Ухвала

від 15.04.2014 по справі 2а-2736/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2736/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Деметра Інтер» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року адміністративний позов приватного підприємства «Деметра Інтер» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області від 31 травня 2011 року №0001060232/1283 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 773940,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 619152,00 грн. та за штрафними санкціями 154788,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Українська агропромислова спілка» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27 квітня 2011 року по 18 травня 2011 року Білоцерківською ОДПІ Київської області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Деметра Інтер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 19 травня 2011 року №3140/23-2/33847883/126, в якому встановлено порушення п.3.1 ст.3, п.5.1 ст.5, п.10.1 ст.10, п.п.11.2.1 п.11 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 41058,00 грн., в тому числі за ІV квартал 2010 року - 41058,00 грн.; порушення п.10.1, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 633413,00 грн., у тому числі за липень 2010 року - 288008,00 грн., жовтень 2010 року - 185190,00 грн., листопад 2010 року - 145954,00 грн., грудень 2010 року - 14261,00 грн.; порушення п.п.8.1.1, п.8.1.2 п.81 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів при перерахуванні коштів за надані послуги у жовтні 2010 року у сумі 1905,00 грн.; порушення ст.9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов'язкових платежів», наказу ДПА України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форми №1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 29 вересня 2003 року №451, а саме: підприємством у звіті за 4 квартал 2010 року занижені дані про утриманий податок з доходів фізичних осіб з виплачених доходів фізичній особі.

На підставі акту перевірки №3140/23-2/33847883/126 від 19 травня 2011 року Білоцерківською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2011 року №0001060232/1283, згідно якого за порушення п.10.1, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 791766,00 грн., у тому числі 633413,00 грн. за основним платежем та 158353,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем частково сплачено кошти згідно з вказаним податковим повідомленням-рішенням, а саме заборгованість зі сплати основного платежу в розмірі 14261,00 грн., що відповідає сумі безпідставно сформованого податкового кредиту за грудень 2010 року, непідтвердженого під час перевірки податковими накладними, та зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3565,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Визначення терміну «господарська діяльність» містилося в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Так, згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Крім того, під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Українська агропромислова спілка» (продавець) укладено договір від 01 липня 2010 року №УГ-10/120, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує комплектуючі до устаткування для сушіння, зберігання та транспортування зернових культур на суму 1728048,00 грн., в тому числі ПДВ - 288008,00 грн. Якість товару повинна відповідати державним стандартам на даний вид продукції (п.2). Товар постачається покупцю на умовах «Самовивіз» (п.3).

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні №УГ-938 від 08 липня 2010 року, №УГ-788 від 02 липня 2010 року; податкові накладні №788 від 02 липня 2010 року, №938 від 08 липня 2010 року; платіжні доручення та банківські виписки на підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Українська агропромислова спілка» (продавець) укладено договір від 01 вересня 2010 року №УГ-021/131, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує комплектуючі до устаткування для сушіння, зберігання та транспортування зернових культур на суму 3165902,40 грн., в тому числі ПДВ - 527298,06 грн. Якість товару повинна відповідати державним стандартам на даний вид продукції (п.2). Товар постачається покупцю на умовах «Самовивіз» (п.3).

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні №УГ-2384 від 01 вересня 2010 року, №УГ-2724 від 15 вересня 2010 року, №УГ-2547 від 08 вересня 2010 року; податкові накладні №2547 від 08 вересня 2010 року, №2724 від 15 вересня 2010 року, №2384 від 01 вересня 2010 року; реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за липень, жовтень та листопад 2010 року; банківські виписки на підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента.

На підтвердження транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Українська агропромислова спілка» товару до матеріалів справи надано договір перевезення №З-4-04 від 01 травня 2010 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (перевізник) та ПП «Деметра Інтер» (замовник); свідоцтво серії НОМЕР_1 про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2; ліцензію ОСОБА_2 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; товарно-транспортні накладні №029 від 02 липня 2010 року, №035 від 08 липня 2010 року, б/н від 01 вересня 2010 року, б/н від 08 вересня 2010 року, б/н від 15 вересня 2010 року; акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000040 від 24 вересня 2010 року, №ОУ-0000032 від 08 липня 2010 року, №ОУ-0000034 від 12 липня 2010 року, платіжні доручення з позначками банку про перерахування коштів на оплату послуг за перевезення вантажу.

Також позивачем, основними видами діяльності якого є виробництво машин та устатковання для перероблення сільгосппродуктів, оптова торгівля сільськогосподарською технікою, надано докази щодо подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Українська агропромислова спілка» комплектуючих до устаткування для сушіння, зберігання та транспортування зернових культур, а також виготовленого обладнання контрагентам-покупцям (договори, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, калькуляції вартості виробництва продукції).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 19 січня 2011 року №180/23-307/36641236 про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Українська агропромислова спілка» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Оптдевайс» та контрагентами-покупцями за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року, в якому встановлено, що ТОВ «Українська агропромислова спілка» порушено ч.1 ст.203, ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання від ТОВ «Оптдевайс».

Також висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки Васильківської ОДПІ Київської області від 25 листопада 2010 року №4908/23-20/35803717 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Доорс» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01 травня 2010 року по 31 серпня 2010 року та акті перевірки Васильківської ОДПІ Київської області від 26 листопада 2010 року №4943/23-20/36900457 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оптдевайс» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року, якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), за результатами перевірки не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за відповідний період, а також не підтверджено задекларований товариствами податковий кредит з ПДВ по контрагентах-постачальниках за період, що перевірявся, встановлена відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг) та при придбанні та продажу товарів (послуг) .

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищезазначені акти перевірки, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податків та звітування продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Українська агропромислова спілка» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Українська агропромислова спілка» та відсутності реального здійснення договорів, укладених ТОВ «Українська агропромислова спілка» та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - ТОВ «Українська агропромислова спілка», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2011 року №0001060232/1283 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 773940,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 619152,00 грн. та за штрафними санкціями 154788,00 грн., яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22 квітня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.