Ухвала

від 24.04.2014 по справі 117/1193/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2014 р. м. Київ К/800/9730/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано противоправними дії Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим з приводу відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Визнано за ОСОБА_2 право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи з розміру місячної пенсії 1262,65 грн. станом на 01 червня 2013 року.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2013 року скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року скасувати та прийняти залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 жовтня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим з заявою про призначення пенсії. Згідно протоколу №734 від 18 січня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим позивачу призначена пенсія за віком. При цьому, згідно довідки №74 від 18 липня 2013 року пенсія позивача з 24 липня 2013 року становила 944,90 грн.

Згідно листа №7/В-04-10-32 від 02 липня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим, при призначенні пенсії позивачу в розрахунок стажу не ввійшла її робота в середньої школі №45 Янгіюльського району в період з 03 жовтня 1983 року по 01 вересня 1991 року, оскільки у трудовій книжці дата прийняття дописана та записаний наказ, виданий через рік після прийняття на роботу.

21 травня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим з заявою про перерахунок пенсії та призначення пенсії відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року, надавши в обґрунтування заяви документи, які підтверджують стаж роботи в середньої школі №45 Янгіюльського району в період з 03 жовтня 1983 року по 01 вересня 1991 року. Після чого відповідачем з 01 червня 2013 року був зроблений перерахунок пенсії позивача з доданням стажу, та загальний стаж роботи ОСОБА_2 склав 36 років, 8 місяців, 12 днів, у тому числі на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно пунктів «е»-«ж» Закону України «Про пенсійне забезпечення» 33 роки 1 місяць 17 днів. Згідно розпорядження від 23 травня 2013 року розмір пенсії позивача після проведення перерахунку склав 1262,65 грн.

19 червня 2013 року позивач звернулась до відповідача з заявою про нарахування та виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п.7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом №7/В-04-10-32 від 02 липня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим відмовило ОСОБА_2 в нарахуванні та виплаті спірної грошової допомоги, мотивуючи свою відмову тим, що пункт 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23 листопада 2011 року, не передбачає виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій при здійснені перерахунку пенсії.

Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача у нарахуванні та виплаті грошової допомоги звернулася до суду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки на момент призначення пенсії у ОСОБА_2 було відсутнє підтвердження наявності трудового стажу 30 років, а пенсія була призначена, виходячи з трудового стажу 25 років 2 місяці 17 днів, то у позивача при призначенні пенсії було відсутнє право на отримання грошової допомоги.

Однак, колегія суддів повністю з такими висновками суду погодитись не може з огляду на наступне.

Рішеннями Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2012 року та 07 травня 2013 року встановлено, що диплом серії НОМЕР_1 про закінчення Курган-Тюбинського педагогічного училища ім. Джамі на ім'я ОСОБА_2 та трудова книжка серії НОМЕР_2, яка була заповнена 06 серпня 1977 року належать ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки селища Калініна Колхозабадського району Таджикської РСР. Також встановлено, що архівна довідка за № 01-25/246 від 10 грудня 2012 року, яка видана міжвідомчим госпрозрахунковим архівом документів особового складу Янгіюльського району Ташкентської області Республіки Узбекистан, належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки селища Калініна Колхозабадського району Таджикської РСР.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Враховуючи, що рішеннями Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2012 року та 07 травня 2013 року підтверджено факт того, що позивач в момент виходу на пенсію фактично мала достатній спеціальний стаж працівника освіти, який надає їй право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме 33 роки 1 місяць 17 днів, відповідно ОСОБА_2 має право на грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року - скасувати.

Постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

А.Ф. Загородній