Постанова

від 22.07.2014 по справі 910/1890/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 910/1890/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. (доповідач) - головуючий, судді Васищак І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2, м. Київ (далі - ОСОБА_2),

на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014

зі справи № 910/1890/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП", м. Київ (далі - ТОВ "Сапсан-СП"),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан", м. Київ (далі - ТОВ "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання права власності.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Сапсан-СП" - Фрьолкыс С.Е.,

ТОВ "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" - не з'яв.,

ОСОБА_2 - ОСОБА_4

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Сапсан-СП" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" про визнання права власності на нерухоме майно - торговельний комплекс, що знаходиться по АДРЕСА_1, а саме: будівлю літ.А площею 3 420 м 2 ; будівлю літ.Б площею 2 850 м 2 ; будівлю літ.В площею 900 м 2 ; будівлю літ.Г, площею 136,10 м 2 ; будівлю літ.Д площею 12,80 м 2 ; будівлю літ.Ж площею 12,90 м 2 ; будівлю літ.З площею 230 кв.м (далі - Нерухоме майно).

ТОВ "Сапсан-СП" водночас подало заяву від 06.02.2014 (б/н) про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просило господарський суд:

накласти арешт на Нерухоме майно;

заборони ТОВ "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо Нерухомого майна у тому числі дії, пов'язані з відчуженням (зокрема, продажем), внесенням його до статутного капіталу, передачею в оренду або заставу (іпотеку), проведенням будівельних робіт, реконструкції, перебудови, знесення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 (суддя Любченко М.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 (колегія суддів у складі: суддя Гончаров С.А. - головуючий, судді Тищенко О.В., Чорна Л.В.), заяву ТОВ "Сапсан-СП" задоволено частково: ТОВ "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" та будь-яким іншим особам заборонено вчиняти будь-які дії щодо Нерухомого майна у тому числі дії, пов'язані з відчуженням (зокрема, продажем), внесенням його до статутного капіталу, передачею в оренду або заставу (іпотеку), проведенням будівельних робіт, реконструкції, перебудови, знесення.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 у справі скасувати та відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Сапсан-СП" про забезпечення позову внаслідок порушення господарськими судами положень статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). Доводи касаційної скарги зводяться до того, що вжиті господарськими судами заходи не запобігають можливим порушенням майнових прав позивача, оскільки власником Нерухомого майна є не відповідач у справі, а ОСОБА_2, у той час як позивач раніше володів лише частиною Нерухомого майна; у справі відсутні достовірні докази ймовірного відчуження Нерухомого майна, або інших дій, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі; суд незаконно зобов'язав інших осіб не вчиняти буд-які дії щодо Нерухомого майна.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частиною першою статті 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено таке: "Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК)".

Пунктом 11 даної постанови визнано такими, що втратили чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з подальшими змінами і доповненнями).

Господарськими судами у справі встановлено, що ТОВ "Сапсан-СП" подало позов про визнання права власності на Нерухоме майно, посилаючись на те, що протягом тривалого часу це майно знаходиться у власності позивача, за рахунок коштів останнього утримується та поліпшується, але відповідач це право не визнає та розпоряджається спірним майном, у тому числі відчужує його.

У позовній заяві та в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову зазначено, що позивачеві стало відомо, що відповідач забезпечив виконання своїх зобов'язань, передавши Нерухоме майно в іпотеку ОСОБА_2, а згодом ймовірно був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Названі правочини позивач вважає нікчемними. Водночас в мережі Інтернет було розміщено інформацію щодо продажу Нерухомого майна. На підтвердження ймовірного відчуження майна позивачем подано відповідні докази, які було досліджено судом.

Суду подано укладений ТОВ "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" та ОСОБА_2 договір від 22.07.2013 про задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок Нерухомого майна.

З огляду на викладене господарські суди, врахувавши, що позов у справі стосується визнання права власності на Нерухоме майно (права володіти, розпоряджатися та користуватися майном), та за наявності обставин, які свідчать, що Нерухоме майно може зникнути до закінчення розгляду даного спору, що може утруднити виконання прийнятих у справі судових рішень, - дійшли висновку про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову в частині заборони відповідачеві, та іншим особам вчиняти дії що стосуються предмета спору - Нерухомого майна.

Місцевий та апеляційний господарські суди відмовили в задоволенні заяви позивача про накладання арешту на Нерухоме майно, оскільки позивачем вжиття такого заходу не обґрунтовано, а також у зв'язку з тим, що вжиті судом заходи спроможні забезпечити фактичне виконання рішення у справі.

З тексту оскаржуваних судових актів вбачається, що попередні судові інстанції діяли в межах повноважень, визначених статтями 66, 67 ГПК України.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Визначені чинним законодавством підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111 9 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 зі справи № 910/1890/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Васищак

Суддя В. Харченко