданим переліком, до якого включено і майно, що є предметом спору у даній справі.

Згодом, рішенням від 31.05.2007р. господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-26 було задоволено позов Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» до виконавчого комітету Лівадійської сільської ради та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», а саме визнано право власності Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» на наступне майно: спальний корпус №1, літ.А; спальний корпус №2, літ.Б; спальний корпус №4, літ.Г; будівлю їдальні, літ.В; пляжний корпус №5, літ.Д; адміністративний корпус літ.Е; човнову станцію, літ.З; літній кінозал з відкритим майданчиком, літ.И; склад, літ.Ж; склад, літ.К; майстерню, літ.М; склад, літ.Н; резервуар на 300 куб.м; резервуар на 500 куб.м; торговий павільйон (бібліотеку), літ.О; прохідну, літ.Л; комору, літ.Х; павільйон, літ.Р; павільйон, літ.С; павільйон, літ.Т; господарсько-побутовий комплекс, літ.Ф; збірно-щитовий будиночок, літ.У; електро-щитову, літ.Ц; котельню, літ.Ш; гараж, літ.Я; об'єкт незавершеного будівництва клубу-їдальні; пляжні споруди «Вікторія» у складі буни-причалу, що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, смт.Курпати, шосе Алупкинське, буд.2.

На підставі вказаного рішення суду, яке набрало законної сили, 29.12.2011р. Комунальним підприємством «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» було проведено державну реєстрацію права власності Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» на будівлі та споруди санаторія «Золотий пляж», що підтверджується витягом №32730865 від 29.12.2011р. про державну реєстрацію прав.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 статуту Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж», що затверджений рішенням чергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» від 12.04.2011р. (протокол №12) та зареєстрований 13.04.2011р. державним реєстратором виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим за №11461050014001016, Приватне акціонерне товариство «Санаторій «Золотий пляж» є новим найменуванням Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства». Товариство щодо всього майна, прав та обов'язків є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж».

За викладених вище обставин позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, посилаючись на наявність у Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» права власності на нерухоме майно санаторію «Золотий пляж», яке знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, смт.Курпати, шосе Алупкинське, буд.2. В свою чергу, прокурор проти позову заперечив та заявив зустрічні позовні вимоги про визнання права власності на спірне нерухоме майно за державою в особі Фонду державного майна України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі за первісним позовом підлягає припиненню, а зустрічні позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Згідно з положеннями ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як зазначалось судом, 22.02.2013р. позивачем було подано до суду заяву б/н від 22.02.2013р. про відмову від первісного позову.

За змістом поданої заяви, позивачем було зазначено про недоцільність подальшого судового процесу з огляду на те, що Приватне акціонерне товариство «Санаторій «Золотий пляж» є законним власником спірного нерухомого майна, право власності якого зареєстровано у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 13.03.2013р. господарським судом м.Києва було повідомлено позивача про наслідки відмови від позовних вимог, що передбачені ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від первісних позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи прокурора, що викладені в письмових поясненнях вих.№05/1/3-1073-12 від 21.10.2013р., про те, що відмова позивача від позову суперечить інтересам держави, оскільки такі твердження не підтвердились в процесі розгляду справи.

До прийняття відмови від позову господарським судом за приписами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню при відмові позивача від позову та прийнятті цієї відмови господарським судом.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж», смт.Курпати, м.Ялта до Фонду державного майна України, м.Київ про визнання права власності на майно, а саме: будівлю їдальні, літ.«В», загальною площею 1 728,3 кв.м; спальний корпус №1, літ.«А», загальною площею 2 324 кв.м; спальний корпус №2, літ.«Б», загальною площею 1 390,5 кв.м; спальний корпус №4, літ.«Г», загальною площею 5 666,3 кв.м; пляжний корпус №5, літ.«Д», загальною площею 896,8 кв.м.; адміністративний корпус літ.«Е», загальною площею 370,1 кв.м; човнову станцію літ.«З», загальною площею 153,4 кв.м; літній кінозал з відкритою площадкою, літ.«И», загальною площею 31,6 кв.м; склад, літ.«Ж», загальною площею 288,7 кв.м; склад, літ.«К», загальною площею 83,6 кв.м; майстерню, літ.«М», загальною площею 27,3 кв.м; склад, літ.«Н», загальною площею 45,1 кв.м; резервуар на 300 куб.м; резервуар на 500 куб.м, на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу зустрічних позовних вимог прокурора господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.86 Цивільного кодексу УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.

Згідно з ч.1 ст.87 Цивільного кодексу УРСР соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

При цьому, статтею 97 Цивільного кодексу УРСР було передбачено, що профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

Власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань (ст.98 Цивільного кодексу УРСР).

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, профспілкові громадські організації, у тому числі, і Федерація незалежних профспілок України, визначались як самостійні суб'єкти соціалістичної власності, окремо від суб'єктів державної (загальнодержавної) та колгоспно-кооперативної власності.

Як зазначалось судом, 18.11.1990р. Загальною конференцією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України було укладено договір, яким закріплено за Федерацією незалежних профспілок України права з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном згідно з переліком, до якого було включено, зокрема, майно санаторію «Золотий пляж».

Згодом, 15.04.1991р. набув чинності Закон України «Про власність», відповідно до ст.20 якого професійні спілки були визначені суб'єктами права колективної власності.

За приписами ч.1 ст.28 Закону України «Про власність» об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями). Громадські об'єднання можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавчими актами Української РСР.

Приймаючи до уваги, викладені положення закону, дослідивши установчі документи третьої особи 1, господарський суд зазначає про правомірність створення 04.12.1991р. Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та законність набуття вказаним товариством права власності на майно санаторію «Золотий пляж».

При цьому, господарський суд виходить з того, що рішенням від 20.01.1997р. Вищого арбітражного суду України та постановою від 17.06.1997р. судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України у справі №137/7 було встановлено законність створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та відповідність установчого договору і статуту вказаного товариства вимогам статей 1-4, 24-40 Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про підприємництво». Також у вказаних судових актах було зазначено, що майно, внесене до статутного капіталу Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з моменту його передачі профспілкам у встановленому порядку державою не вилучалося, посилання Фонду державного майна України на те, що він є органом управління майна акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», не ґрунтуються на законі і суперечать фактичним обставинам справи. Федерація незалежних профспілок правомірно володіла, користувалась та розпоряджалась майном шляхом передачі його до статутного фонду (у власність) Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Станом на теперішній час матеріали справи не містять доказів оскарження в судовому порядку правомірності створення Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та законності набуття вказаним товариством права власності на майно, що було передано його засновниками.

Крім того, законність набуття Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця», найменування якого в подальшому було змінено на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця», права власності на нерухоме майно санаторію «Золотий пляж» підтверджується постановою від 05.03.2013р. Севастопольського апеляційного господарського суду, яку було залишено без змін постановою від 07.04.2014р. Вищого господарського суду України, у справі 5002-26/3170-2011 за позовом Заступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Ялтинської міської ради та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсним рішення №264(5) від 02.07.2001р. виконавчого комітету Ялтинської міської ради «Про оформлення права власності на спальний корпус №1, №2 санаторію «Золотий пляж».

Зокрема, судом при розгляді вказаної справи було встановлено, що спірне майно не відносилось до державної власності, а було об'єктом права власності саме профспілкових організацій, внаслідок чого судами не було знайдено підстав для визнання недійсним спірного рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

За таких обставин, факти, що були встановлені судами при розгляді вказаних вище справ, враховуються господарським судом при оцінці доказів у даній справі. Зокрема, господарський суд приймає до уваги факт віднесення спірного майна до об'єктів права власності професійних спілок, проте не державної власності.

Прокурор та позивач за зустрічним позовом, в свою чергу, посилаються на положення ст.1 Закону України №1540-XII від 10.09.1991р. «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України», якою встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Також, за змістом зустрічної позовної заяви, доказом перебування спірного майна у державній власності є Постанова Верховної Ради України №2268-XII від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території країни» та Постанова Верховної Ради України №3943-XII від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР».

Проте, за висновками суду, такі посилання є безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.1990р. відбувся XV з'їзд профспілок України (за рішенням делегатів перетворений в І установчий з'їзд незалежних профспілок України), на якому було прийнято Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголошено незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР.

Постановою від 27.10.1990р. XIX з'їзду професіональних союзів СРСР «Про власність профспілок» було вирішено питання щодо майна, яке належало професійним спілкам СРСР.

Згідно з Положенням про Федерацію незалежних професійних спілок України (в наступному змінено найменування на Федерацію професійних спілок України), яке затверджено 06.10.1990р. установчим з'їздом незалежних професійних спілок України, Федерація є добровільним союзом республіканських галузевих та регіональних міжгалузевих профспілкових об'єднань, інших професійних організацій робітників.

Згодом, Верховною Радою України було дійсно прийнято Постанову від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території країни», яка передбачала тимчасову, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій, передачу Фонду державного майна України майна та фінансових ресурсів, розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

Також, 04.02.1994р. Верховна Рада України Постановою «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» встановила, що майно загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР розташоване на території України, тимчасово до законодавчого зазначення суб'єктів права власності є загальнодержавною власністю.

Однак, положення вказаних нормативно-правових актів поширюються на майно та фінансові ресурси тих підприємств, установ та об'єктів на території України, що перебували у віданні центральних органів колишнього Союзу РСР. В той же час, до статутного фонду Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» були передані санаторно-курортні заклади, що перебували у віданні «Укрпрофради» і діяли в системі підприємств Української республіканської ради з управління курортами профспілок.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Отже, з врахуванням приписів вищенаведеної норми матеріального права, господарський суд зазначає, що положення Закону України №1540-XII від 10.09.1991р. «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» та Постанов №2268-XII від 10.04.1992р. та №3943-XII від 04.02.1994р. Верховної Ради України не поширюються на профспілкові організації Федерації професійних спілок України, оскільки вони ще у жовтні 1990 року, як вказувалось судом вище, вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації.

Посилання прокурора на порушення мораторію на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна, який був введений Постановою №506 від 29.11.1990р. Верховної Ради УРСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР», також є необґрунтованими, оскільки вказаний мораторій не розповсюджується на майно профспілок, приймаючи до уваги, що відповідно до ст.10 Конституції УРСР 1978 року, ст.ст.87, 97, 98 Цивільного кодексу УРСР таке майно не відносилось до державної власності.

Такі висновки суду підтверджуються позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постановах від 22.07.2013р. у справі №51/227 та від 07.04.2014р. у справі №5002-26/3170-2012.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про безпідставність тверджень прокурора та позивача за зустрічним позовом про те, що майно, яке було передано до статутного фонду Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», є державною власністю.

Відповідно, необґрунтованими також є доводи про те, що в статутному фонді позивача, Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж», засновником якого є третя особа 1, наявна частка державної власності.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу УРСР, що діяла на момент створення Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж», юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно , можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Як зазначалось судом, за змістом п.4.2 договору від 03.06.2003р. про створення та діяльність Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» внесло до статутного фонду новоствореного товариства цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства «Санаторій «Золотий пляж» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», його активи і пасиви, що є його власністю.

Приймаючи до уваги, що Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» у встановленому порядку набуло право власності на майно санаторію «Золотий пляж», вказане товариство мало право розпоряджатись таким майном на власний розсуд, у тому числі, шляхом внесення його до статутного капіталу позивача. Доказів скасування установчих документів Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» матеріали справи не містять, що свідчить про правомірність набуття позивачем права власності на спірне майно.

При цьому, судом при розгляді даної справи прийнято до уваги, що рішенням від 31.05.2007р. господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-26 було визнано право власності Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» на майно санаторію «Золотий пляж», а саме: спальний корпус №1, літ.А; спальний корпус №2, літ.Б; спальний корпус №4, літ.Г; будівлю їдальні, літ.В; пляжний корпус №5, літ.Д; адміністративний корпус літ.Е; човнову станцію, літ.З; літній кінозал з відкритим майданчиком, літ.И; склад, літ.Ж; склад, літ.К; майстерню, літ.М; склад, літ.Н; резервуар на 300 куб.м; резервуар на 500 куб.м; торговий павільйон (бібліотеку), літ.О; прохідну, літ.Л; комору, літ.Х; павільйон, літ.Р; павільйон, літ.С; павільйон, літ.Т; господарсько-побутовий комплекс, літ.Ф; збірно-щитовий будиночок, літ.У; електро-щитову, літ.Ц; котельню, літ.Ш; гараж, літ.Я; об'єкт незавершеного будівництва клубу-їдальні; пляжні споруди «Вікторія» у складі буни-причалу, що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, смт.Курпати, шосе Алупкинське, буд.2.

Доказів скасування зазначеного рішення судом вищої інстанції матеріали справи не містять. Вказаний судовий акт набрав законної сили та є обов'язковим до виконання.

Відповідно до витягу №32730865 від 29.12.2011р. про державну реєстрацію прав 29.12.2011р. на підставі рішення від 31.05.2007р. господарського суду Автономної Республіки Крим Комунальним підприємством «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» було проведено державну реєстрацію права власності Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» на будівлі та споруди санаторія «Золотий пляж».

Наразі, на момент розгляду даної справи відносини щодо права власності регулюються положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншими Законами України.

За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Правом власності згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.328 вказаного Кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, керуючись принципом непорушності права власності, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів прокурора про незаконність набуття позивачем права власності на спірне майно. Підстав для визнання права власності на спірне майно за державою в особі Фонду державного майна України та витребування такого майна у Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» господарський суд не вбачає.

Крім того, судом прийнято до уваги, що листом вих.№12522 від 19.10.2011р. Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» було повідомлено, що за даними інвентаризації, яку було проведено 22.02.2010р., на ділянці домоволодіння №2 по Алупкінському шосе в смт.Курпати було зафіксовано знесення наступних будівель: спального корпусу №1, літ.А; спального корпусу №2, літ.Б; їдальні, літ.В; спального корпусу №4, літ.Г; адміністративного корпусу, літ.Е; літнього кінозалу, літ.И; проходної, літ.Л; майстерні, літ.М; складу, літ.Н; павільйону, літ.Р; павільйону, літ.С; господарсько-побутового корпусу, літ.Ф; кладової, літ.Х; електрощитової, літ.Ц; гаражу, літ.Я; туалету, літ.А 1 ; хлораторної, літ.Б 1 ; камери харчових відходів, літ.В 1 ; навесу, літ.Г 1 ; навісу, літ.Д 1 .

Викладене свідчить про недоведення прокурором та позивачем за зустрічним позовом наявності у спірного майна саме тих технічних характеристик, які зазначені в прохальній частині зустрічної позовної заяви, що є необхідним для задоволення позову.

При цьому, господарський суд позбавлений можливості самостійно спростувати чи підтвердити факт існування спірного майна, а також визначити його ідентифікаційні ознаки, оскільки будівельно-технічну експертизу, яка неодноразово призначалась ухвалами суду, проведено не було через невиконання учасниками судового процесу вимог суду щодо оплати судової експертизи та ненадання витребуваних експертом додаткових документів.

Також у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, враховуючи зміст пояснень вих.№05/1/3-1073-12 від 15.04.2014р. прокурора про необхідність проведення додаткової перевірки обставин знищення спірного майна з метою підтвердження чи спростування даного факту.

В той же час, згідно з п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За висновками суду, зі змісту пояснень сторін вбачається існування спору між ними та наявність неврегульованих питань, які підлягають вирішенню судом. Відповідач згідно зі своєю правовою позицією позовні вимоги не визнає, що виключає можливість припинення провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що зустрічний позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» про визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на майно санаторію «Золотий пляж», а саме спальний корпус №1, літ.«А», площею 2324 кв.м; спальний корпус №2, літ.«Б», площею 1390,5 кв.м; резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію літ.«З», площею 153,4 кв.м; склади літ.«Ж», «К», «Н»; майстерню, літ.«М»; літній кінозал, літ.«І». площею 31,6 кв.м; адміністративний корпус, літ.«Е», площею 370,1 кв.м; пляжний корпус, літ.«Д», площею 896,8 кв.м; будівлю ідальні, літ.«В», площею 1728,3 кв.м; спальний корпус №4, літ.«Г», площею 5666,3 кв.м, які розташовані на Алупкінському шосе, 2, смт.Курпати у м.Ялта, та витребування вказаного вище майна санаторію «Золотий пляж» від відповідача на користь держави в особі Фонду державного майна України, є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Заява прокурора, яка викладена у зустрічній позовній заяві, про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони Приватному акціонерному товариству «Санаторій «Золотий пляж» та будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження спірного нерухомого майна залишена судом без задоволення з урахуванням наступного:

Згідно зі ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, у тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти певні дії заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання ймовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропоновані заходи до забезпечення позову дійсно можу виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором та позивачем за зустрічним позовом не було доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та встановлення заборони вчиняти певні дії. Зокрема, прокурором та Фондом державного майна України не представлено до матеріалів справи доказів, з фактом існування яких прокурор та позивач пов'язують необхідність застосування заявлених заходів до забезпечення позову.

Тобто, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», заява прокурора підлягає залишенню без задоволення.

Клопотання б/н від 20.11.2013р. Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційних скарг у справах №5002-19/3405-2012 та №5002-26/3170-2011 задоволено без задоволення з огляду на наступне:

За приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі, зокрема, внаслідок непідвідомчості господарському суду певного виду спорів, обмеженості предметом позову, неможливістю розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

За висновками суду, всі фактичні обставини правовідносин, які виникли між сторонами можуть бути встановлені судом на підставі доказів, наданих в процесі судового розгляду учасниками процесу по цій справі, внаслідок чого суд не позбавлений можливості з урахуванням приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України винести повне та обґрунтоване судове рішення без зупинення провадження по справі. Судом враховано, що сторони даної справи надали пояснення в судових засіданнях стосовно предмету позовних вимог, внаслідок чого суд може дослідити фактичні дані та обставини, якими кожна із сторін обґрунтовує свої вимоги та заперечення, та надати їх самостійну правову оцінку.

До того ж, на момент розгляду даної справи Вищим господарським судом України було розглянуто касаційну скаргу у справі №5002-26/3170-2011, про що винесено постанову від 07.04.2014р.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом залишається за позивачем.

При цьому, за змістом п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

За таких обставин, судовий збір в розмірі 1720,50 грн. за зустрічною позовною заявою, яку було подано прокурором у 2013 році, підлягає стягненню з Фонду державного майна України на користь Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж», смт.Курпати, м.Ялта до Фонду державного майна України, м.Київ про визнання права власності на майно, а саме: будівлю їдальні, літ.«В», загальною площею 1 728,3 кв.м; спальний корпус №1, літ.«А», загальною площею 2 324 кв.м; спальний корпус №2, літ.«Б», загальною площею 1 390,5 кв.м; спальний корпус №4, літ.«Г», загальною площею 5 666,3 кв.м; пляжний корпус №5, літ.«Д», загальною площею 896,8 кв.м.; адміністративний корпус літ.«Е», загальною площею 370,1 кв.м; човнову станцію літ.«З», загальною площею 153,4 кв.м; літній кінозал з відкритою площадкою, літ.«И», загальною площею 31,6 кв.м; склад, літ.«Ж», загальною площею 288,7 кв.м; склад, літ.«К», загальною площею 83,6 кв.м; майстерню, літ.«М», загальною площею 27,3 кв.м; склад, літ.«Н», загальною площею 45,1 кв.м; резервуар на 300 куб.м; резервуар на 500 куб.м.

Відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Золотий пляж» про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на майно санаторію «Золотий пляж», а саме спальний корпус №1, літ.«А», площею 2324 кв.м; спальний корпус №2, літ.«Б», площею 1390,5 кв.м; резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію літ.«З», площею 153,4 кв.м; склади літ.«Ж», «К», «Н»; майстерню, літ.«М»; літній кінозал, літ.«І». площею 31,6 кв.м; адміністративний корпус, літ.«Е», площею 370,1 кв.м; пляжний корпус, літ.«Д», площею 896,8 кв.м; будівлю ідальні, літ.«В», площею 1728,3 кв.м; спальний корпус №4, літ.«Г», площею 5666,3 кв.м, які розташовані на Алупкінському шосе, 2, смт.Курпати у м.Ялта; витребування від Приватного акціонерного товариства «Золотий пляж» на користь держави в особі Фонду державного майна України майно санаторію «Золотий пляж», а саме: спальний корпус №1, літ.«А», площею 2324 кв.м; спальний корпус №2, літ.«Б», площею 1390,5 кв.м; резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію літ.«З», площею 153,4 кв.м; склади літ.«Ж», «К», «Н»; майстерню, літ.«М»; літній кінозал, літ.«І». площею 31,6 кв.м; адміністративний корпус, літ.«Е», площею 370,1 кв.м; пляжний корпус, літ.«Д», площею 896,8 кв.м; будівлю ідальні, літ.«В», площею 1728,3 кв.м; спальний корпус №4, літ.«Г», площею 5666,3 кв.м, які розташовані на Алупкінському шосе, 2, смт.Курпати у м.Ялта.

Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м.Київ, Печерський район, вул.Кутузова, буд.18/9, ЄДРПОУ 00032945) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1720,50 грн.

У судовому засіданні 16.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.04.2014р.

Головуючий суддя М.О.Любченко

Суддя В.П. Босий

Суддя О.В. Нечай