Ухвала

від 24.04.2014 по справі 524/1018/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/1018/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/1383/14 Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С.

Доповідач Пилипчук Л. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Пилипчук Л.І.,

суддів: Дорош А.І., Дряниці Ю.В.,

при секретарі: Філоненко О.В.,

за участю: прокурора Юрко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу заступника Дніпровського екологічного прокурора Яковлєвої Луізи Альфредівни

на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 березня 2014 року

за матеріалами позовної заяви Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури до Кременчуцької міської ради Полтавської області, Автозаводської районної ради в м. Кременчуці Полтавської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень та повернення землі у власність територіальної громади,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури звернувся в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначалося, що рішенням Кременчуцької міської ради від 26 лютого 2008 року надано дозвіл, зокрема ОСОБА_1, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням Автозаводської районної в м. Кременчуці ради від 29 травня 2008 року вказаний проект землеустрою затверджений, а земельна ділянка передана відповідачці у власність. На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 видано державний акт.

Прокурор посилався на те, що прийняття вказаних рішень органами місцевого самоврядування та передача земельної ділянки у власність проведені з грубим порушенням чинного законодавства, тому рішення належить скасувати, а державний акт - визнати недійсним.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 лютого 2014 року позовну заяву Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури до Кременчуцької міської ради Полтавської області, Автозаводської районної ради в м. Кременчуці Полтавської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень та повернення землі у власність територіальній громаді міста Кременчука залишена без руху.

Ухвалою того ж суду від 17 березня 2014 року повернуто Кременчуцькому міжрайонному екологічному прокурору Дніпровської екологічної прокуратури його позовну заяву, оскільки заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

В апеляційній скарзі заступник Дніпровського екологічного прокурора, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати вказану ухвалу, а матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що прокурор пред'явив позов в інтересах держави як позивач, оскільки визначений законом орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель не має відповідних повноважень щодо звернення до суду.

Необґрунтованим вважає посилання суду на можливість досудового врегулювання спору, оскільки обрання певного засобу правового захисту є правом , а не обов'язком.

Вважає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції обмежив прокуратуру у реалізації її завдання і фактично ухилився від визначених законом повноважень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи позовну заяву прокурору, суд першої інстанції виходив з того, що її подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Проте погодитись із даними висновком не можна з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про Прокуратуру» передбачені підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення позову.

Згідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

За приписом ч.1 ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» є Державна інспекція сільського господарства України.

Однак, зазначеним Законом, а також Положенням, яке затверджено згаданим указом, не передбачено повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, та його територіальних органів щодо звернення до суду з позовами за вирішенням земельних спорів.

Враховуючи відсутність у державного органу уповноваженого на здійснення функцій контролю за використанням та охороною земель правомочностей на пред'явлення відповідного позову, прокурор підставно звернувся до суду безпосередньо в інтересах держави.

Крім того, колегія суддів не погоджується із висновком місцевого суду про те, що для скасування рішень органів місцевого самоврядування, прокурор мав у позасудовому порядку звертатися до них із поданнями про усунення порушень.

Відповідно до п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2004 року у справі №7-рп/2009, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Таким чином, відповідні органи не мають повноважень скасовувати свої рішення, які вже реалізовано.

При цьому обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи.

Оскільки ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про її скасування та направлення матеріалів позову до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.4 ч.1 ст.311, ст.ст.314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника Дніпровського екологічного прокурора Яковлєвої Луізи Альфредівни - задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 березня 2014 року - скасувати.

Позовну заяву Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури до Кременчуцької міської ради Полтавської області, Автозаводської районної ради в м. Кременчуці Полтавської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень та повернення землі у власність територіальної громади - повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ А.І. Дорош

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук