Постанова

від 16.04.2014 по справі 820/2579/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

16 квітня 2014 р. №820/2579/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - Повелиці Г.В., представника відповідача - Гаспарян А.Н.,

розглянувши у місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.12.2013 року №0006611501 та скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 3 0.12.2013 року №0006621501.

Ухвалою суду від 16.04.2014 року, на підставі ст. 155 КАС України залишено без розгляду позовні вимоги в частині: скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006611501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 483,50 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 120,88 грн., скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006621501 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 387,18 грн., оскільки в цій частині позивач відкликав позовні вимоги.

При цьому в частині позовних вимог за адміністративним позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень щодо: скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006611501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 39299,50 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 9824,87 грн., скасування податкового повідомлення рішення від 30.12.2013 року №0006621501 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 58770,82 грн., - розгляд справи продовжено, оскільки в цій частині позивач наполягав на судовому розгляді позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки податковий орган, зазначаючи про порушення вимог податкового законодавства ДП "Завод імені В.О.Малишева" виходив з мотивів наявності у відношенні контрагента позивача певних висновків, викладених у актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" . Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентом. Також посилання відповідача на відсутність у позивача товарно - транспортних накладних не є спростуванням реального характеру спірних операцій, адже операції з ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" здійснювалися з придбання товару, контрагенти не виступали в якості замовника за договором перевезення, тоді як товарно - транспортна документація призначена для обліку руху товарно - матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак, визначає взаємовідносини між перевізником та замовником по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача Гаспарян А.Н.. до суду надійшли письмові заперечення, в яких представник просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на висновки акту перевірки від 17.12.2013 року №2396/20-38-15-01-09/14315629. Вказала про неможливість встановлення фактів реального постачання, переміщення товару між позивачем та його контрагентами. Також, в обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилалася на порушення позивачем ст.ст. 185, 192, 198 ПК України.

Представник позивача Повелиця Г.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Гаспарян А.Н. у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" зареєстроване як юридична особа 03.03.1993 року (т.1 а.с.184-186), перебуває на обліку в Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами по справі.

Фахівцем Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "Завод імені В.О.Малишева" з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2013 року.

За результатами перевірки складений акт від 17.12.2013 року №2396/20-38-15-01-09/14315629 (т.1 а.с.18-40), яким встановлено порушення: п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст198, п.200.1, 200.4 с.200 Податкового кодексу України завищено за вересень 2013 року суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2013 року на 39783 грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 59158 грн. та п.3 розділу V наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.11.2011 року №1492 занижено обсяг операцій, що оподатковується за нульовою ставкою (експортні операції) за вересень 2013 року на суму 286389,19 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006611501, яким зменшено бюджетне відшкодування в розмірі 39783 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9945,75 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року №0006621501, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість в розмірі 59158 грн. (т.1 а.с.43,45).

Як вбачається з позовної заяви, заяви про уточнення позовних вимог, акту перевірки, оспорювані позивачем частини податкових повідомлень-рішень - податкового повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006611501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 39299,50 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 9824,87 грн., податкового повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006621501 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 58770,82 грн. стосуються лише висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР".

З акту перевірки від 17.12.2013 року №2396/20-38-15-01-09/14315629 вбачається, що підставою для висновку щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування та завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість, з посиланням на нереальність господарських операцій з ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР", стали акти контрагентів позивача, господарські операції з яким мали безпосередній вплив на вищевказані порушення, а саме:

- акт ДПІ в Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 29.05.2013 року №1855/22.1-07/34861186 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД "ЕЛЬБОР" з питань повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток за період з січень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 по взаємовідносинах ТОВ "Рік СВ-прилад", за період скрпень2012 року, жовтень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Інформ - прогрес сервіс", та подальшого ланцюга постачання.

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 17.05.2013 року №904/7/22.1-11 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Техномодуль" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 по 31.07.2012 року.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки від 05.03.2013 року №204/23-204/36922439, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ДП "Завод імені В.О.Малишева" (покупець) та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" (постачальник) укладено договір поставки від 14.04.2010 року №309дп (т. 1 а.с.47-51). Згідно п.1 договору - постачальник зобов'язується поставити обумовленому цим договором порядку, а покупець прийняти та сплатити продукцію, кількість, асортимент та технічні умови якої вказані у Специфікації до договору (або прийнятих до сплати покупцем рахунків - фактур). Згідно п.3.2 договору продукція постачається на умовах EXW, на склад постачальника.

На виконання умов договору, а саме рахунків - фактур (т.1 а.с.55,61,62,65,67,75,80,85,90,95), ДП"Завод імені В.О.Малишева" прийняло товар - круг алюмінієвий, пластина, рукоятка з храповим механізмом, штангенциркуль тощо, що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 53, 54,59,70,73,78,83,88,93), , сплатило його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.56,63,68,76,81,86,91,96), а ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" виписало податкові накладні (т.1 а.с.52,57,58,64,69,72,77,82,87,92), що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договорам ТМЦ.

На час укладання та виконання зазначеного вище договору ДП "Завод імені В.О.Малишева" та його контрагент ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість, що встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами (т. 1 а.с.47-51, т.3 а.с. 73).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "ТД ЕЛЬБОР", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" виконало свої зобов'язання за вказаним договором, а ДП "Завод імені В.О.Малишева" прийняло надані послуги за цим договором, зазначені господарські операції відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Також, між ДП "Завод імені В.О.Малишева" (покупець) та ТОВ "Техномодуль" (постачальник) укладено договір поставки від 01.07.2008 року №538дп (т.1 а.с.122-126). Згідно п.1 договору - постачальник зобов'язується поставити обумовленому цим договором порядку, а покупець прийняти та сплатити продукцію, кількість, асортимент та технічні умови якої вказані у Специфікації до договору (або прийнятих до сплати покупцем рахунків - фактур). Згідно п.3.2 договору продукція постачається на умовах EXW, на склад постачальника.

На виконання умов договору, а саме: рахунків - фактур (т.1 а.с.130,135,142,145,147,152,154,156,161,166,170,174,182) та специфікації до договору ( т.2 а.с.237-241) ДП "Завод імені В.О.Малишева" прийняло товар - деревний блок, труба, дріт, фреонова магістраль, заготівка кільця тощо, що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с.128,133,140,150,158,163,168,173,178,180), сплатило його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.131,136,143,148,151,155,160,165,171,175,183), а ТОВ "Техномодуль" виписало податкові накладні (т.1 а.с.127,132.137,139,144,149,153,157,162,167,172,176), що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договорам ТМЦ.

На час укладання та виконання зазначеного вище договору ДП "Завод імені В.О.Малишева" та його контрагент ТОВ "Техномодуль" були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість, що встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами (т. 1 а.с.47-51, т.3 а.с. 74).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Техномодуль", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, ТОВ "Техномодуль" виконало свої зобов'язання за вказаним договором, а ДП "Завод імені В.О.Малишева" прийняло надані послуги за цим договором, зазначені господарські операції відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

На підтвердження реальності придбання товарів позивачем надані пропуски на ввіз ТМЦ (т.3 а.с.1-14) та подорожні листи (т.3 а.с.15-26), з яких вбачається, що товари були самостійно вивезені позивачем зі складів вказаних контрагентів.

Позивачем надано до матеріалів справи докази оприбуткування придбаного товару у бухгалтерському обліку - видаткові ордери (т.1 а.с.53,54,60,66,71,74,79,84,89,94,129,134,138,141,146,150,154,159,164,169,173,177,179,181), картки обліку абразивів, картки складського обліку матерів, вимоги на використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності (т.2 а.с.2-235), що також підтверджує фактичне здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем та постачальниками ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР".

Також, на підтвердження подальшої реалізації придбаних ТМЦ у вищезазначених контрагентів позивачем надані накладні на відпуск ТМЦ, що підтверджують реальність придбання товару (т.2 а.с.236).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту суми з придбання товару у ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР".

Відповідно до п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" визнані в установленому порядку недійсними.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання товарів, які призначені для використання у господарській діяльності ДП "Завод імені В.О.Малишева".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР", позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування, що не заперечується відповідачем. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР".

Посилання відповідача на висновки акту ДПІ в Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 29.05.2013 року №1855/22.1-07/34861186 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД "ЕЛЬБОР" з питань повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток за період січень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року тощо та акту Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 17.05.2013 року №904/7/22.1-11 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Техномодуль" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 по 31.07.2012 року, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ДП "Завод імені В.О.Малишева"" та ТОВ "Техномодуль", ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року №0006611501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 39299,50 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 9824,87 грн., від 30.12.2013 року №0006621501від 30.12.2013 року №0006621501 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 58770,82 грн., прийняті Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з Державного бюджету України фактично понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн., що підтверджується квитанцією від 13.02.2014 року №506 (т.1 а.с.2).

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006611501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 39299,50 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 9824,87 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006621501 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 58770,82 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (код 14315629, 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126) судовий збір у розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 22.04.2014 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.