Ухвала

від 08.04.2014 по справі 2а-11056/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. Київ К/9991/25379/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Костенка М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2011 року по справі № 2а-11056/11/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон СВ» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон СВ» про стягнення податкового боргу у розмірі 3349243,04 грн., у тому числі 3349188,53 грн. податку на додану вартість та 54,51 грн. податку на інші збори та забруднення, накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 року у даній справі позов задоволено частково, стягнено з відповідача податковий борг у розмірі 3349243,04 грн. В задоволені позовної вимоги щодо накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Авалон СВ», за результатами якої відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003612307 від 20.04.11 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 3337038,00 грн. та №0003622312 від 20.04.11 року, яким визначено суму податкового по інших зборах та забруднення зобов'язання в сумі 170,00 грн.

Враховуючи те, що згідно картки особових рахунків у відповідача була наявна переплата в розмірі 115,49 грн., вона була врахована позивачем в рахунок погашення податкового боргу в результаті чого сума узгодженого податкового зобов'язання з інших зборів та забруднення склала 54,51 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені податкові повідомлення-рішення були вручені відповідачу 20.04.2011 року, суми податкового зобов'язання, що визначені за позивачем вказаними рішеннями вважаються узгодженими та підлягають сплаті.

Частково відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 20.1.17. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Ця обставина наступає в разі встановлення податковим органом відсутності у платника податків, який має борг, майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ не було дотримано даної процедури, а отже, підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача не має.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2011 року по справі №2а-11056/11/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписКостенко М.І.