Постанова

від 17.04.2014 по справі 805/9770/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/800/51641/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції в Донецькій області до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги,

встановив:

Державна екологічна інспекція у Донецькій області звернулась з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання незаконними дій щодо проведення планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності та про скасування вимоги від 17 червня 2013 року № 05-07-10-14/6890 про відшкодування порушень, виявлених ревізією.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду першої інстанції від 19 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної екологічної інспекції у Донецькій області за період з 01 квітня 2010 року по завершений звітний період 2013 року.

Ревізією встановлено порушення вимог чинного законодавства, які викладено в акті № 07-17/007 від 24 травня 2013 року.

На підставі результатів ревізії складено вимогу від 17 червня 2013 року № 05-07-10-14/6890, якою зобов'язано відповідача здійснити заходи для усунення встановлених ревізією порушень.

Пунктом 1.1 вимоги позивача зобов'язано скоригувати необґрунтовані видатки загального фонду та внести зміни до річного розпису бюджету (кошторису) на 2013 рік за КЕКВ 1111 "заробітна плата" на 238 961 грн. 01 коп. та за КЕКВ 1120 "нарахування на заробітну плату" на 83 556 грн. 33 коп., КПКВ 2405010 "керівництво та управління у сфері екологічного контролю", у зв'язку із встановленням факту невідповідності фінансової звітності позивача чинному законодавству.

Пунктом 1.2 вимоги позивача зобов'язано донарахувати та виплатити головному спеціалісту інспекції 150 грн. добових витрат за час перебування у відрядженні, які не були сплачені в порушення пункту 16 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 13 березня 1998 року № 59, додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення порядку здійснення службових відряджень за кордон" від 11 грудня 1992 року № 98 у квітні 2012 року при наявності оформлених документів (наказ на відрядження від 23 квітня 2012 року № 10, посвідчення про відрядження від 23 квітня 2012 року № 11) протягом 5 діб (з 24 по 28 квітня 2012 року).

Пунктом 1.3 вимоги позивача зобов'язано прийняти заходи щодо передачі ліквідованою Державною екологічною інспекцією в Донецькій області незавершеного капітального будівництва, вартістю 282 931 грн. 00 коп., та двох адміністративних будівель, вартістю 4 696 грн. 00 коп.,на баланс правонаступника майна - Державної екологічної інспекції у Донецькій області; прийняти Державною екологічною інспекцією у Донецькій області на баланс вказане незавершене капітальне будівництво, у зв'язку з виявленням фактів заниження в обліку вартості активів на 287 625 грн., чим порушено частину 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 17 серпня 2012 року № 408, наказ Державної екологічної інспекції України від 17 серпня 2012 року № 149.

Пунктами 2, 3, 4, 5 вимоги позивача зобов'язано дотримуватися діючого законодавства, посилити контролю за дотриманням законодавства, провести наради та притягнути до дисциплінарної відповідальності винних у виявлених вищезазначених порушеннях посадових осіб.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо меж проведення ревізії, а також з її результатами, позивач звернувся до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення цього позову.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками судів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» (в редакції на час ухвалення судового рішення) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до пункту 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно із пунктом 49 Порядку у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Отже, встановивши, що державному підприємству завдано шкоду, управління ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Крім того, пунктом 50 Порядку встановлено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно із статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із змісту вказаних положень законодавства вбачається, що відповідач здійснює фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Відповідний контроль здійснюється шляхом проведення ревізії. У випадку встановлення порушень законодавства, відповідач має право пред'являти письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства. Між тим, зміст вимоги відповідача повинен узгоджуватися з приписами чинного законодавства, що, зокрема, означає те, що вимога повинна містити вичерпну вказівку підконтрольному суб'єкту щодо вчинення дій, які відповідно до норм законодавства будуть направлені на усунення порушених вимог закону .

Дослідивши вимоги, пред'явлені позивачу, колегія суддів прийшла до висновку, що вони прийняті з порушенням вказаних вимог законодавства.

Так, зміст пунктів 1.1, 1.2, 1.3 вимоги вказує на те, що відповідач зобов'язує позивача вчинити певні дії для усунення виявлених порушень. Між тим, відповідач не вказує на те, якою нормою закону (підзаконного акту) передбачено відновлення порушених вимог законодавства саме в такий спосіб.

У пунктах 2, 3, 4 відповідач ставить питання перед позивачем про необхідність дотримання чинного законодавства, посилення контролю за дотримання законодавства, проведення наради та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних у виявлених порушеннях посадових осіб.

Однак, не вказує на конкретних винних у вчиненні правопорушень осіб та не посилається на норми закону (підзаконного акту), якими передбачено саме такий спосіб відновлення порушених вимог законодавства.

Щодо решти вимог відповідача колегія суддів зазначає, що необхідність дотримання вимог чинного законодавства суб'єктами, на яких такі вимоги поширюються, прямо встановлена Конституцією України, а відтак позивач зобов'язаний їх дотримуватись незалежно від вимог відповідача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вищевказані норми чинного законодавства надають фінансовій інспекції повноваження ставити перед підконтрольними суб'єктами не будь-які вимоги, які на її думку усунуть виявлені порушення, а лише ті, що прямо передбачені законом. Наведене стосується і змісту такої вимоги.

Між тим, зобов'язуючи позивача дотримуватись законодавства і посилити контроль за його дотриманням, відповідач наведеного не врахував та безпідставно зобов'язав позивача виконувати приписи, обов'язкові для нього в силу прямої вказівки закону.

Таким чином, висновки судів про відповідність вимоги відповідача приписам чинного законодавства є помилковими, тому судові рішення в частині відмови у позові про її скасування підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Щодо посилання в касаційній скарзі на порушення відповідачем порядку проведення ревізії, то судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» від 14 вересня 2011 року № 995 є правонаступником прав та обов'язків відповідної державної екологічної інспекції.

Отже з висновками про відмову в позові про визнання незаконними дій щодо проведення планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності колегія суддів погоджується.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року скасувати в частині відмови в позові про скасування вимоги.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити.

Вимогу Державної фінансової інспекції в Донецькій області від 17 червня 2013 року № 05-07-10-14/6890 скасувати.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 , 238 , 239-1 КАС України .

Судді: