Рішення

від 22.04.2014 по справі 904/1363/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.14р. Справа № 904/1363/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙЕКСПОРТ", м.Дніпропетровськ

до В-1: приватного акціонерного товариства фірми "КРОН-ІНВЕСТ", м.Київ

В-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАН ІНВЕСТ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 52574,56грн.

Суддя Петренко І.В.

Представники:

Від позивача: адвокат - ОСОБА_1, посвідчення № НОМЕР_1 від 13.02.2003р.

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройекспорт", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства фірми "Кронінвест", м.Київ (далі по тексту - відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач-2) про солідарне стягнення 52574,56грн. (з яких 1514,69грн. - основний борг; 2413,62грн. - пеня; 48646,25грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами).

Судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 1827,00грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 4500,00грн. позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №60/13/1 від 21.02.14р. ухвалою суду від 05.03.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 20.03.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями відображеними в протоколі судового засідання від 24.04.14р. про явку представника.

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним штампом суду з відміткою про відправлення ухвали суду від 08.04.14р., що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, а саме 09.04.14р., підпис працівника, який її здійснив. Господарський суд констатує, що повідомив відповідача-1 про час та місце розгляду справи належним чином та з додержанням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом державної судової адміністрації України 20.02.13р у м. Києві за № 28. В якості додаткового доказу повідомлення відповідача-1 про час та місце розгляду справи позивач суду надав опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек №5730 від 09.04.14р., які підтверджують, що на адресу відповідача-1 направлено повідомлення з інформацією про судове засідання. Відповідач-1 вимог суду не виконав, у три судові засідання не забезпечив явку свого представника, причини суду не повідомив.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Вимоги суду виконав. Позовні вимоги позивача визнав (а.с.47), звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.

За результатами судових засідань від 20.03.14р. та 08.04.14р. розгляд справи відкладався на 08.04.14р. та 22.04.14р. відповідно.

Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідача-1 та 2 не перешкоджає розгляду позовної заяви за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.04.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.13р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір купівлі-продажу № 60/13-МІ-В (далі по тексту - договір купівлі-продажу), згідно п.1.1 якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцеві (відповідачу-1) продукцію, визначену у п.1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість продукції.

Відповідно до п.1.2. договору купівлі-продажу, продукцією у цьому договорі розуміються продукти дроблення скельної гірської породи та продукти розкривної породи такі як щебінь, камінь бутовий, гірська маса та відсів різних фракцій, найменування та одиниці виміру яких сторони визначають у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору з моменту їх підписання.

Загальна сума договору складається із суми вартості продукції та послуг по всім видатковим накладним, підписаним в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною. Видаткові накладні засвідчують остаточно погоджену сторонами вартість продукції та послуг, суму відшкодування вартості залізничного тарифу за відправку продукції та вартості транспортно-експедиційних послуг по цьому договору (п.3.2 договору купівлі-продажу).

Відповідно до п.3.3 договору купівлі-продажу оплата вартості продукції та послуг по даному договору, а також відшкодування вартості залізничного тарифу за відправку продукції та вартості транспортно-експедиційних послуг здійснюється покупцем (відповідачем) за кожну поставлену партію продукції та кожну партію наданих послуг на умовах надання продавцем (позивачем) покупцю (відповідачу) відстрочки платежу. Покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити вартість отриманих згідно цього договору продукції та послуг, та відшкодувати вартість залізничного тарифу за відправку продукції та вартість транспортно-експедиційних послуг протягом семи календарних днів з дня поставки продукції покупцю (відповідачу). Днем поставки є дата передачі продукції перевізнику, яка вказана у залізничній накладній.

Пунктом 8.1 договору купівлі-продажу визначено, що даний договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.13р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем (відповідачем) своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу 23.05.13р. позивач поставив на адресу відповідача-1 товар на загальну суму 186514,69грн., що підтверджується видатковою накладною №30570 від 23.05.13р. на суму 149193,09грн. (а.с.22) та актом надання послуг №30570 від 23.05.13р. на суму 37321,60грн. (а.с.27).

Відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково, а саме у розмірі 185000,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с.28-30).

З огляду на викладене, станом на 04.03.13р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 1514,69грн.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача 1514,69грн. основної заборгованості за договором купівлі-продажу, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню. Господарський суд вважає, що відповідач-1 визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу (а.с.28-30).

Відповідно до ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3).

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч.1). Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2).

Пунктом 5.3 договору купівлі-продажу визначено, що якщо покупець (відповідач) прострочить виконання грошового зобов'язання, передбаченого п.3.3 договору, покупець (відповідач) на вимогу продавця (позивача) зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 5.4 договору купівлі-продажу визначено, що якщо покупець (відповідач) прострочить виконання грошового зобов'язання, передбаченого п.3.3 договору, і таке порушення буде тривати більше десяти календарних днів, покупець (відповідач) на вимогу продавця (відповідача) зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також триста п'ятдесят процентів річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами.

Керуючись положеннями укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору купівлі-продажу та чинного законодавства позивач нарахував 48646,25грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Перевіривши розрахунок (а.с.14) позивача, господарський суд визнав його правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.4 договору купівлі-продажу якщо покупець прострочить виконання грошового зобов'язання, передбаченого п.3.3 договору, покупець (відповідач) оплачує продавцю (позивачу) неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від своєчасно неоплаченої суми за кожний день прострочення оплати.

Керуючись положеннями укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору купівлі-продажу та чинного законодавства позивач нарахував 2413,62грн. пені.

Перевіривши розрахунок (а.с.13) позивача, господарський суд визнав його правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

15.05.13р. між позивачем (кредитором) та відповідачем-2 (поручителем) було укладено договір поруки №60/13-ПОР (далі по тексту - договір поруки), згідно п.1.1. якого предметом цього договору поруки є зобов'язання поручителя (відповідача-2) перед кредитором (позивачем) відповідати за порушення відповідачем-1 (боржником) його зобов'язань перед кредитором (позивачем) по основному договору, передбаченому розділом 2 цього договору поруки, що включає: погашення (сплату) боргу у сумі та у строк згідно основного договору; сплату процентів за користування чужими грошовими коштами; сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами основного договору, а також сплату усім можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметом яких, будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного договору.

В п.1.4 договору поруки сторонами встановлено, що поручитель (відповідач-2) відповідає солідарно та у повному обсязі по зобов'язанням боржника (відповідача-1) перед кредитором (позивачем) по основному договору (договору купівлі-продажу). При цьому кредитор (позивач) має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого окремо. Цим договором поруки забезпечується виконання зобов'язання у повному обсязі.

В п.4.1 договору поруки сторонами встановлено, що за порушення зобов'язання боржником (відповідачем-1), кредитор (позивач) має право, на власний вибір направити поручителю (відповідачу-2) письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя (відповідача-2) позов.

В п.8.1 договору поруки, сторони встановили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання на діє протягом 4-х (чотирьох) років.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

З огляду на викладене господарський суд визнає, що позовні вимоги підлягають стягненню солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13р. за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Судовий збір у розмірі 1827,00грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 4500,00грн. стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Керуючись ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 509, 525, 526, 529, 530, 532, 536, 543, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Солідарно стягнути з приватного акціонерного товариства фірми "Крон-Інвест" (04073, м.Київ, пр.Московський, 23; ідентифікаційний код 20032491) та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1; ідентифікаційний код 34985654) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стройекспорт" (49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1; ідентифікаційний код 32561079) 1514,69грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять грн. 69 коп.) - основний борг; 2413,62грн. (дві тисячі чотириста тринадцять грн. 62 коп.) - пеня; 48646,25грн. (сорок вісім тисяч шістсот сорок шість грн. 25 коп.) - проценти за користування чужими грошовими коштами; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір; 4500,00грн. (чотири тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) - витрати на послуги адвоката, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

28.04.14р.

Суддя І.В. Петренко