Постанова

від 11.04.2007 по справі 29/122а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/122а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

11.04.2007 р.                                                                                справа №29/122а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явились,

від відповідача:Малєєва Т.С. – довір. від 22.01.2007р. № 734/10-008, Коробко О.О. – довір. від 19.12.2006р. № 17791,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавна податкова інспекція м.Харцизьк

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від25.01.2007 року

по справі№29/122а

за позовомДержавне відкрите акціонерне товариство "Автобаза" дочірнє підприємство Державної холдингової компанії "Жовтеньвугілля" м.Харцизьк

доДержавна податкова адміністрація у Донецькій області м.Донецьк

провизнання недійсним рішення

встановив:

          1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду

           15.05.2006р. Державне відкрите акціонерне товариство “Автобаза” дочірнього підприємства державної холдінгової компанії “Жовтеньвугілля” м. Харцизьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової адміністрації у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення –рішення від 01.03.2006р. № 0000162342/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по особовому рахунку платника в сумі 109477 грн. та зобов'язання сплатити суму податку на додану вартість в розмірі 109477 грн. та штрафні санкції в сумі 54738 грн. 50 коп.; податкового повідомлення –рішення від 07.02.2006р. № 0000162342/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по особовому рахунку платника в сумі 109477 грн. та зобов'язання сплатити суму податку на додану вартість в розмірі 109477 грн. та штрафні санкції в сумі 54738 грн. 50 коп.; податкового повідомлення –рішення від 01.03.2006р. № 0000091742/1 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в сумі 25582 грн. 20 коп., в тому числі основний платіж в сумі 20468 грн. 50 коп. та штрафні (фінансові0 санкції в сумі 5113 грн. 70 коп.; податкового повідомлення –рішення від 04.02.2006р. № 0000091742/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в сумі 25582 грн. 20 коп., в тому числі основний платіж в сумі 20468 грн. 50 коп. та штрафні (фінансові0 санкції в сумі 5113 грн. 70 коп.; податкового повідомлення –рішення від 01.03.2006р. № 0000081742/1 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 1546 грн. 69 коп., в тому числі основний платіж в сумі 314 грн. 92 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1231 грн. 77 коп.; податкового повідомлення –рішення від 04.02.2006р. № 0000081742/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 1546 грн. 69 коп., в тому числі основний платіж в сумі 314 грн. 92 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1231 грн. 77 коп.; податкового повідомлення –рішення від 01.03.2006р. № 0000152342/1 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 15337 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж в сумі 10225 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 5112 грн. 50 коп.; податкового повідомлення –рішення від 07.02.2006р. № 0000152342/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 15337 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж в сумі 10225 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 5112 грн. 50 коп.; рішення про застосування фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 21374 грн. 26 коп.

Ухвалою від 15.05.2006р. позовна заява залишена без руху на підставі п. 1, 2, 5, 6 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Ухвалою від 30.05.2006р. відкрите провадження в адміністративній справі.

          Ухвалою від 27.06.2006р. здійснена заміна неналежного відповідача –Державної податкової адміністрації у Донецькій області, належним –Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку.

          В період з 12.07.06 по 18.01 07р. ухвалами суду зупинявся розгляд справи за клопотанням відповідача.

          Постановою господарського суду Донецької області від 25.01.2007р. (виготовлена у повному обсязі 29.01.2007р.) по справі № 29/122а (суддя Гаврищук Т.Г.) позовна заява задоволена частково:

          Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку № 0000162342/0 від 07.02.2006р.,та №0000162342/1 від 01.03.2006р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 54738 грн. 50 коп.

Визнане частково недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.01.2006р. № 0000072343/0 в сумі 19887 грн.08 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Присуджено Державному відкритому акціонерному товариству “Автобаза” дочірнього підприємства державної холдингової компанії “Жовтеньвугілля” з Державного бюджету України судовий збір  в розмірі 1грн.11коп.

Загальний строк розгляду справи 8 місяців 10 днів.          

2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд постанови

Відповідач не погодився з прийнятою постановою господарського суду та частково та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від 25.01.2007р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовної заяви Державного відкритого акціонерного товариства “Автобаза” дочірнього підприємства державної холдінгової компанії “Жовтеньвугілля” м. Харцизьк в повному обсязі.

          Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме.

Податкова інспекція не погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовної заяви в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 07.02.2006р. № 0000162342/0 в частині нарахування штрафних санкцій згідно п.п.17.1.3 п.п.17.1 ст.17 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Зазначеним повідомленням –рішенням позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 109477грн., яка відшкодована підприємству на момент перевірки в рахунок зменшення податкових зобов'язань. Штрафні санкції у сумі 54738 грн. 50 коп. нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Вказана норма закону передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковий періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Абзац 2 пункту 8 “Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби”, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р за № 268/5459 (зі змінами та доповненнями) регламентує, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

З огляду на наведене ДПІ у м. Харцизьку вважає, що вона правомірно застосувала штрафні санкції за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Податкова інспекція не погоджується з висновком господарського суду про часткове скасування рішення від 31.01.2006р. № 0000072343/0, та вважає, що суд безпідставно посилається на порушення строків застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 250 Господарського Кодексу України, оскільки штрафні санкції відповідно до названого рішення застосовані до позивача згідно пункту  1  Указу Президента України “Про застосування  штрафних  санкцій  за  порушення  норм  з  регулювання  обігу готівки”.

Згідно пункту 2 статті 238 Господарського Кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Так як штрафні санкції до позивача застосовані згідно норм Указу Президента України, то такі штрафні санкції не можуть вважатися адміністративно-господарськими санкціями відповідно до вимог статті 238 Господарського Кодексу України, тому і строки застосування адміністративно-господарських санкцій згідно статті 250 цього Кодексу в даному випадку враховуватися не повинні.

Позивач заперечення на апеляційну скаргу не надав.

06.04.2007р. від ДВАТ “Автобаза” ДП ДХК “Жовтень вугілля” надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання його представника без пояснення причин.

Згідно ч. 4 ст. 196 неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи викладене, судова колегія відмовляє в задоволені клопотання про відкладення розгляду справи.

3. Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку була проведена планова комплексна документальна перевірка позивача з питання дотримання  вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р., за результатами якої складений акт від 26.01.2006р. № 94-23/3-24318712.

Під час перевірки встановлені порушення вимог:

- п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем занижений податок на додану вартість за вересень 2004р. на суму 10225 грн.; за серпень 2004р. на суму 109477 грн., а саме, в зазначений період позивачем були зменшені податкові зобов'язання на суму дебіторської заборгованості  з минулим строком  позовної давнини: по ш/у “Зуївське” на суму 575760 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ в сумі 95960 грн. 06 коп., ш. Іловайська на суму 81103 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ в сумі 13517 грн. 17 коп., дебіторська заборгованість була списана у травні 2004р.

- ст. 5 Закону України “Про податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів”, а саме, розрахунок суми податку за отримані у власність транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації до податкового органу позивачем не наданий;

- п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 , п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги” від 26.12.2003р. № 2035, щодо не здійснення зупинення застосування податкової соціальної пільги з податкового місяця, в якому платник податку припинив трудові відносини;

- в порушення п.2.1 ст.2, п.3.1,п.3.4 ст.3, п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.9.10 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” не оподатковувалась сума надміру витрачених  коштів, отриманих платниками податку під звіт та несвоєчасно повернутих, і не утримувався штраф в розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів;

- п.2.14 ст.2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72, п.2.10, п.2.11 ст.2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, в частині перевищення залишків готівки у касі на кінець робочого дня, а саме, на підприємстві до 01.01.2005р. був відсутній ліміт залишків готівки, а готівкові кошти у період з 01.07.2004р. по 31.12.2004р. залишались у касі на кінець робочого дня; та  перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.02.2006р. № 0000152342/0, від 07.02.2006р. № 0000162342\0, від 04.02.2006р. № 0000091742/0, від 04.02.2006р. 0000081742/0,  рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.01.2006р. № 0000072343/0 .

 За результатами оскарження позивачем наведених рішень в адміністративному порядку, скарги залишені без задоволення та складені податкові повідомлення –рішення від 01.03.2006р. № 0000152342/1 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 15337 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж в сумі 10225 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 5112 грн. 50 коп.; від 01.03.2006р. № 0000162342/1 про зобов'язання сплатити суму податку на додану вартість в розмірі 109477 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 54738 грн. 50 коп.;  від 01.03.2006р. № 0000091742/1 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в сумі 25582 грн. 20 коп., в тому числі основний платіж в сумі 20468 грн. 50 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 5113 грн. 70 коп.; від 01.03.2006р. № 0000081742/1 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих робітників в сумі 1546 грн. 69 коп., в тому числі основний платіж в сумі 314 грн. 92 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1231 грн. 77 коп.

 Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 07.04.2003р. порушена справа №32/54б про банкрутство Державного відкритого акціонерного товариства “Автобаза” дочірнього підприємства державної холдингової компанії “Жовтеньвугілля” та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою суду від 25.05.2004р. по цій справі введена процедура санації Державного відкритого акціонерного товариства “Автобаза” дочірнього підприємства державної холдингової компанії “Жовтеньвугілля” строком на 12 місяців до 25.05.2005р., який був продовжений ухвалами суду від 03.08.2005р. до 25.11.2005р. та  від 11.01.2006р. до 25.05.2006р.

4.Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при прийнятті ухвали

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею  19  Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Податковим повідомлення-рішенням від 07.02.2006р. № 0000162342/0 згідно підпункту “б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2004р. в розмірі 109477 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54738 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі оскаржується постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовної заяви щодо визнання недійсним зазначеного повідомлення –рішення в частині нарахування фінансових санкцій в сумі 54738 грн. 50 коп.

Як свідчать матеріали справи, штрафні санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Податкова інспекція вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність нарахування штрафних санкцій відповідно до зазначеної норми з огляду на відсутність донарахованої суми податкового зобов'язання.

Судова колегія вважає таке ствердження таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, виходячи з наступного.

 Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що  у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.    

Згідно п.1.2 ст.1 цього Закону податкове  зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Таким чином, за правилами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції нараховуються тільки у разі коли податковий орган донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, а розмір штрафу визначається залежно від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання).

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні перевірки не було встановлено заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2004р. та не було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за цей період.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо того, що застосування до позивача штрафних санкцій згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розмірі 54738 грн. 50 коп.  безпідставне.

Не прийняте до уваги посилання податкового органу на абзац 2 пункту 8 “Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби”, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р за № 268/5459 (зі змінами та доповненнями), як на підставу застосування фінансових санкцій, оскільки відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.  Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачена відповідальність за встановлене податковим органом порушення.

Не приймається до уваги довід податкової інспекції щодо того, що фінансові санкції, визначені рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.01.2006р. № 0000072343/0, застосовані на підставі норм Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” не можуть вважатись адміністративно –господарськими санкціями, і тому строки застосування таких санкцій згідно ст. 250 Господарського кодексу України в цьому випадку не враховуються, виходячи з наступного.

Зазначеним рішенням до позивача згідно ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” застосовані штрафні санкції в розмірі 21374 грн. 26 коп., у тому числі в сумі 19764 грн. 30 коп. за перевищення залишків готівки у касі на кінець робочого дня;   в сумі 1609,9 грн.   за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, та за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.   

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для застосування штрафних санкцій в сумі 19764 грн.30 коп. послужив встановлений під час перевірки факт порушення позивачем  п.2.14 ст.2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті України, затверджений постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72, п.2.10, п.2.11 ст.2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, на підприємстві до 01.01.2005р. був відсутній ліміт залишків готівки, а готівкові кошти у період з 01.07.2004р. по 31.12.2004р. залишались у касі на кінець робочого дня.

Відповідно до п.3 ст.. 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль та нагляд за господарською діяльністю   суб'єктів господарювання у тому числі у сферах фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин ,додержання розрахункової дисципліни.

Державою, у вигляді постанов НБУ, встановлені певні обмеження суб'єктів господарювання щодо зберігання ними у касах підприємства готівкових коштів.

  Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”  від  12.06.1995р. № 436/95 за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах,  встановлена  відповідальність юридичних осіб всіх форм власності  у вигляді штрафу у  двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.  

Тобто, Указом Президента встановлена відповідальність за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності . Відповідно до ст.. 114-6 Конституції Президент України на основі і на виконання Конституції та законів України в межах своєї компетенції видає укази ,які є обов'язковими до виконання. Вище зазначений Указ Президента не визнаний таким ,що суперечить Конституції України і є нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері господарської діяльності.

 Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій ,умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами України.

Статтею 241 Господарського Кодексу  визначено штраф як адміністративно-господарську санкцію Згідно з названою статтею адміністративно господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності

Штраф встановлений Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”  від  12.06.1995р. № 436/95 підпадає під поняття адміністративно-господарського штрафу відповідно до Господарського кодексу.

   Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст.250 цього Кодексу, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня  виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

  Рішенням від 31.01.2006р. № 0000072343/0 до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 19764 грн. 30 коп. за встановлене перевищення залишків готівки у касі на кінець робочого дня у період з 01.07.2004р. по 31.12.2004р.

Тобто, при прийняті оспореного рішення  відповідачем були порушені встановлені ст.250 Господарського кодексу України строки застосування штрафу.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку , що застосування штрафних санкцій в сумі 19764 грн. 30 коп. неправомірне.

Підставою для застосування штрафних санкцій в сумі 1609 грн.96 коп. послужив встановлений актом перевірки факт порушення позивачем  п.2.15 ст.2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72, п.2.10, п.2.11 ст.2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637.

   Згідно до п.2.15 постанови Правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001р., зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України  15 березня 2001р.  за №237/5428, та п.2.11  Положення  про ведення касових

операцій у національній валюті в Україні, затвердженого  постановою Правління Національного банку України 15.12.2004р. № 637, яке набуло чинності 15.02.2005р., видача готівкових коштів під звіт з каси підприємства на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та  заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту (далі - закупівля сільгосппродукції та заготівля вторсировини), дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби - на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. За приписами наведеної норми видача готівкових  коштів  під   звіт   проводиться   з   кас підприємств за умови звітування у встановленому порядку відповідної особи за раніше виданими під звіт сумами.

Під час перевірки встановлено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, у тому числі  Суботкіним В.П.  - штраф в сумі 5 грн. 28 коп., Павлюченко В.І . - штраф в сумі 112 грн. 50 коп., Радіоновим А.С. - штраф в сумі 119 грн. 25 коп., Селивьорстовим В.М. -  штраф в сумі 1372 грн. 93 коп.)

  Наведені порушення  позивачем не оспорюються.

  Указом Президента України  “ Про застосування штрафних санкцій за порушення норм  з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995р. № 436/95 за перевищення  встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів  встановлена відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

   Зазначеним рішенням штрафні санкції в сумі 122 грн. 78 коп. штрафні санкції застосовані податковим органом з порушенням встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строків, а саме, штраф в сумі 5 грн.28 коп. по Суботкіну В.П. (звільнений 30.06.2003р. без повернення коштів в касу), штраф в сумі 117 грн.50 коп. по Селивьорстову В.П. (при отриманні під звіт 500 грн. по видатковому касовому ордеру № 30 від 31.12.2004р.).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що застосування штрафних санкцій в сумі 122  грн. 78 коп. не відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 17  Закону  України  від  "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст.71,184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                    У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Донецької області від 25.01.2007р. (виготовлена у повному обсязі 29.01.2007р.) по справі № 29/122а (суддя Гаврищук Т.Г.) залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку залишити без задоволення.

     Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали.

      Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала виготовлена у повному обсязі 16.04.2007р.

Головуючий:          

Судді:           

                                                                                          Надруковано 5 примірників:

                     2 –сторонам по справі

                    1 - у справу

                     1 - господарському суду  

                                                                                            1- апеля. господ. суду