Постанова

від 24.04.2014 по справі 904/7469/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2014 року Справа № 904/7469/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

Представники сторін:

від позивача: Карпенко Ю.С., довіреність №176 від 10.03.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України", с.Горького Дніпропетровського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2013р . у справі №904/7469/13

за позовом державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України", с.Горького Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Еніо Плюс", м.Дніпропетровськ

про стягнення 82 224,10 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2013р. по справі №904/7469/13 (суддя Панна С.П.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Еніо Плюс" на користь державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" 66638 грн. 17 коп. основного боргу, 3503 грн. пені, 875 грн. 05 коп. 3% річних, 117 грн. 82 коп. інфляційних втрат, 1488 грн. 45 коп. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині відмовлених позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач правом участі в судовому засіданні(ст.22 ГПК України), правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України) не скористався, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2014р., яка містить на звороті штамп канцелярії апеляційного господарського суду про розсилку згідно з п.2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року №28.

Враховуючи те, що неявка відповідача та відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті в цьому судовому засіданні (ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутнього у судових засіданнях представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін за наступних підстав.

01.11.2010р. між науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова", як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Еніо Плюс", як орендарем, укладено договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, №10-09-ор, за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно: вбудоване нежиле приміщення, розташоване в будівлі корівника літ.Е, загальною площею 2171,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с.Горького, вул.Дніпропетровська,17а, вартість якого становить за експертною оцінкою 386318 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення об'єкту з вирощування та продажу грибів (п.1.4 договору).

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно п.2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю; орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому даним договором для передачі майна орендодавцем орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі.

У пункті 2.5 договору встановлено, що обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить за базовий місяць (листопад) - 2575,45 грн. без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції на наступні місяці.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 08.04.2011р. до договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, №10-09-ор від 01.11.2010р. сторони змінили п.3.1 договору та виклали його в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць (листопад) - 4828,98 грн. без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції на наступні місяці».

За умовами п.3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.3 договору орендна плата в повному обсязі перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно з п.5.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Даний договір укладено строком на один рік, що діє з 01.11.2010 року до 31.10.2012 року включно. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору впродовж одного календарного місяця з моменту завершення строку дії договору, останній автоматично продовжує свою дію на такий же строк (п.11.1 договору оренди).

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.11.2010р. позивач передав відповідачу індивідуально-визначене нерухоме майно: вбудоване нежиле приміщення, розташоване в будівлі корівника літ.Е, загальною площею 2171,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с.Горького, вул.Дніпропетровська,17а, вартість якого становить за експертною оцінкою 386318 грн. без урахування ПДВ (т.1 а.с.36).

14.03.2013р. між державним підприємством «Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук, як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Еніо Плюс", як орендарем, укладено додаткову угоду, у п.1 якої сторони дійшли згоди розірвати договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, №10-09-ор від 01.11.2010р. з 14.03.2013р.

Пунктом 2 додаткової угоди б/н від 14.03.2013р. передбачено, що з моменту розірвання договору сторони не вважають себе пов'язаними якими-небудь правами і обов'язками, що виникають з договору. Всі зобов'язання і вимоги сторін один до одної, що виникли з договору, в т.ч. невиконані, дійсні та існуючі на дату розірвання договору, вважаються припиненими угодою сторін, окрім зобов'язання орендаря повернути орендоване майно в строк до 15.03.2013р. (включно) та сплатити заборгованість з орендної плати у відповідності до умов договору. Орендна плата нараховується до фактичної передачі майна орендодавцю.

За актом приймання-передачі від 20.06.2013р. відповідач повернув позивачу індивідуально-визначене нерухоме майно: вбудоване нежиле приміщення, розташоване в будівлі корівника літ.Е, загальною площею 2171,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с.Горького, вул.Дніпропетровська,17а (т.1, а.с.42).

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у ст.283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

У відповідності із ч.3 ст.285 Господарського кодексу України орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частина 4 цієї статті визначає, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст.525,526,530 Цивільного кодексу України одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено господарським судом, в порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань, відповідач не здійснював сплату орендних платежів; сума боргу відповідача перед позивачем з орендної плати та витрат з комунальних послуг за січень 2011 року - червень 2013 року склала 66638,17 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача боргу в сумі 66638,17 грн., оскільки, як вбачається з матеріалів справи та підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків (т.1, а.с.211-212), відповідач безпідставно зарахував до загальної суми сплаченого боргу за оренду суму 14 000 грн., яка сплачена останнім за спожиту електроенергію по договору 10/09 від 01.11.2010р. платіжним дорученням №34 від 16.06.2011р. (т.1, а.с.197).

В решті заявленого до стягнення боргу з орендної плати в сумі 10049,12 грн. господарським судом обґрунтовано відмовлено з урахуванням того, що правовідносини по стягненню цієї суми регулюються іншим договором і не є предметом розгляду у даній справі.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку суми заборгованості (т.1, а.с.12) та акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011р. по 14.10.2013р. (т.1, а.с.211-212), позивачем включено до основного боргу заборгованість відповідача в сумі 24049,12 грн. за період з 30.12.2009р. по 30.07.2010р., тобто до дати укладання договору №10-09-ор від 01.11.2010р.

Проте позивачем не надано на підтвердження наявності цього боргу договору, який регулював правовідносини сторін за вказаний період. За відсутності такого договору неможливо встановити розмір узгодженої сторонами щомісячної орендної плати, умови її оплати, строк дії такого договору та, відповідно, визначити заборгованість відповідача.

Із наданих позивачем до матеріалів справи копій платіжних доручень про оплату відповідачем орендної плати вбачається, що відповідачем у графі «призначення платежу» вказано договір №10-09-ор від 01.11.2010р.

Жодного доказу на підтвердження існування договору та надання орендних послуг, на підставі яких нараховано борг за період до укладання договору №10-09-ор від 01.11.2010р., позивачем не надано.

Відповідач у своїх поясненнях від 10.12.2013р., наданих до суду першої інстанції, також заперечує існування іншого договору до укладання договору від 01.11.2010р. (т.1, а.с.193).

Отже, позивачем безпідставно не враховано як оплату за договором №10-09-ор від 01.11.2010р. здійснені відповідачем оплати по наступним квитанціям до прибуткових касових ордерів: №331 від 14.10.2011р. на суму 6137,94 грн. (т.1, а.с.132), №281 від 14.09.2011р. на суму 6162,59 грн. (т.1, а.с.134), №241 від 17.08.2011р. на суму 6243,10 грн. (т.1, а.с.136), в яких не зазначено період, за який здійснювалась орендна плата.

Приймаючи до уваги вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

У пункті 3.5 договору сторони обумовили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд правомірно частково задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3503 грн. за загальний період, який не перевищує 182 дні, з 13.08.2012 року до 13.07.2013 року, 3% річних в сумі 875,05 грн. за загальний період з 13.08.2012 року до 13.07.2013 року, інфляційних втрат у сумі 117,82 грн. за загальний період з серпня 2012 року до червня 2013 року, враховуючи часткову відмову у позовних вимогах по стягненню основного боргу.

Таким чином, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101,103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України", с.Горького Дніпропетровського району Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2013р. у справі №904/7469/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 25.04.2014р.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських