Ухвала

від 07.04.2014 по справі 2а-2420/09/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/4303/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Мелітопольського учбово-виробничого підприємства Всеукраїнської громадської організації «Українське товариство сліпих»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010

у справі № 2-а-2420/09/0870

за позовом Мелітопольського учбово-виробничого підприємства Всеукраїнської громадської організації «Українське товариство сліпих»

до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010, в задоволенні позову відмовлено.

Мелітопольське учбово-виробниче підприємство Всеукраїнської громадської організації «Українське товариство сліпих» подало касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції, скасувавши ухвалу суду апеляційної інстанції.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 13.02.2009 № 0000112305/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2160933,50 грн., в т.ч. 1440889 грн. основного платежу та 720044,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій в сумі 720044,50 грн., та для зменшення за податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1705695 грн., в т.ч. за вересень 2009 року в сумі 522070 грн., за жовтень 2009 року в сумі 604917 грн. та за листопад 2009 року в сумі 578708 грн., слугували висновки перевірки, викладені в акті від 19.02.2009 № 220/23-5/03967665, про порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Порушення позивачем вимог п.п. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» полягало в тому, що позивач неправомірно застосовував нульову ставку до операції з реалізації товару при тому, що сума витрат, понесених позивачем на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Підпунктом 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» запроваджено спеціальний режим оподатковування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, що відповідають визначеним у даній нормі критеріям.

Виходячи з цієї норми запроваджена в ній пільга у вигляді нульової ставки має певні обмеження щодо здійснюваних операцій, щодо кількості працюючих інвалідів та розміру долі фонду оплати праці інвалідів у загальному фонді оплати праці, а також щодо форми власності майна, що використовується вказаними підприємствами та організаціями.

Із оскаржуваних судових рішень вбачається, що податковий орган не заперечує відповідність позивача визначеним у даній нормі критеріям.

Згідно із абзацом першим п.п. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) за нульовою ставкою оподатковуються операції вказаних підприємств та організацій з поставки товарів та послуг (крім деяких товарів і послуг, що у даній справі не мають місця), що ними безпосередньо виготовляються.

При цьому згідно із абзацом другим цієї ж норми Закону безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Таким чином, умовою для застосування вказаними підприємствами та організаціями нульової ставки до операцій з поставки товару є безпосереднє виготовлення таких товарів, яке визначається розміром понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, витрат, що не може бути меншим за 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Суди попередніх інстанцій встановили що розмір понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, витрат, є меншим за 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів, а саме: за вересень 2008 року складає 5,23 %, за жовтень 2008 року - 4,86 % та листопад 2008 року - 3,83 %. Суми витрат, на які посилається позивач, доказами та при вирішенні справи судами попередніх інстанцій не підтверджено.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про неправомірне застосування позивачем передбаченої п.п. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» нульової ставки до операцій з поставки товару.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні відносини, до встановлених обставин. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мелітопольського учбово-виробничого підприємства Всеукраїнської громадської організації «Українське товариство сліпих» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун