Постанова

від 24.04.2014 по справі 910/1890/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р. Справа№ 910/1890/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ледовський О.С. - за дов.

від третьої особи: ОСОБА_3 - за дов.

ОСОБА_4 - за дов.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» та ОСОБА_5

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2014

у справі № 910/1890/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» (далі, відповідач) про визнання за позивачем права власності на майно, що складається з будівель та споруд торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі на будівлі: літ. А - заг.пл. 3 420,00 кв.м.; літ. Б - заг. пл. 2 850 кв.м.; літ. В - заг.пл. 900,00 кв.м.; літ. Г - заг.пл. 136,10 кв.м.; літ. Д - заг.пл. 12,80 кв.м.; літ. Ж - заг.пл. 12,90 кв.м.; літ. З - заг.пл. 230,00 кв.м. (далі, спірне майно).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 до участі у справі залучено ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі, третя особа).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2014, за клопотаннями позивача, провадження у справі № 910/1890/14 було зупинено до вирішення пов'язаної справи № 760/26201/13-ц 2-2277/14 Солом'янського районного суду міста Києва та набрання рішенням у вказаній справі законної сили.

Не погодившись з прийнятою ухвалою про зупинення провадження у справі від 20.03.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» та ОСОБА_5 звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, відповідно до яких просили ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 про зупинення провадження у справі № 910/1890/14 скасувати, а справу направити до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» та ОСОБА_5 у справі № 910/1890/14 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.

Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 для розгляду апеляційних скарг у справі № 910/1890/14 було сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_5 прийнято до провадження, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» та ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 об'єднано в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційних скарг у справі № 910/1890/14 призначено на 22.04.2014.

14.04.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу третьої особи, у яких просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 у справі № 910/1890/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу третьої особи без задоволення.

Також, 14.04.2014 позивачем було подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 29.11.2013 у справі № 760/26201/13-ц 2-6945/13, копії ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 760/26201/13-ц (22-ц-796/2411/2014), копії ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28.03.2014 у справі № 22-ц/796/5678/2014, копії рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27.12.2013, копії ухвали Апеляційного суду міста Києва від 31.03.2014 у справі № 22-ц/796/5678/2014, копії судової повістки у справі № 22-ц/796/5678/2014, реєстру передачі документів та витягу з кримінального провадження № 12014100040002195.

Зазначені документи були оглянуті колегією суддів у судовому засіданні 22.04.2014 та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні, призначеному на 22.04.2014, було оголошено перерву до 24.04.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2014 проти доводів апеляційних скарг заперечив, просив залишити їх без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 у справі № 910/1890/14 без змін.

У судове засідання, призначене на 24.04.2014, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про день та час розгляду справи № 910/1890/14.

Представники відповідача та третьої особи у судових засіданнях підтримали доводи, викладені ними у апеляційних скаргах, просили їх задовольнити, ухвалу суду першої інстанції від 20.03.2014 про зупинення провадження у справі скасувати, а справу направити до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Апеляційні скарги відповідача та третьої особи мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з істотними порушеннями норм процесуального права, оскільки зупиняючи провадження по господарській справі, суд першої інстанції не врахував того, що сторонами у справах № 760/26201/13-ц та № 910/1890/14 є особи, між якими правовідносини права власності на спірне майно виникли з різних підстав, а вирішення спору про визнання недійсними правочинів у Солом'янському районному суді міста Києва не перешкоджає розгляду даної справи, внаслідок чого відсутні підстави для зупинення провадження, передбачені частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом позову;

в) неможливості розгляду тотожної справи;

г) певної черговості розгляду вимог.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» на спірне нерухоме майно внаслідок передання об'єктів, які розташовані АДРЕСА_1 в іпотеку ОСОБА_5 за договором іпотеки від 09.07.2013. Крім того, як зазначає позивач, між відповідачем та третьою особою був також укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, відповідач заперечує своїми діями право власності позивача на спірне майно, уклавши правочини, якими він розпорядився належним позивачу майном.

Як зазначає позивач у своїх клопотаннях про зупинення провадження у справі (том 1, а.с. 169-170; 209-210), він дізнався, що 09.07.2013 між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» в особі виконавчого директора ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір за реєстровим № 1026 (далі, Іпотечний договір), за яким майном товариства забезпечено виконання перед ОСОБА_5 зобов'язання ОСОБА_7 за договором безпроцентної позики від 09.07.2013 за реєстровим № 1025.

Відповідно до пункту 1 Іпотечного договору № 1026 предметом іпотеки є нерухоме майно, визнання права власності на яке є предметом спору у справі № 910/1890/14.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі останньому права власності на предмет іпотеки 22.07.2013 право власності на нежитлові будівлі під літерами А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З було зареєстровано за ОСОБА_5, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи документів, 18.03.2014 (тобто, після порушення провадження у розглядуваній справі) право власності за третьою особою на торгівельний комплекс АДРЕСА_1 було ще раз зареєстровано за третьою особою на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27.12.2013 у справі № 755/29239/13-ц, яким встановлено наявність у ОСОБА_5 права власності на об'єкти нерухомості як іпотекодержателя спірного нерухомого майна.

Як вказує позивач, дізнавшись про наявність іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, він звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом про визнання вказаного договору недійсним, оскільки вчинення відповідачем дій стосовно визначення правової долі нерухомого майна АДРЕСА_1 шляхом укладання договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя свідчить про порушення та невизнання Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» права власності позивача на будівлі та споруди торгівельного центру.

Так, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07.03.2014 (том 1, а.с. 211) було відкрито провадження в цивільній справі № 760/26201/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» про визнання недійсними договору іпотеки і договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (спірне майно).

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що результати розгляду справи № 760/26201/13-ц 2-2277/14 безпосередньо впливають на вирішення спору у справі № 910/1890/14, адже встановлення правомірності або неправомірності розпорядження відповідачем нерухомим майном матиме наслідок встановлення факту правомірності або неправомірності передачі спірного майна в іпотеку, встановлення правових підстав розпорядження відповідачем спірним майном та буде надана оцінка відповідним доказам - договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (спірне майно), внаслідок укладення яких відповідач розпорядився спірним майном та на наявність яких посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи предмет позовних вимог у справі № 760/26201/13-ц 2-2277/14, Солом'янським районним судом міста Києва можуть бути встановлені обставини, що впливають на оцінку доказів у справі № 910/1890/14, що підтверджують наявність в учасників по розглядуваному спору речових прав на нерухоме майно, яке розташоване у АДРЕСА_1.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в межах розгляду справи № 910/1890/14 господарський суд позбавлений повноважень вирішити питання відносно правомірності укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» та ОСОБА_5 договору іпотеки №1026 від 09.07.2013 та договору № 1137 від 22.07.2013 про задоволення вимог іпотекодержателя з урахуванням суб'єктного складу сторін за вказаними правочинами, встановленої господарським процесуальним законодавством підвідомчості справ судам та обмеженості предмету спору у справі № 910/1890/14.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справи № 910/1890/14 та № 760/26201/13-ц 2-2277/14 є пов'язаними між собою, а правильне вирішення спору у справі № 910/1890/14 є неможливим до вирішення справи № 760/26201/13-ц 2-2277/14.

Водночас, слід зазначити, що у судовому засіданні 22.04.2014 представник третьої особи надав суду копію ухвали Апеляційного суду міста Києва від 08.04.2014 (апеляційне провадження № 22-ц/796/5373/2014), якою скасовано ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 07.03.2014 в цивільній справі № 760/26201/13-ц, а питання щодо відкриття провадження у справі передано на новий розгляд до суду першої інстанції. З огляду на зазначене, апелянти у судовому засіданні наголосили на тому, що відпали обставини, які стали підставою для зупинення провадження у справі.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи апелянтів з огляду на те, що станом на дату прийняття судом першої інстанції ухвали про зупинення провадження у справі (20.03.2014) ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 07.03.2014 в цивільній справі № 760/26201/13-ц була чинною та скасована не була.

У апеляційних скаргах апелянти також посилаються на ту обставину, що на час зупинення провадження у справі третя особа набула права власності на спірне нерухоме майно не на підставі договору іпотеки № 1026 від 09.07.2013 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, правомірність укладення яких є предметом розгляду у цивільній справі № 760/26201/13-ц 2-2277/14, а на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27.12.2013, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Вказані твердження апелянтів також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції щодо пов'язаності справ № 910/1890/14 та № 760/26201/13-ц 2-2277/14 та того, що за результатами вирішення спору у цивільній справі № 760/26201/13-ц 2-2277/14 можуть бути встановлені обставини, які вплинуть на результати розгляду справи № 910/1890/14.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28.03.2014 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27.12.2013, на яке посилаються апелянти.

Враховуючи вищезазначене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу суду по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» та ОСОБА_5 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» та ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 у справі № 910/1890/14 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 у справі № 910/1890/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1890/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко