Постанова

від 23.02.2011 по справі 2а-17640/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2011 року 16:59 № 2а-17640/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Н» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва провизнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії, за участю:

позивача -ОСОБА_1

відповідач -ОСОБА_2

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Н»(далі по тексту -позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно та безпідставно не визнана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що при невизнанні податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року діяв в межах чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Н»(код ЄДРПОУ 34999714) зареєстровано Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.04.2007р. за адресою: (м. Київ, вул. Булгакова, 16, 03134).

19 березня 2010 року позивачем подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з ПДВ за лютий 2010 року, в якій місцезнаходження платника податку визначено адресу: м. Київ, вул. Межигірська, 39/20.

22 березня 2010 року позивач направив на адресу ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з ПДВ за лютий 2010 року з поштовим повідомленням.

7 квітня 2010 року позивачем сплачений штраф по податку на додану вартість за лютий 2010 року та повторно надіслано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з ПДВ за лютий 2010 року.

Листом від 12.04.2010р. №3803/10/28-323 відповідач повідомив, що податкова декларація з ПДВ за лютий 2010 року не визнається як податкова звітність на підставі: «невірно зазначено обов'язкові реквізити: місцезнаходження платника»та запропоновано подати нову декларацію з податку на додану вартість оформлену належним чином.

23 квітня 2010 року позивач подав скаргу №23/04-10/2 до відповідача в якій просив скасувати рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва №3803/10/28-323 від 12.04.2010р. та визнати подану податкову декларацію з ПДВ за лютий 2010 року.

16 квітня 2010 року відповідач листом №4179/10/28-323 повідомив, що податкова декларація з ПДВ за лютий 2010 року не визнається як податкова звітність на підставі: «невірно зазначено обов'язкові реквізити: місцезнаходження платника»та запропоновано подати нову декларацію з податку на додану вартість оформлену належним чином.

30 квітня 2010 року позивач подав скаргу №20/04-10, в якій просив ДПІ у Святошинському районі м. Києва скасувати рішення від 16.04.2010р. №4179/10/28-323 та визнати подану податкову декларацію з ПДВ за лютий 2010 року.

Листом від 07.06.2010р. №6772/10/10-036 ДПІ у Святошинському районі м. Києва надала відповідь на скарги позивача, яким повідомляє, що дії посадових осіб при невизнанні податкової звітності з ПДВ за лютий 2010 року відповідають вимогам чинного законодавства.

2 серпня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва надано відповідь №12322/10/10-036 на лист ТОВ «Адоніс-Н»від 18.06.2010р. та запропоновано подати нову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

20 серпня 2010 року ТОВ «Адоніс-Н»звернулось зі скаргою №20/08-10 до ДПА у м. Києві в якій просило скасувати рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 12.04.2010р., 16.04.2010р.,02.08.2010р. та визнати поданою податкову звітність з ПДВ за лютий 2010 року.

Рішенням від 15.09.2010р. №14194/10/25-033 відповідач повідомив про те, що листи ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 07.06.2010р. та від 02.08.2010р. слід вважати відкликаними.

Рішенням від 30.09.2010р. №105113/10/28-323 ДПІ у Святошинському районі м. Києва повідомила позивача про невизнання поданої податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року.

30 вересня 2010 року ДПА у м. Києві рішенням №5188/10/25-114 повідомила, про те, що розгляд питань про визнання податкової декларації не підлягають розгляду в ДПА у м. Києві.

Рішенням ДПА України від 05.11.2010р. №11724/6/28-0915 запропоновано подати нову податку декларацію з ПДВ оформлену належним чином відповідно до діючого законодавства.

8 листопада 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва рішенням №16924/10/25-033 залишила без змін своє рішення від 30.09.2010р., а скаргу позивача від 13.10.2010р. №30/08-10 (вх. №15940/10 від 20.10.2010р.) - без задоволення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Разом з тим, відповідно до п. 4.1.7. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Подана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року містила всі обов'язкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами та скріплена печаткою платника податків, що підтверджується копією зазначеної декларації, наданої позивачем.

Аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 дозволяє стверджувати, що податковий орган при прийнятті податкової декларації здійснює формальну перевірку наявності обов'язкових реквізитів, підписів відповідальних посадових осіб і відтиску печатки підприємства.

Нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств визначено лише один критерій заповнення декларацій -відповідність даним податкового обліку підприємства.

У зв'язку з викладеним, судом вбачаються обґрунтованими посилання позивача на невідповідність дій відповідача щодо неприйняття декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року вимогам чинного законодавства.

Судом вбачається, що згідно з нормами підпункту 4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", до податкової декларації поданої повторно, мають застосовуватися загальні правила подачі декларацій, встановлені зазначеним Законом.

Згідно з пунктом 2.6 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів працівник підрозділу ведення та захисту податкової звітності після реєстрації податкової звітності з ПДВ переносить інформацію з первинних звітних документів платника ПДВ на паперових носіях та звітних документів, наданих платниками ПДВ у електронному вигляді, до електронної бази податкової звітності органу ДПС.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про державну податкову службу України»- «органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень».

Відповідно до статті 93 Господарського кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Таким чином, позивачем в податковій декларації з ПДВ за лютий 2010 року вказано фактичну адресу, а саме: м. Київ, вул. Межигірська, 39/20, яку останній орендує на підставі Договору №52 від 22.05.2008р. оперативного лізингу (оренди) укладеного між ТОВ «Адоніс-Н»та ТОВ Упроваджувально -виробничою фірмою «Дністер»та додатковими угодами №1 та №2 до договору №52 від 22.05.2008р., що на думку суду не є порушенням заповнення податкової декларації з ПДВ, хоча воно і відрізняється від адреси вказаної в Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, Статуті позивача та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Суд під час вирішення питання правомірності рішення суб'єкта владних повноважень перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року заповнена позивачем відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а тому у відповідача відсутні підстави неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Н».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Н»задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва по не визнанню поданої 19 березня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Н» (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16, код ЄДРПОУ 34999714) податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва зазначене в листі №3803/10/28-323 від 12.04.2010р. «Про повернення податкової декларації».

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва зазначене в листі №4179/10/28-323 від 16.04.2010р. «Про невизнання як податкової звітності».

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва зазначене в листі №14194/10/25-033 від 15.09.2010р. «Про розгляд скарги».

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва зазначене в листі №105113/10/28-323 від 30.09.2010р. «Про невизнання звітності».

7. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві зазначене в листі №5188/10/25-114 від 30.09.2010р. «Про розгляд скарги».

8. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва зазначене в листі №16924/10/25-033 від 08.11.2010р. «Про розгляд скарги».

9. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва перенести до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показники поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Н»19 березня 2010 року податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

10. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Н»судові витрати у розмірі 3,40грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 28.02.2011р.

Суддя В.В. Амельохін