Постанова

від 25.06.2014 по справі 904/7469/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року № 904/7469/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: Карпенко Ю.С. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2014 р. у справі№ 904/7469/13 за позовомдержавного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Центр Еніо Плюс" про стягнення 82 224,10 грн. ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача за договором оренди № 10-09-ор, укладеним між сторонами 01.11.2010 р. заборгованість у сумі 82 224,10 грн., з яких 76 687, 29 грн. - основний борг , 4 254,62 - пеня, 117,94 грн. - інфляційні втрати, 1164,25 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2013р. по справі №904/7469/13 (суддя Панна С.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. (головуючий - Прокопенко А.Є., судді - Дмитренко А.К., Крутовських В.І.), позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Центр Еніо Плюс" на користь державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" 66 638, 17 грн. основного боргу, 3503 грн. пені, 875, 05 грн. 3% річних, 117,82 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмовлення у позові і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 01.11.2010р. між науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова" (орендодавець) та ТОВ "Центр Еніо Плюс" (орендар) було укладено договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, №10-09-ор, за умовами п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно: вбудоване нежиле приміщення, розташоване в будівлі корівника літ.Е, загальною площею 2171,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с.Горького, вул.Дніпропетровська,17а, вартість якого становить за експертною оцінкою 386318 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення об'єкту з вирощування та продажу грибів (п.1.4 договору).

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю; орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому даним договором для передачі майна орендодавцем орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі.

У пункті 2.5 договору встановлено, що обов'язок зі складання акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить за базовий місяць (листопад) - 2575,45 грн. без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції на наступні місяці.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 08.04.2011р. до договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, №10-09-ор від 01.11.2010р. сторони змінили п.3.1 договору та виклали його в наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць (листопад) - 4828,98 грн. без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції на наступні місяці".

За умовами п.3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.3 договору орендна плата в повному обсязі перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно з п.5.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Даний договір укладено строком на один рік, що діє з 01.11.2010 року до 31.10.2012 року включно. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору впродовж одного календарного місяця з моменту завершення строку дії договору, останній автоматично продовжує свою дію на такий же строк (п.11.1 договору оренди).

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.11.2010р. позивач передав відповідачу індивідуально-визначене нерухоме майно: вбудоване нежиле приміщення, розташоване в будівлі корівника літ.Е, загальною площею 2171,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с.Горького, вул.Дніпропетровська,17а, вартість якого становить за експертною оцінкою 386318 грн. без урахування ПДВ (т.1 а.с.36).

14.03.2013р. між державним підприємством "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук, як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Еніо Плюс", як орендарем, укладено додаткову угоду, у п.1 якої сторони дійшли згоди розірвати договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, №10-09-ор від 01.11.2010р. з 14.03.2013р.

Пунктом 2 додаткової угоди б/н від 14.03.2013р. передбачено, що з моменту розірвання договору сторони не вважають себе пов'язаними якими-небудь правами і обов'язками, що виникають з договору. Всі зобов'язання і вимоги сторін один до одної, що виникли з договору, в т.ч. невиконані, дійсні та існуючі на дату розірвання договору, вважаються припиненими угодою сторін, окрім зобов'язання орендаря повернути орендоване майно в строк до 15.03.2013р. (включно) та сплатити заборгованість з орендної плати у відповідності до умов договору. Орендна плата нараховується до фактичної передачі майна орендодавцю.

За актом приймання-передачі від 20.06.2013р. відповідач повернув позивачу орендоване майно (т.1, а.с.42).

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічна норма міститься у ст.283 ГК України.

Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно з ч.3 ст.285 ГК України орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частина 4 цієї статті визначає, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі ст.ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення взятих на себе за договором зобов'язань, відповідач не здійснював сплату орендних платежів і сума боргу з орендної плати та витрат на комунальні послуги за січень 2011 року - червень 2013 року склала 66638,17 грн., які і були стягнуті судом.

Що стосується доводів касаційної скарги про необхідність стягнення боргу з орендної плати в сумі 10 049,12 грн., то вони є безпідставними, оскільки це питання було предметом судового дослідження і судом з наданого позивачем розрахунку суми заборгованості (т.1, а.с.12) та акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011р. по 14.10.2013р. (т.1, а.с.211-212) встановлено, що позивачем включено до основного боргу заборгованість відповідача в сумі 24049,12 грн. за період з 30.12.2009р. по 30.07.2010р., тобто до дати укладання договору №10-09-ор від 01.11.2010р., і при цьому не надано на підтвердження наявності цього боргу договору, який регулював правовідносини сторін за вказаний період.

В копіях платіжних доручень про оплату відповідачем орендної плати вбачається, що відповідачем у графі "призначення платежу" вказано лише договір №10-09-ор від 01.11.2010р.

Жодного доказу на підтвердження існування договору та надання орендних послуг, на підставі яких нараховано борг за період до укладання договору №10-09-ор від 01.11.2010р., в справі немає.

Отже, позивачем безпідставно не враховано як оплату за договором №10-09-ор від 01.11.2010р. здійснені відповідачем оплати за квитанціями до прибуткових касових ордерів №331 від 14.10.2011р. на суму 6137,94 грн. (т.1, а.с.132), №281 від 14.09.2011р. на суму 6162,59 грн. (т.1, а.с.134), №241 від 17.08.2011р. на суму 6243,10 грн. (т.1, а.с.136), в яких не зазначено період, за який здійснювалась орендна плата.

Такі висновки суду відповідають вимогам ст. 43 ГПК України і позивачем не спростовані, а тому підстави для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 10 049, 12 грн. відсутні

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У пункті 3.5 договору сторони обумовили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд правомірно частково задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3503 грн. за період з 13.08.2012 року до 13.07.2013 року, 3% річних в сумі 875,05 грн. за період з 13.08.2012 року до 13.07.2013 року, інфляційних втрат у сумі 117,82 грн. за період з серпня 2012 року до червня 2013 року.

Зменшення цих сум обумовлене частковою відмовою у позовних вимогах зі стягнення основного боргу.

Отже, доводи касаційної скарги і в цій частині є безпідставними.

Враховуючи викладене, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2014 р. у справі за № 904/7469/13 - без змін.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко