Рішення

від 22.04.2014 по справі 911/800/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД Київської області 01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81   Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" квітня 2014 р.                                                    Справа № 911/800/14           Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг», м. Київ до                     товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа якісних товарів»,  Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе про                     стягнення 7196,95 грн. за участю представників: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; Обставини справи: товариство з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» (далі – позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа якісних товарів» (далі – відповідач) про стягнення 9476,72 грн., з яких 8526,50 грн. заборгованості за договором поставки № 265/ПР від 31.01.2012 р., 552,72 грн. пені, 260,20 грн. 3% річних та 137,30 грн. інфляційних втрат. Сума позову відповідно до ст. 55 ГПК України визначена судом, оскільки позивачем в позовній заяві зазначена неправильна сума позову. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 265/ПР від 31.01.2012  р. в частині зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 8526,50 грн. В зв`язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 260,20 грн. 3% річних та 137,30 грн. інфляційних втрат та на підставі п. 6.2. договору нараховано 552,72 грн. пені. 26.03.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його уповноваженого представника. Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2014 р., у зв'язку з суперечливістю обставин,викладених в позовній заяві, було зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо заборгованості відповідача за договором № 265/ПР від 31.01.2012 р. та обґрунтований розрахунок суми позову. 09.04.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача повторно надійшла заява про розгляд справи без участі його уповноваженого представника за наявними в матеріалах справи документами. 22.04.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 7196,95 грн., з яких 6526,50 грн. заборгованості, 423,07 грн. пені, 199,38 грн. 3% річних та 48,00 грн. інфляційних втрат. Таким чином, господарським судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 7196,95 грн., з яких 6526,50 грн. заборгованості, 423,07 грн. пені, 199,38 грн. 3% річних та 48,00 грн. інфляційних втрат. Представник позивача в судові засідання 25.03.2014 р., 08.04.2014 р. та 22.04.2014 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 42302722, № 42411696, № 42414016 та заявами позивача. Представник відповідача в судові засідання 25.03.2014 р., 08.04.2014 р. та 22.04.2014 р. не з'явився, хоча про час та місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 42303028. Відповідач відзив на позов суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ: 31.01.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані-Трейдінг»  (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа якісних товарів» (покупець) було укладено договір поставки № 265/ПР (договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, сума та ціна товару вказується сторонами у видаткових накладних та в специфікаціях до договору. В матеріалах справи наявні підписані сторонами специфікації до договору № 265/ПР від 31.01.2012 р. (Додатки 1, 2), в яких сторони зазначили найменування, асортимент, кількість, одиницю виміру та ціну товару.   Пунктом 1.3. договору встановлено, що термін дії договору наступає з моменту його підписання та діє до 31.01.2013 р. Згідно з пп. 2.1.2. п. 2.1. договору постачальник зобов'язаний надавати на кожну партію товару пакет документів, оформлених відповідно до вимог діючого законодавства: товарно-транспортна накладна, податкова накладна, видаткова накладна, документи, що підтверджують якість товару, інші документи згідно законодавства України. Відповідно до пп. 2.2.1., 2.2.4. п. 2.2. договору покупець приймає на себе зобов'язання прийняти товар у відповідності з накладними, а також сертифікати та інші документи до товару, та оплатити товар згідно з п. 3.3. договору. Ціни на товар, що поставляється, встановлюються у національній валюті України (гривнях) і вказуються у видаткових накладних або у специфікаціях. Загальна вартість договору складається із ціни поставок за договором (п.п. 3.1., 3.2. договору). Пунктом 3.3. договору встановлено, що покупець зобов'язується оплатити постачальнику повну вартість отриманого товару (конкретної партії товару) протягом 30 календарних днів з дати отримання товару (конкретної партії товару). Датою отримання товару (його конкретної партії) вважається дата виписки товарної накладної на цей товар (партію товару). У випадку прострочення покупцем платежу за раніше отриманий їм від постачальника товар (партію товару), оплата за даним договором, що надходить від покупця, незалежно від зазначеного в платіжних документах призначення платежу, вважається оплатою за раніше отриманий покупцем товар (партію товару). Відповідно до п. 3.4. договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом банківського переводу на поточний рахунок постачальника у межах строку, зазначеного у п. 3.3. договору. Згідно з п. 4.2. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що засвідчується видатковою накладною, підписаною вповноваженими представниками сторін. На виконання умов договору позивач за період з 18.12.2012 р. по 24.12.2012 р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 6526,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № ТТ-0003696 від 18.12.2012 р. на суму 616,50 грн., № ТТ-0003748 від 21.12.2012 р. на суму 2364,00 грн. та № ТТ-0003768 від 24.12.2012 р. на суму 3546,00 грн. Як зазначає позивач в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, в зв'язку з чим станом на 17.02.2014 р. за ним утворилась заборгованість у сумі 5781,02 грн. При цьому, в заяві про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 6526,50 грн. заборгованості за договором поставки № 265/ПР від 31.01.2012 р., тобто повну вартість товару, отриманого за трьома накладними. Частиною 2 статті 54 ГПК України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та зазначення доказів, що підтверджують позов. Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Згідно з статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Частиною 1 статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. З наявної в матеріалах справи банківської виписки з рахунку позивача від 28.10.2013 р. вбачається, що 28.10.2013 р. відповідачем було сплачено позивачу 1000,00 грн. з призначенням платежу: «за горильчані вироби зг. дог. 265/пр. від 31.01.2012 р.». Твердження позивача про те, що частина сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 1000,00 грн., а саме 254,52 грн., була зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за іншою накладною, не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем інших поставок товару за договором № 265/ПР від 31.01.2012 р., крім тих, заборгованість за якими є предметом розгляду у даній справі. В матеріалах справи також відсутні докази існування між сторонами інших господарських відносин, ніж ті, що виникли на підставі договору поставки № 265/ПР від 31.01.2012 р., та звернення відповідача до позивача із заявою про зарахування частини сплачених ним коштів у сумі 1000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за іншим договором.   При цьому, позивач в порушення вимог ухвали суду від 08.04.2014 р. не надав суду письмових пояснень щодо заборгованості відповідача за договором № 265/ПР від 31.01.2012 р. та в жодне судове засідання не з'явився, хоча його явка визнавалась обов'язковою. Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи документів господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем здійснено часткову оплату отриманого від позивача в період з 18.12.2012 р. по 24.12.2012 р. за договором № 265/ПР від 31.01.2012 р. товару на суму 1000,00 грн., в зв'язку з чим станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 5526,50 грн. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння  відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо  інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 5526,50 грн. за товар, отриманий на підставі договору поставки № 265/ПР від 31.01.2012 р., на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 6526,50 грн. підлягає задоволенню частково у сумі 5526,50 грн.   Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 423,07 грн. пені, нарахованої за загальний період з 17.08.2013 р. по 17.02.2014 р. Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до п. 6.2. договору у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів відповідно з п. 3.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ. Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 423,07 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо за загальний період з 17.08.2013 р. по 17.02.2014 р. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно з п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Як вже зазначалось, відповідно до п. 3.3. договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику повну вартість отриманого товару (конкретної партії товару) протягом 30 календарних днів з дати отримання товару (конкретної партії товару), тобто відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманого за видатковою накладною № ТТ-0003696 від 18.12.2012 р. товару з 18.01.2013 р., за видатковою накладною № ТТ-0003748 від 21.12.2012 р. – з 22.01.2013 р. (останнім днем строку оплати є 21.01.2013 р., оскільки 20.01.2013 р. – вихідний день), а за видатковою накладною № ТТ-0003768 від 24.12.2012 р. з 24.01.2013 р. Отже, нарахування пені на заборгованість за видатковою накладною № ТТ-0003696 від 18.12.2012 р. припинилося 18.07.2013 р., за видатковою накладною № ТТ-0003748 від 21.12.2012 р. – 22.07.2013 р., а за видатковою накладною № ТТ-0003768 від 24.12.2012 р. – 24.07.2013 р.    Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок пені здійснений за загальний період з 17.08.2013 р. по 17.02.2014 р., тобто з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, позовна вимога про стягнення з відповідача 423,07 грн. пені не підлягає задоволенню. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 199,38 грн. 3% річних. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 199,38 грн., які нараховані на заборгованість за видатковою накладною № ТТ-0003696 від 18.12.2012 р. у сумі 616,50 грн. за 376 днів прострочення, на заборгованість за видатковою накладною № ТТ-0003748 від 21.12.2012 р. у сумі 2364,00 грн. за 373 дні прострочення та на заборгованість за видатковою накладною № ТТ-0003768 від 24.12.2012 р. за 370 днів прострочення. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. В п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. Позивачем в порушення вимог ухвали суду від 08.04.2014 р. не надано суду обґрунтованого розрахунку суми позову, в тому числі розрахунку суми 3% річних із зазначенням дат початку та закінчення періодів нарахування, а лише вказано кількість днів прострочення, на які ним нараховано 3% річних, в зв'язку з чим господарський суд не має можливості з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму 3% річних, та перевірити правильність наданого розрахунку. Відповідно до п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. В п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України зазначено, що якщо позивач без поважних причин не подав витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає позов без розгляду. Таким чином, враховуючи те, що предмет позову (стосовно розрахунку – межі позовних вимог) визначає позивач, а суд не має права виходити за межі позовних вимог, та враховуючи, що в розрахунку не міститься дат початку та кінця періоду нарахувань, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості самостійно встановити період нарахування 3% річних та здійснити відповідний розрахунок, то суд дійшов висновку про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 199,38 грн.  на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Позивач також просить суд стягнути з відповідача 48,00 грн. інфляційних втрат. В пункті 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 48,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період січень 2013 р. – січень 2014 р. на заборгованість за видатковою накладною № ТТ-0003696 від 18.12.2012 р. у сумі 616,50 грн. та за період січень 2013 р. – січень 2014 р. на заборгованість за видатковою накладною № ТТ-0003748 від 21.12.2012 р. у сумі 2364,00 грн.   Проте, наданий позивачем розрахунок є невірним, оскільки позивачем неправильно визначено періоди нарахування інфляційних втрат та не враховано здійснену відповідачем часткову проплату у сумі 1000,00 грн. та місяці, в яких індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Як встановлено господарським судом, 28.10.2013 р. відповідачем здійснено часткову оплату отриманого від позивача в період з 18.12.2012 р. по 24.12.2012 р. за договором № 265/ПР від 31.01.2012 р. товару на суму 1000,00 грн., тобто відповідачем повністю погашено заборгованість за видатковою накладною № ТТ-0003696 від 18.12.2012 р. на суму 616,50 грн., в зв'язку з чим останнім місяцем нарахування інфляційних втрат на вказану заборгованість є жовтень 2013 р., та частково погашено заборгованість за видатковою накладною № ТТ-0003748 від 21.12.2012 р. на суму 383,50 грн.      Згідно з вірним розрахунком, здійсненим судом за період лютий-жовтень 2013 р. на заборгованість за видатковою накладною № ТТ-0003696 від 18.12.2012 р. у сумі 616,50 грн. та за період лютий 2013 р. – січень 2014 р. на заборгованість за видатковою накладною № ТТ-0003748 від 21.12.2012 р. у сумі 2364,00 грн. з урахуванням часткової проплати, сума інфляційних втрат становить 9,35 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково.  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа якісних товарів» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, 3, код 38010523) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» (04655, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, код 34613940) 5526,50 грн. (п'ять тисяч п'ятсот двадцять шість грн. 50 коп.) заборгованості, 9,35 грн. (дев'ять грн. 35 коп.) інфляційних втрат та 1405,32 грн. (одну тисячу чотириста п'ять грн. 32 коп.) судового збору. 2. Позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа якісних товарів» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» 3% річних у сумі 199,38 грн. залишити без розгляду. 3. В іншій частині позову відмовити.     Видати наказ після набрання рішенням законної сили.   Суддя                                                                                                               Рябцева О.О.           Рішення підписано 28.04.2014 р.