Ухвала

від 27.03.2014 по справі 815/7049/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 р. Справа № 815/7049/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Вишневської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод «Ударний» до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод «Ударний» звернулось до суду з позовом до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в Одеській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001392200 від 23 липня 2013 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий орган не мав законних підстав для висновку про суперечність спірних правочинів вимогам закону. Факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними договорами підтверджується всіма необхідними первинними документами.

Висновок акту перевірки про нікчемність правочинів вчинених позивачем суперечить вимогам закону та базується лише на припущеннях. Акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Відповідач позов не визнав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Виноробний завод «Ударний» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001392200 від 23 липня 2013 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Арцизька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 27.06.2013 року по 04.07.2013 року Арцизькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління міндоходів в Одеській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод «Ударний» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали відносини з платниками податків ТОВ «Грейн Експо» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 517/22-33840296 від 11.07.2013 року, яким встановлено порушення ТОВ «Виноробний завод «Ударний» ч. 1, ч. 5. ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України, у зв'язку з чим укладені угоди між ТОВ «Виноробний завод «Ударний» з контрагентом ТОВ «Грейн Експо» у податковому кредиті у квітні 2013 року на суму ПДВ 91544,44 грн., мають ознаки нікчемності.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001392200 від 23.07.2013 року про визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» із вироблених в Україні товарів на загальну суму 114.943,05 грн.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Виноробний завод «Ударний», 23.02.2012 року укладено договір з ТОВ «Грейн Експо» №2302ГВ, згідно якого продавець ТОВ «Грейн Експо» зобов'язується передати у власність покупця ТОВ «Виноробний завод «Ударний», а покупець прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені договором(а.с.70-71).

Згідно додатку №1 до договору №2302ГВ від 23.02.2012 року продавець продає, а покупець купує наступний товар: соя, українського походження, врожаю 2011 року, насипом. Кількість товару 250,00 МТ(+/- 10%). Ціна товару за 1 тонну складає 4040 грн., в т.ч. ПДВ 20 %. Загальна вартість товару складає 1010000 грн. Продавець зобов'язаний здійснити поставку товару не пізніше 30.04.2012 року на умовах EXW - Херсонський морський торгівельний порт/порт Херсон на квоту ТОВ «Агроінвест СК» (а.с.72).

Згідно додатку від 20.04.2012 року до додатку №1 до договору №2302ГВ від 23.02.2012 року внесено зміни до п. 2. Додатку №1, та виклали його в наступній редакції: кількість товару 200,00 МТ (+/- 10%). Внесено зміни до п. 3 Додатку №1 та виклали його в наступній редакції: ціна товару за 1 тонну складає 4040 грн., в т.ч. 20% ПДВ, за умови поставки до 01.04.2012 року, та 4190 грн., в т.ч. ПДВ 20% за умови поставки після 01.04.2012 року.

Судом встановлено, що між ТОВ «Виноробний завод «Ударний» (комітент) та ТОВ «Агроінвест СК» (Комісіонер) 24.02.2012 року за №2402АВ укладений договір комісії, згідно п. 1.1. якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента вчинити наступні дії:

- здійснювати зовнішньоекономічні операції з продажу на експорт і реалізацію нерезидентам України продукції, що належить комітенту, з його доставкою. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики товару, що поставляється визначаються в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, та є його невід'ємною частиною;

- укладати договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажів документи в інтересах комітента, в т.ч. договори з брокерськими конторами;

- інші дії, пов'язані з зазначеними операціями, необхідні для виконання доручень комітента.

Згідно специфікації №1 від 24.02.2012 року до договору комісії від 24.02.2012 року №2402АВ ТОВ «Виноробний завод «Ударний» передає ТОВ «Агроінвест СК» майно, а саме сою, українського походження, врожаю 2011 року, у кількості 250,00 МТ (+/- 10%), мінімальна ціна реалізації якою становить 3520 грн., термін поставки товару на експорт 30.04.2012 року.

Згідно доповнення №1 до специфікації №1 від 24.02.2012 року ТОВ «Виноробний завод «Ударний» передає ТОВ «Агроінвест СК» майно, а саме сою, українського походження, врожаю 2011 року, у кількості 200,00 МТ (+/- 10%), мінімальна ціна реалізації якою становить 3520 грн., термін поставки товару на експорт 30.04.2012 року.

24.04.2012 року ТОВ «Агроінвест СК» складений звіт комісіонера, згідно з п. 1 якого комісіонер, у відповідності з дорученням комітента, уклав Контракт на продаж товару комітента №0103-S від 01.03.2012 року (а.с. 100-103) з компанією GOLD HARVEST LLP, Великобританія. Згідно з контрактом покупець придбав сою українського походження, врожаю 2011 року в кількості 181,677 тонн за ціною 440 доларів США на загальну суму 79937,88 доларів США.

Як встановлено судом, в ході виконання контракту комітент здійснив передачу товару комісіонеру згідно з актами прийому-передачі товару №1 від 19.03.2012 року в кількості 50,00 МТ, №2 від 23.03.2012 року в кількості 131,677 МТ та додатків до актів від 24.05.2012 року в кількості 181,677 метричних тонн на загальну суму 643808,49 грн., здійснив митне оформлення вантажу, про що свідчить ВМД від 26.04.2012 року №508040000/2012/001254(а.с. 87,91-92,95,97-98, 137).

Оплата товару у валюті на суму 79937,88 доларів США підтверджується листом Акціонерного банку «Південний», від 28.05.2012 року вих. № 0-17-16835БТ, згідно якого АБ «Південний» підтверджує надходження валютної виручки на поточний рахунок ТОВ «Агроінвест СК» за контрактом №0103-S від 01.02.2013 року та суму одержаної гривні від проданої валюти за даним контрактом та договором комісії №2402АВ від 24.02.2012 року (специфікація №1 від 24.02.2012 року) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод «Ударний» на загальну суму 643808,49 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальність здійснення господарської операції право та позивача на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам ТОВ «Грейн Експо» підтверджується наданими первинними документами.

Крім того, в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання правочинів позивачем та ТОВ «Грейн Експо».

З урахуванням вище значеного та вимог ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, положень Податкового кодексу України, якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладеної угоди ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.