Ухвала

від 19.01.2015 по справі 2а-17640/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2015 року м. Київ К/9991/53162/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011

у справі № 2а-17640/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Н»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011, позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо невизнання податкової декларації ТОВ «Адоніс-Н» з податку на додану вартість за лютий 2010 року податковою звітністю. Визнано протиправними та скасовано рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 12.04.2010 № 3803/10/28-323 про повернення податкової декларації, від 16.04.2010 № 4179/10/28-323 про невизнання як податкової звітності, від 15.09.2010 № 14194/10/25-033 про розгляд скарги, від 30.09.2010 № 105113/10/28-323 про невизнання звітності, від 30.09.2010 № 5188/10/25-114 про розгляд скарги та від 08.11.2010 № 16924/10/25-033 про розгляд скарги. Зобов'язано ДПІ у Святошинському районі м. Києва внести до електронної бази податкової звітності показники податкової декларації ТОВ «Адоніс-Н» з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачем 19.03.2010 подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, а 22.03.2010 вказану декларацію направлено засобами поштового зв'язку.

ТОВ «Адоніс-Н» 07.04.2010 повторно надіслало до відповідача податкову декларацію з ПДВ за лютий 2010 року засобами поштового зв'язку.

Листами від 12.04.2010 № 3803/10/28-323 та від 16.04.2010 № 4179/10/28 323 відповідач повідомив позивача про невизнання податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року податковою звітністю у зв'язку з неправильним зазначенням обов'язкового реквізиту: місцезнаходження платника та запропоновано подати нову декларацію з податку на додану вартість оформлену належним чином.

Листом від 07.06.2010 №6772/10/10-036 відповідач у відповідь на скарги позивача від 23.04.2010 № 23/04-10/2 (оскарження рішення від 12.04.2010 № 3803/10/28-323) та від 30.04.2010 № 20/04-10 (оскарження рішення від 16.04.2010 № 4179/10/28 323) повідомив позивача про те, що дії посадових осіб щодо невизнання податкової звітності з ПДВ за лютий 2010 року відповідають вимогам чинного законодавства.

Листом відповідача у відповідь на лист ТОВ «Адоніс-Н» від 18.06.2010 запропоновано подати позивачу нову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

Рішенням від 15.09.2010 №14194/10/25-033 відповідачем відкликано листи від 07.06.2010 та від 02.08.2010.

Рішенням від 30.09.2010 № 105113/10/28-323 відповідач повідомив позивача про невизнання поданої податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року.

Рішенням від 30.09.2010 № 5188/10/25-114 відповідач повідомив позивача про те, що питання щодо визнання податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року податковою звітністю не підлягають розгляду в ДПА у м. Києві.

Рішенням ДПА України від 05.11.2010 №11724/6/28-0915 позивачу запропоновано подати нову податку декларацію з ПДВ за лютий 2010 року, оформлену належним чином відповідно до діючого законодавства.

Рішенням відповідача від 08.11.2010 № 16924/10/25-033 скарга позивача від 13.10.2010 № 30/08-10 залишена без задоволення, а рішення від 30.09.2010 № 105113/10/28-323 - без змін.

Таким чином, фактичною підставою для невизнання податкової декларації за лютий 2010 року податковою звітністю податковим органом слугував факт зазначення позивачем в декларації адреси фактичного місцезнаходження юридичної особи згідно з договором оперативного лізингу приміщення від 22.05.2008 № 52 (м. Київ, вул. Межигірська, 39/20), яка відрізняється від адреси, зазначеній в Свідоцтві про державну реєстрацію підприємства (м. Київ, вул. Булгакова, 16).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності в податкового органу підстав, передбачених у п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закону № 2181-ІІІ), для невизнання зазначеної декларації як податкової звітності.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Відповідно до абз. 1 п.п. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Згідно з абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону визначає вичерпний перелік підстав, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність податковою звітністю. Такою підставою є заповнення податкової декларації всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, зокрема, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, наведеними нормативними положеннями встановлено обов'язковість прийняття контролюючим органом податкової декларації без попередньої перевірки зазначених у ній показників та передбачено вичерпний перелік підстав для невизнання податкової звітності платника податків.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини щодо подання позивачем до податкового органу належним чином оформленої податкової декларації за лютий 2010 року, із заповненням рядка декларації - місцезнаходження платника податку, у податкового органу були відсутні правові підстави для невизнання податкової декларації з податку на додану вартість податковою звітністю.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність задоволення позову.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун