Постанова

від 20.05.2009 по справі 8/571

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м.

Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м. Київ

 20.05.2009 р.                                                                                

№ 8/571

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією

суддів Пилипенко О.Є.(головуючий), Качур І.А., Кочан В.М., при секретарі Коваль

А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні

адміністративної справи

За позовом

ОСОБА_1

До

1)         

Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації       2)          ОСОБА_2-виконуючого обов'язки

голови Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації       3)          ОСОБА_3 -заступника голови

Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації

Треті особи

1) ОСОБА_4 2) ОСОБА_5 3) ОСОБА_6

Про

зобов'язання вчинити певні дії та компенсацію

моральної шкоди

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_7 за дов. від ІНФОРМАЦІЯ_1 р.         

від відповідача 1: ОСОБА_8 за дов. НОМЕР_1 від

ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

від відповідача 2: ОСОБА_8 за дов. НОМЕР_2 від

ІНФОРМАЦІЯ_3 р.         

від відповідача 3: ОСОБА_9 за дов. НОМЕР_3 від

ІНФОРМАЦІЯ_3 р.

від третіх осіб: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду

міста Києва з позовом до Солом'янської районної у м. Києві державної

адміністрації, ОСОБА_2-виконуючого обов'язки голови Солом'янської районної у м.

Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 -заступника голови Солом'янської

районної у м. Києві державної адміністрації про зобов`язання вирішити звернення

по суті та надати розпорядження про надання дозволу на збирання та розробку

проектної документації на будівництво жилого будинку;  зобов`язання відмінити рішення відповідачів

щодо надання їм нотаріально-посвідченої згоди на нове будівництво іншого

співвласника або рішення суду щодо виділення позивачу Ѕ частини будинку в

окреме ціле домоволодіння як таке, що суперечить як за формою, так і за змістом

чинному законодавству.

25.03.2009 р. від позивача через Відділ документального

обігу та контролю надійшла заява про уточнення та доповнення позовних вимог, в

яких просить суд зобов'язати відповідачів вирішити звернення ОСОБА_1 по суті;

зобов'язати відповідачів внести корективи в поштову адресу, присвоївши нову:

АДРЕСА_1, а земельній ділянці родини Зубенків залишити стару адресу: АДРЕСА_2;

зобов'язати відповідачів відмінити рішення щодо надання їм

нотаріально-посвідченої згоди на нове будівництво іншого співвласника або

рішення суду щодо виділення Ѕ частини будинку в окреме ціле домоволодіння як

таке, що суперечить чинному законодавству України як за формою, так і за

змістом; зобов'язати відповідачів вирішити питання позивача по суті та надати

розпорядження про надання дозволу на збирання та розробку проектної

документації для будівництва жилого будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1;

стягнути з відповідачів компенсацію за нанесену моральну шкоду у розмірі 288

мінімальних заробітних плат за солідарною відповідальністю.

В судовому засіданні 13.05.2009 р. позивач звернувся до

суду з заявою про уточнення та доповнення позовних вимог, в якій просить

зобов'язати позивачів вирішити звернення ОСОБА_1 по суті; зобов'язати

відповідачів внести корективи в поштову адресу земельної ділянки, присвоївши їй

поштову адресу: АДРЕСА_1, а земельній ділянці родини Зубенків залишити стару

адресу: АДРЕСА_2; зобов'язати відповідачів відмінити рішення щодо надання їм

нотаріально-посвідченої згоди на нове будівництво іншого співвласника, рішення

суду щодо виділення Ѕ частини будинку в окреме ціле домоволодіння, судового

рішення щодо виділу нового житлового будинку в окреме ціле домоволодіння з

присвоєнням нової поштової адреси як таке, що суперечить чинному законодавству

України; зобов'язати відповідачів надати розпорядження про надання дозволу на

збирання та розробку проектної документації для будівництва жилого будинку, як

приватної власності ОСОБА_1, на належній земельній ділянці по АДРЕСА_1;

стягнути з відповідачів компенсації за нанесену моральну шкоду у розмірі 288 мінімальних

заробітних плат за солідарною відповідальністю; встановити наявність чи

відсутність компетенції відповідачів з приводу рекомендацій, які були ними

надані у своїх відповідях на звернення позивача.

Позивач позовні вимоги підтримав, просив адміністративний

позов задовольнити повністю. В обґрунтування заявлених вимог посилається на

Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні

адміністрації», «Про планування та забудову території», Правила забудови м.

Києва, Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики

України від 05.12.2000 р. № 273, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

від 25.12.2000 р. № 945/5166 «Про затвердження Положення про порядок надання

дозволу на виконя будівельних робіт»та вказує на те, що жодним із вищенаведених

нормативно-правових актів Солом'янській районній держадміністрації не надано

повноважень вимагати від позивача нотаріально-посвідченої згоди співвласника

для будівництва приватного житлового будинку.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому

проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 вважає вимоги позивача безпідставними та

такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач 3 проти позовних вимог заперечував, свою позицію

виклав у відзиві на позовну заяву, в якому вказує на те, що Солом'янська

районна у м. Києві державна адміністрація могла надати дозвіл на нове

будівництво тільки за умови нотаріально-посвідченої згоди співвласника,

оскільки змінюються частки користування земельною ділянкою.

Треті особи проти позову заперечували, надали письмові

пояснення, в яких просили відмовити у задоволенні позову, вважають позицію

відповідачів щодо обов'язковості наявності нотаріально-посвідченої згоди

співвласників майна, як умови надання дозволу на будівництво, обґрунтованою та

такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників

судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного

судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи

інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до

адміністративного суду з адміністративним позовом. 

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного

судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод

та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при

здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть

бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних

повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності

Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового

провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства

України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів

незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного

судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах

здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду

своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має

право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він

вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних

повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових

відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем

прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими

доказами саме позивач.

На підставі Державного акту на право приватної власності

на землю від ІНФОРМАЦІЯ_4 р. ОСОБА_10набув у власність земельну ділянку по

АДРЕСА_2 розміром 0,0560.

15.05.2002 р. на підставі договору дарування Ѕ частина

будинку АДРЕСА_2та Ѕ частина земельної ділянки до нього ОСОБА_10 була

подарована ОСОБА_1

Таким чином, відповідно до Державного акту на право

приватної власності на землю від ІНФОРМАЦІЯ_5 р. ОСОБА_1 належить Ѕ частини

земельної ділянки від її загальної площі 0,0560, а саме -280 кв. м.

В зв'язку із зверненням ОСОБА_1 та відповідно до ст. 13

Закону України «Про основи містобудування», Нормативів забудови м. Києва,

затверджених рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від

ІНФОРМАЦІЯ_6 р.НОМЕР_4, Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням

Київської міської державної адміністрації від ІНФОРМАЦІЯ_7 р. НОМЕР_5 та згідно

з протоколом НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_8 р. Міжвідомчої комісії

райдержадміністрації, Солом'янською районною у м. Києві державною

адміністрацією було прийнято розпорядження від ІНФОРМАЦІЯ_9 р. НОМЕР_7 «Про

надання дозволу на розробку проектної документації та реконструкцію жилого

будинку по АДРЕСА_2».

ІНФОРМАЦІЯ_10 р. ОСОБА_1 звернулася до Солом'янської

районної у м. Києві державної адміністрації з проханням внести коригування до

розпорядження від ІНФОРМАЦІЯ_9 р. НОМЕР_7, просила замінити слово

«реконструкція»на «будівництво», що по своїй суті передбачає будівництво нового

жилого будинку в межах спільного користування.

У відповідь на вказане звернення, за підписом Заступника

голови Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації на адресу

ОСОБА_1 було направлено листа від ІНФОРМАЦІЯ_11 р. НОМЕР_8, в якому

повідомлялося, що Солом'янська райдержадміністрація може надати дозвіл на нове

будівництво тільки за умов нотаріально-посвідченої згоди співвласника чи

відділення належної їй Ѕ частини домоволодіння в окреме ціле домоволодіння з

присвоєнням нової поштової адреси.

Після вищевказаної відповіді ОСОБА_1 неодноразово у

своїх листах порушувала питання щодо надання дозволу на розробку проектної

документації для будівництва окремого житлового будинку поАДРЕСА_2.

Після чого, за підписом Заступника голови Солом'янської

районної у м. Києві державної адміністрації та Виконуючого обов'язки голови

Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації надавалися відповіді,

в яких неодноразово наголошувалося на тому, що Солом'янська

райдержадміністрація може надати дозвіл на нове будівництво тільки за умов

нотаріально-посвідченої згоди співвласника чи відділення належної їй Ѕ частини

домоволодіння в окреме ціле домоволодіння з присвоєнням нової поштової адреси,

а також зазначалося, що райдержадміністрація будь-які дозвільні документи

вправі підготувати тільки за умов вирішення майнових питань із співвласником.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім

переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в

судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають

задоволенню виходячи  з наступних

підстав.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від

ІНФОРМАЦІЯ_12 р. земельну ділянку до будинковолодіння АДРЕСА_2 було розділено

та виділено в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_1 земельні ділянки розміром 280 кв.

м., виходячи з розміру їх часток в спільній власності на будинок, оскільки

відповідно до норм земельного законодавства у разі належності будинку на праві

спільної часткової власності кільком особам, право на земельну ділянку

визначається пропорційно їх часткам у будинку.

Таким чином, рішенням суду було передбачено лише

виділення у користування Ѕ частини земельної ділянки, але рішенням суду не

визначено, яким чином вирішується питання іншої Ѕ частини ділянки, що виділена

іншому співвласнику, але в межах якої залишається належна ОСОБА_1 Ѕ частина

жилого будинку.

Відповідно до ст. 356 Цивільного кодексу України,

власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві

власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 Цивільного кодексу України встановлено, що

право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою

згодою.

Відповідно до ст. 88 Земельного кодексу України,

володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в

спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України та  ст. 120 Земельного кодексу України, до особи,

яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності

на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового

призначення.

Пунктом 2 ст. 13 Цивільного кодексу України передбачено,

що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли

б порушити права інших осіб.

Отже, Солом'янська районна у м. Києві державна

адміністрація могла надати дозвіл на нове будівництво тільки за умови

нотаріально-посвідченої згоди співвласника, оскільки змінюються частки

користування земельною ділянкою.

Такими чином, з огляду на вищенаведене, суд не вбачає

підстав для зобов`язання відповідачів відмінити рішення щодо надання їм

нотаріально-посвідченої згоди на нове будівництво, іншого співвласника, рішення

суду щодо виділення Ѕ частини будинку в окреме ціле домоволодіння, судового

рішення щодо виділу нового житлового будинку в окреме ціле домоволодіння з

присвоєнням нової поштової адреси як таке, що суперечить чинному законодавству

України, оскільки суд не вбачає в діях відповідачів протиправності, не

дотримання ними вимог чинного законодавства при здійсненні ними владних

управлінських функцій, надаючи відповіді на звернення позивача відповідачі

діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним

законодавством України.

Також, суд вважає, за необхідне зауважити, що після

набрання законної сили рішенням Солом'янського районного суду від 22.12.2008

р., яким було припинено право власності гр. ОСОБА_1 на Ѕ частину жилого будинку

на АДРЕСА_2, після чого Солом'янська райдержадміністрація могла надати ОСОБА_1

дозвіл на проектування окремого жилого будинку в межах виділеної їй у

користування земельної ділянки, але вона жодного разу не звертались до

Солом'янської райдержадміністрації з приводу отримання вказаного дозволу.

Слід зазначити, Солом'янська районна у м. Києві державна

адміністрація у своєму листі за НОМЕР_9від ІНФОРМАЦІЯ_13 р. прямо вказує на те,

що позивач вправі звернутися до райдержадміністрації з заявою щодо отримання

дозволу на будівництво нового житлового будинку в межах Ѕ частини виділеної

ОСОБА_1 земельної ділянки враховуючи ту обставину, що рішенням суду скасовано

право власності останньої на Ѕ частину житлового будинку на АДРЕСА_2.

Що стосується присвоєння нової поштової адреси, то вона

може бути надана майбутньому об'єкту нерухомості -новозбудованому житловому будинку,

а не частині земельної ділянки і лише за умов проведення попередньої технічної

інвентаризації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації

права власності на об'єкти нерухомого майна»та судового рішення щодо виділу

нового житлового будинку в окреме ціле домоволодіння з присвоєнням нової

поштової адреси.

Щодо заявленої позивачем вимоги про компенсацію

моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду

України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)

шкоди»від 31.03.1995 р. № 4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про

відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність

діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним

діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати,

чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань

або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні,

яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній

формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а

також інші обставини.

Позивач не надав жодного доказу та не довів, що існує

причинно-наслідковий зв'язок між моральними стражданнями та діями відповідача,

не доведено, що саме дії відповідачів призвели до заподіяння моральних

страждань позивачу.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у

розмірі 288 мінімальних заробітних плат, задоволенню не підлягають, оскільки

позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної

шкоди, так як, позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних

доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий

порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути

примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади

та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного

судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті

(вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; 

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;  розсудливо; з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом

визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б

підтверджувались достатніми доказами, 

які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані

позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в

обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності,

відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку,

що заявлені позивачем вимоги, задоволенню не підлягають, оскільки відповідач

діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного

судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на

позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167

Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд

міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити

повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу

адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної

інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за

правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя         

                                                                                               О.Є.

Пилипенко

Суддя                                                                                                                        І.А.

Качур

Суддя                                                                                                                       

В.М. Кочан

Дата підписання повного тексту постанови: 02.06.2009 р.