Постанова

від 17.03.2014 по справі 814/5348/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року Справа № 814/5348/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф., розглянув в порядку письмового провадження справу:

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн", м. Київ

до відповідача : Інспекція з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору : про визнання незаконним та скасування наказу від 12.11.13 р. № РН-09-2013, визнання незаконними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області щодо проведення перевірки та складення Акту перевірки від 12.11.13 р. № 000083, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 29.11.13 р. № 66 прийняту Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" звернулось до суду із позовом про визнання незаконним та скасувати наказ від 12.11.13 р. № РН-09-2013, визнання незаконними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області щодо проведення перевірки та складення Акту перевірки від 12.11.13 р. № 000083, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 29.11.13 р. № 66 винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" вважає, що не вчиняло порушення Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", вся без виключення продукція, що реалізувалась ним відповідає встановленим вимогам і підтверджується відповідними документами (деклараціями про відповідність, сертифікатами відповідності тощо) та Національним знаком відповідності.

Інспекція з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встанови наступне.

12.11.13 р. Інспекція з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області (надалі - відповідач) перевірила один із об'єктів торгівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" (надалі - позивач), що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул.. Шевченка, 1 з питань перевірки характеристик продукції, про що склала відповідний Акт від 12.11.13 р. № 000083 (надалі - Акт перевірки № 000083).

Відповідач вважає, що проведена перевірка виявила порушення позивачем Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", про що склав Протокол від 29.11.13 р. № 51 та прийняв Рішення від 29.11.13 р. № 127 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

За результатами перевірки та складеному Акту відповідач прийняв Постанову від 29.11.13 р. № 66 про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 25500 грн. за порушення пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Відповідач зазначає, що вчиняючи певні дії та приймаючи рішення він керувався нормативно-правовими актами та їх окремими положеннями, що регулюють відносини у сфері ринкового нагляду, а саме:

- Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.10 р. № 2735-VІ (надалі - Закон № 2735-VІ), який встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції;

- Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.07 р. № 877-V (надалі - Закон № 877-V), який регулює компетенцію, напрямки діяльності, заходи реагування державних органів при здійсненні нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

- Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" від 02.12.10 р. № 2736-VІ (надалі - Закон № 2736-VI), який установлює правові та організаційні засади введення в обіг в Україні нехарчової продукції і забезпечення її безпечності.

Відповідно до пункту 1 статті 24 Закону № 2735-VІ позапланова перевірка проводиться за зверненням споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.

Судом з'ясовано, що на початковому етапі відповідач перевіряв:

- наявність на продукції Національного знаку відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності;

- наявність супровідної документації, яка додається до відповідної продукції, етикетки, маркування, інші позначки, якщо це встановлено нормативно-правовими актами та їх відповідність встановленим вимогам;

- наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією.

Відповідач зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не було надано документів, що містять інформацію про проходження продукції та її подальший обіг.

Згідно пункту З статті 24 Закону № 2735-VІ під час проведення характеристик продукції у її розповсюджувачів об'єктом перевірки є документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам та її подальший обіг. Якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надає інспекції зазначених документів він вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг.

Відповідач зазначає, що відповідно до статті 6 Закону Закон № 877-V підставою для здійснення позапланового заходу є звернення фізичної та юридичної осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства і такий позаплановий захід здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Так, на адресу відповідача надійшов лист від 05.11.13 р. № 5090-2-7/6 центрального органу влади про згоду на проведення позапланового заходу по здійсненню державного контролю підприємства позивача (мережа магазинів "Фокстрот" у Миколаївській області) з підстав депутатського звернення Бойко В.Б. Одним із питань в цьому зверненні було вжиття інспекцією заходів щодо припинення порушень споживачів та здійснення перевірки магазину побутової техніки "Фокстрот" (перевірка факту продажу товарів не сертифікованих в Україні).

Виходячи із змісту звернення депутата спеціалісти інспекції перевіряли побутову техніка, яка підпадала під дію технічних регламентів, а також перевіряли наявність супроводжувальної документації на неї та документи, що містять інформацію про походження продукції.

Відповідно до пункту 24 Технічного регламенту від 29.07.09р. № 785 кожна одиниця апаратури повинна супроводжуватися інформацією (декларацією про відповідність) про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адреса імпортера. Інформація зазначена на апаратурі дає можливість ідентифікувати цю апаратуру відповідно до супроводжувальної документації (декларації про відповідність).

Відповідач зазначає, що під час проведення позапланового заходу перевірялись тільки факти зазначені в депутатському зверненні.

Для здійснення позапланового заходу був виданий наказ від 12.11.13 р. № РН-09-2013 на підставі якого оформив направлення на проведення заходу від 12.11.13 р. № 86.

За результатами здійснення позапланового заходу спеціалісти інспекції склали Акт перевірки № 000083, в якому зазначили детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Дослідивши усі надані сторонами докази та документи, суд вважає позовні вимоги доведеними з наступного.

Згідно направлення на перевірку від 12.11.13 р. № 86 підставою для її проведення був лист Державної споживчої інспекції України від 05.11.13 р. № 5090-2-7/6 із посиланням на звернення народного депутата України Бойко В.Б.

Відповідно до національного законодавства підставами для перевірки органом ринкового нагляду може бути лише факт продажу суб'єктом господарювання контрафактної продукції та товарів, що не сертифіковані в Україні. При цьому, перевірка може проводитись лише в межах компетенції органу, який має право проведення перевірок в означеній галузі.

Відповідно до статті 4 Закону № 2735-VІ ЗУ метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обгрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до статті 17 Закон № 2735-VІ посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, зобов'язані об'єктивно та неупереджено здійснювати ринковий нагляд і контроль продукції у межах повноважень, визначених законами України.

Відповідно до статті 11 Закону № 2735-VІ до повноважень органів ринкового нагляду входить проведення перевірок характеристик продукції. Таким чином, у органів ринкового нагляду відсутні повноваження щодо проведення перевірок відносно встановлення факту контрафактності або не сертифікованності товару.

Згідно пункту 1 статті 24 Закону № 2735-VІ органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів.

Планова перевірка проводиться згідні із секторальними планами ринкового нагляду.

Позапланова перевірка проводиться:

- за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію;

- у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що: він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам; продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.

Проте, лист Державної споживчої інспекції України від 05.11.13 р. не містить відомостей про те, що позивач розповсюджував продукцію яка завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати таку шкоду.

Пунктом 2 частини 2 статті 44 Закону Закон № 2735-VІ передбачено відповідальність у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, у вигляді штрафу в розмірі від 500 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі від 8500 грн. до 25500 грн., а в разі допущення аналогічного порушення повторно, протягом трьох років, застосовується штраф у розмірі від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі від 17000 грн. до 51000 грн.

Згідно пункту 1 статті 1 Закону № 2736-VІ введення продукції в обіг є першим наданням продукції на ринок України.

Таким чином, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 44 Закону № 2735-VІ визначено відповідальність, зокрема, за перше надання на ринку України (введення в обіг) продукції, яка не відповідає вимогам технічних регламентів, з нанесенням на таку продукцію національного знака відповідності, що не можна ототожнювати з відсутністю національного знака відповідності на товарі, який відповідає встановленим вимогам, наявності неналежного знаку відповідності чи нанесення знаку відповідності на такий товар з порушенням вимог щодо місця його нанесення.

Відповідно до визначень наведених у статі 1 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" встановлені вимоги - вимоги, встановлені в технічних регламентах, стандартах, кодексах усталеної практики та технічних умовах. Підтвердженням відповідності є видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог. Процедурою оцінки відповідності є будь-яка процедура, яка прямо чи опосередковано використовується для визначення того, чи виконуються встановлені у відповідних технічних регламентах чи стандартах вимоги. Процедури оцінки відповідності включають процедури відбору зразків, випробування, здійснення контролю, оцінку, перевірку, реєстрацію, акредитацію та затвердження, а також їх поєднання.

Отже, відповідність товару підтверджується декларацією відповідності та/або сертифікатом відповідності, які видаються за результатом проведення процедури оцінки відповідності акредитованими випробувальними лабораторіями, що оформлюється протоколами випробувань.

Відповідно до пункту 1 Правил застосування національного знаку відповідності (постанова Кабінету міністрів України № 1599) національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї, а від так національний знак відповідності може бути нанесений лише на ті товари, які пройшли процедуру оцінки відповідності, за результатом якої видано декларацію відповідності та/або ' сертифікат відповідності.

Відповідно до пункту 7 статті 8 Закон № 2735-VІ у разі, якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.

Згідно статті 1 Закону № 2736-VI виробником є фізична чи юридична особа резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа резидент України, яка відновлює продукцію. Уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні є фізична чи юридична особа нерезидент України). Імпортером продукції є фізична чи юридична особа нерезидент України, яка не має свого уповноваженого представника в Україні).

Позивач зазначає, що під час проведення перевірки відповідачу була надана можливість ознайомитись з інформацією про виробника продукції, яка містилась у супровідних документах, на упаковці, у деклараціях відповідності тощо. Вказане свідчить про те, що виробник продукції міг бути ідентифікованим органом ринкового нагляду на підставі наданих документів.

Вищевказане свідчить про те, що відповідач не мав передбачених законом підстав для проведення позапланової перевірки та застосування оскаржених рішень.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області від 12.11.13 р. № РН-09-2013 про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) діяльності суб'єкта господарювання.

Визнати незаконними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області щодо проведення перевірки та складення Акту перевірки від 12.11.13 р. № 000083.

Визнання протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області про накладення штрафних санкцій від 29.11.13 р. № 66.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 58, код ЄДРПОУ 37992800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" (м. Київ, вул. Дорогожицька, 1) судовий збір в сумі 240,88 грн. (двісті сорок гривень 88 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа