Рішення

від 16.04.2014 по справі 263/5438/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №263/5438/13-ц

Провадження №2/263/22/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Помогайбо В.О., при секретарі Чубаровій Т.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-ті особи: виконавчий комітет Маріупольської міської ради, Жовтнева районна адміністрація Маріупольської міської ради, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Товариство обмеженою відповідальністю «Лікфарм» /далі ТОВ « Лікфарм»/ звернулося до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на нежитлове приміщення, АДРЕСА_1, з тих підстав, що вказане приміщення було передане до його статутного фонду та до теперішнього часу використовується позивачем як аптека, але право власності за позивачем не оформлене з вини колишнього директора ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Після смерті ОСОБА_5 його спадкоємці звернулися до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав у тому числі й на спірну квартиру, тому позивач змушений звернутися до суду для захисту своїх майнових прав.

У судовому засіданні представник позивача його вимоги підтримав з вищевказаних підстав та додатково пояснив, що на підставі рішення учасників ТОВ «Лікфарм» від 9.04.1999р. і хоча вказане рішення в частині передачі спірного приміщення позивачеві судом визнане недійсним, позивач протягом майже 15 років продовжує відкрито, безперервно володіти спірним приміщенням. Тому просив визнати за позивачем право власності на вказане приміщення.

Представник відповідачки ОСОБА_1 позовні вимоги визнав та пояснив, що після придбання квартири вони з чоловіком та ОСОБА_5 прийняли рішення про її переобладнання в аптеку. Оформленням дозвільних документів та ліцензії на аптечну діяльність займався директор - ОСОБА_5, який мав фармацевтичну освіту. Після відкриття аптеки ОСОБА_5 фактично усунув їх від контролювання роботи аптеки і до його смерті одноосібно керував ТОВ «Лікфарм», яке володіло і до теперішнього часу володіє спірним приміщенням. Тому позовні вимоги просив задовольнити.

Представники відповідачів ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали та пояснили, що рішення учасників ТОВ «Лікфарм» від 9.04.1999р. в частині передачі спірного приміщення позивачеві рішенням суду визнане недійсним, тому законних підстав для визнання за позивачем права власності на спірне приміщення немає. Просили у задоволенні позову відмовити.

Представник виконавчого комітету Маріупольської міської ради в судовому засіданні пояснив, що проти задоволення позову не заперечує, оскільки за заявою позивача, підписаною його директором на той час ОСОБА_5, було надано дозвіл на перепланування АДРЕСА_1, в аптеку та виведення квартири з жилого фонду.

Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з*явився, направив лист про розгляд справи за його відсутності.

Допитавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 12.03.1999р. між ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу /біржовий контракт/, за яким ОСОБА_1 та ОСОБА_5 купили квартиру АДРЕСА_1 /а.с.15/. 12.03.1999р. на вказану квартиру видано реєстраційне посвідчення №36013.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 2.12.2010р. вказаний біржовий контракт визнано дійсним. /а.с.58/.

Також встановлено, що п.1 рішення учасників товариства обмеженою відповідальністю /далі ТОВ/ «Фірма «Алістер» від 9.04.1999р. змінено назву на ТОВ «Лікфарм», п.3 вказаного рішення збільшено статутний фонду ТОВ « Лікфарм» шляхом внесення в статутний фонд нежилого приміщення,

розташованого по АДРЕСА_1. П.1 установчого договору ТОВ «Лікфарм» від 9.04.1999р. до його статутного фонду внесено вказане нежиле приміщення /а.с.19 - 24/.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради /далі ВК ММР/ №327/4 від 22.09.1999р. ТОВ «Лікфарм» надано дозвіл на переобладнання вищевказаної квартири в аптеку, а рішенням ВК ММР №161 від 17.05.2000р. затверджено акт державної технічної комісії про готовність аптеки до експлуатації / а.с.25-26/.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 18.03.2011р. п.3 рішення про збільшення статутного фонду ТОВ «Лікфарм» шляхом внесення в статутний фонд нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 та п.1 установчого договору ТОВ «Лікфарм» від 9.04.1999р. визнано недійсними, оскільки спірне приміщення було придбане як квартира під час шлюбу подружжя ОСОБА_1, яке мало право разом з ОСОБА_5 по ? ч. вищевказаної квартири, та внесено до статутного фонду ТОВ « Лікфарм» без згоди ОСОБА_7/ а.с.50/.

Але, незважаючи на прийняте судом рішення, зміни до статуту ТОВ «Лікфарм» внесено не було. Відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зміни до установчих документів є чинними після їхньої реєстрації в Єдиному державному реєстрі. Директором ТОВ «Лікфарм» з дня його держаної реєстрації і до дня смерті був ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.75/. Не проведення ним за свого життя дій по внесенню змін до установчих документів ТОВ «Лікфарм» свідчить про те, що позивач і після прийняття судом вищевказаного рішення продовжував володіти спірним приміщенням та використовувати його як аптеку і саме ОСОБА_5 проти цього не заперечував.

Крім того, під час розгляду справи за позовом ОСОБА_7 ОСОБА_5 надавав письмові пояснення, що спірне приміщення передавалося до статутного фонду ТОВ «Лікфарм» за згодою не лише учасників товариства /ОСОБА_1 та ОСОБА_5/, а й за згодою ОСОБА_7, який, як вказано у письмових поясненнях ОСОБА_5, приймав участь у проведенні корпоративних заходів в аптеці. Ці обставини свідчать про те, що за свого життя ОСОБА_5 добровільно передав належну йому частку спірного приміщення до статутного фонду ТОВ «Лікфарм» та до своєї смерті не пред'являв жодних претензій з приводу його повернення.

На даний час спірне приміщення продовжує перебувати на балансі позивача на підставі рішення його учасників від 22.10.2013р., яке на теперішній час є чинним та ніким не оспорюється /а.с. 141-143/.

Відповідно до вимог ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років набуває право власності на це майно /набувальна давність/.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, який набрав чинності з 1.01.2004р. Тому суд вважає, що правила ст..344 ЦК України про набувальну давність поширюються на правовідносини по володінню ТОВ «Лікфарм» спірним приміщенням.

Крім того, саме ОСОБА_5, як директор ТОВ «Лікфарм», 23.06.1999р. звертався до Маріупольського міського голови за наданням дозволу на переобладнання квартири АДРЕСА_1 в аптеку.

При цьому суд не бере до уваги вимоги відповідачів про застосування до даних правовідносин позовної давності, оскільки право ТОВ «Лікфарм» на володіння спірним приміщенням до смерті його співвласника ОСОБА_5 ні самим ОСОБА_5., ні його дружиною не порушувалося і не оспорювалося, а після смерті ОСОБА_5, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто менше 3 років потому, оспорюється лише його спадкоємцями.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст.344 ЦК України, п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лікфарм» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-ті особи: виконавчий комітет Маріупольської міської ради, Жовтнева районна адміністрація Маріупольської міської ради, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Лікфарм», код ЄДРПОУ 23415867 право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів після його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів після отримання копії цього рішення.

Суддя В.О.Помогайбо