Постанова

від 18.04.2014 по справі 910/20187/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р. Справа №910/20187/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Фреюк А.Т., дов. №1235-06-1 від 30.12.2013

відповідача - Рожина О.Г., дов. №01/14 від 03.02.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Житлово-комунальний союз України", м. Київ (вх.№542Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2013 по справі № 910/20187/13

за позовом Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальний союз України", м. Київ

про стягнення 135 625,46 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача, ТОВ "Житлово-комунального союзу України" безпідставно отримані кошти за договором № 177-Ф-11 від 09.11.2011 в розмірі 120000,00 грн. та проценти за користування безпідставно отриманими коштами в розмірі 15625,46 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2013 по справі № 910/20187/13 (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунального союзу України" на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України безпідставно отримані кошти за договором в розмірі 120000,00 грн., проценти за користування безпідставно отриманими коштами в розмірі 6332,04 грн. та 2353,50 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2013 по справі № 910/20187/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наполягає на належному виконанні сторонами умов договору № 177-Ф-11 від 09.11.2011, що підтверджується складеними та підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг та унеможливлює, на думку скаржника, застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог. До того ж, відповідач наполягає на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, посилаючись на те, що про час та розгляд справи 23.12.2013 його не було повідомлено належним чином.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 01.04.2014 позивач надав суду апеляційної інстанції письмові пояснення з правовим обґрунтуванням підстав нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, які долучені до матеріалів справи.

15.04.2014 відповідачем на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 були надані копії актів приймання-передачі наданих послуг від 14.12.2011 за договором № 177-Ф-11 від 09.11.2011, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 09.11.2011 р. між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (позивач, замовник) та ТОВ "Житлово-комунального союзу України" (відповідач, або підрядник) було укладено договір № 177-Ф-11 на закупівлю послуг з навчання дорослих інші (80.42.1) (Програма з реалізації комплексних (дослідницьких, навчальних, агітаційних) заходів з профілактики нещасних випадків на виробництві на підприємствах житлово-комунальної галузі України - Організація та проведення семінарів з питань охорони праці при виконанні основних робіт з утримання будівель та споруд для підприємств житлово-комунальної галузі та об"єднань співвласників багатоквартирних будинків (3.18).

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язався протягом дії договору надати замовникові послуги з навчання дорослих інші (80.42.1) (надалі послуги), а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно п. 3.1., ціна укладеного договору становить 775000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунок вартості послуг надається виконавцем в Калькуляції кошторисної вартості (додаток №3), що є невід'ємною частиною договору. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом підписання відповідної Додаткової угоди до даного договору (п.3.3.)

Згідно приписів п. 4.2. договору №177-Ф-11 від 09.11.2011 послуги вважаються наданими виконавцем належним чином та у повному обсязі за умови підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. До акту приймання-передачі послуг додається документація, що утворилась в результаті надання послуг, перелік якої визначено Календарним планом (додаток №2) (п.4.3. договору).

За умовами п. 4.4. договору, замовник, у випадку наявності зауважень щодо наданих виконавцем послуг чи наданих документів протягом 15 робочих днів з дня отримання від виконавця акту приймання-передачі наданих послуг та акту приймання-передачі документів, зобов'язується письмово повідомити перелік недоліків, які виконавець зобов'язується виправити у визначений замовником термін.

Матеріалами справи підтверджено, що умови зазначеного договору № 177-Ф-11 на закупівлю послуг з навчання дорослих інші (80.42.1) (Програма з реалізації комплексних (дослідницьких, навчальних, агітаційних) заходів з профілактики нещасних випадків на виробництві на підприємствах житлово-комунальної галузі України - Організація та проведення семінарів з питань охорони праці при виконанні основних робіт з утримання будівель та споруд для підприємств житлово-комунальної галузі та об"єднань співвласників багатоквартирних будинків (3.18) сторонами виконані у повному обсязі, що підтверджують оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками підприємств акт приймання-передачі наданих послуг від 14.12.2011 та акт приймання-передачі документації від 14.12.2011.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на виконання умов договору було здійснено оплату в розмірі 775000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Отже, сторони виконали свої зобов'язання за договором.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на результати проведеної Державною фінансовою інспекцією України в ІІ кварталі 2013 р. ревізії цільового та законного використання коштів позивача за період з 01.10.2011 р. по 01.04.2013 р. було виявлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті від 09.07.2013 р. № 04-23/93 та встановлено, що відповідачем завищено фактично понесені витрати за договором, внаслідок чого позивачем зайво перераховано відповідачу 120000,00 грн. Листом від 14.08.2013 р. № 04-14/1318 Державна фінансова інспекція України встановила обов'язкову вимогу щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 120000,00 грн.

Державною фінансовою інспекцією України було проведено зустрічну звірку у відповідача, в ході якої встановлено, що до загальної суми витрат, фактично понесених відповідачем та пов'язаних з виконанням ним договору, включені видатки на оплату консультаційних (юридичних) послуг, пов'язаних з господарською діяльністю, наданих ПрАТ "Укрінпро", в яких останній надав відповідачу послуги з юридичних питань, пов'язаних з участю останнього у конкурсних закупівлях, які оголошені позивачем. Отже, послуги, отримані відповідачем від ПрАТ "Укрінпро", не пов"язані з наданням відповідачем позивачу послуг за договором. Відповідачем під час зустрічної звірки не підтверджено первинними бухгалтерськими документами фактично понесені відповідно до калькуляції витрати, пов"язані з виконанням договору на суму 120000,00 грн.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунок вартості послуг надається відповідачем в калькуляції кошторисної вартості. Калькуляцією кошторисної вартості на послуги відповідач зазначив витрати на роботи, які виконуються сторонні організації в розмірі 120729,00 грн. Таким чином, позивач вважає, що консультаційні послуги, отримані відповідачем від ПрАТ "Укрінпро" не пов'язані безпосередньо з наданням відповідачем послуг позивачу за договором № 177-Ф-11, не відповідають предмету договору та будь-яким чином з ним не пов'язані. Отже, позивач вважає, що кошти, сплачені позивачем відповідачу на виконання умов договору № 177-Ф-11 були направлені відповідачем не за прямим призначенням та підлягають поверненню, а тому відповідач володіє коштами позивача у розмірі 120000,00 грн. без достатньої правової підстави.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі 120000,00 грн. та нарахованих процентів за користування безпідставно отриманих коштів в розмірі 15625,46 грн.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 46 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідно до якої,кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів за договором в розмірі 120000,00 грн.

Також, зважаючи на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування безпідставно отриманими коштами в сумі 6332,04 грн.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що консультаційні послуги, отримані відповідачем від ПрАТ "Укрінпро" не пов'язані безпосередньо з наданням відповідачем послуг позивачу за договором № 177-Ф-11, не відповідають предмету договору та будь-яким чином з ним не пов'язані. Отже, кошти, сплачені позивачем відповідачу на виконання умов договору № 177-Ф-11 були направлені відповідачем не за прямим призначенням, а тому дійшов висновку, що відповідач володіє коштами позивача у розмірі 120000,00 грн. без достатньої правової підстави у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів за договором в розмірі 120000,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів за договором № 177-Ф-11 в розмірі 120000,00 грн. з огляду на наступне.

Підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків є укладений між ними договір на закупівлю послуг № 177-Ф-11 від 09.11.2011 р.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення 120000,00 грн. грошових коштів як безпідставно отриманих.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення міститься в приписах статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно приписів п. 4.2. договору №177-Ф-11 від 09.11.2011 послуги вважаються наданими виконавцем належним чином та у повному обсязі за умови підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. До акту приймання-передачі послуг додається документація, що утворилась в результаті надання послуг, перелік якої визначено Календарним планом (додаток №2) (п.4.3. договору).

За умовами п. 4.4. договору, замовник, у випадку наявності зауважень щодо наданих виконавцем послуг чи наданих документів протягом 15 робочих днів з дня отримання від виконавця акту приймання-передачі наданих послуг та акту приймання-передачі документів, зобов'язується письмово повідомити перелік недоліків, які виконавець зобов'язується виправити у визначений замовником термін.

Однак під час прийняття виконаних робіт позивач про наявність недоліків та необхідність їх виправлення виконавцю (відповідачу) не повідомляв.

Отже, в даному випадку матеріалами справи повністю підтверджено виконання сторонами своїх зобов'язань за договором: відповідачем роботи виконані, а позивачем зазначені роботи прийняті та оплачені за ціною, узгодженою сторонами в Калькуляції кошторисної вартості (додаток №3 до договору), що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі наданих послуг від 14.12.2011 та актом приймання-передачі документації від 14.12.2011.

Сам позивач визнає, що роботи, передбачені договором, були виконані у повному обсязі і у встановлені строки, позивач не мав претензій щодо обсягу і якості виконаних робіт.

Отже, свої зобов'язання за договорам відповідач виконав в повному обсязі, претензій щодо невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань позивачем заявлено не було.

До того ж, ч.ч.1, 3 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Пунктом 3.3. укладеного договору передбачено, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору. Проте, позивачем не надано доказів звернення до відповідача з пропозицією щодо укладення додаткової угоди до договору на стадії виконання договору. Таким чином, позивач, вимагаючи повернення частини коштів за договором фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є порушенням вказаних вимог чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно позовної заяви Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України предметом позовних вимог є стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів згідно з положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Так, ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Із змісту ст. 1212 ЦК України вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном є також грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач набув кошти від позивача на підставі договору №177-Ф-11 від 09.11.2011 в рахунок оплати виконаних робіт, а відтак, відповідач, в силу ст. 1212 ЦК України не є особою, яка набула спірні грошові кошти без достатньої правової підстави.

Як було наведено вище, сторони підписали та скріпили своїми печатками акт приймання-передачі наданих послуг від 14.12.2011 та акт приймання-передачі документації від 14.12.2011.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких зауважень чи заперечень з боку позивача щодо обсягів та якості виконаних робіт, зазначені акти, що підписані сторонами та скріплені їх печатками підтверджують факт виконання відповідачем робіт у відповідності з умовами договору, що й було підставою для їх оплати.

Копії платіжних доручень, якими підтверджується оплата позивачем наданих відповідачем послуг в розмірі 775000,00 грн. знаходяться в матеріалах справи.

Також, слід зазначити, що в контексті статті 1 ГПК України та статті 3 ЦК України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, названими статтями встановлено, що позивач має право на подання позову лише в тому разі, коли діями відповідача порушується право чи інтереси безпосередньо позивача, а не взагалі з будь-яких питань, де, як вважає позивач, є порушення норм чинного законодавства.

Отже, для звернення до суду з позовом, заявник повинен обґрунтувати не лише порушення відповідачами положень чинного законодавства, а і свій матеріально-правовий інтерес.

Звертаючись до господарського суду, позивач посилається на обставини, відображені в акті від 09.07.2013 р. № 04-23/93, складеному за результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією України в ІІ кварталі 2013 р. ревізії цільового та законного використання коштів позивача за період з 01.10.2011 р. по 01.04.2013 р. та відповідно до якого, фінансовим органом було виявлено ряд порушень та недоліків щодо завищення відповідачем фактично понесених витрат за договором №177-Ф-11 від 09.11.2011, внаслідок чого позивачем зайво перераховано відповідачу 120000,00 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що сам по собі акт документальної ревізії фінансово-господарської діяльності, складений Державною фінансовою інспекцією України, яким встановлено завищення відповідачем фактично понесених витрат за договором №177-Ф-11 від 09.11.2011 на суму 120000,00 грн., не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки згідно ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Отже, довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Колегія суддів відхиляє твердження позивача, викладені в обґрунтування позовних вимог про те, що підставою для повернення коштів є обставини, встановлені перевіркою Державною фінансовою інспекцією що послуги, отримані відповідачем від ПрАТ "Укрінпро", не пов"язані з наданням відповідачем позивачу послуг за договором, що призвело до завищення вартості виконаних відповідачем робіт за ревізійний період на суму 120000,00 грн.

Так, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Державної фінансової інспекції України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що спірна сума грошових коштів отримана відповідачем як оплата за належно виконані роботи на підставі укладеного між сторонами договору. Розмір сплачених позивачем грошових коштів, в якості оплати виконаних відповідачем за договором №177-Ф-11 від 09.11.2011 робіт, не перевищує погодженого сторонами кошторису, а тому відповідач набув 120000,00 грн. на правовій підставі. Таким чином, викладені позивачем вимоги не мають правових підстав для задоволення.

Пунктом 7.3. укладеного договору сторони встановили, що порушенням зобов'язання за договором є затримка виконання послуг або надання не в повному обсязі та ненадання послуг за договором.

Оскільки матеріалами справи підтверджується належне виконання відповідачем умов укладеного договору №177-Ф-11 від 09.11.2011, а також враховуючи, що дослідженням обставин по справі підтверджується, що відповідач, в силу ст. 1212 ЦК України не є особою, яка набула спірні грошові кошти без достатньої правової підстави, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 15625,46 грн. процентів за користування безпідставно отриманими коштами та відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення його права на судовий захист в зв'язку з неотриманням ухвали суду першої інстанції від 10.02.2016 про відкладення розгляду справи на 23.12.2013 р. є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 27.11.2013 по справі №910/20187/13 сторони було повідомлені про призначення справи до розгляду на 10.12.2013. В судове засідання 10.12.2013 представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 23.12.2013. Вказана ухвала господарського суду про відкладення розгляду справи була направлена відповідачу 16.12.2013, що підтверджується штампом канцелярії суду першої інстанції на зворотньому боці ухвали суду. Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, а також надати свої заперечення та необхідні докази по суті позовних вимог.

Таким чином, твердження заявника скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалам справи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2013 по справі № 910/20187/13 скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та покладенням на позивача витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34 , 43 , 99 , 101 , 102 , п. 2 ст. 103 , п.1, 4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальний союз України", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2013 по справі № 910/20187/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 92/2, р/р 37173200013764 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 00013764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунального союзу України" (01601, м. Київ, площа Спортивна, 3, р/р 26009000014812 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код 36017878) 1356,25 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 18 квітня 2014 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.