Постанова

від 24.04.2014 по справі 6/93/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" квітня 2014 р. Справа № 6/93/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

за участі представників сторін:

від Банку - не з'вився; від Товариства - від третьої особи -Постоловський О.М. (довіреність №33 від 22.04.2013р.); не з'вився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного гос-подарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «При-ватбанк» на рішення господарського суду Вінницької області від 11.02.2014 року у справі №6/93/ 2012/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»

м.Бершадь Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача

Приватне сільськогосподарське підприємство «Еліта»

с.Війтівка Бершадського району Вінницької області

про стягнення 55 975,59 дол.США та 211 945 грн. 81 коп. заборгованості за кредитом,

відсотками, винагородою за обслуговування та штрафних санкцій,-

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

про визнання недійсним договору поруки №КЕ-266Д/ПІ від 23.04.2008р.,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.02.2014р. у справі №6/93/2012/ 5003 (головуючий суддя Тварковський А.А., суддя Маслій І.В., суддя Яремчук Ю.О.) задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» до Публічного акціонер-ного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним договору поруки №КЕ -266Д/ПІ від 23.04.2008р., відмовлено в задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлі-бороб», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта» про стягнення 55 975,59 дол.США та 211 945 грн. 81 коп. заборгованості за кредитом, відсотками, винагородою за обслу-говування та штрафних санкцій.

Враховуючи заперечення ТзОВ «Хлібороб» стосовно укладення і підписання 23.04.2008р. Договору поруки, суд першої інстанції призначив у справі №6/93/2012/5003 судову почеркознавчу експертизу даного документа. Оскільки за висновком експертизи Вінницького відділення Ки-ївського науково-дослідного інституту судових експертиз - підпис від імені директора виконаний іншою особою, суд першої інстанції, приймаючи рішення, з підстав ст.ст. 203, 204. 207, 215 ЦК Ук-раїни дійшов висновку, що договір поруки №КЕ-266Д/П1 від 23.04.2008р. є недійсним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження волевиявлення ТзОВ «Хлібороб» на укла-дення договору. Висновок про недійсність договору поруки покладено в основу рішення про від-мову в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості у сумі 55 975,59 дол.США та 311 945 грн. 81 коп. через відсутність підстави для забезпечення виконання відповідних зобов'я-зань за кредитним договором.(т.4, арк.справи 33-37).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі в тексті - Банк) звернувся до Рівненського апеляційного господарсь-кого суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Він-ницької області від 11.02.2014р. у даній справі, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Банку та відмовити в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відпові-дальністю «Хлібороб» (надалі в тексті - Товариство) про визнання недійсним договору поруки.

Скаржник зазначає, що приймаючи рішення суд першої інстанції неповно та необ'єктив но дослідив усі обставини справи, які мають істотне значення, припустився порушеннь вимог мате-ріального та процесуального права, зокрема ст.35 ГПК. Так, під час розгляду зустрічного позову залишено без дослідження і оцінки обставини, встановлені рішенням господарського суду Дніп-ропетровської області від 24.09.2009р. у справі №31/184-09, зокрема виконання Банком кредитно-го договору, а Товариством - договору поруки під час солідарного з позичальником-ПСП «Еліта» виконання зобов'язань перед Банком. Крім того, Скаржник вважає, що недійсність договору по-руки належним чином не стверджена.(т.4, арк.справи 49-53).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 13.03.2014р. апеляційну скаргу Банку прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(т.4, арк. справи 47).

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задово лення.(т.4, арк.справи 63-64).

Представник Скаржника у судових засіданні 01 квітня 2014р. підтримав доводи апеляцій-ної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Розпорядженням голови апеляційного суду від 24.04.2014р. в зв'язку із перебуванням судді Філіпової Т.Л. у відпустці до складу колегії було введено суддю Розізнану І.В.(т.4, арк.справи 73).

Представник Товариства у судових засіданнях 01 та 24 квітня 2014р. заперечив проти до-водів апеляційної скарги, оскаржуване рішення вважа є законним і таким, що прийняте з додер-жанням норм матеріального і процесуального права.

Третя особа-ПСП «Еліта» не забезпечла явку представника в судові засідання апеляційної інстанції, причини неявки суду не повідомила.

Проте, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 01.04.2014р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(т.4, арк.справи 66-67).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстан- ції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Закритим акціонерним товариством комерційним бан-ком «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»)-банк та Приватним сільськогосподарським підприємством «Еліта»-позичальник 23.04.2008р. укладено кредитний договір №КЕ-266Д (надалі в тексті - Кредитний договір), п.п.А. 2, А.6, А.7, 4.1, 4.2 якого встановлено ліміт договору - 111 200,00 дол.США на придбання сільсько-гоподарської техніки зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11,0% річних, а у разі порушення позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 розмір процентів збільшується до 24,0% річних.

Згідно п.А.10 Кредитного договору позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 1% річних від суми поточного залишку за кредитом на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, зазначених в п.А.2, в поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється в гривневому еквівалентів за курсом НБУ на дату розрахунку. Розрахунок винагороди здійснюється щодня. Нарахування винагороди здійснюється в дату спла-ти. Погашення кредиту, сплата процентів здійснюється у валюті кредиту.(п.4.8 Кредитного дого-вору).

Сторони погодили, що кінцевий термін погашення кредиту 25.04.2013р.(п.А.3).

Зобов'язання позичальника забезпечуються заставою майнових прав на отримання тракто-ра САSE PUMA 210 за договором поставки сільськогосподарської техніки №Н-44 Т08 від 30.01. 2008р., укладеного між ТзОВ «Новофарм» та ПСП «Еліта», поручителем ТзОВ «Хлібороб».(п.А.5 Кредитного договору).

Заборгованість в частині своєчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою у разі непогашення кредиту в строк, встановлений п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2.(п.п. 4.10, 4.11, 4.12 Кредитного договору).

Пунктом 5.1 Кредитного договору сторони погодили, що у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, винагороди, пе-редбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6 - позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у спірний період. Нарахування неу-стойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється на протязі 3 років з дня, коли від-повідне зобов'язання мало бути виконане позичальником.(п.5.4 Кредитного договору).

Крім того, п.5.2 Кредитного договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 4.8, 7.1 договору, він сплачує банку за кожен випадок порушення штраф в розмірі 2% від суми отриманого кредиту. Сплата штрафу зді-йснюється у гривневому еквіваленті за курсом на дату сплати.

Згідно п.6.1 кредитного договору він вступає в силу з моменту підписання договору обома сторонами і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Кредитний договір підписано уповноваженим представником Банку та директором ПСП «Еліта», скріплено відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 10-13).

Матеріалами справи стверджується, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, ТзОВ «Хлібороб»-поручитель та ПАТ «ПриватБанк»-кредитор 23.04.2008р. уклали договір поруки №КЕ-266Д/П1 (надалі в тексті - Договір поруки), згідно п.1 якого, поручи-тель поручається перед кредитором за виконання ПСП «Еліта» (надалі - боржник) обов'язків за Кредитним договором від 23.04.2008р. №КЕ-266Д, згідно якого кредитор надав боржникові кредит в сумі 118 150 дол.США, а боржник зобов'язався: повернути кредит в строк згідно графіку пога-шення кредиту, сплачувати за його користування 11% річних в дату сплати процентів, якою є 25-е жовтня та 25-е грудня кожного року, починаючи з 25.10.2008р., а у випадку порушення строків по-вернення кредиту - сплачувати 24% річних, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному дого-ворі.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користу-вання кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні борж-ники.(п.п. 2, 3, 4 Договору поруки).

Сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з ви-могою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором становить 5 років.(п.12 Договору поруки).(т.2, арк.справи 3).

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за Кредитним договором Банк виконав в повному обсязі, перерахувавши ПСП «Еліта» платіжним дорученням №1 від 25.04.2008р. кредит в сумі 111 200,00 дол.США,(т.1, арк.справи 23). Крім того, матеріали справи свідчать, що ПСП «Елі-та» зобов'язання позичальника виконувало неналежним чином.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2009р. у справі № 31/184-09 задоволено частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПСП «Еліта», ТзОВ «Хлібороб» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стяг-нення 122 570,91 дол.США: на підставі Договору поруки стягнуто солідарно з ПСП «Еліта» та ТзОВ «Хлібороб» 26 247,59 дол. США заборгованості за Кредитним договором , а саме: 18 765,74 дол.США простроченої заборгованості з повернення кредитних коштів та 7 481,85 дол.США про-строченої заборгованості зі сплати процентів станом на 05.12.2008р., а також 68 291,30 грн. штра-фу.(т.1, арк.справи 24-28).

Як вказують представники сторін - рішення господарського суду Дніпропетровської об-ласті від 24.09.2009р. оскаржено не було і виконано повністю .

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.12.2011р. порушено провадження у справі №10/64/2011/5003 за заявою ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» про виз-нання банкрутом ПСП «Еліта», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.(т.3, арк. справи 38-41).

З листа від 01.06.2012р. №75 вбачається, що арбітражний керуючий (розпорядник майна) ПСП «Еліта» Болховітін В.М. повідомив ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання вимог останнього в частині 410 581,94 грн. основного боргу.(т.1, арк.справи 29-30).

За вказаних обставин, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 543, 553, 554, 629, 1050 ЦК України, Банк звернувся до господарського суду з даним позовом і просив стягнути з Товариства, як май-нового поручителя 44 479 дол.США заборгованості по кредиту, 10 821,50 дол.США заборгова-ності по відсотках за користування кредитом за період з 23.09.2010р. по 12.09.2012р., 675,09 дол. США пені, 16 405,05 грн. винагороди за кредитне обслуговування та 195 540,76 грн. штрафу, з врахуванням дати введення мораторію .(т.1, арк.справи 3-6; т.3, арк.справи 13-33).

Після порушення провадження у справі Товариство, посилаючись на ст.ст.16, 145, 203, 207, 215 ЦК України, подало до суду зустрічний позов про визнання недійсним Договору поруки, заз-начаючи, що від імені Товариства договір укладено невідомою особою ОСОБА_5, який ніколи не був директором, також на договорі відсутній підпис директора ТзОВ «Хлібороб» ОСОБА_6 Ухвалою від 26.10.2012р. суд першої інстанції прийняв зустрічний позов до спільного розгляду із первісним.(т.1, арк.справи 108-110, 124).

Дана справа вже розглядалась господарськими судами.

Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 28.01.2013р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. Товариству відмовле-но у задоволенні зустрічного позову, позов Банку задоволено частково: на користь останнього з Відповідача стягнуто 44 479,00 дол.США заборгованості за кредитом, 10 821,50 дол.США заборго-ваності за відсотками, 675,09 дол.США пені, 16 405,05 грн. винагороди за кредитне обслугову-вання, 10 000 грн. штрафу та 13 187,17 грн. витрат зі сплати судового збору. У стягненні решти штрафу Банку відмовлено.(т.3, арк.справи 68-76, 146-150).

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2013р. касаційну скаргу Товариства задоволено, скасовано і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р., і рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2013р., а справу переда-но на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Скасовуючи вищезазначені судові акти, суд касаційної інстанції вказав, що cуди фактично не звернули уваги на заперечення Відповідача за первісним позовом щодо підписання Договору поруки невідомою особою. Тому, при новому розгляді справи судам необхідно вирішити питання про призначення у справі відповідної експертизи та врахувати її висновок при вирішенні спору. (т.3, арк.справи 186-189).

Під час нового розгляду справи №6/93/2012/5003, господарський суд Вінницької області призначив у справі судову почеркознавчу експертизу Договору поруки. За висновком експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.12. 2013р. №1929/1930/13-21 - підпис від імені директора ОСОБА_6 виконано іншою особою із ретельним наслідуванням підпису останнього.(т.4, арк.справи 4-6).

Враховуючи зазначену обставину, рішенням від 11.02.2014р. суд першої інстанції з підстав ст.ст. 203, 204. 207, 215 ЦК України задоволив зустрічний позов Товариства до Банку, визнав недій-сним договір поруки №КЕ-266Д/ПІ від 23.04.2008р., а через відсутність в матеріалах справи дока-зів у підтвердження волевиявлення ТзОВ «Хлібороб» на укладення оспорюваного договору - від-мовив у задоволенні первісного позову Банку про стягнення з Товариства заборгованості за креди-том, відсотками, винагородою за обслуговування та штрафних санкцій.(т.4, арк.справи 33-37).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована, а рішення підлягає скасу-ванню з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу Украї-ни (надалі в тексті - ГК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання ма-ють виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Предметом зустрічного позову є визнання недійсними договору поруки.

Згідно з ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, по-рукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки, згідно ст.553 ЦК України, - поручитель поручається перед кредито-ром боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за по-рушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання част-ково або у повному обсязі.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою передбачені статтею 554 ЦК України. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і по-ручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не вста-новлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі стст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Мотивуючи вимогу про визнання недійсним Договору поруки №КЕ-266Д/ПІ від 23.04.2008 року, Товариство зазначає, що в преамбулі договору вказано, що від імені ТзОВ «Хлібороб» він укладається директором ОСОБА_5, однак зазначена особа ніколи не працювала у Товаристві. Крім того, проставлений в оспорюваному договорі поруки підпис дирек-тора ОСОБА_6, - не був виконаний ним власноручно.

Товариство вважає, що зазначена обставина свідчить про відсутність його волевиявлення на вчинення даного правочину.(т.1, арк.справи 108-110).

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, частиною 2 статті 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Попри те, що зустрічний позов обґрунтовано ч.1 ст.203 ЦК України, яка встановлює немо-жливість суперечності між правочином та цим кодексом, іншими актами цивільного законодавс-тва та моральними засадами суспільства - Товариство стверджує, що підставою недійсності Дого-вору поруки №КЕ-266Д/ПІ від 23.04.2008р. є його укладення особою, яка не мала на те відповід-ного обсягу повноважень.

При цьому, Товариство зазначає, що відсутність у договорі підпису особи, яка уповнова-жена на це установчими документами товариства, а саме підпису директора ОСОБА_6, є по-рушенням ч.2 ст.207 ЦК України .

Вирішуючи даний спір, колегія суддів приймає до уваги, що чинним законодавством не пе-редбачені особливі умови договору поруки, тому оспорюваний договір за формою і змістом відпо-відає вимогам ст.173 ГК України, ст.ст.546-548, 553 ЦК України. Сторони визначили у п.1 Догово-ру поруки основне зобов'язання, яке забезпечується порукою і його розмір, а саме: зобов'язання за Кредитним договором від 23.04.2008р., згідно якого Третій особі видано кредит 111 200 дол.США. зі сплатою 11% річних. При цьому підставою даного договору є дійсна вимога кредитора до бор-жника, установлена Кредитним договором.(п.2 Договору поруки). Визначені договором поруки права і обов'язки сторін, а також інші умови договору - відповідають положенням ст.ст.554-559 ЦК України.(т.1, арк.справи 23).

З однієї сторони Товариство заперечує дійсність Договору поруки, з іншої сторони - звер-тає увагу на відсутність у справі доказів направлення йому Банком згідно п.п. 5, 6 Договору пору-ки письмової вимоги із зазначенням обов'язку, не виконаного Третьою особою і вважає це підс-тавою для відмови у первісному позові.

Як вбачається з матеріалів справи, підпис в полі договору «поручитель» - не відповідає дій-сному підпису директора Товариства ОСОБА_6, що підтверджено висновками судово-техніч-ної та почеркознавчої експертизи №1929/1930/13-21 від 06.12.2013р. у даній справі.(т.2, арк.спра-ви 3; т.4, арк.справи 4-6).

Однак, оригінал Договору поруки №КЕ-266Д/ПІ від 23.04.2008р. містить відтиск печатки поручителя-Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб».(т.2, арк.справи 3).

Вбачається, що дійсність Договору поруки Товариство під час його укладення ствердило своєю печаткою. Проте, заперечуючи дію Договору поруки Відповідач не надав доказів його розір-вання або припинення. Відтак, двозначність в запереченнях Відповідача щодо заявленого позову свідчить про його хибну правову позицію.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господ-дарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпель-но-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил про-вадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготов-лення печаток і штампів затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999р. N17 встановлено, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підпри-ємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Печат-ки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Тобто, відповідальність за збереження печатки юридичної особи несе її керівник (у даному випадку ОСОБА_6), проте Товариство не надавало суду доказів втрати власної печатки, рівно як і доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про викрадення або втрату печатки Товариства.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.(ч.2 ст.207 ЦК України )

Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст.181 ГК України , відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверд-жує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

В судовому засіданні 01.04.2014р. представник Позивача пояснив, що при виготовленні тексту оспорюваного Договору поруки в його преамбулі було допущено технічну помилку (опис-ку), внаслідок якої директором Товариства було зазначено ОСОБА_5

Вбачається, що вказівка у преамбулі Договору поруки, що його укладає директор ТзОВ «Хлібороб» ОСОБА_5 (який фактично директором не був і договору не підписував) - не впливає на дійсність Договору поруки, оскільки фактично у полі для його підписання зазначено директора ОСОБА_6, який згідно наказу №1 від 03.03.2004р. станом на 23.04.2008р. займав посаду дирек-тора, без довіреності і будь-яких обмежень мав право вчиняти правочини від імені Товариства і бланк договору скріплено відтиском печатки ТзОВ «Хлібороб».

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наявність печатки на оспорю-ваному договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу, тому Договір поруки є дійсним.

Такої ж практики дотримався Вищий господарський суд України вирішуючи 01.11.2011р. справу №21/235-09.(т.4, арк.справи 74-78).

Між тим, як вже зазначалось, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2009р. у справі №31/184-09 на підставі Договору поруки на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто солідарно з ПСП «Еліта» та ТзОВ «Хлібороб» 26 247,59 дол. США заборгованості за Кредитним договором станом на 05.12.2008р. та 68 291,30 грн. штрафу.(т.1, арк.справи 24-28).

Оскільки, відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарсь- кого суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, враховуючи, що рішення у справі №31/184-09 виконано повністю - суд був звільнений від необ-хідності досліджувати обставини, які встановлено господарським судом і іншій справі, а саме - дійсність Договору поруки на момент вирішення спору.

Проте, під час розгляду даної справи місцевий суд зазначеним обставинам уваги не приді-лив, що призвело до безпідставного висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог.

Натомість, з мотивів, викладених вище, зустрічний позов Товариства про визнання недійс-ним Договору поруки №КЕ-266Д/ПІ від 23.04.2008р. - є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Предметом первісного позову є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України встановлено, що суб'єкти госпо-дарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'я-зання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності кон-кретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим пара-графом і не випливає із суті кредитного договору.(ст.1054 ЦК України).

Як передбачено ч.1 ст.1056 1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за догово-ром визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і про-позицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ста-вки та інших факторів.

Як вбачається з матеріалів справи, в силу ч.1 ст.548 ЦК України, виконання основного зо-бов'язання за Кредитним договором сторони забезпечили Договором поруки №КЕ-266Д/ПІ від 23.04.2008р.

Тому правомірною з підстав ст.ст. 553, 554, 610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, якими встанов-лено відповідальність поручителя перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржника, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки - вбачається апеляційному суду первісна позовна ви-мога, яка ґрунтується на умовах Кредитного договору.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи листа арбітражного керуючого ПСП «Еліта» №75 від 01.06.2012р. та заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі №10/64/2011/5003 про банкрутство ПСП «Еліта» від 11.06.2012р. - вимога Позивача у даній справі про сплату основного боргу в сумі 410 581,91 грн., тобто про повернення кредитних коштів у повному обсязі та сплату відсотків за користування кредитними коштами - визнана ПСП «Еліта».

Крім того, матеріали справи свідчать, що станом на день подання позову заборгованість Третьої особи складає: 44 479 дол.США кредитних коштів; 10 821,50 дол.США відсотків за ко-ристування кредитними коштами протягом 23.09.2010р. - 12.09.2012р., які нараховані згідно умов Кредитного договору №КЭ-266Д від 23.04.2008р. до дати введення мораторію на задоволення ви-мог кредиторів до боржника-ПСП «Еліта»; 16 405,05 грн. винагороди за кредитне обслуговуван-ня, 675,09 дол.США пені за період 29.10.2008р. - 22.09.2010р., 195 540,76 грн. штрафу, що відо-бражено в розрахунках ціни позову, вбачається з банківських виписок про рух коштів та рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №31/184-09 від 24.09.2009р.(т.3, арк. справи 13-33).

Слід зазначити, що ні Відповідач, ні Третя особа у даній справі (боржник за Кредитним договором) не заперечили арифметичної вірності нарахувань Позивача, які викладені в розрахун-ках суми позову, не спростували наявність заборгованості за кредитом, відсотками, винагородою за кредитне обслуговування та нарахуваною пенею і штрафом, не надали зустрічних розрахунків щодо первісних позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, з підстав ст.33 ГПК України, вимоги Банку про стягнення з Товариства 44 479 дол.США заборгованості за кредитом, 10 821,50 дол. США заборгованості по відсотках, 16 405,05 грн. заборгованості з винагороди за кредитне обслуговування - підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2.2.7 Кредитного договору, позичальник зобов'язується надавати Банку не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, документи фінансової звітності під-приємства (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів, в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб'єктів господарювання, а також сумарні надходження на всі рахунки, що належать позичальнику, за три останніх місяця в розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію за вимо-гою Банку, в т.ч. про майно належне позичальникові на праві власності або повного господарсь-кого відання.

Враховуючи, що пунктами 5.1, 5.2 Кредитного договору сторони встановили підстави на-рахування пені та штрафу, а пунктом 5.4 Кредитного договору - узгодили, що нарахування неус-тойки здійснюється протягом 3-х років з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане позича-льником - колегії суддів вбачається правомірним нарахування Банком 675,09 дол.США пені за пе-ріод 29.10.2008р. - 22.09.2010р. та 195 540,76 грн. штрафу за неподання позичальником всупреч п.2.2.7 Кредитного договору документів фінансової звітності за 2, 3, 4 квартали 2009р., 1, 2, 3, 4 квартали 2010р., 1, 2, 3, 4 квартали 2011р. (всього 11 випадків).

Переглядаючи рішення в частині стягнення пені і штрафу, колегія суддів приймає до ува-ги, що згідно ст.233 ГК України , у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бу-ти взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стяг-ненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

Крім того, частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути змен-шений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обста-вин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Колегія суддів зауважує, що зі змісту наведених норм випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або не-виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності роз-міру штрафу наслідкам порушення.

Судова колегія вважає, що даний випадок є винятковим, Позивачем не вказано, до яких негативних наслідків призвело порушення боржником зобов'язання, передбаченого п.2.2.7 Дого-вору, тому 195 540,76 грн. нарахованого штрафу є неспіврозмірними із сумою основної заборго-ваності і враховує, що в порушення приписів п.5 Договору поруки, кредитор не надсилав поручи-телю повідомлення про факти порушення боржником зобов'язань з надання документів фінанси-вої звітності, тому за власною ініціативою апеляційний суд зменшує розмір штрафу до 10 000 грн.

Відтак, в частині стягнення 185 540,76 грн. штрафу, з підстав ст.33 ГПК України, в задово-ленні позову належить відмовити.

З огляду на обов'язок доказування і подання доказів, судова колегія вважає безпідстав-ними твердження Відповідача, що Позивач не вживав заходів для підписання акту звірки розра-хунків, оскільки підписаний Банком акт звірки розрахунків від 15.01.2013р. надісланий боржни-кові 21.01.2013р., що стверджується фіскальним чеком від 21.01.2013р., проте докази його підпи-сання із зауваженнями або без них, як Відповідач, так і Третя особа не надали.

Судом не беруться до уваги доводи Відповідача, що кредитор не надіслав йому (як пору-чителю) вимогу про виконання зобов'язання та що Договором поруки не встановлено строку по-руки, а тому згідно ст.559 ЦК України - порука припиняється, якщо кредитор протягом шести міся-ців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручи-теля, які він вказує як підставу для відмови у первісному позові.

Так, за змістом ст.252 ЦК України - термін, на який укладено договір, може бути визначе-ний вказівкою на подію, яка має обов'язково настати.

Пунктом 11 Договору поруки встановлено, що він вступає в силу з моменту його підпи-сання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за Kредитним договором.

Крім того слід зазначити, згідно п.3 Договору поруки, поручитель ознайомлений з умовами Kредитного договору.

Строк повернення останньої частини кредиту згідно з графіком погашення кредиту - 25.04. 2013р.

Між тим, Банк звернувся до позичальника (ПСП «Еліта») з вимогою про дострокове пога-шення кредиту у зв'язку з порушенням справи про банкрутство останнього і, як зазначалося ви-ще, арбітражний керуючий ПСП «Еліта» визнав заборгованість в сумі 410 581,94 грн.

Такі дії позикодавця узгоджуються з вимогами законодавства, умовами Кредитного дого-вору.

Посилаючись на невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором від 23.04.2008р. №КЕ-266Д станом на 12.09.2012р., Банк 25.09.2012р. правомірно звернувся з позовом до майнового поручителя-Відповідача у даній справі, що відповідає нормам ст.554 ЦК України.

Решта доводів Товариства не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і спростову-ються наведеним вище матеріалами справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому проце-сі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в су-купності, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом таки-ми, які згідно п.п. 2, 3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ухвалюючи його, місцевий господарський суд виз-нав установленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені та припус-тився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні.

Скасування рішення зумовлює перерозподіл судових витрат на підставі частини другої ст. 49 ГПК України, через неправильні дії Відповідача - доведення спору до господарського суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 46, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват-Банк» на рішення господарського суду Вінницької області від 11.02.2014р. у справі №6/93/2012/ 5003 - задоволити.

2. Рішення суду першої інстанції скасувати. Прийняти нове рішення, виклавши його резо-лютивну частину в наступній редакції:

«Первісний позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (24400 вул.Радянська, 23, м.Бершадь Вінницької області, код ЄДРПОУ 32842308) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (49094, вул.Набережна Перемоги,50 м.Дніпропет-ровськ, код ЄДРПОУ 14360570) 44 479,00 дол.США заборгованості за кредитом, 10 821,50 дол. США заборгованості за відсотками, 675,09 дол.США пені, 16 405,05 грн. заборгованості з винаго-роди за кредитне обслуговування, 10 000 грн. штрафу та 13 187,17 грн. витрат зі сплати судового збору.

В частині стягнення 185 540,76 грн. штрафу - в задоволенні первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» на користь Публіч-ного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 7 787,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказів.

5 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6 . Справу №6/93/2012/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.