Ухвала

від 02.04.2014 по справі 2а-10338/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/21465/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників позивача:Фетісов Р.В., відповідача:Маісурадзе З.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012

у справі № 2а-10338/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби, правонаступник - Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС, правонаступник - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників)

про визнання протиправним рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (надалі - позивач, ПАТ «КБ «Хрещатик») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступник Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби ) (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві ДПС), у якому просило суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 04.02.2011 № 0000014320 в частині невключення до складу валового доходу комісії за резервування кредитної лінії за договором кредитної лінії від 29.08.2008 № 105-08, а також в частині віднесення до валових витрат виплати за агентським договором від 01.02.2008 № 1/08 та в частині завищення валових витрат і балансової вартості І групи основних фондів за договорами підряду, укладеними між позивачем та ТОВ «Таврія Будпостач».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2011 у задоволенні позову ПАТ «КБ «Хрещатик» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою позов ПАТ «КБ «Хрещатик» задоволено: визнано протиправним податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві ДПС від 04.02.2011 № 0000014320 в частині невключення до складу валового доходу комісії за резервування кредитної лінії за договором кредитної лінії від 29.08.2008 № 105-08; в частині віднесення до валових витрат виплат за агентським договором від 01.02.2008 № 1/08; в частині завищення валових витрат і балансової вартості І групи основних фондів за договорами підряду, укладеними між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ТОВ «Таврія Будпостач».

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено виїзну планову документальну перевірку ПАТ «КБ «Хрещатик» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої 04.11.2010 складено акт № 572/43-20/19364259 (надалі акт).

На підставі акта податковим органом 04.02.2011 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000014320, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання у розмірі 316 186,73 грн., у тому числі 210 791,15 грн. основного платежу та 105 395,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання, за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, був висновок відповідача про заниження товариством податку на прибуток на суму 37 329,33 грн. внаслідок невключення до складу валового доходу комісії за резервування кредитної лінії в сумі 149 317,32 грн.; завищення валових витрат внаслідок зайвого віднесення до валових витрат суми коштів, сплачених фізичній особі-підприємцю за послуги з залучення клієнтів на загальну суму 140 987,91 грн.; завищення валових витрат на суму 9 000,00 грн. та завищення балансової вартості І групи основних фондів на суму 55 252,80 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позивних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при ухваленні рішення судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з пп. 4.1.1, пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, валовий дохід включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону); доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.08.2008 між позивачем та ТОВ «Львівські Автобусні Заводи» укладено договір кредитної лінії № 105-08, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлюваної кредитної лінії з лімітом у сумі 30 000 000,00 грн., терміном повернення до 15.12.2008.

Відповідно до п. 1.6 зазначеного договору, комісія за резервування кредитної лінії склала 30% від діючої процентної ставки, яка розраховується на пропорційній часу основі протягом строку дії зобов'язання.

Додатковою угодою до договору від 29.08.2008 №105-08 від 29.10.2008 п. 1.6 виключено.

У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки у позивача був відсутній обов'язок для нарахування та утримання з позичальника комісії за резервування кредитної лінії, то підстав для віднесення до валових доходів такої комісії за резервування кредитної лінії в останнього не було.

Тому, висновки податкового органу про порушення вимог пп. 4.1.1, пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним.

Що стосується висновків відповідача про порушення позивачем приписів пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині зайвого віднесення до валових витрат суми коштів, сплачених фізичній особі-підприємцю за послуги з залучення клієнтів на загальну суму 140 987,91 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судами встановлено, що 01.02.2008 між ВАТ «КБ «Хрещатик» в особі директора Запорізької філії ВАТ КБ «Хрещатик» та ФОП ОСОБА_7 (Агент) укладений агентський договір № 1/08, відповідно до умов якого останній зобов'язався залучати клієнтів - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до розміщення депозитних вкладів у Банку (та відділеннях на його балансі); сприяти залученню клієнтів до отримання інших банківських послуг, інші послуги, зміст та порядок яких регулюються додатками до даного договору.

01.02.2008 між сторонами був укладений додаток до договору № 1/08, відповідно до умов якого агент прийняв на себе зобов'язання щодо залучення клієнта - Головного фінансового управління Запорізької ОДА для розміщення тимчасово вільних коштів бюджету Запорізької області на суму не менше 1 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 зазначеного Додатку, в разі повного та вчасного виконання Агентом своїх зобов'язань, зазначених у пп. 1.1 та пп. 1.2 цього додатку, банк взяв на себе зобов'язання виплатити агенту винагороду. Така ж сума винагороди залежить від суми середньомісячного залишку на депозитному рахунку.

На виконання умов вказаного договору, 25.04.2008 між позивачем та ГФУ Запорізької ОДА було укладено договір № 10-07/08ДЮ, на підставі якого останній розмістив у банку депозит у сумі 15 100 000,00 грн., що підтверджується актом про надання послуг.

Постановою Правління ВАТ КБ «Хрещатик» від 30.09.2008 № 1824 (із змінами, внесеними постановою Правління ВАТ КБ «Хрещатик») затверджено Положення про маркетингових агентів. Відповідно до п. 4.15 Положення, підставою для нарахування та сплати винагороди агенту є належним чином оформлений та підписаний акт.

Відповідно до зазначених вище актів, винагорода агенту була виплачена згідно розрахункового листа. Така винагорода агенту була виплачена у відповідності до Постанови Правління ВАТ КБ «Хрещатик» від 30.09.2008 № 1824.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», апеляційний суд дійшов правильного висновку, що виплачена банком винагорода агенту є валовими витратами банку.

Також суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з висновком податкового органу та суду першої інстанції щодо встановленого перевіркою завищення позивачем амортизаційних відрахувань внаслідок завищення балансової вартості об'єкта І групи основних фондів у загальній сумі 3 368,04 грн.

Як встановлено судами, 25.12.2008 між позивачем в особі Запорізької філії ВАТ КБ «Хрещатик» (Замовник) та ТОВ «Таврія Будпостач» укладено договір підряду № 1, відповідно до умов якого, останній зобов'язався провести поліпшення орендованого приміщення у відповідності до проектно-кошторисної документації за адресою: Запорізька обл., м. Оріхів, вул. Запорізька, б. 59б.

На підтвердження виконання договору позивачем надано акт прийому виконаних робіт за березень 2009 року, відповідно до змісту якого вбачається, що ТОВ «Таврія Будпостач» здійснило, у відповідному приміщенні, поліпшення капітального характеру.

У зв'язку з цим, Запорізька філія ПАТ «КБ «Хрещатик» збільшила балансову вартість об'єкта основних фондів 1 групи за адресою: Запорізька обл., м. Орехів, вул. Запорізька, б. 59б.

Доводи податкового органу щодо неможливості виконання ТОВ «Таврія Будпостач» поліпшувальних робіт, не знайшли свого документального підтвердження. Крім того, як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, акт перевірки іншого платника податків не може свідчити про нікчемність договору від 25.12.2008.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було обґрунтовано визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві ДПС від 04.02.2011 № 0000014320 в оскаржуваній позивачем частині.

Оскільки судом апеляційної інстанції під час розгляду справи повно і правильно встановлено обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 у справі № 2а-10338/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна