Постанова

від 18.06.2014 по справі 814/5348/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 р. Справа № 814/5348/13-а

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П. судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконними дій, визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» звернулося до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області про:

- визнання незаконним та скасування наказу від 12 листопада 2013 року № РН-09-2013;

- визнання незаконними дій щодо проведення перевірки та складення акта перевірки від 12 листопада 2013 року №000083;

- визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 29 листопада 2013 року №66.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відносно нього Інспекцією було безпідставно проведено позапланову виїзну перевірку з питань характеристик продукції, а висновки перевірки про порушення товариством Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» не відповідають дійсності.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на правомірність перевірки та об'єктивність виявлених нею фактів щодо введення позивачем в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року позовні вимоги ТОВ«САВ-ДІСТРИБЬЮШН» задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області від 12 листопада 2013 року № РН-09-2013 про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) діяльності суб'єкта господарювання.

Визнано незаконними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області щодо проведення перевірки та складання акта перевірки від 12 листопада 2013 року №000083.

Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області про накладення штрафних санкцій від 29 листопада 2013 року №66.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

12 листопада 2013 року Інспекція з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області перевірила один із об'єктів торгівлі позивача, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Шевченка, 1 з питань перевірки характеристик продукції, про що склала відповідний акт від 12 листопада 2013 року №000083.

За результатами перевірки та складеному акту відповідач прийняв постанову від 29 листопада 2013 року №66 про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 25 500 грн. за порушення пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

На початковому етапі відповідач перевіряв:

- наявність на продукції Національного знаку відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності;

- наявність супровідної документації, яка додається до відповідної продукції, етикетки, маркування, інші позначки, якщо це встановлено нормативно-правовими актами та їх відповідність встановленим вимогам;

- наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією.

Відповідач зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не було надано документів, що містять інформацію про проходження продукції та її подальший обіг.

На адресу відповідача надійшов лист від 05 листопада 2013 року №5090-2-7/6 центрального органу влади про згоду на проведення позапланового заходу по здійсненню державного контролю підприємства позивача (мережа магазинів «Фокстрот» у Миколаївській області) з підстав депутатського звернення Бойко В.Б. Одним із питань в цьому зверненні було вжиття інспекцією заходів щодо припинення порушень споживачів та здійснення перевірки магазину побутової техніки «Фокстрот» (перевірка факту продажу товарів не сертифікованих в Україні).

Виходячи із змісту звернення депутата спеціалісти інспекції перевіряли побутову техніку, яка підпадала під дію технічних регламентів, а також перевіряли наявність супроводжувальної документації на неї та документи, що містять інформацію про походження продукції.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у органів ринкового нагляду відсутні повноваження щодо проведення перевірок відносно встановлення факту контрафактності або не сертифікованності товару. Також, суд виходив з того, що на підставі поданих позивачем документів виробник продукції міг бути ідентифікованим органом ринкового нагляду. За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що перевірка була проведена незаконно, а її висновки є необґрунтованими, у зв'язку з чим, позовні вимоги належить задовольнити.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» державний ринковий нагляд - це діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам. Встановлені вимоги - це вимоги щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами.

Законом України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 року №2406-111, зокрема, ч.1 ст. 1 даного Закону визначено поняття сертифікату відповідності, як документу, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідав встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Також, вказаною нормою визначено поняття декларації про відповідність, як документально оформленої в установленому порядку заяви виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством, в тому числі і вимогам щодо безпеки продукції.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування).

Частинами 3, 4, 5 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

Відповідно до абзацу «а» п.2 ч.1 ст. 24 цього Закону, органи ринкового нагляду проводять позапланові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.

З матеріалів справ вбачається, що на підставі звернення від 11 жовтня 2013 року №216-к народного депутата України Бойка В.Б. до Генеральної прокуратури України щодо продажу контрафактної та не сертифікованої продукції у торгівельній мережі магазинів побутової техніки «Фокстрот», Генеральна прокуратура України в межах прокурорського реагування направила лист від 21 жовтня 2013 року №07/1/3-16314-13 до Держспоживінспекції України для вжиття нею відповідних заходів. У зв'язку з отриманням цього листа Держспоживінспекція України доручила своїм територіальним органам проведення позапланової перевірки мережі магазинів «Фокстрот» з питань дотримання вимог законодавства у сфері здійснення державного ринкового нагляду та захисту прав споживачів. (а.с.57).

На виконання вказаного доручення Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області була проведена позапланова перевірка позивача, що повністю відповідає передбаченим ст.ст. 23, 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» підставам проведення позапланових перевірок.

Колегія судів вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що органи ринкового нагляду мають повноваження на проведення перевірок щодо характеристик продукції, проте не мають повноважень щодо встановлення факту контрафактності або не сертифікованості продукції, є цілком безпідставними, та такими, що суперечать вказаним нормам ст. 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності».

Таким чином, є помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність у Інспекції законних підстав для проведення перевірки.

Стосовно правомірності постанови про застосування до позивача штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.5, 6, 7 ст. 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», суб'єкти господарювання зобов'язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:

1) будь-який суб'єкт господарювання, який поставив їм відповідну продукцію;

2) будь-який суб'єкт господарювання, якому вони поставили відповідну продукцію (ч.5).

Суб'єкти господарювання зобов'язані зберігати документацію, визначену в частині п'ятій цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено:

1) виробник - протягом десяти років з дня введення ним відповідної продукції в обіг;

2) уповноважений представник, імпортер або розповсюджувач - протягом десяти років з дня одержання ним відповідної продукції (ч.6).

У разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію (ч.7).

Згідно з ч.3 ст. 24 цього Закону, під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених підпунктом «б» пункту 2 частини першої цієї статті, об'єктом перевірки є документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо). Якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому зазначені документи, такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг.

Таким чином, Законом передбачено, що документація, що дає змогу ідентифікувати постачальника продукції, має бути надана органу ринкового нагляду на його вимогу під час перевірки або не пізніше узгодженого з цим органом строку.

Актом перевірки (а.с.11-19) було, зокрема, встановлено, що стосовно певних товарів відсутня інформація про найменування та адресу уповноваженого представника або імпортера. На вимогу перевіряючих не надані прибуткові документи на ці товари. Акт перевірки підписаний посадовою особою позивача без жодного зауваження з приводу того, що виробник або постачальник продукції може бути ідентифікований на підставі будь-яких інших документів позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у Інспекції були всі підстави вважати позивача особою, яка ввела в обіг вказану продукцію та застосувати до нього штрафні санкції.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість оскаржуваної постанови щодо застосування до позивача штрафних санкцій.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ «САВ-ДІСРИБЬЮШН» у задоволенні позовних вимог до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконними дій, визнання протиправною та скасування постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» у задоволенні адміністративного позову до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області про:

- визнання незаконним та скасування наказу від 12 листопада 2013 року № РН-09-2013;

- визнання незаконними дій щодо проведення перевірки та складення акта перевірки від 12 листопада 2013 року №000083;

- визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 29 листопада 2013 року №66.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець