Рішення

від 22.04.2014 по справі 913/654/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

22 квітня 2014 року Справа № 913/654/14

Провадження №17н/913/654/14

За позовом Міського підприємства "Сватівський міський ринок", м. Сватове Луганської області

до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ

про визнання рішення частково недійсним

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Дроговоз В.А., посвідчення адвоката № 130 від 20.08.2012, довіреність № 28 від 14.04.2014;

від відповідача: Куровська І.В., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області 24.07.2000, довіреність № 7 від 10.01.2014.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсними пунктів 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2013 №01-24/276 у справі №255 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач вважає, що пункти 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії відповідача від 30.12.2013 № 01-24/276 у справі № 255 є незаконними та необґрунтованими, оскільки при їх прийнятті неповно з'ясовано та не доведено обставини обставини, які мають значення для справи; викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи; неправильно застосовано норми права, зокрема, частина четверта статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частина перша статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 13, пункт 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи".

Представник відповідача 24.03.2014 надав суду заперечення на позовну заяву №05-24/697 від 20.03.2014, в якому зазначив, що вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як наведено у рішенні адміністративної колегії відповідача від 30.12.2013 №01- 24/276 по справі № 255 (далі - Рішення), свою господарську діяльність позивач будує на підставі укладених договорів (три основних виду договорів).

Одними видами договорів передбачено, що плата за в'їзд на територію ринку до 7-30 не стягується, а іншими видами договорів, що плата за в'їзд транспортним засобом до торгівельного місця до 7-30 годин стягується у розмірі згідно затвердженого тарифу.

Тобто, до одних видів договорів позивачем були застосовані норми частини 4 статті 179 ГК України та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №278 (втрата чинності якої є спірним питанням, не підтвердженим офіційно, та виноситься на розсуд суду), а до інших ні.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

30.12.2013 адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відповідач, JIOTB АМК України) у справі № 255 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції було прийнято рішення № 01-24/276 (надалі - рішення адміністративної колегії Відповідача від 30.12.2013 № 01-24/276 у справі № 255, оскаржуване рішення), пунктом 1 якого визнано, що Міське підприємство «Сватівський міський ринок» (далі - Позивач, МП «Сватівський міський ринок») у період 2013 року в територіальних межах м. Сватове займало монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами з часткою 75 %.

Пунктом 2 вказаного рішення визнано дії Позивача із стягнення плати за в'їзд на територію ринку з підприємців, які на цьому ринку працюють, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікуються за пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що призвели до ущемлення споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 3 зазначеного рішення, за вчинення порушення, вказаного у п. 2, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на Позивача накладено штраф у розмірі 68,00 (шістдесят вісім) тис. грн.

Пунктом 4 вказаного рішення зобов'язано Позивача припинити порушення, вказане у п. 2, шляхом припинення стягнення плати за в'їзд на територію ринку із підприємців, які на цьому ринку працюють.

Рішенням адміністративної колегії Відповідача від 30.12.2013 № 01-24/276 у справі № 255 встановлено, що позивачем розроблені та укладаються три основні види договорів: договір надання та бронювання торгівельного місця на території Позивача (1 вид договорів), договір оренди торгівельного місця та розміщення торгівельного модуля на території Позивача (2 вид договорів) та договір оренди торгівельного модуля на території Позивача (3 вид договорів).

У ході проведеного Відповідачем у травні - червні 2013 року дослідження діяльності позивача було встановлено, що в договорах оренди торгівельного місця та розміщення торгівельного модуля на території Позивача (2 вид договорів), укладених адміністрацією ринку з підприємцями, які здійснюють діяльність на території ринку, у розділі «Права та обов'язки орендаря» визначено, що орендар має право: заїжджати транспортним засобом до модуля до 7:30 години ранку та після закінчення торгівлі без додаткової плати за в'їзд на територію ринку, зокрема, договори з ПП ОСОБА_3 від 30.03.2013 № 189, з ПП ОСОБА_4 від 25.09.2012 № 673.

У договорах надання та бронювання торгівельного місця та договорах оренди торгівельного модуля на території Позивача, укладених Позивачем з суб'єктами господарювання, які на ньому працюють, в Розділі «Права та обов'язки Орендаря» визначено: «Орендар має право заїжджати транспортним засобам до торгівельного місця до 7:30 години з оплатою за в'їзд згідно тарифу та після закінчення торгівлі без додаткової плати за в'їзд на територію ринку». Наприклад це договори з ПП ОСОБА_5 від 23.12.2012 № 32, з ПП ОСОБА_6 від 25.12.2012 № 57.

Розрахунок витрат обслуговування в'їзду на територію ринку та витрат, пов'язаних з утриманням проїжджої частини ринку, затверджений директором Позивача від 01.04.2011 та узгоджений з міським головою 04.04.2011. Відповідно до цього розрахунку вартість проїзду 1 легкового автомобіля на територію ринка складає 5,0 грн. з ПДВ, вартість проїзду 1 легкового автомобіля з причепом або мікроавтобусу типу «ГАЗель» складає 7,0 грн. з ПДВ.

У рішенні також вказано, що примірним договором оренди торгівельного місця, рекомендованим Постановою Кабінету Міністрів України № 278, у розділі «Права та обов'язки Орендодавця» пунктом 6 визначено: Орендодавець зобов'язаний пропускати транспортний засіб орендаря до об'єкта оренди під час і після закінчення торгівлі без додаткової плати за в'їзд на територію ринку. Не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися об'єктом оренди згідно з умовами договору. У розділі «Права та обов'язки орендаря» пунктом 7 визначено: Орендар має право заїжджати транспортним засобом до об'єкта оренди під час і після закінчення торгівлі без додаткової плати за в'їзд на територію ринку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неправильно витлумачив частину четверту статті 179 ГК України, звузивши об'єм її дії; не застосував частину першу статті 204 ЦК України, яка підлягала застосуванню; застосував Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 278 «Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду трогових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи», яка не підлягала застосуванню.

Так, позивач вказує, що при укладенні договорів надання та бронювання торгівельного місця на території позивача, договорів оренди торгівельного місця та розміщення торгівельного модуля на території позивача та договорів оренди торгівельного модуля на території позивача сторони могли (не зобов'язані) визначати зміст договору на основі Примірного договору оренди торгівельного місця, рекомендованого Кабінетом Міністрів України у пункті 2 Постанови від 05.03.2009 № 278. При цьому сторони мали право за взаємною згодою змінювати окремі умови, в тому числі змінювати і умови, визначені пунктами 6 та 7 цього Примірного договору, та встановлювати, що Орендар має право заїжджати транспортним засобам до об'єкта оренди (торгівельного місця) з оплатою за в'їзд згідно тарифу, тобто з додатковою платою за в'їзд на територію ринку.

Позивач зазначає, що виходячи з презумпції правомірності правочину, встановленої частиною першої статті 204 ЦК України, вищевказані договори є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними.

Окрім цього, після одержання листа відповідача від 04.06.2013 № 05-31/1527 з обов'язковими для виконання рекомендаціями Адміністративної колегії відповідача, позивач уклав з підприємцями додаткові угоди до всіх відповідних договорів, якими вніс до цих договорів зміни щодо в'їзду транспортним засобом до торгівельного місця без додаткової плати за в'їзд на територію ринку. Отже, у період вересня-грудня 2013 року, який вказано в оскаржуваному рішенні відповідача, договорів з умовою оплати за в'їзд не існувало.

Позивач стверджує, що протягом вересня - грудня 2013 року плату за в'їзд на територію Позивача згідно встановленого тарифу ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 сплачували тільки в тому разі, якщо в'їжджали на цю територію для здійснення торгівлі з власного автотранспорту на вільному торгівельному місці відповідно до своїх заяв від 01.07.2013. Якщо ж у цей період вони в'їжджали на вказану територію до своїх об'єктів оренди - торгівельного місця за договором надання та бронювання торгівельного місця НОМЕР_2 від 23.12.2012 та торгівельного модуля НОМЕР_3 за договором оренди торгівельного модуля на території ринку № 24 від 01.12.2011 і при цьому вказували про свій статус як орендарів за цими договорами, то Позивач плату за в'їзд з них не стягував. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано пояснення ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 від 04.04.2014 щодо стягнення плати за в'їзд.

Відповідач законність прийнятого рішення від 30.12.2013 №01-24/276 у справі №255 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції мотивує наступним.

Позивач при здійсненні основного виду діяльності керується рішеннями Сватівської міської ради та наказами керівника. Так, наказом керівника МП "Сватівський міський ринок" від 08.06.2013 №57-п закріплено внесення змін до договорів в частині можливості заїжджати транспортним засобом до торгівельного місця без додаткової плати за в'їзд на територію ринку.

За твердженням позивача, ним були укладені додаткові угоди до всіх відповідних договорів. Але проти цього твердження позивача свідчать пояснення підприємців, які працюють на Сватівському ринку, а саме фізичних осіб - підприємців ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про відсутність додаткових угод до відповідних договорів. Як зазначає відповідач, вказані підприємці надали пояснення в якості свідків, тобто були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, згідно ст. 384 Кримінального кодексу України.

Оскільки, фіскальні чеки, які видаються за оплату за в'їзд не є іменними, відповідачем були використані у якості доказів пояснення підприємців, які працюють на Сватівському ринку за основними договорами, про стягнення з них плати за в'їзд. Це фізичні особи - підприємці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Ними були надані фіскальні чеки за в'їзд в якості доказів. Вказані підприємці також були попереджені про кримінальну відповідальність про надання завідомо неправдивих відомостей. Тобто, у відповідача немає жодних підстав ставити під сумнів показання вищевказаних підприємців.

Твердження позивача, що ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 здійснюють торгівлю не тільки за укладеними договорами, а і на вільному торгівельному місці з власного автотранспорту, не спростовують висновки відповідача стосовно стягнення з цих підприємців плати за в'їзд, незважаючи на укладені ними договори оренди торгівельних місць, згідно додаткових угод до яких вони мають право безкоштовно в'їжджати на територію Сватівського ринку. Для торгівлі на вільному торгівельному місці з власного автотранспорту договори між підприємцями та позивачем не укладалися, у наявності лише заяви підприємців, які підтверджують лише факт надання ним можливості здійснити таку торгівлю.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) передбачено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно частини 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Оскаржуване рішення відповідача базується на тому, що пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренди торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи» від 05.03.2009 № 278, затверджено примірний договір оренди торговельного місця та рекомендовано суб'єктам господарювання, які налають в оренду торговельні місця на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, укладати відповідні договори з орендарями.

Відповідно до пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, шли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Примірним договором оренди торгівельного місця, рекомендованого Постановою Кабінету Міністрів України № 278, у розділі «Права та обов'язки Орендодавця» пунктом 6 визначено: Орендодавець зобов'язаний пропускати транспортний засіб орендаря до об'єкта оренди під час і після закінчення торгівлі без додаткової плати за в'їзд на територію ринку. Не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися об'єктом оренди згідно з умовами договору. У розділі «Права та обов'язки орендар»» пунктом 7 визначено: Орендар має право заїжджати транспортним засобом до об'єкта оренди під час і після закінчення торгівлі без додаткової плати за в'їзд на територію ринку.

Таким чином, відповідач зробив висновок, що умови договорів, укладених МП «Сватівський міський ринок» (Орендодавцем) із підприємцями (Орендарями), щодо встановлення вимог оплати останніми в'їзду на територію ринку (в одних випадках - після 7:30, а в інших і до 7:30) суперечить вимогам, викладеним у Примірному договорі оренди торгівельного місця, рекомендованому Постановою Кабінету Міністрів України № 278 та встановлюють додаткову непередбачену плату, що в свою чергу створює перешкоди орендарям в користуванні торгівельним місцем.

Відповідач також зазначив, що всупереч рекомендаціям, встановленим Постановою Кабінету Міністрів України № 278, якою затверджено Примірний договір оренди торгівельного місця, стосовно права підприємців заїжджати транспортним засобом до об'єкта оренди під час і після закінчення торгівлі без додаткової плати за в'їзд на територію ринку, а також всупереч власному наказу від 08.06.2013 57-п, яким було встановлено внести зміни до договорів з підприємцями стосовно їх права заїжджати транспортним засобом до торгівельного місця без додаткової плати за в'їзд на територію ринку, МП «Сватівський міський ринок» на протязі вересня - грудня 2013 року продовжувало стягувати плату за в'їзд на територію ринку з підприємців, які на цьому ринку працюють.

Отже, відповідач зробив висновок, що, матеріалами його справи доведено, що дії міського підприємства «Сватівський міський ринок» із стягнення плати за в'їзд на територію ринку з підприємців, які на ньому ринку працюють, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікуються пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що призвели до ущемлення споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2010 у справі № 2а-4429/09/2670 визнано незаконною та скасовано Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 278 «Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду трогових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 у справі № 2а-4429/09/2670 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишено без задоволення, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2010 - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2012 у справі № К/9991/40323/11 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 у справі № 2а-4429/09/2670 залишено без змін.

Таким чином, Постанова № 278, на порушення якої посилається в Рішенні відповідач, і порушення якої стало підставою накладення штрафу на позивача, є скасованою ще 23.06.2011, та не може застосовуватись до будь-яких правовідносин, зокрема, спірних.

Крім того, відповідач в якості підтвердження стягування плати за в'їзд з підприємців, працюючих на ринку, зазначив про інформацію, надану Сватівськнм районним відділом ГУМВС України у Луганській області листом від 16.12.2013 №64/16276, у рамках кримінального провадження № 12013030550001115. Зокрема, проте, що під час провадження досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні в ході допиту в якості свідків ФОП ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які здійснюють свою підприємницьку діяльність на території позивача, останніми були надані договори оренди торгівельного модуля на території Позивача № 139 від 09.02.2013, № 143 від 10.02.2013, № 140 від 09.02.2013, № 130 від 05.02.2013, в яких в розділі «Права та обов'язки Орендаря» визначено, що Орендар має право заїжджати транспортним засобом до орендованого модуля до 7:30 ранку з оплатою за в'їзд згідно тарифу та після закінчення торгівлі без додаткової плати за в'їзд на територію ринку». Додаткові угоди до вказаних договорів щодо зміни прав та обов'язків Орендаря укладено не було.

Однак, позивачем до матеріалів справи були надані копії додаткових угод до відповідних договорів оренди торгівельного модуля на території позивача № 139 від 09.02.2013, № 143 від 10.02.2013, № 140 від 09.02.2013, № 130 від 05.02.2013, отже вказане твердження спростовано фактичними обставинами справи.

В оскаржуваному рішенні відповідач також вказав, що в якості свідків на підтвердження факту порушення конкурентного законодавства, були допитані ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які пояснили, що сплачують послугу за в'їзд на території позивача. Так, ФОП ОСОБА_7 пояснив, що, він здійснює підприємницьку діяльність на території Позивача, про що свідчить договір надання та бронювання торгівельного міста від 23.12.2012 № 36 . На протязі із 2010 року до наступного часу ФОП ОСОБА_7 сплачує за в'їзд на територію ринку адміністрації ринку суму у розмірі 5 грн., про що свідчать надані ним фіскальні чеки від 12.12.2013, 13.12.2013 та 14.12.2013.

В Рішенні відповідача зазначено, що ФОП ОСОБА_8 здійснює підприємницьку діяльність на території позивача (роздрібна торгівля продуктами харчування у модулі НОМЕР_3), про що укладено відповідний договір оренди. На початку робочого дня її чоловік кожного ранку заїжджає на територію Позивача на мікроавтобусі та сплачує контролеру плату за в'їзд у розмірі 7 грн., про що свідчать надані фіскальні чеки від 10.12.2013, 12.12.2013 та 14.12.2013.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача на територію ринку в'їжджають не тільки підприємці (Орендарі), з якими укладені вищевказані договори, а й інші особи, які здійснюють свою діяльність в ТОВ «Сватівський ринок», в торгово-ринковому комплексі «Новий Вік» та в суміжних магазинах, доступ до яких можливий тільки через територію Позивача.

Окрім цього, підприємці (Орендарі), з якими укладені вищевказані договори, можуть в'їжджати на територію Позивача не тільки до об'єктів оренди (торгівельних місць) за укладеними договорами.

Так, ФОП ОСОБА_8 здійснює торгівлю не тільки в орендованому модулі НОМЕР_3, а і з власного автотранспорту на іншому вільному торгівельному місці, про що свідчить її заява від 01.07.2013. ФОП ОСОБА_7 також здійснює торгівлю не тільки на торгівельному місці за договором надання та бронювання торгівельного міста від 23.12.2012 № 36 , а і з власного автотранспорту на іншому вільному торгівельному місці, про що свідчить його заява від 01.07.2013.

Наведене вбачається с пояснень вказаних підприємців, які надані до матеріалів справи. В них, зокрема, зазначено, що на протязі вересня грудня 2013 року плату за в'їзд на територію ринку вони сплачували тільки тоді, коли в'їжджали на територію тільки для здійснення торгівлі з власного автотранспорту на вільному торгівельному місці відповідно до власної заяви від 01.07.2013.

Проте, вказане не проаналізовано в оскаржуваному рішенні та безпідставно не взято до уваги відповідачем.

Згідно статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, враховуючи неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсним.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Господарським кодексом України в статті 20 також визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом.

З огляду на вказане, вимоги щодо визнання недійсним пунктів 2, 3, 4 Рішення підлягають задоволенню позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсними пункти 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2013 №01-24/276 у справі №255 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

3. Стягнути з Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України , м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 9, ідентифікаційний код 21792479, на користь Міського підприємства "Сватівський міський ринок" , Луганська область, м. Сватове, пл. Привокзальна, ідентифікаційний код 32023233, витрати зі сплати судового збору у сумі 1218,00 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 28.04.2014.

Суддя О.С. Фонова