Ухвала

від 13.03.2014 по справі 812/5455/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ К/800/44825/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року

у справі № 812/5455/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними щодо неприйняття поданої декларації,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпара» (надалі також - позивач, ТОВ «Імпара») звернулось до суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання дій протиправними щодо неприйняття поданої декларації.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними щодо неприйняття поданої декларації задоволено повністю. Визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо неприйняття поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Імпара» податкової декларації з податку на додану вартість разом з додатками за квітень 2013 року. Зобов'язано Ленінську МДПІ у м. Луганську прийняти подану 15 травня 2013 Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпара» податкову декларацію з податку на додану вартість разом з додатками за квітень 2013 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі № 812/5455/13-а - залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі № 812/5455/13-а - без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зареєстрований як платник податку на додану варіть, відповідно до свідоцтва Державної податкової адміністрації України від 05 лютого 2009 року №100162159.

22 червня 2010 року вищевказане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість було анульовано.

8 травня 2013 року позивачем було надіслано до Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року разом із додатками, яка отримана відповідачем 15 травня 2013 року.

Листом Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області від 20 травня 2013 року за №12272/18-416 повідомлено ТОВ «Імпара» про невизнання податкової декларації з ПДВ, поданої 15 травня 2013 року, як податкової звітності у зв'язку з анулюванням 22 червня 2010 року свідоцтва платника ПДВ.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що дії відповідача щодо безпідставного неприйняття у позивача податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року є протиправними.

Вищий адміністративний суд України вважає висновки судів попередніх інстанцій юридично правильними та такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 48.3 та пункту 48.4 статті 48 цього Кодексу . Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до підпунктів 49.11.1 , 49.11.2 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 цього Кодексу , такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12 цієї статті визначено, що в разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу .

Пунктом 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» , який був чинний до 1 січня 2011 року, реєстрація особи, як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку. У разі анулювання реєстрації особи, як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Судовим рішенням (постанова Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року по справі № 2а-7134/10/1270), яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ «Імпара» задоволені у повному обсязі: дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо прийняття рішення у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22 червня 2010 року визнано неправомірними; скасовано рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22 серпня 2010 року; зобов'язано Ленінську МДПІ у м. Луганську поновити реєстрацію ТОВ «Імпара» в якості платника податку на додану вартість з 22 червня 2010 року.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

При цьому суд звертає увагу на те, що в Європейський суд з прав людини у пункті 51 Рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04) зазначив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. А в пункті 54 цього ж рішення зазначив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.

Оскільки рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили, яке є обов'язковим до виконання, - суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що на момент подання до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року позивач фактично був платником податку на додану вартість, а відтак неприйняття відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року суперечить нормам чинного законодавства. Таким чином, судами відповідно до вимог чинного законодавства поновлені права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко