Ухвала

від 18.06.2014 по справі 820/2579/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 р.Справа № 820/2579/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Мінаєвої О.М.

Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2014р. по справі № 820/2579/14

за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю фабрика "Варіант" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство ізоляції" , Товариство з обмеженою відповідальністю "СОТ ПЛЮС"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева"(далі - позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач), в якому просло суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.12.2013 року №0006611501 та №0006621501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки податковий орган, зазначаючи про порушення вимог податкового законодавства ДП "Завод імені В.О.Малишева" виходив з мотивів наявності у відношенні контрагента позивача певних висновків, викладених у актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР". Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентом. Також посилання відповідача на відсутність у позивача товарно - транспортних накладних не є спростуванням реального характеру спірних операцій, адже операції з ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" здійснювалися з придбання товару, контрагенти не виступали в якості замовника за договором перевезення, тоді як товарно - транспортна документація призначена для обліку руху товарно - матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак, визначає взаємовідносини між перевізником та замовником по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року адміністративний позов Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006611501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 39299,50 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 9824,87 грн.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006621501 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 58770,82 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме вимог пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 с.200 Податкового кодексу України, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено суму податкового кредиту, сформованого за результатами господарських відносин з ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" у перевіряємому періоді.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ухвалою суду від 16.04.2014 року, на підставі ст. 155 КАС України залишено без розгляду позовні вимоги в частині: скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006611501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 483,50 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 120,88 грн., скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006621501 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 387,18 грн., оскільки в цій частині позивач відкликав позовні вимоги.

При цьому в частині позовних вимог за адміністративним позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень щодо: скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006611501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 39299,50 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 9824,87 грн., скасування податкового повідомлення рішення від 30.12.2013 року №0006621501 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 58770,82 грн., - розгляд справи продовжено, оскільки в цій частині позивач наполягав на судовому розгляді позову.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" зареєстроване як юридична особа 03.03.1993 року (т.1 а.с.184-186), перебуває на обліку в Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість.

Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "Завод імені В.О.Малишева" з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2013 року.

За результатами перевірки складений акт від 17.12.2013 року №2396/20-38-15-01-09/14315629 (т.1 а.с.18-40), яким встановлено порушення: пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст198, п.200.1, 200.4 с.200 Податкового кодексу України завищено за вересень 2013 року суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2013 року на 39783 грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 59158 грн. та п. 3 розділу V наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.11.2011 року №1492 занижено обсяг операцій, що оподатковується за нульовою ставкою (експортні операції) за вересень 2013 року на суму 286389,19 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.12.2013 року №0006611501, яким зменшено бюджетне відшкодування в розмірі 39783,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9945,75 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року №0006621501, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість в розмірі 59158,00 грн. (т.1 а.с.43,45).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість, зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновку щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування та завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість, з посиланням на нереальність господарських операцій з ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР", стали акти контрагентів позивача, господарські операції з яким мали безпосередній вплив на вищезазначені порушення, а саме:

- акт ДПІ в Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 29.05.2013 року №1855/22.1-07/34861186 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД "ЕЛЬБОР" з питань повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток за період з січень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 по взаємовідносинах ТОВ "Рік СВ-прилад", за період серпень 2012 року, жовтень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Інформ - прогрес сервіс", та подальшого ланцюга постачання.

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 17.05.2013 року №904/7/22.1-11 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Техномодуль" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Завод імені В.О.Малишева" (покупець) та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" (постачальник) укладено договір поставки від 14.04.2010 року №309дп (т. 1 а.с.47-51).

Згідно п.1 договору - постачальник зобов'язується поставити обумовленому цим договором порядку, а покупець прийняти та сплатити продукцію, кількість, асортимент та технічні умови якої вказані у Специфікації до договору (або прийнятих до сплати покупцем рахунків - фактур).

Згідно п.3.2 договору продукція постачається на умовах EXW, на склад постачальника.

На виконання умов договору, а саме рахунків - фактур (т.1 а.с.55,61,62,65,67,75,80,85,90,95), ДП"Завод імені В.О.Малишева" прийняло товар - круг алюмінієвий, пластина, рукоятка з храповим механізмом, штангенциркуль тощо, що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 53, 54,59,70,73,78,83,88,93), сплатило його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.56,63,68,76,81,86,91,96), а ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" виписало податкові накладні (т.1 а.с.52,57,58,64,69,72,77,82,87,92), що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договорам ТМЦ.

Також, між ДП "Завод імені В.О.Малишева" (покупець) та ТОВ "Техномодуль" (постачальник) укладено договір поставки від 01.07.2008 року №538дп (т.1 а.с.122-126). Згідно п.1 договору - постачальник зобов'язується поставити обумовленому цим договором порядку, а покупець прийняти та сплатити продукцію, кількість, асортимент та технічні умови якої вказані у Специфікації до договору (або прийнятих до сплати покупцем рахунків - фактур).

Згідно п.3.2 договору продукція постачається на умовах EXW, на склад постачальника.

На виконання умов договору, позивачем надано рахунки - фактури (т.1 а.с.130,135,142,145,147,152,154,156,161,166,170,174,182) та специфікації до договору ( т.2 а.с.237-241). ДП "Завод імені В.О.Малишева" прийняло товар - деревний блок, труба, дріт, фреонова магістраль, заготівка кільця тощо, що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с.128,133,140,150,158,163,168,173,178,180), сплатило його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.131,136,143,148,151,155,160,165,171,175,183), а ТОВ "Техномодуль" виписало податкові накладні (т.1 а.с.127,132.137,139,144,149,153,157,162,167,172,176), що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договорам ТМЦ.

На підтвердження реальності придбання товарів позивачем надані пропуски на ввіз ТМЦ (т.3 а.с.1-14) та подорожні листи (т.3 а.с.15-26), з яких вбачається, що товари були самостійно вивезені позивачем зі складів вказаних контрагентів.

Позивачем надано до матеріалів справи докази оприбуткування придбаного товару у бухгалтерському обліку - видаткові ордери (т.1 а.с.53,54,60,66,71,74,79,84,89,94,129,134,138,141,146,150,154,159,164,169,173,177,179,181), картки обліку абразивів, картки складського обліку матерів, вимоги на використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності (т.2 а.с.2-235), що також підтверджує фактичне здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем та постачальниками ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР".

Також, на підтвердження подальшої реалізації придбаних ТМЦ у вищезазначених контрагентів позивачем надані накладні на відпуск ТМЦ, що підтверджують реальність придбання товару (т.2 а.с.236).

Отже, з наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірних договорів та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними, відсутні.

Первинні документи, якими були оформлені вищевказані господарські операції містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для надання їм юридичної доказовості.

Факт реєстрації контрагентів позивача ТОВ "Техномодуль" та ТОВ "ТД ЕЛЬБОР" платниками податку на додану вартість, а також той факт, що зазначені підприємства на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, колегія суддів відхиляє та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 с.200 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту, не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень - рішень від 30.12.2013 року №0006611501 та №0006621501.

З урахуванням викладеного, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2014р. по справі № 820/2579/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В.