Ухвала

від 22.04.2014 по справі 2а-1870/5456/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/78980/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Автолюкс" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 у справі № 2а-1870/5456/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Автолюкс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції, у якому заявлено вимоги скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000022250/0/871, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 329 129,00 грн. грудня 2010 року, та податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000012250/0/873, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 252 600,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 9 332,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

На зазначені судові рішення до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Товариства, в якій, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фактичною підставою для ухвалення оспорюваних податкових повідомлень - рішень став висновок фахівців контролюючого органу, викладений у акті планової виїзної перевірки від 07.03.2012, про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до податкового кредиту у листопаді 2010 року суми ПДВ в ціні придбаного товару (автомобільні запчастини та аксесуари) у ТОВ "Автоком", що призвело до заниження ПДВ на суму 252 600,00 грн. Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом є удаваними, спрямовані на штучне формування податкового кредиту, оскільки, по - перше, згідно податкової бази даних вид діяльності контрагента не передбачає торгівлю автомобільними запчастинами та аксесуарами, по - друге, у позивача відсутні товарно - транспортні накладні та/або інші транспортні документи, які б засвідчували факт перевезення ТМЦ, та, по - третє, у ході перевірки було встановлено відсутність проведених розрахунків з боку позивача за ТМЦ.

В основу висновків судів про відмову у позові було покладено такі ж самі підстави, що і державним податковим органом у висновках щодо допущення позивачем порушень податкового законодавства, викладених у акті перевірки, на підставі якого було ухвалено оспорювані податкові повідомлення - рішення. При цьому висновок судів про те, що самі по собі деякі первинні документи без підтвердження реальності здійснення платником податків господарських операцій не є достатнім свідченням реальності господарської операції, є слушним.

Водночас, судами не було враховано, що згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було досліджено усі первинні документи, зокрема, договори зберігання ТМЦ, укладеними постачальником (ТОВ "Автоком") з ПВП "Центр - Сервіс", згідно яких місце зберігання співпадає з фактичним місцезнаходженням позивача, не досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку - не було досліджено обумовленість цілям господарського характеру придбання позивачем ТМЦ та рух придбаного товару в подальшому у господарській діяльності, використання якого могло мати позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку тощо, та залишено поза увагою вид діяльності Товариства (позивача). Також суди не спростували доводи позивача про те, що у ході проведення перевірки на вимогу державного податкового органу поставлений товар був наданий для проведення інвентаризації ТМЦ, що відображено у акті перевірки (а. 22 акту), що всі ТМЦ, крім тих, що реалізовані, знаходяться на складі підприємства.

Також слід зазначити, що відсутність товарно - транспортних накладних не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки, які були укладені позивачем з відповідним суб'єктом господарювання.

Отже, встановлення факту здійснення господарської операції, передує встановлення всіх обставин, яким належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, неповно з'ясували обставини справи, не дослідили усі доводи сторін.

Крім того, вирішуючи спір, суди помилково застосовували положення Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, до правовідносин, які виникли у 2010 році.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також згідно з п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Автолюкс" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 у справі № 2а-1870/5456/12 скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко