Постанова

від 29.04.2014 по справі 825/1142/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2014 року Чернігів Справа № 825/1142/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

від позивача Лупиноса Ю.М.,

Давидової Д.О.,

від відповідача Паншиної І.В.,

Самофалової О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Ніжинський цегельний завод» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Ніжинський цегельний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 10.02.2014 № 0000212200, № 0000222200, № 0000081702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки податкового органу не грунтуються на нормах матеріального права України та фактичних обставинах укладання і виконання фінансово-господарських зобов'язань, що виникли між ПрАТ «Ніжинський цегельний завод» та його контрагентами ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет», ТОВ «Артемакс XXI» та ТОВ «ТоргпромГрупп».

Позивач зазначає, що в акті перевірки була відображена наявність первинних документів, що є прямим підтвердженням фінансово-господарських відносин ПрАТ «Ніжинський цегельний завод» з ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет», наявність первинних документів (договорів, актів прийому-передачі, податкових та видаткових накладних, банківських виписок, залізно-дорожніх накладних та ін. первинних документів), що підтверджує правильність ведення податкового та бухгалтерського обліку в межах таких відносин, з посиланням на документи, що були використані під час перевірки.

05.05.2011 ПрАТ «Ніжинський цегельний завод» було укладено з ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет» договір поставки вугілля, згідно із яким останній зобов'язався поставити вугілля марки АШ в кількості 350 т. на загальну суму 213500, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 35583,33 грн.

В період з 12.05.2011 по 27.05.2011 (тобто за 1,5 роки до дати відкриття провадження у справі про банкрутство - 31.10.2012 та дати визнання боржника банкрутом - 08.11.2012) «Торговий дім «Оптомаркет» було передано у власність ПрАТ «Ніжинський цегельний завод» вугілля на загальну суму 238570, 92 грн, в т.ч. ПДВ 39761, 82 грн.

Факт здійснення даної господарської операції підтверджується рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, посвідченнями про якість, тощо, які надавались податковому органу під час проведення перевірки.

Позивач вважає, що доводи перевіряючих про те, що вугілля отримувалось не від ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет» не відповідають дійсним обставинам справи та представленими до перевірки документам, оскільки 05.06.2009 між позивачем та Державним територіальним галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» було укладено договір №2000650 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

На підтвердження поставок вугілля залізницею податковому органу було представлено залізнодорожні накладні. При цьому, відправлення вугілля зі станції відправлення вантажовідправником ТОВ «Востокресурс», а не вантажовласником не суперечить чинному законодавству, оскільки у відповідності до ст. 6 Статуту залізниць України вантажовідправником може бути відправник вантажу або вантажовласник. При відправлені вантажу вантажовідправником - ТОВ «Востокресурс» в залізнодорожних накладних (на звороті) в розділі «Заяви і відмітки відправника» вказувалось, що вугілля, яке відправлялося за даними залізнодорожними накладними є власністю ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет».

Факт здійснення розвантажувальних робіт на станції призначення підтверджується представленими до перевірки відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрому роботу (Форма ГУ-46А); накопичувальними картками (додаток 3 до п. 2.6 розрахунків за перевезення вантажів, форма ФДУ-92).

Окрім вищевикладеного, під час проведення перевірки відповідачем не було звернуто увагу на той факт, що придбане вугілля у ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет» було повністю оприбутковано та використано в подальшій господарській діяльності ПрАТ «Ніжинський цегельний завод», а саме на виготовлення цегли (основного продукту, на що націлена діяльність позивача).

Більш того, податковим органом не було надано належної правової оцінки тому факту, що будь-яких розбіжностей згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України під час перевірки виявлено не було.

Щодо банкрутства ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ОПТОМАРКЕТ» та його контрагентів позивач звертає увагу на наступне.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень України:

- ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.10.2012 було порушено провадження у справі № 5006/42/686/2012 про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет»;

- постановою ГС Донецької області від 08.11.2012 ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора;

- ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.01.2013 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ОПТОМАРКЕТ» м. Донецьк (код ЄДРПОУ 37435277), юридичну особу - банкрута ліквідовано, провадження по справі - припинено. Крім того, в мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено, що ліквідатором письмово повідомлені про визнання боржника банкрутом всі можливі кредитори, а саме: Донецький міський центр зайнятості, Калінінська районна м. Донецька виконавча дирекція Донецького обласного відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС, Відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька, УПФУ в Калінінському районі м. Донецька. На адресу ліквідатора надійшли відповіді:

- лист УПФ України в Калінінському районі м. Донецька від 15.11.12 № 14760/02 про відсутність заборгованості;

- лист Донецького міського центру зайнятості від 15.11.12 № 02/3520, яким повідомлено про відсутність заборгованості;

- лист Калінінської районної м. Донецька виконавчої дирекції Донецького обласного відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності від 19.11.12 № 01-779, яким повідомлено про відсутність заборгованості по страховим внескам;

- лист відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька від 16.11.12 № 01-04/06-1732, яким повідомлено про відсутність заборгованості:

- лист ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 23.11.12 № 20078 про відсутність заборгованості перед бюджетом.

Таким чином, з огляду на те, що ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет» мало взаємовідносини з ПрАТ «Ніжинський цегельний завод» за довго до свого банкрутства (за 1,5 роки), а також те, що ані банкрут, а ні його контрагенти, не мали перед бюджетом будь-якої заборгованості; тому самі по собі факти банкрутства жодним чином не впливають на взаємовідносини між контрагентами (ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет» та ПрАТ «Ніжинський цегельний завод») за договором поставки вугілля від 05.05.2011.

Щодо відображення в акті перевірки порушення податкового законодавства, з боку позивача в період його фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Артемакс-ХХІ» позивач зазначає наступне.

На підтвердження дійсності фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Артемакс-ХХІ», відповідачу були надані всі необхідні первинні документи, що в свою чергу підтверджується актом (арк. 24-25).

Поставка вугілля здійснювалась залізнодорожним транспортом та підтверджується залізнодорожними накладними. Відправлення вугілля зі станції відправлення здійснювалось вантажовідправниками ТОВ «ВП ЦЗФ «Чумаківська», ПП «ІВК-Постач», Донбас-Крим, що не суперечить чинному законодавству, оскільки у відповідності до ст. 6 Статуту залізниць України вантажовідправником може бути відправник вантажу або вантажовласник. При відправлені вантажу вантажовідправником в залізнодорожних накладних - простих (на звороті) в Розділі 4 «Заяви і відмітки відправника», а в електронних - на першому аркуші в п. 15 вказувалось, що вугілля, яке відправлялося за даними залізнодорожними накладними, є власністю ТОВ «Артемакс XXI».

Враховуючи вищевикладене, вважає, що доводи перевіряючих про те, що вугілля отримувалось не від ТОВ «Артемакс XXI» не відповідають дійсним обставинам справи та представленим до перевірки документам.

Крім того, в акті перевірки на арк. 28 зазначено: «Перевіркою встановлено, що фактично товар не було відправлено від ТОВ «Артемакс-ХХІ», що на думку позивача не відповідає дійсності, оскільки, факт здійснення розвантажувальних робіт на станції призначення підтверджується представленими до перевірки відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрому роботу (Форма ГУ-46А); накопичувальними картками (Додаток 3 до п. 2.6 розрахунків за перевезення вантажів. форма ФДУ-92), які підтверджують, що прибувши вагони з вугіллям подавались ПрАТ «Ніжинський цегельний завод» під розвантаження та бралась за це плата (докази оплати вартості вказаних послуг та акти виконаних робіт). Дані документи не знайшли свого відображення в акті перевірки.

Позивач вважає, що повністю виконав свої договірні зобов'язання перед контрагентом, що підтверджується наявними при проведенні перевірки первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, тощо).

Щодо відображення в акті перевірки порушення податкового законодавства, з боку позивача в період його фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Торгпромгрупп» зазначає наступне.

01.03.2011 ПрАТ «Ніжинський цегельний завод» було укладено з ТОВ «Торгпромгрупп» договір поставки вугілля, відповідно до умов якого останній зобов'язався поставити вугілля марки АШ в кількості 500 т. на загальну суму 300000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн.

В період з 22.03.2011 по 05.10.2012 ТОВ «Торгпромгрупп» було передано позивачу у власність вугілля на загальну суму 695243,23 грн, в т.ч. ПДВ 139049,0 грн.

Факт здійснення даної господарської операції підтверджується рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, посвідченнями про якість, тощо, які надавались податковому органу під час проведення перевірки.

Позивач також зазначає, що поставка вугілля здійснювалась залізнодорожним транспортом та підтверджується залізнодорожними накладними. Відправлення вугілля зі станції відправлення здійснювалось вантажовідправником ТОВ «Востокресурс», що не суперечить чинному законодавству, оскільки у відповідності до ст. 6 Статуту залізниць України вантажовідправником може бути відправник вантажу або вантажовласник. При виправлені вантажу вантажовідправником в залізнодорожних накладних - простих (на звороті) в Розділі 4 «Заяви і відмітки відправника», а в електронних - на першому аркуші в п. 15 вказувалось, що вугілля, яке відправлялося за даними залізнодорожними накладними, є власністю ТОВ «Торгпромгрупп».

Також, податковим органом не було надано належної правової оцінки тому факту, що будь-яких розбіжностей згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (5 Додаток) під час перевірки виявлено не було.

На підставі виписаних податкових накладних в перевіряємий період, сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та в додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення (т. 2 а. с. 122-126), в яких зазначено, що Ніжинською ОДПІ проведено планову документальну виїзну перевірку ПАТ «Ніжинський цегельний завод» (код 00292014) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 29.01.2014 № 1072/22-00292014, яким встановлено наступне: відсутність документів, щодо завантаження та розвантаження товару, що фактично товар було відправлено ТОВ «Востокресурс», встановлено відсутність повного комплекту перевізних документів форми ГУ-29-О, які затверджено наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 «Про затвердження бланків перевізних документів», на підставі яких можливо підтвердити фактичне постачання та транспортування товару від ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет».

Також, зазначає, що висновки покладені в основу акту перевірки базуються на листах та запитах отриманих від інших податкових, про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет» та відсутність у ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет» транспорту, що земельні ділянки у власність, оренду і користування не надавалися, правовстановлюючі документи не зареєстровані, відсутнє зареєстроване нерухоме майно, будь-які майнові активи, необхідні для ведення виробничої діяльності відсутні, відсутні відкриті розрахункові рахунки в установах банків, а також, що деякі контрагенти є банкрутом.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення є обгрунтованими і законними, а позовні вимоги позивача є безпідставними.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, а також надані додаткові пояснення суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПАТ «Ніжинський цегельний завод» (код за ЄДРПОУ 00292014) зареєстроване в якості юридичної особи 20.02.1996 виконавчим комітетом Ніжинської міської ради, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а. с. 128), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т. 1 а. с. 127), взято на податковий облік 28.03.1996 за № 155, що підтверджується актом перевірки від 29.01.2014 № 1072/22-00292014 (т. 1 а. с. 133), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що співробітниками Ніжинської ОДПІ на підставі направлень від 06.12.2013 № 339, № 340, № 341 та згідно наказу начальника Ніжинської ОДПІ від 26.11.2013 № 442, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України проведенопланову документальну виїзну перевірку ПАТ «Ніжинський цегельний завод» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

За результатом перевірки Ніжинською ОДПІ складено акт від 29.01.2014 № 1072/22-00292014 (т. 1 а. с. 133-210), яким встановлено порушення:

- п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 345125,00 грн, а саме 2 квартал 2011 року в сумі 134441,00 грн, 3 квартал 2011 року в сумі 111930,00 грн, 4 квартал 2011 року в сумі 26711,00 грн, 2 квартал 2012 року в сумі 35451,00 грн та 3 квартал 2012 року в сумі 36592,00 грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.2.2 розділу 3 акта перевірки;

- пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 264156,00 грн, в тому числі за березень 2011 року в сумі 31113,00 грн, за травень 2011 року в сумі 39761,00 грн, за червень 2011 року в сумі 12643,00 грн, за липень 2011 року в сумі 17363,00 грн, за серпень 2011 року в сумі 46878,00 грн, за вересень в сумі 24561,00 грн, за жовтень 2011 року в сумі 10605,00 грн, за грудень 2011 року в сумі 12622,00 грн, за квітень 2012 року в сумі 10107,00 грн, за травень 2012 року в сумі 23656,00 грн, за серпень 2012 року в сумі 13940,00 грн та за вересень 2012 року в сумі 20910,00 грн;

- пп. 3.1.13 пункту 3.1 пункту 3.2, пункту 3.3 пункту 3.6 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, в звіті №1-ДФ за 2 квартал 2012 року від 24.07.2012 № 15030 не в повному обсязі були надані відомості про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, Ніжинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 10.02.2014 № 0000222200 (т. 1 а. с. 22), якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 309320,50грн, в тому числі за основним платежем - 264159,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 45161,50 грн, від 10.02.2014 № 0000081702 (т. 1 а. с. 23), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 510,00 грн, від 10.02.2014 № 0000212200 (т. 1 а. с. 24), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 363135,75 грн, в тому числі за основним платежем - 345125,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18010,75 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 10.02.2014 № 0000222200, № 0000212200 оскаржувались в адміністративному порідку, однак, в тому числі, рішенням Головного управління Міндоходів від 20.03.2014 № 885/10/25-01-10-05-15 (т. 1 а. с. 36-44) податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

В свою чергу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПАТ «Ніжинський цегельний завод» здійснювало господарську діяльність із контрагентамиТОВ «Торговий дім «Оптомаркет», ТОВ «Торгпромбуд», ТОВ «Артемікс-ХХІ» відповідно до укладених договорів поставки (т. 1 а. с. 45-46, 69-70, т. 2 а. с. 17-18).

Так, між ПАТ «Ніжинський цегельний завод» та ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет» було укладено договір поставки № 05/05-11 від 05.05.2011, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію, відповідно специфікації, а покупець прийняти та оплатити її на умовах та відповідно, передбаченому цим договором.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- специфікація № 1 від 05.05.2011 на загальну суму 213500,00 грн, в т.ч. ПДВ 35583,33 грн (т. 1 а. с. 47);

- рахунки-фактури: № 1005 від 10.05.2011 на загальну суму 95274,65 грн, в т.ч. ВДВ 15879,11 грн, № 2305 від 23.05.2011 на загальну суму 47637,32 грн, в т.ч. ПДВ 7939,55 грн, № 355 від 27.05.2011 на загальну суму 95768,75 грн, в т.ч. ПДВ 15961,46 грн, № 2605 від 26.05.2011 на загальну суму 95164,85 грн, в т.ч. ПДВ 15860,81 грн (т. 1 а. с. 48-51);

- податкові накладні: від 12.05.2011 № 147 на загальну суму 95164,85 грн, в т.ч. ПДВ 15860,81 грн, від 27.05.2011 № 355 на загальну суму 95768,75 грн, в т.ч. ПДВ 15961,46 грн, від 24.05.2011 № 310 на загальну суму 47637,32 грн, в т.ч. ПДВ 7939,55 грн (т. 1 а. с. 52-54);

- накладні на маршрут або групу вагонів (т. 1 а. с. 55-56, 58-62);

- видаткові накладні: від 27.05.2011 № 355 на загальну суму 95768,75 грн, в т.ч. ПДВ 15961,46 грн, від 24.05.2011 № 310 на загальну суму 47637,32 грн, в т.ч. ПДВ 7939,55 грн, від 12.05.2011 № 147 на загальну суму 95164,85 грн, в т.ч. ПДВ 15860,81 грн (т. 1 а. с. 57, 63-64);

- банківські виписки (т. 1 а. с. 65-68).

Між ПАТ «Ніжинський цегельний завод» таТОВ «Артемікс-ХХІ» укладено договір поставки № 15/04-11 від 15.04.2011 (т. 1 а. с. 69-70), згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його згідно з умовами даного договору.

Договір підписано директорами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- додаткова угода № 1 від 02.01.2012 (т. 1 а. с. 75, 76);

- специфікації вугільної продукції (т. 1 а. с. 71-74);

- рахунок фактури: від 24.05.2011 № 310 на загальну суму 47637,32 грн, в т.ч. ПДВ 7939,55 грн (т. 1 а. с. 77);

- рахунки: від 09.06.2011 на загальну суму 24674,00 грн, в т.ч. ПДВ 4112,33 грн, від 05.05.2011 № 15 на загальну суму 168552,80 грн (т. 1 а. с. 78-79);

- накладні: від 05.05.2011 № 15 на загальну суму 168552,80 грн, від 15.04.2011 № 9, від 16.06.2011 № 44 на загальну суму 24674,00 грн, в т.ч. ПДВ 4112,33 грн (т. 1 а. с. 80-82);

- видаткові накладні від 26.12.2011 № 178 на загальну суму 75729,60 грн, в т.ч. ПДВ 12621,60 грн, від 07.05.2012 № 74 на загальну суму 39151,20 грн, в т.ч. ПДВ 6525,20 грн, від 07.05.2012 № 73 на загальну суму 38623,20 грн, в т.ч. ПДВ 6437,20 грн, від 19.05.2012 № 81 на загальну суму 41436,73 грн, в т.ч. ПДВ 6906,12 грн, від 19.05.2012 № 82 на загальну суму 41436,73 грн, в т.ч. ПДВ 6906,12 грн, від 19.05.2012 № 91 на загальну суму 41927,40 грн, в т.ч. ПДВ 6987,90 грн, від 26.08.2012 № 66 на загальну суму 83639,66 грн, в т.ч. ПДВ 13939,94 грн, від 25.09.2012 № 102 на загальну суму 125469,50 грн, в т.ч. ПДВ 20909,92 грн (т. 1 а. с. 83, 242-248);

- банківські виписки (т. 1 а. с. 84-87, 215-234);

- податкові накладні: від 16.06.2011 № 7 на загальну суму 24674,00 грн, в т.ч. ПДВ 4112,33 грн, від 26.12.2011 № 138 на загальну суму 75729,60 грн, в т.ч. ПДВ 12621,60 грн, від 23.04.2012 № 74 на загальну суму 60639,36 грн, в т.ч. ПДВ 10106,56 грн, від 07.05.2012 № 78 на загальну суму 17135,04 грн, в т.ч. ПДВ 2855,84 грн, від 19.05.2012 № 77 на загальну суму 41927,40 грн, в т.ч. ПДВ 6987,90 грн, від 19.05.2012 № 82 на загальну суму 41436,73 грн, в т.ч. ПДВ 6906,12 грн, від 19.05.2012 № 83 на загальну суму 41436,73 грн, в т.ч. ПДВ 6906,12 грн, від 21.09.2012 № 6 на загальну суму 25000,00 грн, в т.ч. ПДВ 4166,67 грн, від 25.09.2012 № 11 на загальну суму 100459,50 грн, в т.ч. ПДВ 16743,25 грн(т. 1 а. с. 88-89, 235-241);

- прибуткові накладні: від 24.06.2011 № ЗУ-0000144 на загальну суму 24674,00 грн, в т.ч. ПДВ 4112,33 грн, від 26.12.2011 № ЗУ-0000392 на загальну суму 75729,60 грн, в т.ч. ПДВ 12621,00 грн, від 15.04.2011 № ЗУ-0000078 на загальну суму 83497,20 грн, від 05.05.2011 № ЗУ-0000095 на загальну суму 168552,80 грн, від 19.05.2012 № ЗУ-0000144 на загальну суму 41927,40 грн, в т.ч. ПДВ 6987,90 грн, від 19.05.2012 № ЗУ-0000143 на загальну суму 41436,73 грн, в т.ч. ПДВ 6906,12 грн, від 19.05.2012 № ЗУ-0000142 на загальну суму 41436,73 грн, в т.ч. ПДВ 6906,12 грн, від 07.05.212 № ЗУ-0000093 на загальну суму 38623,20 грн, в т.ч. ПДВ 6437,20 грн, від 25.09.2012 № ЗУ-0000280 на загальну суму 125459,50 грн, в т.ч. ПДВ 20909,92 грн, від 26.08.2012 № ЗУ-0000241 на загальну суму 83639,66 грн, в т.ч. ПДВ 13939,94 грн, від 07.05.2012 № ЗУ-0000095 на загальну суму 39151,20 грн, в т.ч. ПДВ 6525,20 грн(т. 1 а. с. 90-93, 249-250, т. 2 а. с. 1-5);

- акти прийому передачі вугільної продукції: від 19.04.2011, від 05.05.2011, від 16.06.2011 (а. с. 94-97, т. 2 а. с. 2-10);

- накладні про маршрут або групу вагонів (т. 1 а. с. 98-106, т. 2 а. с. 11-16).

- рахунки на оплату: від 18.04.2012 №№ 21, 26, від 23.08.2012 № 36, від 21.09.2012 № 42 (т. 1 а. с. 211-214).

Також, між ПАТ «Ніжинський цегельний завод» та ТОВ Торгпромгрупп» було укладено договір № 621 від 01.03.2011 (т. 2 а. с. 17-18), згідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію, згідно специфікації, а покупець прийняти її на умовах та в порядку, передбаченим цим договором.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- специфікація № 1 від 01.03.2011 (т. 2 а. с. 19);

- рахунки фактури: № 9/03 від 09.03.2011 на загальну суму 140691,60 грн, в т.ч. ПДВ 23448,60 грн, № 949 від 22.03.2011 на загальну суму 186675,60 грн, в т.ч. ПДВ 31112,60 грн, № 1216 від 28.06.2011 на загальну суму 51181,20 грн, в т.ч. ПДВ 8530,20 грн, № 502 від 12.07.2011 на загальну суму 104175,60 грн, в т.ч. ПДВ 17362,60 грн, № 182 від 05.08.2011 на загальну суму 51458,40 грн, в т.ч. ПДВ 8576,40 грн, № 292 від 07.08.2011 на загальну суму 84123,53 грн, в т.ч. ПДВ 14020,589 грн, № 632 від 15.08.2011 на загальну суму 94277,77 грн, в т.ч. ПДВ 15712,96 грн, № 1244 від 28.08.2011 на загальну суму 51405,60 грн, в т.ч. ПДВ 8567,60 грн, № 824 від 16.09.2011 на загальну суму 31533,32 грн, в т.ч. ПДВ 5255,55 грн, № 1224 від 25.09.2011 на загальну суму 84287,12 грн, в т.ч. ПДВ 14047,85 грн, № 1358 від 28.09.2011 на загальну суму 31540,73 грн,в т.ч. ПДВ 5256,79 грн, № 232 від 05.10.2011 на загальну суму 63632,94 грн,в т.ч. ПДВ 10605,49 грн (т. 2 а. с. 20-31);

- банківські виписки (т. 2 а. с. 32-51);

- податкові накладні: № 949 від 22.03.2011 на загальну суму 186675,60 грн, в т.ч. ПДВ 31112,60 грн, № 502 від 12.07.2011 на загальну суму 104175,60 грн, в т.ч. ПДВ 868,13 грн, № 182 від 05.08.2011 на загальну суму 5918,40 грн, в т.ч. ПДВ 4932,00 грн, № 292 від 07.08.2011 на загальну суму 84123,53 грн, в т.ч. ПДВ 70102,94 грн, № 48 від 02.08.2011 на загальну суму 45540,00 грн, в т.ч. ПДВ 37950,00 грн, № 632 від 15.08.2011 на загальну суму 94277,77 грн, в т.ч. ПДВ 78564,81 грн, № 1244 від 28.08.2011 на загальну суму 51405,60 грн, в т.ч. ПДВ 42838,00 грн, № 824 від 16.09.2011 на загальну суму 31533,32 грн, в т.ч. ПДВ 26277,77 грн, № 1224 від 25.09.2011 на загальну суму 84287,12 грн, в т.ч. ПДВ 70239,27 грн, № 1358 від 28.09.2011 на загальну суму 31540,73 грн, в т.ч. ПДВ 26283,94 грн, № 232 від 05.10.2011 на загальну суму 63632,94 грн, в т.ч. ПДВ 53027,45 грн (т. 2 а. с. 52-63);

- видаткові накладні: 949 від 22.03.2011 на загальну суму 186675,60 грн, в т.ч. ПДВ 31112,60 грн, № 1216 від 28.06.2011 на загальну суму 51181,20 грн, в т.ч. ПДВ 8530,20 грн, № 502 від 12.07.2011 на загальну суму 104175,60 грн, в т.ч. ПДВ 17362,60 грн, № 182 від 05.08.2011 на загальну суму 51458,40 грн, в т.ч. ПДВ 8576,40 грн, № 292 від 07.08.2011 на загальну суму 84123,53 грн, в т.ч. ПДВ 140250,59 грн, № 632 від 15.08.2011 на загальну суму 94277,77 грн, в т.ч. ПДВ 15712,96 грн, № 1244 від 28.08.2011 на загальну суму 51405,60 грн, в т.ч. ПДВ 8567,60 грн, № 824 від 16.09.2011 на загальну суму 31533,32 грн, в т.ч. ПДВ 5255,55 грн, № 1224 від 25.09.2011 на загальну суму 84287,12 грн, в т.ч. ПДВ 14047,85 грн, № 1358 від 28.09.2011 на загальну суму 31540,73 грн, в т.ч. ПДВ 5256,79 грн, № 232 від 05.10.2011 на загальну суму 63632,94 грн, в т.ч. ПДВ 10605,49 грн (т. 2 а. с. 64-74);

- прибуткові накладні: від 05.10.2011 № ЗУ-0000306 на загальну суму 63632,94 грн, в т.ч. ПДВ 10605,49 грн, від 25.09.2011 № ЗУ-0000276 на загальну суму 31511,12 грн, в т.ч. ПДВ 5251,85 грн, від 25.09.2011 № ЗУ-0000277 на загальну суму 52776,00 грн, в т.ч. ПДВ 9796,00 грн, від 16.09.2011 № ЗУ-0000261 на загальну суму 31533,32 грн,, в т.ч. ПДВ 5255,55 грн, від 28.09.2011 № ЗУ-0000278 на загальну суму 31540,73 грн, в т.ч. ПДВ 5256,79 грн, від 15.08.2011 № ЗУ-0000210 на загальну суму 94277,77 грн, в т.ч. ПДВ 15712,96 грн, від 01.09.2011 № ЗУ-0000243 на загальну суму 51405,60 грн, в т.ч. ПДВ 8567,60 грн, від 07.08.2011 № ЗУ-0000206 на загальну суму 52712,40 грн, в т.ч. ПДВ 8785,40 грн, від 07.08.2011 № ЗУ-0000207 на загальну суму 31411,13 грн, в т.ч. ПДВ 5235,19 грн, від 12.07.2011 № ЗУ-0000177 на загальну суму 104175,60 грн, в т.ч. ПДВ 17362,60 грн, від 05.08.2011 № ЗУ-0000208 на загальну суму 51458,40 грн, в т.ч. ПДВ 8576,40 грн, від 22.03.2011 № ЗУ-0000030 на загальну суму 186675,60 грн, в т.ч. ПДВ 31112,60 грн, від 02.07.2011 № ЗУ-0000169 на загальну суму 51181,20 грн, в т.ч. ПДВ 8530,20 грн (т. 2 а. с. 75-87);

- накладні (т. 2 а. с. 88-103).

Також, на підтвердження перевезення та відповідності електронних документів чинному законодавству, позивачем надано договір № 2000650 від 05.06.2009 (т. 2 а. с. 104-105), укладений із ДТГО «Північно-Західна залізниця» про надання послуг перевезення, додаток до нього (т. 2 а. с. 106), договір № ГІОЦ690-ЦСК/П33/11 від 19.08.2011 (т. 2 а. с. 107-111) про надання інформаційних послуг електронного цифрового підпису.

Отже, правовідносини за спірною господарською операцією в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що господарська операція мала на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлена ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, домовленість виконана сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство - контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платника податків, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ПАТ «Ніжинський цегельний завод», містить всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Дійшовши висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд виходив з наступного.

Доводи податкового органу, що позивачем не надано повного комплекту перевізних документів Форми ГУ-29-0, що складається з 4 частин: накладної, дорожньої відомості, корінця дорожньої відомості, квитанції про прийом вантажу, на вантаж, отриманий залізницею від ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет», ТОВ «Артемакс XXI» та ТОВ «Торгпром Груп», спростовуються наступним.

Перелік перевізних документів Форми ГУ-29-0 передбачений у додатку № 2 Наказу Міністерства транспорту України від 19 листопада 1998 року «Про затвердження бланків перевізних документів», який втратив чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 25 квітня 2013 року № 259, і складається з 4 частин: накладної, дорожньої відомості, корінця дорожньої відомості, квитанції про прийом вантажу.

При цьому, в період взаємовідносин ПрАТ «Ніжинський цегельний завод» з контрагентами щодо поставки вантажу залізницею, діяв порядок оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України, Державної податкової адміністрації України від 24 жовтня 2001 року № 712/431, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 лютого 2002 року за № 116/6404 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства доходів і зборів України від 30 травня 2013 року № 331/137), яким встановлено:

- п. 3.6.1 Оформлення перевезення вантажів у внутрішньому сполученні.

- п. 3.6.1.1 Для оформлення перевезення вантажів у внутрішньому сполученні використовуються такі бланки перевізних документів: - комплект перевізних документів форми ГУ-29-0 (додаток 27) - при перевезенні всіх видів вагонних відправок вантажу.

- п. 3.6.1.3 На зворотний бік дорожньої відомості комплектів ГУ-29-К, ГУ-29-0 та зворотний бік другого аркуша дорожньої відомості комплекту ГУ-29-Б наноситься листок календарних відміток на шляху прямування (додаток 29).?

- п. 3.6.1.4 Накладна та дорожня відомість мають супроводжувати вантаж на всьому шляху прямування від станції відправлення до станції призначення. Корінець дорожньої відомості надсилається до ТехПД, а квитанція про приймання вантажу видається вантажовідправнику після здійснення ним попередньої оплати. На станції призначення накладна видається вантажоотримувачу. а дорожня відомість надсилається до ТехПД для уточнення, у разі необхідності, вартості перевезення.

Відповідно до правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083:

- п. 8 після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів). При цьому в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді.;

- п. 31 відмітки про видачу вантажу, що перевозився за електронною накладною (із накладенням електронного з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів цифрового підпису), вчиняються згідно.

Згідно із Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2011 року за № 765/19503, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил (п. 1.1).

Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Таким чином, згідно з діючими на час виникнення правовідносин Правилами та Формою ГУ-29-0 ПрАТ «Ніжинський цегельний завод» надало відповідачу для перевірки всі наявні та відповідні накладні та електронні накладні на отриманий товар.

Посилання відповідача на ухвалу Господарського суду Донецької області від 07 вересня 2011 року по справі № 45/7ОБ, якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Торгпром груп», юридичну особу - банкрута ліквідовано» (арк. 40 Акту) не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду Донецької області про порушення справи про банкрутство від 07 вересня 2011 року по справі №45/70Б, лише ухвалено порушення справи про банкрутство ТОВ «Торгпром груп», а лише 07 грудня 2011 року по справі № 45/70Б Господарським судом Донецької області було постановлено ухвалу про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до п. 1. ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

Виходячи зі змісту даної статті вбачається, що підприємство визнається банкрутом лише після винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом та припинає свою діяльність, а отже, постачання товару та підписання первинних бухгалтерських документів (зокрема накладних) до моменту винесення постанови правомірним та не суперечить нормам чинного законодавства.

Договір поставки між позивачем та ТОВ «Торгпром груп» був укладений 01.03.2011, а остання поставка та оплата товару здійснена 05.10.2011, що підтверджується видатковою накладною № 232. Таким чином, діяльність між контрагентами мала повністю правомірний характер та відповідала нормам Господарського кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Також, на підтвердження не лише отримання, а і подальшого використання у своїй господарській діяльності позивач надав пояснення надходження вугілля в розрізі контрагентів та пояснення придбання та використання вугілля по ПрАТ «Ніжинський цегельний завод» за 2011-2012 роки (т. 2 а. с. 151-156), в яких зазначено кількість поставленого від контрагентів вугілля та кількість використаного вугілля для опалювання цегли, вугілля як сировинної добавки та на опалювання приміщення.

Як на підставу недійсності правочинів позивача з контрагентами відповідач посилається на акту перевірки від 12.10.2012 № 2392/225/37368646 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Артемакс-ХХІ», згідно якого господарські операції із ТОВ «Аріс» має ознаки нікчемності на відсутність у ТОВ «Торговий дім «Оптомаркет» транспорту, земельних ділянок у власності, оренди і користування, правовстановлюючих документів не зареєстровано, відсутність зареєстрованого нерухомого майна, будь-яких майнових активів, необхідні для ведення виробничої діяльності, відсутність відкритих розрахункових рахунків в установах банків.

Такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема,моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу: відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво його контрагента та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначенийдоговір було виконано сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарської операції, в результаті якої вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідачем у судовому засіданні не заперечувались доводи позивача про використання у господарській діяльності придбаної у контрагентів вугільної продукції, що згідно ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Ніжинський цегельний завод», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 10.02.2014 № 0000212200, № 0000222200, № 0000081702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Ніжинський цегельний завод» судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан