Ухвала

від 24.04.2014 по справі 825/4283/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4283/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року у справі за позовом Городянського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 20.05.2011 по 31.07.2013 перебував у Городнянському РЦЗ як безробітний та отримував допомогу по безробіттю, що підтверджується витягом з наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_2, наявним в матеріалах справи та персональною карткою №255300611051300003).

Встановлено, що позивач з 05.03.2010 по 10.05.2011 перебував у Чернігівському РЦЗ як безробітний та отримував допомогу по безробіттю, що підтверджується персональною карткою №257000610022600002.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Городнянського РЦЗ 16.09.2013 проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення.

За результатами розслідування був складений акт №16-09-01, яким встановлено, що ОСОБА_2 перед реєстрацією в Городнянському РЦЗ був зареєстрований в Чернігівському РЦЗ і отримав там допомогу по безробіттю, однак про факт перебування на обліку в іншому центрі зайнятості не повідомив, чим порушив вимоги частини 2 статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

16.09.2013 директором Городнянського РЦЗ прийнято наказ №77 "Про повернення коштів гр. ОСОБА_2 та претензією від 17.09.2013 № 919 запропоновано ОСОБА_2 добровільно повернути незаконно отримані кошти.

Відповідно до статті 2 Закону України від 01.03.1991 року №803-XII "Про зайнятість населення" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №803-XII), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Частинами 1 та 4 статті 22 Закону України від 02.03.2000 №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1533-III), право на допомогу по безробіттю мають застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, залежно від страхового стажу. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Відповідно до статті 34 Закону №1533-III, фонд має право стягувати, відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно до статті 36 Закону №1533-III (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктами 1 та 2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219 (далі - Порядок №219) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час. Під час проведення реєстрації кожна особа за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), у якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові; зареєстроване місце проживання; число, місяць та рік народження, ідентифікаційний номер), останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або підстава припинення іншого виду діяльності, що підтверджено документально, і засвідчує особистим підписом достовірність внесених до картки даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки та пам'ятки затверджує Мінпраці.

Пунктами 11 та 12 Порядку №219, передбачено, що за відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості. Для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Відповідно до абзацу 17 підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають робот, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198 територіальний орган припиняє реєстрацію, зокрема, з дня подання безробітним заяви про припинення реєстрації.

Пунктом 6.4. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136 (далі - Порядок №307), передбачено, що для визначення розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю центр зайнятості користується відомостями персоніфікованого обліку застрахованих осіб, що накопичуються в органах Пенсійного фонду України.

Згідно пункту 6.14 Порядку №307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в період з 05.03.2010 по 10.05.2011 перебував на обліку в Чернігівському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, про що не повідомив центр зайнятості, всупереч статті 36 Закону №1533-III, що свідчить про незаконне отримання останнім допомоги по безробіттю в Городнянському районному центрі зайнятості.

Згідно з відомостями виплат за видами забезпечення за період з травня 2011 року по травень 2012 року та довідки Городнянського районного центру зайнятості від 07.10.2013, загальний розмір незаконно отриманої відповідачем допомоги по безробіттю становить 6297,42 грн.

Відповідно до статті 39 Закону №1533-III, спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини. Натомість, наказ Городнянського РЦЗ від 16.09.2013 №77 "Про повернення коштів гр. ОСОБА_2 " є чинним.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума 6297,42 грн., отримана відповідачем незаконно, оскільки позивач перед реєстрацією в Городнянському РЦЗ був зареєстрований в Чернігівському РЦЗ і отримав там допомогу по безробіттю.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Повний текст ухвали виготовлений 25.04.2014 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.