Постанова

від 25.01.2007 по справі 29/122а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/122а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

25.01.07 р.                                                                                 Справа № 29/122а

12 год. 20 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема157, нарадча кімната           Господарський суд Донецької області у складі  головуючого судді  Гаврищук Т.Г. при секретарі судового засідання Пашко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом –  Державного відкритого акціонерного товариства “Автобаза” дочірнього підприємства державної холдингової компанії “Жовтеньвугілля” м.Харцизьк

до відповідача – Державної податкової інспекції у м. Харцизьку

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000072343/0 від 31.01.06р., №0000091742/0 від 04.02.06р., №0000081742/0 від 04.02.06р., №0000152342/0 від 07.02.06р., №0000162342/0 від 07.02.06р., №0000091742/1 від 01.03.06р., №0000081742/1 від 01.03.06р., №0000152342/1 від 01.03.06р., №0000162342/1 від 01.03.06р.           

за участю представників сторін:

від позивача  - Гольцова Г.В. (за довір.)   

від відповідача  – Малєєва Т.С. (за довір.), Коробко О.О. (за довір.)

          Позивач, Державне відкрите акціонерне товариство “Автобаза” дочірнього підприємства державної холдингової компанії “Жовтеньвугілля”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової адміністрації у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000072343/0 від 31.01.06р., №0000091742/0 від 04.02.06р., №0000081742/0 від 04.02.06р., №0000152342/0 від 07.02.06р., №0000162342/0 від 07.02.06р., №0000091742/1 від 01.03.06р., №0000081742/1 від 01.03.06р., №0000152342/1 від 01.03.06р., №0000162342/1 від 01.03.06р.  

                  В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що він не є суб'єктом застосування положень Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а тому податкові повідомлення-рішення не можуть містити посилання  на нормативний акт, який не регулює певні правовідносини.  

           Позивач зазначив, що 07.04.03р.  господарським судом Донецької області порушена справа №32/54Б про визнання ДВАТ Автобаза” ДП ДХК “Жовтеньвугілля” банкрутом і на теперішній час підприємство знаходиться у стадії санації. Позивач вважає, що  Закон України №2181-III від 21.12.2000р. не регулює питання погашення податкових зобов”язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. На думку позивача згідно із п.7.8 ст.7  Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків, порядок сплати податкового зобов”язання  або погашення податкового боргу такого платника податків визначається згідно з нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” без застосування норм Закону України  №2181-III від 21.12.2000р.

          Ухвалою суду від 27.06.2006р. здійснена заміна неналежного відповідача – Державної податкової адміністрації у Донецькій області належним – Державною податковою інспекцією у м.Харцизьку.

          Відповідач проти позову заперечує з посиланням на ті обставини, що при здійсненні планової перевірки, результати якої оформлені актом від 26.01.06р. №94-23/3-24318712 ,були встановлені порушення позивачем податкового законодавства , які призвели до зменшення податкових зобов”язань, що підлягають сплаті до бюджету, а також порушення Порядку ведення касових операцій в національній валюті України. Відповідач зазначив, що суми податкових зобов”язань  були донараховані позивачеві на підставі п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4   Закону України  №2181-III від 21.12.2000р., і на суму заниження податків застосовані штрафні санкції згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону. Крім того, до позивача були  застосовані штрафні санкції за порушення Порядку ведення касових операцій в національній валюті України.Відповідач вважає, що оскільки  суми податкових зобов”язань і штрафних санкцій, які визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями, не були заявлені в процедурі справи про банкрутство позивача, то визначення цих сум регламентується нормами Закону України №2181-III від 21.12.2000р.

Крім того, відповідач зазначив, що  згідно до ст..1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов”язань і зобов”язань щодо сплати податків і зборів(обов”язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов”язань та зобов”язань щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Тобто, Законом передбачено, що мораторій розповсюджується на податкові зобов”язання, які виникли до дня введення мораторію.

У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.

              Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:

            Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером №24318712 та як платник  податків  перебуває  на  обліку у           Державній податковій інспекції у м.Харцизьку.

          Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку була проведена планова комплексна документальна перевірка позивача з питання дотримання  вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р., за результатами якої складений акт від 26.01.06р. №94-23/3-24318712 та прийняті податкові повідомлення-рішення - №0000152342\0 від 07.02.2006р.,  №0000162342\0 від 07.02.2006р., №0000152342\0 від 07.02.2006р., №0000081742\0 від 04.02.2006р.,  рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.01.2006р. №0000072343\0 .

           За результатами оскарження позивачем наведених рішень в адміністративному порядку ( які залишені без задоволення) відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення №0000152342/1 від 01.03.2006р.,№0000162342/1 від 01.03.2006р. , №0000091742/1 від 01.03.2006р. , №0000081742/1 від 01.03.2006р.

                    Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.04.2003р. порушена справа №32\54Б про банкрутство Державного відкритого акціонерного товариства “Автобаза” дочірнього підприємства державної холдингової компанії “Жовтеньвугілля” та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою суду від 25.05.2004р. по цій справі введена процедура санації Державного відкритого акціонерного товариства “Автобаза” дочірнього підприємства державної холдингової компанії “Жовтеньвугілля” строком на 12 місяців до 25.05.2005р., який був продовжений ухвалами суду від 03.08.2005р. до 25.11.2005р. та  від 11.01.2006р. до 25.05.2006р.

     Закон України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій  органів стягнення.

    Як вбачається з преамбули, цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

              Тобто, наведений Закон відносно осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не регулює тільки питання щодо  погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу.

          Податковими повідомлення-рішеннями №0000091742/0 від 04.02.06р.,  №0000152342/0 від 07.02.06р., №0000162342/0 від 07.02.06р.   податковим органом відповідно до п.4.2 статті 4  Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було донараховано позивачеві суму податкового зобов'язання.Рішенням №0000072343\0  від 31.01.2006р.  взагалі було застосовано штрафні санкції згідно до вимог ст.1 Указу Президента України  “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

За правилами ст..1 Закону України “ Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом” мораторій   на   задоволення  вимог  кредиторів  -  це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих  до прийняття рішення про введення мораторію.

   При цьому відповідно до п.4 ст. 12 цього Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і  зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

    Законом України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за невиконання, неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до статті 16 та застосування штрафних санкцій відповідно до пп.17.1.7 ст. 17 цього Закону.

    Таким чином, суд вважає, що у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені ст. 16 та пп.17.1.7 ст. 17 наведеного  Закону .

    Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України N2181-III від 21.12.2000р., у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.Крім того, незалежно від дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах і штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки, а також інші штрафні (фінансові) санкції, передбачені законодавчими актами України, контроль за виконанням яких покладено на податкові  органи.

З урахуванням викладеного, доводи позивача  суд вважає помилковими.

            По податковим повідомлення-рішенням №0000152342\0 від 07.02.2006р., №0000152342/1 від 01.03.2006р. та №0000162342\0 від 07.02.2006р.., №0000162342/1 від 01.03.2006р.

Податковим повідомлення-рішенням №0000152342\0 від 07.02.2006р. позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15337,50грн., у тому числі: основний платіж 10225 грн., штрафні (фінансові) санкції 5112,50грн.. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

            Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для визначення суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість послужив висновок податкового органу про те, що в порушення п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем занижено податкове зобов'язання за вересень 2004р. на суму 10225 грн.

         Позивач проти встановленого актом перевірки заниження податкового зобов'язання за вересень 2004р. на суму 10225 грн.. не заперечує.Доказів, що спростовують викладене в акті порушення, не надав.

         Податковим повідомлення-рішенням №0000162342\0 від 07.02.2006р. позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2004р.в розмірі 109477грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54738,50 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

          Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування послужив висновок податкового органу про те, що в порушення п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем занижено податкове зобов'язання за серпень 2004р. на суму 109477 грн.. Актом перевірки встановлено, що у серпні 2004р. позивачем було зменшено податкові зобов'язання на суму дебіторської заборгованості  з минулим строком  позовної давнини: по ш/у “Зуївське” на суму 575760,34грн., у т.ч. ПДВ – 95960,06 грн., ш.Іловайська на суму 81103,04 грн., у т.ч. ПДВ – 13517,17 грн., в той час коли дана дебіторська заборгованість була списана у травні 2004р.

                 Позивачем визнаються обставини щодо списання наведеної дебіторської заборгованості у травні 2004р.

                   У декларації з податку на додану вартість за серпень 2004р., рядок 9 позивачем задекларовані податкові зобов'язання у сумі 3030 грн., та у рядку 20 сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 1700 грн.

До податкового органу позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов”язань з податку на додану вартість у зв”язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким була виправлена помилка у рядку 8,3 декларації  та задекларована сума податкових зобов'язань, що зайво враховані в розмірі - 153571 грн.

Позивачем до податкового органу 12.11.2004р. знов було подано уточнений розрахунок, яким була виправлена помилка у рядку 8,3 декларації за серпень 2004р. та задекларована сума податкових зобов'язань, що зайво враховані в розмірі – 805853 грн. та сума бюджетного відшкодування 805853 грн.

                 Згідно до пояснень позивача уточнену декларацію на зменшення податкових зобов'язань за серпень 2004р. на суму 805853 грн. було подано ним помилково. По бухгалтерському обліку така сума не проходила.  

                   За таких обставин, зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2004р. в розмірі 109477 грн. суд вважає правомірним.

           Податковим повідомлення-рішенням №0000162342\0 від 07.02.2006р. позивачеві також  були застосовані штрафні санкції згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 54738,50 грн. .

                  Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що  у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.    

                За приписами п.1.2 ст.1 цього Закону податкове  зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

                 Таким чином, за правилами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції нараховуються тільки у разі коли податковий орган донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, а розмір штрафу визначається залежно від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання).

                 З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні перевірки не було встановлено заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2004р. та не було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за цей період. За таких обставин, застосування до позивача штрафних санкцій згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розмірі 54738,50 грн.  суд вважає безпідставним.

         По податковому повідомленню-рішенню №0000152342\0 від 07.02.2006р.та №0000152342/1 від 01.03.2006р..

Зазначеними податковими повідомлення-рішеннями позивачеві згідно підпункту “а” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в розмірі 25582,20 грн., у тому числі: основний платіж 20468,50 грн., штрафні (фінансові) санкції 5113,70 грн.

                Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.1, 17.1.2  п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

                  Актом перевірки встановлено, що позивачем  за період 12.07.2005р. – 30.09.2005р. були отримані та зареєстровані  власні транспортні засоби у кількості 45 одиниць.

                 Згідно до статті 5 Закону України «Про податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів» за придбані  протягом  року  юридичними  особами  транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається  до  відповідного  податкового  органу.

                Позивачем в порушення наведених вимог розрахунок суми податку за отримані у власність транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації до податкового органу не надано. Відповідно до вимог ст.ст.3,6,7 наведеного Закону  позивачеві донарахований податок у сумі 20468,50 грн.

            Позивач проти встановленого актом перевірки порушення та суми донарахованого податку не заперечує .

За правилами п.п. 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків,  що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

             Підпунктом 17.1.2 п.17.1 цього Закону встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем правомірно були прийняті зазначені податкові повідомлення-рішення.

            По податковим повідомлення-рішенням №0000081742\0 від 04.02.2006р. та №0000081742/1 від 01.03.06р.

           Наведеними податковими повідомлення-рішеннями позивачеві згідно п.п. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 1546,69 грн., у тому числі: основний платіж 314,92 грн., штрафні (фінансові) санкції 1231,77 грн.

Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

          Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення суми податку послужили наступні висновки податкового органу:

- в порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 , п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, ст..8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затв. постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги” №2035 від 26.12.2003р., позивачем не здійснювалось зупинення застосування податкової соціальної пільги з податкового місяця, в якому платник податку припинив трудові відносини.

- в порушення п.2.1 ст.2, п.3.1,п.3.4 ст.3, п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.9.10 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” не оподатковувалась сума надміру витрачених  коштів, отриманих платниками податку під звіт та несвоєчасно повернутих, і не утримувався штраф в розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів.

            Позивач проти встановлених актом перевірки порушень та суми донарахованого податку  не заперечує.

За приписами п.п. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків зобов”язаний сплатити штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

           По рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.01.2006р. №0000072343\0.               

Наведеним рішенням до позивача згідно до ст..1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” було застосовано штрафні санкції в розмірі 21374,26 грн. у тому числі: в сумі 19764,30 грн. за перевищення залишків готівки у касі на кінець робочого дня;   в сумі 1609,963 грн.  за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, та за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.   

З акту перевірки вбачається, що підставою для застосування штрафних санкцій в сумі 19764 грн.30 коп. послужив встановлений актом перевірки факт порушення позивачем  п.2.14 ст.2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті України, затв. постановою Правління Національного банку України від 19.02.01р. №72, п.2.10, п.2.11 ст.2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті України, затв. постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, в частині перевищення залишків готівки у касі на кінець робочого дня. Перевіркою встановлено, що на підприємстві до 01.01.2005р. був відсутній ліміт залишків готівки, а готівкові кошти у період з 01.07.2004р. по 31.12.2004р. залишались у касі на кінець робочого дня.

             Пунктом 2.9  постанови Правління Національного банку України  N 72 від 19.02.2001, зареєстр. в Міністерстві  юстиції України  15 березня 2001 р.  за N 237/5428, встановлено, що підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок  яких  ліміт каси не встановлено).

                  Відповідно до п.2.14 цієї постанови підприємства мають  право  зберігати  готівку  в  своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку.  Готівка, що одержана в установі банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в установі банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня установи банку та підприємства або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту) і видаватися на ті самі цілі. Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня  настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.

          Встановлене актом перевірки порушення щодо перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі позивачем не оспорюється.

          За приписами п.1 Указу Президента України “ Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”  від  12.06.1995р. №436/95 за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, юридичні особи всіх форм власності несуть відповідальність у вигляді штрафу у  двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

          Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції,   у тому числі адміністративно-господарський штраф.

                   Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст.250 цього Кодексу за приписами якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня  виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

           Рішенням №0000072343/0 від 31.01.2006 р. до позивача були застосовані штрафні санкції в розмірі 19764,30 грн. за встановлене перевищення залишків готівки у касі на кінець робочого дня у період з 01.07.2004р. по 31.12.2004р.. Тобто, при прийняті оспореного рішення  відповідачем були порушені встановлені ст.250 Господарського кодексу України строки застосування штрафу. За таких обставин, застосування штрафних санкцій в сумі 19764,30 грн. суд вважає неправомірним.

          Підставою для застосування штрафних санкцій в сумі 1609рн.96 коп. послужив встановлений актом перевірки факт порушення позивачем  п.2.15 ст.2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті України, затв. постановою Правління Національного банку України від 19.02.01р. №72, п.2.10, п.2.11 ст.2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті України, затв. постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637.

          Згідно до п.2.15 постанови Правління Національного банку України №72 від 19.02.2001, зареєстр. в Міністерстві  юстиції України  15 березня 2001 р.  за №237/5428, та п.2.11  Положення  про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв.                                      постановою Правління Національного банку України 15.12.2004р. №637, яке набуло чинності 15.02.2005р., видача готівкових коштів під звіт з каси підприємства на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та  заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту (далі - закупівля сільгосппродукції та заготівля вторсировини), дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби - на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. За приписами наведеної норми видача готівкових  коштів  під   звіт   проводиться   з   кас підприємств за умови звітування у встановленому порядку відповідної особи за раніше виданими під звіт сумами.

         Актом перевірки встановлено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, у тому числі  Суботкіним В.П. (штраф в сумі 5,28 грн.), Павлюченко В.І .(щтраф в сумі 112,50 грн.), Радіоновим А.С. (штраф в сумі 119,25 грн.), Селивьорстовим В.М.(штраф в сумі 1372,93 грн.)

         Наведені порушення  позивачем не оспорюються.

         Указом Президента України  “ Про застосування штрафних санкцій за порушення норм  з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995р. №436/95 за перевищення  встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів  встановлена відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

        Оспореним рішенням штрафні санкції в сумі 122,78 грн. були застосовані відповідачем з порушенням встановлених ст..250 Господарського кодексу України строків, а саме: штраф в сумі 05грн.28коп. по Суботкіну В.П. ( звільнений 30.06.03р. без повернення коштів в касу), штраф в сумі 117 грн.50коп. по Селивьорстову В.П. (при отриманні під звіт 500 грн. по видатковому касовому ордеру №30 від 31.12.2004р.). За таких обставин, застосування штрафних санкцій в сумі 122  грн.78 коп. суд вважає безпідставним.

          З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 17  Закону  України  від  21.12.2000р.  N2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст..1,14 Закону України “Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом”, ст..ст.238,250 Господарського кодексу України та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ :

             Позов Державного відкритого акціонерного товариства “Автобаза” дочірнього підприємства державної холдингової компанії “Жовтеньвугілля” до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000072343/0 від 31.01.06р., №0000091742/0 від 04.02.06р., №0000081742/0 від 04.02.06р., №0000152342/0 від 07.02.06р., №0000162342/0 від 07.02.06р., №0000091742/1 від 01.03.06р., №0000081742/1 від 01.03.06р., №0000152342/1 від 01.03.06р., №0000162342/1 від 01.03.06р.   задовольнити частково .

           Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку №0000162342/0 від 07.02.06р.,та №0000162342/1 від 01.03.06р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 54738,50 грн..

                   Визнати частково недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.01.2006р. №0000072343\0 в сумі 19887 грн.08 коп.

           У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

           Присудити Державному відкритому акціонерному товариству “Автобаза” дочірнього підприємства державної холдингової компанії “Жовтеньвугілля” (86792, м.Харцизьк, вул..Даргомижського,10, р/рахунок №26003309580668 у Промінвестбанку м.Кіровське, МФО 334754, ЄДРПОУ 24318712) з Державного бюджету України судовий збір  в розмірі 01грн.11коп.

                    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суддя                                                                                                Гаврищук Т.Г.           

Постанова в повному обсязі виготовлена 29.01.2007р.

Надрук. 3 примір.

1 суду

2 сторонам