Ухвала

від 13.11.2014 по справі 825/4283/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/26280/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року

у справі № 825/4283/13-а

за позовом Городнянського районного центру зайнятості

до ОСОБА_4

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року Городнянський районний центр зайнятості звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі № 825/4283/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у зазначеній справі, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищевказані рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач подав до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошував на відповідність судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 20 травня 2011 року по 31 липня 2013 року перебував на обліку в Городнянському РЦЗ як безробітний та отримував допомогу по безробіттю.

ОСОБА_4 з 05 березня 2010 року по 10 травня 2011 року перебував на обліку в Чернігівському РЦЗ як безробітний та отримував допомогу по безробіттю.

Посадовими особами Городнянського РЦЗ 16 вересня 2013 року проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення. За результатами розслідування був складений акт № 16-09-01, яким встановлено, що ОСОБА_4 перед реєстрацією в Городнянському РЦЗ був зареєстрований в Чернігівському РЦЗ і отримав там допомогу по безробіттю, однак про факт перебування на обліку в іншому центрі зайнятості не повідомив, чим порушив вимоги частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Директором Городнянського РЦЗ 16 вересня 2013 року прийнято наказ № 77 "Про повернення коштів гр. ОСОБА_4 та претензією від 17 вересня 2013 року № 919 запропоновано відповідачу добровільно повернути незаконно отримані кошти.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 22 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), право на допомогу по безробіттю мають застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, залежно від страхового стажу. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Згідно статті 36 Закону України № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до статті 34 Закону України № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", фонд має право стягувати, відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Пунктами 1 та 2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час. Під час проведення реєстрації кожна особа за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості, у якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові; зареєстроване місце проживання; число, місяць та рік народження, ідентифікаційний номер), останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений частиною 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" , підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або підстава припинення іншого виду діяльності, що підтверджено документально, і засвідчує особистим підписом достовірність внесених до картки даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки та пам'ятки затверджує Міністерство праці та соціальної політики України.

Згідно з пунктами 11 та 12 Порядку № 219, передбачено, що за відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості. Для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" , і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Відповідно до абзацу 17 підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 територіальний орган припиняє реєстрацію, зокрема, з дня подання безробітним заяви про припинення реєстрації.

Згідно пунктом 6.4. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, передбачено, що для визначення розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю центр зайнятості користується відомостями персоніфікованого обліку застрахованих осіб, що накопичуються в органах Пенсійного фонду України.

Пунктом 6.14 Порядку № 307 встановлено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в період з 05 березня 2010 року по 10 травня 2011 року перебував на обліку в Чернігівському РЦЗ та отримував допомогу по безробіттю, про що не повідомив Городнянський РЦЗ.

Протилежного доводами касаційної скарги не доведено.

У відповідності, з відомостями виплат за видами забезпечення за період з травня 2011 року по травень 2012 року та довідки Городнянського РЦЗ від 07 жовтня 2013 року, загальний розмір незаконно отриманої відповідачем допомоги по безробіттю становить 6297,42 грн.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, суди попередніх інстанцій розглядаючи позовну заяву про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, діяли у цій справі за правилами адміністративного судочинства з дотриманням вимог діючого законодавства, оскільки позивач перед реєстрацією в Городнянському РЦЗ був зареєстрований в Чернігівському РЦЗ і отримав там допомогу по безробіттю.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Також відсутні підстави вважати, що цими судами допущені порушення норм процесуального права.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі № 825/4283/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді